П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3060/25
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Дата і місце ухвалення: 20.02.2026р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 про висновок військово-лікарської комісії від 19.06.2023р. про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку на підставі пп.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно з його військовим квитком та довідкою військово-лікарської комісії від 19.06.2023р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19.06.2023р. військово-лікарською комісією м.Києва він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою ВЛК №2061 від 19.06.2023р. Відомості про непридатність та виключення з військового обліку внесені до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.11.2012р. Незважаючи на вказане, ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесені відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я, що є протиправною бездіяльністю відповідача. Відповідних відомостей до Реєстру не внесені ІНФОРМАЦІЯ_3 і за заявою ОСОБА_1 від 30.12.2024р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 про висновок військово-лікарської комісії від 19.06.2023р. про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку на підставі підпункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно з його військовим квитком та довідкою військово-лікарської комісії від 19.06.2023р.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 20.02.2026р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні медичні документи громадянина ОСОБА_1 , що б підтверджували факт непридатності за станом здоров'я, як і відсутні підтвердження направлення громадянина на військово-лікарську комісію для визначення ступеню придатності. Головою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснено перевірку в медичній інформаційній системі «ХЕЛСІ УКРАЇНА» стосовно звернень до лікарів, медичної історії та стаціонарного лікування громадянина ОСОБА_1 , внаслідок чого було виявлено, що позивач у період з 2020 року по 2026 рік не звертався до спеціалістів відповідного напрямку щодо захворювання, за яким визнаний непридатним з виключенням. Також, протягом 2022 року відсутні відомості щодо стаціонарного обстеження та лікування в медичних закладах громадянина ОСОБА_1 , що є невід'ємною складовою для прийняття рішення щодо виключення за станом здоров'я.
Також, апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 , затверджене штатною ВЛК. До того ж, постає питання правомірності прийнятого рішення головою військово-лікарської комісії, а також чи взагалі даний громадянин прибував для постановки на облік та проходження військово-лікарської комісії до ввіреного ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як відсутні документальні відомості щодо перебування на обліку громадянина, а згідно Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів на даний час ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що період 2022 року на посадах в ІНФОРМАЦІЯ_3 перебували особи, які на даний час є підозрюваними у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими ч.5 ст.361, ч.3 ст.368, ч.5 ст.426 КК України в рамках досудового розслідування за №62024100130000414 від 07.03.2024р. першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві.
Волосюк А.М. подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що під час внесення відомостей про непридатність за станом здоров'я та про виключення з військового обліку до військового квитка ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 не повідомлялося про те, що довідка ВЛК та зазначені в ній відомості не відповідають вимогам чинного законодавства, а також що встановлений йому в результаті медичного огляду діагноз не був підставою для визнання його непридатним до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку. Також, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій відповідачем не надано доказів щодо визнання нечинними довідки ВЛК №2061 від 19.06.2023р. та військового квитка серії НОМЕР_1 від 15.11.2012р. А відтак, вказані документи є допустимими доказами відсутності у ОСОБА_1 статусу військовозобов'язаного та виключення його 19.06.2023р. з військового обліку військовозобов'язаних. З аналізу норм Положення №402 слідує, що керівник ІНФОРМАЦІЯ_3 не наділений повноваженнями щодо відміни або скасування висновків військово-лікарської комісії про непридатність осіб до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов'язаних, зокрема, у зв'язку з відсутністю медичних документів чи документів, які підтверджують направлення на ВЛК. Також, позивач стверджує, що на момент проходження ним ВЛК Положення про ВЛК передбачало, що рішення ВЛК оформлюються довідкою та не потребують подальшого затвердження штатною ВЛК. Пункт 3.8 Положення №402 зазнав змін лише 04.05.2024р., тобто після проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував на військовому обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов'язаний.
19.06.2023р. військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби на підставі ст.66А графи ІІ Наказу МО України №402 від 14.08.2008р. з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №2061 від 19.06.2023р.
Відомості про непридатність та виключення позивача з військового обліку на підставі підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» внесені ІНФОРМАЦІЯ_3 до військового квитка серії НОМЕР_1 від 15.11.2012р.
Після початку роботи додатку «Резерв+» та можливості формування електронного облікового документа за рахунок відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановивши на свій телефон мобільний застосунок «Резерв+», ОСОБА_1 виявив, що відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 не внесені до Реєстру відомості про проходження ВЛК 19.06.2023р. та про виключення його з обліку на підставі висновку ВЛК від 19.06.2023р.
На звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виправлення відповідних відомостей у Реєстрі відповідач листом від 01.10.2024р. відмовив у вчиненні відповідних дій з посиланням на відсутність медичних документів, що підтверджуються проходження позивачем ВЛК з виключенням його з військового обліку. Відповідні документи було вилучено представниками третього слідчого відділу Територіального управління ДБР в рамках досудового розслідування кримінального провадження за №42022100000000355 від 12.07.2022р.
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про висновок військово-лікарської комісії від 19.06.2023р. про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я. Суд не прийняв до уваги посилання відповідача на недотримання позивачем процедури виключення його з військового обліку, зазначивши, що про протилежне свідчить наявність відповідної відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 15.11.2012р. про виключення його з військового обліку за станом здоров'я. При цьому, суд звернув увагу, що спірним у цій справі є оцінка бездіяльності відповідача щодо невнесення даних про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а не питання щодо взяття/виключення його з військового обліку, в т.ч. дотримання відповідної процедури.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби.
Закон України від 16.03.2017р. №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) встановлює правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць.
Відповідно до ст.1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно ст.3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до ст.13 Закону №1951-VIII відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, знищуються суб'єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Згідно ст.14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно п.79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку в якому перебував ОСОБА_1 станом на дату визнання його непридатним до військової служби 19.06.2023р. та яким у військовому квитку позивача була зроблена відмітка про виключення його з військового обліку, зобов'язаний був внести відповідні відомості до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідних дій відповідачем вчинено не було.
Правомірність своїх дій щодо не внесення до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров'я ІНФОРМАЦІЯ_3 обґрунтовує відсутністю документів стосовно позивача та інших військовозобов'язаних, виключених з військового обліку за станом здоров'я, у зв'язку з їх вилученням правоохоронними органами. Зокрема, відповідач зазначає, що в межах кримінального провадження №62024100130000414 від 07.03.2024р. територіальним управлінням ДБР у м. Києві було вилучено медичну документацію, книги протоколів ВЛК та матеріали щодо видачі тимчасових посвідчень. У зв'язку з цим, апелянт стверджує про відсутність можливості внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, про які просить позивач.
Посилання відповідача на фізичну відсутність документів через їх вилучення фактично підтверджує, що такі документи (зокрема щодо визнання позивача непридатним до служби з виключенням з обліку) були оформлені та зберігалися в установі.
Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували достовірність відміток у взятті ОСОБА_1 на військовий облік та виключення його з військового обліку, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 15.11.2012р.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач не проходив медичний огляд або що довідка ВЛК №2061 від 19.06.2023р. містить недостовірні дані, які б могли слугувати законною підставою для нездійснення реєстраційних дій.
До встановлення у визначеному законодавством порядку зазначених обставин, в т.ч. за наслідками розслідування у кримінальному провадженні, у ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні правові підстави для не приведення відомостей Реєстру у відповідність до відомостей, які містяться у військово-обліковому документі ОСОБА_1 .
Відомості про стан здоров'я позивача, відображені у довідці ВЛК №2061 від 19.06.2023р., збиралися з метою визначення його придатності до виконання військового обов'язку та, в силу вимог статті 7 Закону №1951-VIII, підлягали обов'язковому внесенню до Реєстру безпосередньо у період їх формування.
Відсутність вказаних даних у Реєстрі свідчить про порушення відповідачем засад ведення Реєстру, визначених пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1951-VIII, а саме: щодо обов'язковості, повноти та своєчасності внесення відомостей.
Таким чином, на момент проставлення у військовому квитку ОСОБА_1 відмітки про виключення його з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у ІНФОРМАЦІЯ_3 виник встановлений законом обов'язок щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру. Невиконання цього обов'язку станом на сьогодні зумовлює триваючий характер протиправної бездіяльності відповідача.
Наявність кримінального провадження та проведення слідчих дій не звільняє орган військового управління від обов'язку належного ведення Реєстру. Оскільки документи були видані ІНФОРМАЦІЯ_3 і перебували у його розпорядженні 9 місяців до моменту вилучення (з червня 2023 р. по березень 2024 р.), відповідач мав достатньо часу та був зобов'язаний внести відповідні відомості до Реєстру.
Сама по собі процедура вилучення матеріалів слідчими органами не нівелює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо забезпечення актуальності та достовірності даних у Реєстрі.
Більше того, посилаючись на те, що документи військовозобов'язаних за 2022-2024 рік вилучені в рамках кримінального провадження №62024100130000414 від 07 березня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 на підтвердження зазначених обставин ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надав жодного доказу (протоколу огляду, вилучення документів, зокрема щодо позивача), та не вказав на якій стадії перебуває кримінальне провадження (досудове розслідування), чи воно завершено.
Разом з тим, дослідивши положення статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на момент проходження позивачем медичного огляду (19.06.2023), суд вважає необхідним зазначити, що згідно з п.3 ч.6 вказаної статті обов'язковому виключенню з військового обліку підлягали громадяни, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У подальшому, із набранням чинності Законом України № 3633-ІХ від 11.04.2024, зазначену норму було викладено у новій редакції, проте п.3 ч.6 ст. 37 Закону №2232-XII зберіг ідентичну за змістом правову підставу для виключення з військового обліку «визнання особи непридатною до військової служби».
Таким чином, попри зміну термінологічних конструкцій у законодавстві, правова суть та наслідки визнання особи непридатною до військової служби за станом здоров'я залишилися незмінними в обох редакціях Закону №2232-XII.
Враховуючи, що довідка ВЛК №2061 від 19.06.2023р. є чинним та нескасованим актом індивідуальної дії, позивач набув правового статусу особи, яка не підлягає військовому обліку. З огляду на викладене, у суб'єкта владних повноважень відсутні правові підстави для неврахування висновку військово-лікарської комісії.
Колегія суддів наголошує, що питання правомірності взяття позивача на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 та виключення його з такого обліку за станом здоров'я не є предметом даного спору.
Предметом спору у даній справі є виключно правомірність бездіяльності відповідача щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру, тобто вчинення дій щодо актуалізації його даних та приведення відомостей Реєстру у відповідність до відомостей військово-облікових документів.
В п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010) від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме не внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, тобто не належне (електронне, документальне) оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
З урахуванням тієї обставини, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
За наведених обставин справи та їх правового регулювання колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку на підставі підпункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно з його військовим квитком та довідкою військово-лікарської комісії від 19.06.2023р.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_3 не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 20.02.2026р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 квітня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук