про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
14 квітня 2026 року м. Рівне№460/6327/26
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Друзенко Н.В., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати з 01.01.2026 основної пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" - 2361,00 грн та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основної пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 2595, 00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом, суд виходить з наступного.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №460/4460/25 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 за період з 10.09.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 18.06.2025 .
На виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 2 361,00 грн. З урахуванням розміру прожиткового мінімуму, що діяв до 01.01.2026 року (2 361 гривня), розмір пенсійних виплат позивача становив 18 888 гривень (2 361 х 8). Водночас, у зв'язку зі зміною законодавства та збільшенням прожиткового мінімуму до 2 595 гривень, розмір пенсійних виплат позивача має становити 20 760 гривень (2 595 х 8).
Вважаючи, що розмір його основної пенсії з 01.01.2026, у зв'язку зі зміною законодавства та збільшенням прожиткового мінімуму до 2 595 гривень, має становити 20 760 гривень (2 595 х 8), 23.03.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області з запитом про надання публічної інформації щодо проведення перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".
30.03.2026 згідно листа № 1700-0202- 8/25775 на вказаний запит відповідач повідомив, що починаючи з 01.01.2026 року розмір пенсії позивача по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, становить 18 888,00 грн. (8*2 361, 00 грн.), розрахунок якої проведено відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої станом на 10.09.2024 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та станом на 01.01.2025 Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Наведеним доводиться, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01.01.2026 проігнорувало висновки суду, наведені у судовому рішенні від 31.03.2025 по справі №460/4460/25, та частково не виконало рішення суду у справі №460/4460/25, яке набрало законної сили.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах урегульовані розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, за правилами частини другої статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382- 3 і 383 цього Кодексу.
Так, за приписами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої, третьої та дев'ятої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Також з метою належного виконання судового рішення статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість зміни способу і порядку його виконання.
Отже, нормами Кодексу адміністративного судочинства України, визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, які мають на меті забезпечення належного виконання судових рішень.
За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16-а, від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №320/19014/23, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24, від 30.11.2023 у справі № 420/6135/22, від 21.02.2024 у справі № 140/17323/23, від 28.01.2025 у справі № 460/10443/24.
У постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/19014/23, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
У постановах від 18.01.2024 у справі №160/2888/23 та від 30.04.2025 у справі №440/10814/24 Верховний Суд констатував, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених процесуальним законодавством та про виконавче провадження. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
ОСОБА_1 фактично просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які полягають у невиконанні / неналежному виконані рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/4460/25, яке набрало законної сили 18.06.2025.
Таким чином, ОСОБА_1 шляхом подання позову, фактично просить про судовий контроль за виконанням судового рішення і ставить питання про протиправність дій/бездіяльності відповідача, вчинених на виконання судового рішення у справі №460/4460/25.
Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що в даному випадку між сторонами не виникло нового спору, а має місце продовження тих самих спірних правовідносин, які розглядалися у справі №460/4460/25, а тому вимоги позивача, заявлені ним в межах цієї справи слід розглядати не в порядку позовного провадження, а в порядку, визначеному статтями 378, 382-382.3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Спірні правовідносини мають бути вирішені в межах виконання рішення у справі №460/4460/25, а не окремого позову. Тому розгляд справи №460/6327/26 за правилами адміністративного судочинства неможливий, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного вище, аналізуючи зміст пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України в контексті неможливості розглядати позов в цій справі за правилами адміністративного судочинства саме в порядку позовного провадження, суд доходить висновку про необхідність відмовити позивачу у відкритті провадження у справі.
Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема, у постанові від 10.04.2025 по справі №420/29059/24, від 10.07.2025 по справі №520/4975/25, від 22.10.2025 по справі №340/2017/25, неодноразово зазначав про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вимоги, заявлені у справі, не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства в межах окремої судової справи, вони можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви позивача, поданої до суду з метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 14 квітня 2026 року.
Суддя Н.В. Друзенко