Справа № 475/61/26
іменем України
"15" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Булкат М.С.,
за участю: секретаря судових засідань Соколенко Д. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
В січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Доманівського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 68 721,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.05.2025 року між сторонами був укладений кредитний договір № 12.05.2025-100001382. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Споживчий центр» зобов'язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 26 000,00 грн з загальним строком користування коштами протягом 140 днів з дня надання, а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит до 28.09.2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,82 % за кожен день користування коштами. Комісія пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту, дорівнює 3 900 грн.
28 травня 2025 сторони домовились змінити строк кредитування на 157 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 15 жовтня 2025 року.
Позичальниця свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 68 721,29 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 24 655,45 грн, заборгованість за процентами в розмірі 31 065,84 грн та неустойка в розмірі 13 000 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача Горна В.І. не з'явилася, згідно поданої заяви просив про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, судом відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача проти цього не заперечувала.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що 12 травня 2025 року між сторонами був укладений кредитний договір № 12.05.2025-100001382. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Споживчий центр» зобов'язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 26 000,00 грн з загальним строком користування коштами протягом 140 днів з дня надання, а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит до 28.09.2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,82 % за кожен день користування коштами. Комісія пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту, дорівнює 3 900 грн.
28 травня 2025 сторони домовились змінити строк кредитування на 157 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 15 жовтня 2025 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Вищевказаний договір був укладений з дотриманням вимог щодо укладення електронних правочинів, передбачених ч. ч. 1-3 ст.207, ч. 1 ст.1054, ч. 1 ст.1055 ЦК України, ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», який містить усю інформацію та умови, що є необхідними для даного виду договорів, складений в передбаченій законом формі, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст.611,612,623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З матеріалів справи вбачається, що позичальниця свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 68 721,29 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 24 655,45 грн, заборгованість за процентами в розмірі 31 065,84 грн та неустойка в розмірі 13 000 грн.
Денна процента ставка за договором розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору.
Проценти за користування кредитом нараховані в межах строку дії договору по 15 жовтня 2025 року.
Що стосується нарахування неустойки, то в цій частині слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст.1046,1049,1050,1054 ЦК України слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.
За встановленого, нарахована позивачем неустойка (пеня) не підлягає стягненню.
Таким чином, з огляду на викладене з відповідачки на користь позивача належить до стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 55 721,29 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 24 655,45 грн, заборгованість за процентами в розмірі 31 065,84 грн.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) в розмірі 2 158 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код 37356833) заборгованість за кредитним договором № 12.05.2025-100001382 від 12 травня 2025 року у загальному розмірі 55 721 грн 29 коп., у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 24 655 грн 45 коп., заборгованість за процентами в розмірі 31 065 грн 84 коп, а також судовий збір у розмірі 2 158 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя М. С. Булкат