14 квітня 2026 року м. Рівне№460/8074/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙМ ЕКО»
доРівненської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМ ЕКО» (далі - позивач) до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204060/2025/000004/2 від 28.03.2025.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення товарів декларант подав до митного органу МД разом з усіма належними документами, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митним органом винесене Рішення про коригування митної вартості, яким митну вартість товарів скориговано за другорядним резервним методом визначення митної вартості, та оформлена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що жодних розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах не було, а митному органу надані усі обов'язкові документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджували заявлену митну вартість товарів. Відповідач безпідставно поставив під сумнів увесь поданий пакет документів; митним органом не доведено обставин, які свідчили б про існування обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за ціною договору; надані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували правильність числових значень складових митної вартості товарів; тому рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню. Просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, що слугувало безумовною підставою для витребування додаткових документів, які не надані у повному обсязі. Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України та за результатами проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно винесене Рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товарів. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.05.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Рівненської митниці про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін.
У відповіді на відзив позивач підтримав позицію, викладену в позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить відмовити в їх стягненні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЙМ ЕКО» (Україна) (Покупець) та компанією «SHANGHAI JINGYU TRADING., LTD» (room 107, Bldg 1, №168 Jixin Road, Minhang District, Shanghai 201104, China) (далі - Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 20.05.2020 №20/05-20 на поставку в Україну товару: меблі туристичні, меблі складні, аксесуари, запчастини та інші супутні товари. Ціна на Товар визначається Інвойсом Продавця, який доводиться до Покупця в письмовій формі (п.1.1. та п.2.1.).
В подальшому продавцем відповідно до умов вказаного зовнішньоекономічного контракту, Додатку №1 від 01.06.2020 до контракту від 20.05.2020 №20/05-20, рахунку-фактури (інвойсу) від 23.01.2025 № 24TIME-01 здійснено поставку позивачу товару: Меблі туристичні для сидіння з металевим каркасом, призначені для використання під час активного відпочинку та проведення дозвілля (складні), крісла портативні: Крісло портативне, арт.ТЕ-17БВ-140 -680 шт;. Крісло портативне, арт.ТЕ-31 SD-150 -680 шт; Стілець складний, арт. TE-03AT - 760 шт.
Для здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту та випуску товару у вільний обіг декларантом позивача до Рівненської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) від 27.03.2025 №25UA204060002463U1, в якій задекларовано вищевказаний товар (гр. 31).
Митна вартість товарів заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 та ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України) за ціною договору - 3,418 дол.США/кг.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з ЕМД від 27.03.2025 №25UA204060002463U1 надано наступні документи, що підтверджується даними гр..44: пакувальний лист № б/н від 23.01.2025; рахунок-проформу №24TIME-01 від 30.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №24TIME-01 від 23.01.2025; коносамент № QN25010406 від 31.01.2025; автотранспортну накладну (CMR) № 18667 від 25.03.2025; сертифікат про походження товару № C25MA1GCWWK30036 від 23.01.2025; банківські платіжні документи, що стосується товару Swift №120 від 01.11.2024; № 137 від 24.01.2025; рахунок-фактуру про надання транспортних послуг №TG250325004 від 25.03.2025; довідку про транспортні витрати № 18667 від 25.03.2025; прайс-лист 2024-2025 від 01.10.2024; додаток №1 від 01.06.2020; зовнішньоекономічний договір № 20/05-20 від 20.05.2020; договір про надання брокерських послуг № 1703/2017-4 від 17.03.2017; договір на перевезення №08.04.2021/185ОД-П від 08.04.2021; №15.06.2022/922 ОД від 15.06.2022; доручення б/н від 27.03.2025; МД №24UА100060217467U0 від 19.06.2024; копію митної декларації країни відправлення №310120250519442039 від 26.01.2025.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідачем 27.03.2025 направлено електронні повідомлення №610829 та №610831, зазначено про виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку відповідача, впливають на числове значення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. У зв'язку з чим позивачу необхідно надати: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; 4) заявку про транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до договору на перевезення від 08.04.2021 №08.04.2021/185ОД-П; 5) документи, що містять відомості про фактичного виробника товару. У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості подібного товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від №UA504210/2025/000020 - 4,01 дол.США/кг. У разі наявності у декларанта цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень статей 59 - 64 Митного кодексу України, просить повідомити для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару.
Декларантом додатково подано лист від 28.03.2025 № 28/03-1, який містить роз'яснення щодо зауважень відповідача.
Рівненською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204060/2025/000004/2 від 28.03.2025, в графі 33 якого зазначено:
I. Митна вартість імпортованого товару №1 не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.
2) подані до митного оформлення документи містять окремі неточності та розбіжності:
2.1. Відповідно до п.1.1 Зовнішньоекономічного договору (далі контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів № 20/05-20 від 20.05.2020 передбачена купівля товару за замовленням покупця, яке до митного оформлення не надано;
2.2. Відповідно до п.2.2 Контракту від 20.05.2020 № 20/05-20 зазначено виробника товару Zhejiang Wuyi Telice Leisure Products Co. LTD (Китай), що не відповідає відомостям про виробника, зазначеного в електронному інвойсі поданої митної декларації від 27.07.2025 № 25UA204060002463U1;
2.3. Відповідно до п.2.1 договору про перевезення від 08.04.2021 №08.04.2021/185ОД-П передбачено надання замовником заявок на перевезення вантажу, які до митного оформлення не надано;
2.4. Відповідно до проведено митного огляду (Акт митного огляду № 25UA204060002463U1 від 27.03.2025) встановлено невідповідність в частині зазначеного опису товарної позиції №1 Крісло портативне, арт.TE-17SD-140 та позиції №2 Крісло портативне, арт.ТЕ-31 SD-150, які постачаються в чохлах. Відповідно до ЦБД ЄАІС Держмитслужби вартість подібного товару - крісла портативні в чохлах становить 4,01 USD/кг (згідно МД від 27.01.2025 №UА504210/2025/000020);
2.5. Відсутні договори, заявки, що підтверджують вартість понесених витрат на транспортування вантажу морським транспортом з перевізником QUEEN LOGISTIC LTD (SHENZHEN BRANCH) зазначеного в коносаменті від 31.01.2025 №GN25010406;
2.6. Надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 26.01.2025 №310120250519442039 не містить відомостей про реквізити договору (контракту) від 20.05.2020 № 20/05-20 та не кореспондується із заявленими до митного оформлення відомостями;
2.7. Відповідно до наданого Коносаменту (Bill of lading) від 31.01.2025 №QN25010406 можливими додатковими витратами є зберігання завантажених контейнерів в порту/терміналі/станції, контейнер №MRKU5714787 перебував в порту Gdansk відповідно до наданого коносаменту №GN25010406 від 31.01.2025, що свідчить про наявність додаткових витрат зі зберігання. До митного оформлення не надано документів, що містять відомості про вартість додаткових витрат, що відповідно до положень частини 10 статті 58 МКУ є складовими митної вартості товарів.
II. Рівненська митниця володіє інформацією стосовно митної вартості аналогічних товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів згідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: Товар №1 - МД від 27.01.2025 № UA504210/2025/000020 - 4,01 дол.США/кг.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 2) Виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки; 3) Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; 4) Заявку про транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до договору на перевезення від 08.04.2021р.№08.04.2021/185ОД-П; 5) Документи, що містять відомості про фактичного виробника товару.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59 - 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України, з розрахунку у національній валюті України та у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання МД до митного оформлення:
Числове значення митної вартості товару №1 у валюті рахунку становить 33050,42 USD, що з урахуванням курсу НБУ у національній валюті України становить 1373720,8770 грн. (4,01 USD/кг * 8242 кг* 41,5644 грн./USD).
Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 28.03.2025 №25UA204060002505U0, з врахуванням частини 7 статі 55 МК України.
Вважаючи протиправним рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості №UA204060/2025/000004/2 від 28.03.2025, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує таке.
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина перша статті 51 МК України передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною другою статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частина перша статті 53 МК України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Вказані норми МК України визначають обов'язок декларанта подати до митного органу достовірні відомості щодо визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частина перша статті 54 МК України визначає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частина друга статті 58 МК України визначає, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з частиною п'ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, підставами для витребування у декларанта додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, є:
документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
наявність у документах ознак підробки;
документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Норми МК України визначають, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Норми МК України також свідчать про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно (достовірно) визначив митну вартість товару.
В оскаржуваному рішенні митний орган зазначає, що відповідно до пункту 1.1 зовнішньоекономічного договору № 20/05-20 від 20.05.2020 передбачена купівля товару за замовленням покупця, яке до митного оформлення не надано.
Суд зауважує, що замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. Замовлення товару не передбачене в ч. 2 ст. 53 МК України в переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів.
До переліку додаткових документів, визначених частинами 3 та 4 статті 53 МК України, також не включено замовлення, як додатковий документ на підтвердження заявленої митної вартості.
Водночас, згідно з ч. 5 ст. 53 Кодексу забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованим покликання Рівненської митниці про необхідність надання до митного оформлення замовлення товару.
В оскаржуваному рішенні митний орган зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Контракту від 20.05.2020 № 20/05-20 зазначено виробника товару Zhejiang Wuyi Telice Leisure Products Co. LTD (Китай), що не відповідає відомостям про виробника, зазначеного в електронному інвойсі поданої митної декларації від 27.07.2025 № 25UA204060002463U1.
З цього питання суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Контракту від 20.05.2020 № 20/05-20 товари виготовляються за допомогою виробничої інфраструктури дочірнього підприємства «Zhejiang Wuyi Telice Leisure Products Co. LTD».
Поданий до митного оформлення інвойс виданий компанією «SHANGHAI JINGYU TRADING., LTD», тобто безпосередньо контрагентом позивача, дочірнім підприємством якого й виготовляється імпортований товар відповідно до умов контракту.
При цьому разом з МД від 27.03.2025 №25UA204060002463U1 декларантом надано сертифікат походження від 23.01.2025, який підтверджує країну походження товару Китай, експортера компанію «SHANGHAI JINGYU TRADING., LTD» (room 107, Bldg 1, No. 168 Jixin Road,Minhang District, Shanghai 201104, China).
Компанія «SHANGHAI JINGYU TRADING., LTD» є відправником відповідно до коносаменту від 31.01.2025 №QN25010406 та автотранспортної накладної (CMR) від 25.03.2025 №18667.
Такі документально підтверджені відомості узгоджуються між собою та дозволяють належно ідентифікувати товар, його походження, його відправника.
Крім цього, у спірному рішенні відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2.1 договору про перевезення від 08.04.2021 №08.04.2021/185ОД-П передбачено надання замовником заявок на перевезення вантажу, які до митного оформлення не надано.
Також митний орган зазначає, що відсутні договори, заявки, що підтверджують вартість понесених витрат на транспортування вантажу морським транспортом з перевізником QUEEN LOGISTIC LTD (SHENZHEN BRANCH) зазначеного в коносаменті від 31.01.2025 №GN25010406.
З приводу означених зауважень митного органу суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1.1 Контракту, досліджених судом проформи, пакувального листа, інвойсу, копії декларації країни відправлення, встановлено, що спірна партія товару поставлялась на умовах FOB CN NINGBO міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010», що означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно із встановленими судом обставинами, декларантом разом з МД від 27.03.2025 №25UA204060002463U1 подано: договір транспортного експедирування з ТОВ «Таніт Груп» від 15.06.2022 №15.06.2022/992 ОД; договір на перевезення від 08.04.2021 №08.04.2021/185ОД-П, укладений між ТОВ «Таніт Груп» та ТОВ «ТДС-Логістік»; Коносамент від 31.01.2025 №QN25010406; CMR від 25.03.2025 №18667; рахунок на оплату за транспортно-експедиційні послуги від 25.03.2025 №TG250325004; довідку про транспортні витрати від 25.03.2025 № 18667.
Відповідно до п. 1.1. договору транспортного експедирування від 15.06.2022 №15.06.2022/992 ОД, експедитор ТОВ «Таніт Груп» зобов'язується за дорученням Клієнта (позивача) та за його рахунок надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажiв Клiєнта.
Пунктом 2.1.1. цього договору також передбачено права експедитора, зокрема, укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за цим договором.
Досліджені судом рахунок на оплату за транспортно-експедиційні послуги від 25.03.2025 №TG250325004 та довідка про транспортні витрати від 25.03.2025 № 18667, видані ТОВ «Таніт Груп», містять інформацію про транспортування товару в контейнері №MRKU5714787 та підтверджують:
вартість морського перевезення вантажу від порту NINGBO, CHINA, до порту GDANSK, POLAND - 120690,98 грн;
вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України - 4164,46 грн;
вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України (витрати на перевантаження товару з борту судна та навантаження на транспортний засіб) - 12493,38 грн;
транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Гданськ, Польша - м/п Ягодин, Україна, автомобілем AB1985KI/AB4181XG - 41527,70 грн.
Оплата позивачем транспортних витрат згідно з рахунком від 25.03.2025 №TG250325004 на перевезення контейнеру MRKU5714787 підтверджується платіжною інструкцією від 02.04.2025 №3279 на суму 233209,76 грн.
При цьому, суд зауважує, що з урахуванням п. 1.1, п. 2.1.1 договору транспортного експедирування від 15.06.2022 №15.06.2022/992, залучення безпосередніх перевізників віднесене до компетенції експедитора ТОВ «Таніт Груп».
За сукупністю наведеного, суд вважає, що декларантом позивача документально підтверджено заявлені витрати за транспортно-експедиційні послуги до кордону України.
У спірному рішенні митний орган зазначає, що відповідно до проведено митного огляду (акт митного огляду № 25UA204060002463U1 від 27.03.2025) встановлено невідповідність в частині зазначеного опису товарної позиції №1 Крісло портативне, арт.TE-17SD-140 та позиції №2 Крісло портативне, арт.ТЕ-31 SD-150, які постачаються в чохлах. Відповідно до ЦБД ЄАІС Держмитслужби вартість подібного товару - крісла портативні в чохлах становить 4,01 USD/кг (згідно МД від 27.01.2025 №UА504210/2025/000020).
Як встановлено судом, заявлений в митній декларації опис товару повністю відповідає назві, зазначеній в інвойсі, в тому числі за артикулами.
При цьому, заявлена згідно з інвойсом від 23.01.2025 №24ТІМЕ-01 ціна товару 23870,40 дол.США повністю сплачена згідно з платіжними інструкціями від 01.11.2024 № 120 на суму 9548,16 дол.США, в призначенні платежу якої міститься посилання на контракт №20/05-20 від 20.05.2020 та проформу-інвойс №24ТІМЕ-01 від 30.10.2024, та від 24.01.2025 №137 на суму 14322,24 дол.США, в призначенні платежу якої міститься посилання на контракт №20/05-20 від 20.05.2020 та інвойс № 24ТІМЕ-01 від 23.01.2025, на загальну суму 23870,40 дол.США.
Таким чином, заявлена ціна товару підтверджена банківськими платіжними документами, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, отже жодних розбіжностей в числових значеннях заявленої митної вартості товарів немає.
В оскаржуваному рішенні №UA204060/2025/000004/2 від 28.03.2025 зазначено: «Надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 26.01.2025 №310120250519442039 не містить відомостей про реквізити договору (контракту) від 20.05.2020 № 20/05-20 та не кореспондується із заявленими до митного оформлення відомостями.».
Перевіряючи наведені аргументи митного органу, суд встановив, що подана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 26.01.2025 №310120250519442039 містить інформацію про: номер контейнера - «MRKU5714787»; код товару УКТЗЕД - «9401790000»; масу брутто - «8735,88кг»; масу нетто - «8242кг»; кількість місць - «378»; ціну товару - «23870,40дол.США», що повністю кореспондуються із спірною поставкою товару.
За таких обставин суд вважає, що відсутність покликання на реквізити зовнішньоекономічного договору не може слугувати достатньою підставою для неврахування поданої до митного оформлення декларації країни відправлення.
Крім того, суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення відповідно до статті 53 МК України не є обов'язковим документом, який подається при митному оформленні товару.
В оскаржуваному рішенні також зазначено: “Відповідно до наданого Коносаменту (Bill of lading) від 31.01.2025 №QN25010406 можливими додатковими витратами є зберігання завантажених контейнерів в порту/терміналі/станції, контейнер №MRKU5714787 перебував в порту Gdansk відповідно до наданого коносаменту №GN25010406 від 31.01.2025, що свідчить про наявність додаткових витрат зі зберігання. До митного оформлення не надано документів, що містять відомості про вартість додаткових витрат, що відповідно до положень частини 10 статті 58 МКУ є складовими митної вартості товарів».
З цього приводу суд зазначає, що всі складові наданих позивачу послуг та понесених ним витрат у зв'язку із транспортуванням товару, відображені в рахунку на оплату за транспортно-експедиційні послуги від 25.03.2025 №TG250325004 та довідці про транспортні витрати від 25.03.2025 №18667, про що зазначено вище по тексту судового рішення.
Доводи щодо додаткових витрат зі зберігання на підставі наданого коносаменту №GN25010406 від 31.01.2025 є лише припущеннями митного органу, документально не підтвердженими.
Окрім того, з урахуванням положень частини 2 статті 53 МК України, суд зауважує, що до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактура або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідні документи до митного оформлення подані.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що зазначені митним органом підстави для витребування додаткових документів та підстави для коригування митної вартості імпортованих товарів не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки декларант надав усі належні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості товарів.
При витребуванні у декларанта додаткових документів Рівненською митницею не зазначено, які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, які ознаки підробки наявні у цих документах і з чого це слідує, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Приписи МК України зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Зазначивши про вищенаведені розбіжності, відповідач не зазначає, як це впливає на визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору.
Частина шоста статті 54 МК України визначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частина сьома статті 54 МК України визначає, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частина перша статті 256 МК України передбачає, що відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У відповідності до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Отож, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Проте, оскаржуване рішення №UA204060/2025/000004/2 від 28.03.2025 не містить інформації про те, які саме основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів відповідно до переліку частини другої статті 53 МК України, не були подані; не вказано обґрунтовані причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору; які конкретні розбіжності містили подані декларантом документи, що впливали саме на визначення митної вартості товарів та стосувалися числових значень складових митної вартості товарів.
Митний орган не надав доказів на підтвердження обставин, що декларантом зазначено не всі складові числового значення митної вартості товарів, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Щодо визначення митної вартості товару на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного товару за МД від 27.01.2025 № UA504210/2025/000020 - 4,01 дол.США/кг.; числове значення митної вартості товару №1 у валюті рахунку становить 33050,42 USD, що з урахуванням курсу НБУ у національній валюті України становить 1373720,8770 грн. (4,01 USD/кг * 8242 кг* 41,5644 грн./USD), суд зазначає таке.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж заявлена декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролюючим органом митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
При цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товарів (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Суд зазначає, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частина друга статті 57 МК України визначає, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З системного аналізу наведених норм МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
В ході судового розгляду справи встановлено, що у випадку спірної поставки декларантом надані митному органу усі належні документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості товару, водночас відповідач не обґрунтував наявності у поданих документах розбіжностей чи неповноти відомостей, що зазначені у них.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень».
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідачем не доведено обґрунтованості сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом за ціною договору, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару. Отже суд вважає, що оскаржуване рішення №UA204060/2025/000004/2 від 28.03.2025 критерію обґрунтованості не відповідає.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення №UA204060/2025/000004/2 від 28.03.2025 в порядку статті 77 КАС України, тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи результати судового розгляду справи, суд присуджує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн, сплачені згідно з платіжною інструкцією від 06.05.2025 №3475.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З наданих позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу доказів суд встановив та врахував таке.
Між позивачем (Сторона 1) та ТОВ «ЕКСІМ БРОК ЦЕНТР» (Сторона 2) укладено Договір про надання послуг з правових питань №ЕТ0102/25 від 01.02.2025, предметом якого є взаємовідносини між Сторонами з приводу надання Стороною 2 правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, у тому числі з питань, пов'язаних з митним законодавством, надання допомоги, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та виконання вимог законодавства України Стороною 1, а саме складання Стороною 2 проєктів заяв, скарг, звернень, клопотань, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, інших процесуальних документів та документів правового характеру (п. 1.1 Договору).
Відповідно до розрахунку №4/2 від 30.04.2025 використаного часу, гонорару та поточних витрат до Договору про надання послуг з правових витань №ЕТ0102/25 від 01.02.2025, сторони узгодили вартість послуг до Договору у наступному розмірі:
1. Попереднє вивчення наданих документів митного оформлення та консультація з приводу спірних правовідносин щодо рішення про коригування митної вартості №UA204060/2025/000004/2 від 28.03.2025, що приймалось за МД від 27.03.2025 №25UA204060002463U1 - 3000,00 грн. (загалом витрачено 3 години робочого часу на юридичний аналіз та дослідження спірного рішення, судової практики в аналогічних спорах та роз'яснення правової позиції);
2. Складання проєкту позовної заяви до Рівненської митниці щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA204060/2025/000004/2 від 28.03.2025, що приймалось за МД від 27.03.2025 №25UA204060002463U1 - 12000,00 грн. (загалом було витрачено 12 годин робочого часу враховуючи аналіз усталеної практики судів України, належне оформлення позовної);
3. Підготовка копій документів, доданих до позовної заяви - 2000,00 грн. (загалом витрачено 2 години робочого часу на підготовку додатків до позовної заяви у форматі PDF);
4. Розрахунок розміру судового збору та консультативне супроводження процедури подання позовної заяви разом з додатками через систему “Елетронний суд» - 460 грн. (загалом адвокатом витрачено 0,5 години робочого часу на розрахунок та супроводження процедури подання через систему “Електронний суд»).
ТОВ «ЕКСІМ БРОК ЦЕНТР» виставлено рахунок на оплату №49 від 30.04.2025 за надання послуг з правових питань, пов'язаних з оскарженням рішення про коригування митної вартості, прийнятого за митною декларацією від 27.03.2025 №25UA204060002463U1 на загальну суму 17460,00 грн, які оплачені відповідно до платіжної інструкції від 13.05.2025 №3497.
Оцінюючи надані докази, суд враховує таке.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Суд зазначає, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку, передбаченому статтями 134, 139 КАС України.
В матеріалах справи відсутні докази надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом у зв'язку з підготовкою та розглядом цієї судової справи. Наданий позивачем договір на надання послуг з правових питань укладений з ТОВ "ЕКСІМ БРОК ЦЕНТР", при цьому будь-які відомості щодо надання правничої допомоги за участю адвоката відсутні. Водночас, за обставинами справи, ТОВ "ЕКСІМ БРОК ЦЕНТР" є декларантом позивача, який подавав до митного оформлення документи за спірною поставкою.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що надані позивачем документи не підтверджують понесених позивачем витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом, оскільки відповідні послуги правового характеру надавалися особою, яка не є адвокатом відповідно до законодавства України. Тому такі витрати мають бути понесені особисто позивачем, а підстави для їх розподілу відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМ ЕКО» до Рівненської митниці задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204060/2025/000004/2 від 28.03.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМ ЕКО» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Відмовити у стягненні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМ ЕКО» витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 14 квітня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙМ ЕКО» (вул. Олега Мудрака, буд.1,м. Київ,03164, ЄДРПОУ/РНОКПП 31779204)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя Н.О. Дорошенко