15 квітня 2026 р. № 400/834/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач- ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду по суті рапорту про звільнення з військової служби, зобов'язання розглянути рапорт про звільнення з військової служби з урахуванням наданих суду доказів та прийняти рішення про звільнення з військової служби.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянув його рапорт про звільнення з військової служби по суті, в зв'язку з тим, що він здійснює постійний догляд за своєю матір'ю, яка є інвалідом ІІ групи та має правові підстави для звільнення зі служби на підставі Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки відповідно до доданих позивачем до рапорту на звільнення документів, його матері, ОСОБА_2 , безстроково встановлено інвалідність 2 групи (довідка МСЕК від 08.04.2024 № 515880). Однак, зазначеною довідкою не визначено що ОСОБА_2 «потребує постійного догляду». Висновок з цього приводу лікувально-лікарської комісії, з огляду на підстави звільнення передбачені статтею 26 Закону №2232, не дає підстав вважати, що особа потребує постійного догляду, оскільки така потреба має бути визначена саме висновком медико-соціальної експертної комісії, якою встановлено інвалідність або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування, про що свідчить вище зазначений перелік документів, зокрема, яким визначено що для підтвердження потреби у постійному догляді надається: «висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.» Окрім того, відповідно до акта перевірки сімейного стану військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.09.2025 затвердженого та зареєстрованого 18.09.2025 за № 4/10472 встановлено, що ОСОБА_2 окрім позивача має інших родичів першого ступеню споріднення - доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є громадянкою Чехії. Проте, Законом встановлено лише дві умови, за яких є підстави для звільнення: якщо відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач у позові зазначив, що під час проходження базової військової підготовки у школі індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 він 22.08.2025 року звернувся із рапортом про звільнення його з військової служби .
08.09.2025 військовою частиною НОМЕР_2 було направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо перевірки сімейного стану, встановлені потреби у сторонньому догляді, наявність чи відсутність членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення та можливості у разі їх наявності здійснювати догляд за особою що такого догляду потребує.
18.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 був затверджений акт перевірки сімейного стану військовослужбовця № 4/10472 від 18.09.2025 року.
По прибутті до військової частини НОМЕР_1 позивач повідомив безпосереднього командира, що він має право на звільнення та надав засвідчені належним чином документи, що підтверджують таке право. У листопаді 2025 року був поданий рапорт про звільнення.
10.12.2025 року військової частиною НОМЕР_1 був відправлений запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому військова частина просила передати засобами електронного документообороту акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який був проведений ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрований 18 вересня 2025 року №4/10472, з метою реалізації права військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 щодо подання документів на звільнення на підставі необхідності постійного догляду за матір'ю. 11.12.2025 року військовій частини НОМЕР_1 було надано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.
Позивач надав суду докази, що його мати ОСОБА_2 , є інвалідом II групи що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 15880. від 08.04.2024 року та довідку ЛКК від 24.04.2024 року № 50/10, в якій зазначено про необхідність здійснення постійного догляду, акт комісії департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради у від 29.04.2024 року про відсутність за місцем перевірки інших членів сім'ї, які зобов'язані здійснювати/можуть здійснювати або здійснюють постійний догляд.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII .
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232 видами військової служби є, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232 і залежать від виду військової служби.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно зі ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Стаття 31 Статуту визначає, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з пунктом 12.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України визначені Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за № 1214/42559.
Розділом III. Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі передбачено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
9. Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Отже, процедура звільнення військовослужбовців з військової служби передбачає направлення документів на звільнення військовослужбовця для прийняття відповідного рішення до тієї посадової особи, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з урахуванням його військового звання.
Позивач у позові зазначив, що в листопаді 2025 звернувся до відповідача із рапортом про звільнення та надав документи, що підтверджують підстави для звільнення з військової служби.
Ухвалою від 03.02.2026 суд запропонував позивачу надати докази звернення з рапортом до відповідача про звільнення із військової служби.
На виконання ухвали суду позивача надав суду лист відповідача від 04.12.2025, в якому зазначено, що його звернення від 10.11.2025 до Міністерства оборони щодо неприйняття документів на звільнення з військової служби посадовими особами військової частини НОМЕР_1 передане на розгляд військової частини. По суті звернення відповідачем зазначено, що позивачу надавались відповіді на скаргу від 28.11.2025 та було повідомлено про необхідність подачі повного переліку документів для звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Наданий позивачем перелік не відповідає вимогам чинного законодавства для звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
До матеріалів справи позивачем надано рапорт, з яким він звертався до військової частини НОМЕР_2 , а не до відповідача.
Отже матеріали справи не містять доказів звернення позивача з рапортом до відповідача.
Матеріали справи свідчать, що відповідач 04.12.2025 та 28.11.2025 повідомляв позивача про необхідність до рапорту про звільнення з військової служби надати всі документи передбачені Законом України « Про військовий обов'язок та військову службу» та Інструкцією про організацію виконання Положень про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затверджену наказом Міністра Оборони України № 170 від 10.04.2009.
У відзиві відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів, того, що його мати потребує « постійного догляду». Довідку ЛКК відповідач не взяв до уваги та зазначив, що це повинно бути підтверджено саме висновком медико-соціальної експертної комісії, якою встановлено інвалідність або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування.
Норма закону № 2232 передбачає, як підставу для звільнення з військової служби:
- необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови що така особа є членом сім'ї військовослужбовця першого ступеня споріднення
- відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють постійний догляд.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що станом на 24.04.2024 ЛКК не мала повноважень робити висновок про потребу постійного стороннього догляду, оскільки Наказом МОЗ України № 407 від 09.03.2021 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132 були затверджені висновки згідно з формами первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Також в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця, складеного ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.09.2025 зазначено, що у ОСОБА_2 , крім сина, ще є донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є громадянкою Чехії.
Отже, надані позивачем документи не підтверджують потребу матері у постійному догляді належним медичним органом та неможливість сестри здійснювати догляд за матір'ю.
Таким чином, позивач відповідь на своє звернення про звільнення з військової служби отримав, що виключає протиправну бездіяльність відповідача та надані суду документи не дають підстав дійти висновку про право позивача на звільнення з військової служби.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач всупереч ст.77 КАС України, не довів суду, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко