Рішення від 01.04.2026 по справі 907/86/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/86/26

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Райніш М.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС», код ЄДРПОУ - 32122603, місцезнаходження - 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, шосе Запорізьке, будинок 38, приміщення 9,

до відповідача: ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТД ПЕРЕМОГА», код ЄДРПОУ - 44937240, місцезнаходження - 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Кар'єрна, будинок 25,

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу пального, 30% річних, пені, та інфляційних втрат,

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 26.01.2026 (зареєстрованою за вх.№02.3.1-05/92/26 від 29.01.2026) до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТД ПЕРЕМОГА» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №01/03/24-5 від 01.03.2024 купівлі-продажу пального в загальному розмірі 647780,76 грн, з яких основна заборгованість у розмірі 598567,08 грн, 30 % річних у розмірі 23614,70 грн, 24401,85 грн пеня та 1197,13 грн - інфляційні втрати.

До позовної заяви ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» долучило клопотання в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України про встановлення судом нарахування тридцяти відсотків річних та пені на суму основної заборгованості, починаючи з 27.01.2026 до повної сплати відповідачем основної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу пального №01/03/24-5 від 01.03.2024 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем після укладення договору і до 26.01.2026 (день складання позовної заяви) палива (далі - товар), з урахуванням підписаного позивачем і відповідачем акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 (згідно з яким відповідач визнав наявний борг за поставлений товар за договором у сумі 269068,96 грн) та з урахуванням поставленого ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» ПП «ТД ПЕРЕМОГА» у період з 01.04.2025 (після підписання акту звірки) по 26.01.2026 товару на загальну суму 2946068,75 грн, за який відповідачем сплачено 2616570,63 грн.

Отже, на думку позивача, такі обставини свідчать про неналежне виконання ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ТД ПЕРЕМОГА» своїх зобов'язань за договором №01/03/24-5 від 01.03.2024 купівлі-продажу пального щодо оплати за поставлений товар, що є підставою позовних вимог ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором у розмірі 598567,08 грн, 30 % річних у розмірі 23614,70 грн, 24401,85 грн пені та 1197,13 грн - інфляційних втрат.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/86/26 визначено головуючого суддю Сисин С.В. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026.

Процесуальні дії по справі

Згідно з ухвалою від 02.02.2026 суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; встановив учасникам справи строки на подачу заяв по суті справи; призначив судове засідання на 04.03.2026.

27.02.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Євтушок Т.А. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 26.02.2026 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/1847/26).

Згідно з ухвалою від 02.03.2026 суд задовольнив заяву представника позивача - адвоката Євтушок Т.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 26.02.2026.

У судовому засіданні 04.03.2026, враховуючи першу неявку відповідача, з метою надання учасникам можливості реалізувати свої процесуальні права, з'ясування всіх обставин справи та забезпечення принципів змагальності і рівності перед судом і законом, суд згідно з ухвалою від 04.03.2026 відклав розгляд справи на 31.03.2026.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду від 02.02.2026, 02.03.2026, 04.03.2026, у справі №907/86/26 (суддя Сисин С.В.) були надіслані - позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет. Означені документи доставлено до електронного кабінету учасників справи 03.02.2026 о 10:14, 02.03.2026 о 12:08, 05.03.2026 о 15:01.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, сторони належним чином повідомлені про дату і час судового засідання, призначеного на 31.03.2026.

У судовому засіданні 31.03.2026 суд, за участі представника позивача, розглянув справу, після чого відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення у цьому судовому засіданні 01.04.2026.

Згідно із ч.ч. 1, 4 та 5 ст. 240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Так як у судове засідання 01.04.2026 не прибули представники сторін, після повернення 01.04.2026 зі стадії ухвалення судового рішення, ухвалене судом скорочене рішення за результатом розгляду справи не проголошувалося.

Щодо неявки представника відповідача в судові засідання, не надання відзиву на позовну заяву суд зазначає таке.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, суд констатує, що відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням приписів ГПК України щодо належного повідомлення учасників процесу.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Стаття 43 ГПК України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомлений судом про розгляд справи, про дату, час і місце судових засідань, у строк, встановлений ч.1 ст. 178 ГПК України відзиву на позов не подав і не забезпечив явку представника в судові засідання, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами на участь у розгляді справи.

Відтак, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, відповідно до ст. 202 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті, суд розглянув справу за наявними у ній документами та 01.04.2026 ухвалив у справі рішення

Стислий виклад позицій учасників процесу

Суть спору за позицією позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.03.2024 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» (продавець) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ТД ПЕРЕМОГА» (покупець) було укладено договір №01/03/24-5 купівлі-продажу пального. Згідно з умовами пунктів 2.1., 2.3. та 3.2. вказаного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (пальне), а покупець - прийняти його та сплатити грошову суму, визначену у рахунках та видаткових накладних. Право власності на товар переходить до покупця в момент його фактичної передачі.

Позивач вказує на те, що станом на 01.01.2025 за відповідачем уже обліковувалася заборгованість у розмірі 274782,85 грн. Надалі, 31.03.2025 сторони за допомогою накладення електронних цифрових підписів узгодили акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 31.03.2025. Відповідно до цього акту, сума дебетового сальдо на користь позивача була зафіксована у розмірі 269068,96 грн. Позивач наголошує, що цей документ є належним доказом визнання відповідачем боргу за попередній період дії договору.

У подальшому, в період з 01.04.2025 по 26.01.2026, позивач поставив відповідачу пальне на загальну суму 2946068,75 грн. Факт поставки підтверджується вісьмома видатковими накладними (№РН-0000726 від 30.04.2025, №РН-0000978 від 31.05.2025, №РН-0001129 від 30.06.2025, №РН-0001339 від 31.07.2025, №РН-0001540 від 31.08.2025, №РН-0001737 від 30.09.2025, №РН-0001908 від 31.10.2025 та №РН-0002128 від 30.11.2025). Всі накладні підписані відповідачем через систему електронного документообігу без жодних заперечень.

Позивач стверджує, що згідно з пунктом 7.1. договору, розрахунки мали здійснюватися протягом двох робочих днів з дати отримання щотижневого рахунку. При цьому сторони погодили, що за відсутності письмового звернення покупця, рахунок вважається отриманим щотижня (7-го, 14-го, 21-го та 28-го числа кожного місяця). Відповідач за вказаний період здійснив часткові оплати на загальну суму 2616570,63 грн, що підтверджується банківськими виписками за період з 07.04.2025 по 27.10.2025. Однак після 27.10.2025 будь-які платежі на користь позивача припинилися.

З огляду на викладене, позивач визначає суму основного боргу як результат додавання заборгованості за актом звірки (269068,96 грн) та вартості пального за новими накладними (2946068,75 грн) за вирахуванням проведених оплат (2616570,63 грн), що становить 598567,08 грн.

Оскільки остання видаткова накладна була виписана 30.11.2025, граничним терміном оплати за договором (враховуючи умовну дату отримання рахунку 07.12.2025) позивач вважає 09.12.2025. Таким чином, з 10.12.2025 розпочалося прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором. На підставі пунктів 9.1., 9.2. та 9.3. договору, позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (24401,85 грн), інфляційні втрати (1197,13 грн) та 30% річних (23614,70 грн) за період прострочення до дати подання позову. Загальна сума вимог, які позивач просить стягнути з відповідача, становить 647780,76 грн.

До позовної заяви позивачем було долучено клопотання про нарахування відсотків та пені до моменту виконання судового рішення від 26.01.2026, в якому позивач просить під час ухвалення судового рішення за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТД ПЕРЕМОГА» про стягнення боргу за договором №01/03/24-5 купівлі-продажу пального від 01.03.2024 застосувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, а саме:

- зазначити в резолютивній частині судового рішення про нарахування органом (особою), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області, здійснювати нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 30% річних, зазначених у договорі №01/03/24-5 купівлі-продажу пального від 01.03.2024, на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 27.01.2026 (наступний день після закінчення визначеного позивачем періоду нарахування пені та відсотків) до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу.

Обґрунтовуючи клопотання про нарахування відсотків та пені до моменту виконання судового рішення від 26.01.2026, позивач посилається на ч. 10 ст. 238 ГПК України та зазначає, що оскільки розрахунок штрафних санкцій у позовній заяві обмежений періодом по 26.01.2026, існують законні підстави для покладення на орган або особу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, обов'язку донарахувати відповідні суми на фактичний залишок основного боргу, починаючи з 27.01.2026. Свою позицію позивач підкріплює посиланнями на ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та умови договору купівлі-продажу пального №01/03/24-5 від 01.03.2024, якими встановлено розмір пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ та збільшений розмір річних процентів - 30% річних від суми боргу, а також погоджено подовжений строк позовної давності тривалістю п'ять років. При цьому позивач наголошує, що таке клопотання не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, а є реалізацією процесуального права на забезпечення повного захисту майнових інтересів у зв'язку з триваючим невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Суть спору за позицією відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відтак, з врахуванням положень ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

01.03.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» (у договорі - продавець) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ТД ПЕРЕМОГА» (у договорі - покупець) був укладений договір №01/03/24-5 купівлі продажу пального (далі - договір).

Згідно з п. 2.1. договору, продавець зобов'язується передати певну кількість товару у власність покупця в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в договорі, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, передача (відпуск) пального продавцем та його приймання (заправка) покупцем здійснюються партіями відповідно до обраного покупцем згідно до умов договору способу отримання товару за бланками-дозволу або за електронними картками (далі - ЕК): паливними картками, смарт-картками та будь-якими іншими технічними засобами отримання паливно-мастильних матеріалів.

Передача та приймання пального здійснюється при пред'явленні покупцем, або уповноваженим ним Держателем електронної картки або карток (далі разом або окремо - ЕК), або Бланку-дозволу на автозаправних станціях (далі - АЗС), що входять у систему безготівкових розрахунків, список яких повідомляється продавцем.

Згідно з п. 2.3. договору, право власності на певну кількість пального і ризик його випадкової загибелі переходить до покупця в момент передачі пального. Момент передачі пального підтверджується первинними документами; чеками терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС; Бланками-дозволами, що передані на АЗС при одержанні палива; у випадку відсутності вище перелічених документів - Операційним звітом електронної системи обробки та обліку даних про здійснення операцій із використанням ЕК та розрахунків за такими операціями (далі - Звіт Процесингового центру або Операційний Звіт).

Відповідно до п. 2.4 договору, у зв'язку з тим, що продаж товару за цим договором має безперервний та ритмічний характер, за результатами транзакцій, що були здійснені протягом звітного періоду, постачальником може складатися та надається покупцю зведена видаткова накладна , та зведена податкова накладна.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна на товар є договірною, встановлюється в національній валюті України за 1 (один) літр, включає податок на додану вартість і визначається наступним чином: для товару, що продається покупцю за Бланками-дозволу виходячи з поточної ціни продавця на момент оформлення видаткової накладної; для товару, що продається покупцю за ЕК ціна формується на момент відпуску покупцю пального по ЕК і дорівнює поточній роздрібній ціні товару на АЗС на відповідну марку палива, на якому проводиться відпуск товару. Ціни на види та марки товару установлюються привселюдно оголошуються на ціновому табло АЗС.

Відповідно до п. 3.2. договору, ціна, асортимент та загальна вартість товару зазначається у рахунках, що надаються продавцем покупцю, а також відображається у первинних документах на товар (видаткові накладні).

Згідно з п. 3.3. договору, ціна товару під час дії договору с змінною та нетвердою: збільшується або зменшується у зв'язку з загальним подорожанням / здешевленням товару на ринку палива.

Відповідно до п. 4.1. договору, прийняття товару по кількості і якості проводиться покупцем в особі Держателя ЕК при одержанні товару на АЗС.

Згідно з п. 4.2. договору, для одержання палива держатель ЕК повинен передати ЕК операторові АЗС, повідомити його номер паливно-роздавального стовпчика, марку й обсяг товару, яке він бажає придбати, оператор АЗС, використовуючи термінал для прийняття ЕК, проводить операційне списання з ЕК, вартості за необхідний обсяг товару.

Відповідно до п. 4.3. договору, після проведення операції держателю ЕК вертається ЕК, дублікат квитанції терміналу й чек АЗС. Розгляд претензії продавцем можливо тільки при пред'явленні покупцем фіскального чека або квитанції термінала.

Згідно з п. 4.4. договору, товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості на підставі показника індикаційного табло паливного стовпчика у момент заправлення та даним чека торгівельного терміналу, виданого держателю ЕК. Держатель ЕК зобов'язаний перевірити правильність оформлення проведеної операції.

Відповідно до п. 4.5. договору, держатель ЕК під час одержання товару на АЗС зобов'язаний контролювати правильність видачі продавцем товару по кількості та якості на підставі чека торгівельного термінала та показників табло паливного стовпчика.

Згідно з п. 4.6. договору, після завершення розрахунків і повернення держателю ЕК, останній по номеру повинен переконатися, що йому повернута саме ЕК покупця, що була надана для отримання/придбання товару.

Відповідно до п. 4.7. договору, претензії покупця по кількості і якості товару повинні бути пред'явлені обов'язково в письмовій формі шляхом вчинення двох дій у такій послідовності:

- держателем ЕК при одержанні товару на АЗС шляхом запису претензії держателя ЕК в «Книзі скарг і пропозицій», що перебуває на АЗС, строк пред'явлення - негайно під час виявлення розбіжностей щодо кількості, якості або ціни товару;

- покупцем шляхом направлення/передачі продавцю письмової претензії, в якій покупець зобов'язаний зазначити про подачу держателем ЕК претензії в порядку, передбаченому п. (1) п. 4.7. цього договору.

Згідно з п. 4.8. договору, претензії покупця по кількості і якості розглядаються протягом десяти робочих днів з моменту її отримання. Порушення або недотримання порядку пред'явлення претензії, як визначено в п. 4.7 Договору, с безумовною підставою для відмови Продавцем в задоволенні Претензії або залишення її без розгляду. Покупець, укладаючи цей Договір заявляє про обов'язковість та справедливість узгодженого порядку пред'явлення та розгляду претензій.

Відповідно до п. 4.9. договору, покупець зобов'язаний ознайомити держателів ЕК із правилами прийму та передачі товару. обов'язками держателя ЕК під час прийому товару, порядку переходу права власності на товар, а також з обов'язком держателя ЕК заявити у разі наявності підстав претензії щодо якості, кількості або ціни товару, як визначено в п. (1) п. 4.7, цього договору.

Згідно з п. 4.10. договору, негативні наслідки щодо невиконання обов'язків держателем ЕК під час прийому та передачі товару, а також щодо заявленої претензії в порядку п. (1) п. 4.7 договору несе покупець.

Відповідно до п. 5.1. договору, кількість, марка та схема відпуску пального, кількість необхідних покупцю бланків-дозволів та ЕК, значення максимального ліміту пального, що може бути отримане покупцем за певною ЕК в місяць або за добу (далі - лімітна схема), зазначаються покупцем в заявках, що є додатками до цього договору.

Згідно з п. 5.2. договору, покупець має право надавати продавцю нові заявки. З моменту узгодження продавцем такої нової заявки, попередня заявка втрачає юридичну силу.

Відповідно до п. 6.1. договору, ЕК є документом на носії електронної інформації у вигляді пластикової картки, на якій обліковується кількість придбаного та ще не отриманого покупцем пального, що надає можливість покупцю отримати таке пальне одноразово або частками на розсуд покупця або держателя ЕК.

Згідно з п. 6.2. договору, ЕК присвоюється персональний ідентифікаційний номер та персональний код доступу (далі - код доступу), що надає можливість покупцеві отримувати пальне за ЕК. Для отримання пального на АЗС покупець або держатель ЕК зобов'язаний надати ЕК оператору та вказати персональний код доступу.

Відповідно до п. 6.3. договору, ЕК є власністю продавця і передається за актом приймання-передачі покупцю в користування протягом терміну дії договору і на його умовах та підлягає поверненню на протязі трьох днів від дати закінчення договору, або від дати отримання законної вимоги про повернення картки. Покупець зобов'язаний повернути ЕК у доброму статі з урахуванням звичайного зносу. У разі відмови повернути ЕК, або повернення ЕК із значним пошкодженнями, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість ЕК, за цінами, які актуальні на дату повернення. У разі втрати/пошкодженої ЕК та сплати за користування новою ЕК.

Згідно з п. 6.4. договору, з моменту передачі ЕК покупцю він несе ризик навмисного чи необережного пошкодження або втрати чи випадкової загибелі ЕК.

Відповідно до п. 6.5. договору, продавець не несе відповідальність за правомірне або неправомірне використання іншим особами ЕК, що передана в користування покуплю.

Згідно з п. 6.6. договору, на умовах договору покупцю надається певна кількість ЕК з встановленими добовим або місячними лімітами пального. Відпуск пального за ЕК в кількості, що перевищує її встановлений ліміт неможливий. Незалежно від кількості пального, отриманого покупцем за такою ЕК, наступної доби або місяця цей ліміт поновлюється.

Відповідно до п. 6.7.1. договору, сторони оформляють заявку на підготовку ЕК , де покупець указує необхідну кількість ЕК (у штуках) по товару із вказівкою необхідного добового або місячного ліміту на кожної ЕК. При необхідності збільшення кількості ЕК оформляється аналогічна заявка. Якщо буде потреба зміни добових або місячних лімітів оформляється заявка на перепрограмування ЕК. Строк виконання заявок - 15 (п'ятнадцять) робочих днів з дати одержання продавцем належним чином оформленої заявки покупця. Місячний ліміт установлюється за бажанням клієнта, якщо у встановленні місячного ліміту немає необхідності те у відповідних графах пишеться слово «Ні».

Згідно з п. 6.7.2. договору, у випадку прострочення оплати продавець залишає за собою право без письмового попередження покупця припинити відпустка товару по ЕК. Поновлення продажу товару по ЕК проводиться після повної оплати всього відпущеного обсягу товару. Продавець відновляє продаж товару по ЕК покупця не пізніше чотирьох робочих днів після оплати покупцем всієї суми заборгованості.

Відповідно до п. 6.7.3. договору, ЕК мас захищену пам'ять, у якій утримується інформація про нафтопродукти певного асортиментів у літровім вираженні. ЕК не є власністю покупця й при припиненні дії договору повертається продавцеві.

Згідно з п. 6.7.4. договору, термін дії карт ЕК встановлюється на період дії цього договору.

Відповідно до п. 7.1. договору, розрахунки за договором відбуваються наступним чином:

а) рахунок за частину звітного (розрахункового) періоду продавець направляє, а покупець отримує щотижня, кожного вівторка, за допомогою факсу або електронною поштою. У разі не отримання покупцем шо тижневого рахунку у порядку передбаченому цим пунктом, покупець зобов'язаний письмово звернутися до продавця з повідомленням про це, та вимогою про надання щотижневого рахунку, в строк до закінчення тижня, в якому покупець його (рахунку) не отримав. Звернення покупця має відбутися відповідно до 7го, 14го, 21го та 28го числа поточного місяця, в залежності від того, в якій частині розрахункового періоду покупець не отримав рахунок.

б) Сторони дійшли згоди, що за відсутності письмового звернення покупця з приводу неотримання щотижневого рахунку, днем отримання щотижневого рахунку, за частину звітного періоду вважається відповідно 7-ме, 14-те, 21-ше та 28-ме число поточного місяця.

в) у разі якщо покупець не виконає вимоги п.п. (а) п, 7.1. цього договору, стосовно письмового звернення до продавця, то він (покупець) позбавляється права, у разі несвоєчасної сплати, або неповної сплати, посилатися на неотримання ним рахунку продавця. Не отримання рахунку не є підставою для несплати за поставлений товар.

г) покупець зобов'язаний здійснити розрахунки за поставлений на протязі частини звітного (розрахункового) періоду товар, протягом двох робочих днів, від дати отримання щотижневого рахунку згідно з умовами п.п. б) п. 7.1. цього договору. У разі порушення строку оплати за поставлений товар, до покупця застосовуються штрафні санкції у відповідності з умовами цього договору. Крім того, для зменшення розміру збитків продавець має право в односторонньому порядку припинити відвантаження товару за ЕК.

д) видаткова накладна в цілому за звітний (розрахунковий) період виписуються в останній день звітного (розрахункового) періоду. Покупець отримує видаткову накладну від продавця за допомогою факсимільного зв'язку або врученням на руки представникові покупця (про що робиться відповідний запис в книзі реєстрації вихідної документації або поштовим відправленням або із застосуванням електронного документообігу.

Згідно з п. 7.2. договору, якщо протягом 10 (десять) календарних днів з моменту вручення представникові покупця, або направлення поштового відправлення документів, що зазначені в п.п. д) п. 7.1 продавцеві документи не повернуті, підписані з боку покупця, й продавцем не отримана мотивована відмова від їхнього підписання, видаткова накладна, вважається підписаною та повністю прийнятою покупцем, а розмір заборгованості покупця підтвердженим. Продавець мас право підписати видаткову накладну в односторонньому порядку, а в графі де має бути розміщений особистий підпис повноважного представника покупця та його печатка (у разі використання печатки) покупець вказує фразу «від підпису відмовився». Таким чином оформлений документ є належним доказом настання наступних юридичних фактів, у зв'язку з якими у покупця настає обов'язок сплатити за поставлений товар: - факт поставки товару продавцем покупцеві у повному обсязі, у вказаному у накладній кількості та асортименті, без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару; - факт виникнення у покупця обов'язку сплатити за поставлений товар у розмірі вказаному в накладній.

Відповідно до п. 7.5. договору, сплата вартості товару, що передається за бланками-дозволу здійснюється на умовах 100% попередньої оплати товару (тобто до моменту їх фактичного отримання) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з п. 7.6. договору, не отримання від продавця документів, зазначених в п. 7.1 договору, не звільняє покупця від обов'язку сплатити вартість відвантаженого товару за звітній (розрахунковий) період. У разі виникнення заборгованості за поставлений товар та нарахування штрафних санкцій, розрахунки за договором відбуваються за наступною черговістю:

1. погашення штрафних санкцій;

2. погашення заборгованості;

3. оплата за поставлений товар.

Застосування такого порядку розрахунків провадиться продавцем одноособово, в незалежності від призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні покупця. Вказаний режим діє до сплати покупцем усіх штрафних санкцій та погашення усієї існуючої заборгованості за поставлений товар за цим договором.

Відповідно до п. 7.7. договору, продавець здійснює передання палива покупцю лише за умови, що покупець повністю розрахувався за отримані ним попередні партії товару.

Згідно з п. 7.8. договору, датою виконання покупцем своїх грошових зобов'язань за цим договором - є дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем, на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 8.1. договору, продавець зобов'язаний:

- передати покупцю пальне відповідно умов даного договору;

- видати покупцю необхідну кількість бланків - дозволів на одержання оплаченого пального;

- видати покупцю ВК в належному робочому стані з Кодом доступу;

- відобразити на ЕК кількість літрів пального або добовий ліміт протягом 3-х робочих днів від дати одержання продавцем ціни пального;

- замінити ЕК у випадку її пошкодження, втрати або загибелі з вини продавця;

- відпускати пальне пред'явнику бланків - дозволу або ЕК на його вимогу згідно з маркою пального та в межах його визначеної кількості або добового ліміту, що обліковується на ЕК;

- заблокувати ЕК у разі, якщо загальна вартість отриманого пального перевищує суму, зазначену в п. 5.1. договору;

- надавати звіт на вимогу покупця, але не частіше ніж один раз на тиждень;

- складати та надсилати покупцю через систему електронного документообігу «М.Е.Doc IS» не пізніше граничних строків, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої продавцем особи, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Умови даного пункту договору є вимогою покупця у розумінні п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 8.2.1. договору, продавець має право блокувати (тимчасово припинити відпуск пального ЕК) у випадку:

- наявності у покупця заборгованості перед постачальником за відпущений товар;

- повідомлення покупцем про пошкодження, втрату або загибель ЕК, бланку-дозволу;

- неправильного вводу коду доступу більше 3-х разів поспіль;

- порушення покупцем умов договору;

- спору за договором між сторонами;

- форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- відповідної вимоги покупця;

- відповідної законної вимоги державних органів та/або їх посадових осіб;

- обґрунтованої підозри продавця про вчинення покупцем або третіми особами протиправних дій з використання ЕК або бланками-дозволу.

Згідно з п. 8.2.2. договору, продавець має право припинити відпуск пального за ЕК та вилучити ЕК у покупця у випадку:

- порушення покупцем умов договору;

- наявності у покупця заборгованості перед постачальником за відпущений товар;

- повідомлення покупцем про пошкодження ЕК;

- спору за договором між сторонами;

- форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- відповідної вимоги покупця;

- відповідної законної вимоги державних органів та/або їх посадових осіб;

- обґрунтованої підозри продавця про вчинення покупцем або третіми особами протиправних дій з використанням ЕК;

- припинення дії договору.

Відповідно до п. 8.2.3. договору, продавець має право не здійснювати відпуск пального з АЗС на період їх реконструкції, планових та позапланових ремонтів, збоїв в роботі технічних та комп'ютерних систем, терміналів, систем опалення та електропостачання, що впливають на роботу АЗС (технічна аварія).

Згідно з п. 8.3. договору, покупець зобов'язаний:

- додержувати інструкцій продавця щодо користування ЕК та бланками-дозволу;

- своєчасно здійснювати сплату товару, у відповідності до умов Договору;

- негайно у письмовій формі інформувати продавця про пошкодження, втрату чи загибель ЕК з метою їх блокування та недопущення неправомірного використання ЕК іншими особами;

- інформувати держателів ЕК про умови користування ЕК, бланками-дозволу та про надані у зв'язку з цим інструкції продавця;

- на вимогу продавця здійснювати звірку розрахунків між сторонами;

- своєчасно повертати продавцю належним чином оформлені документи на товар (видаткові накладні), що були надані продавцем;

- передати продавцю ЕК у випадку її вилучення;

- забирати у відділі продажів продавця документи за отримане моторне паливо, товари й послуги;

- при намірі змінити сорт палива, вид товару й послуги, ліміт по діючих ЕК, надати у відділ продажів продавця заявку зі зміненими даними;

- зберігати чеки терміналів обслуговування, для надання у відділ продажів продавця, у випадку виникнення розбіжностей по проведених операціях з ЕК;

- отримати товар за бланками-дозволами в межах терміну (строку) їх дії. Термін дії бланку-дозволу вказується в видатковій накладній і погоджується сторонами шляхом підписання видаткової накладної на товар. У випадку, якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії бланку-дозволу становить 1 календарний рік від дати видаткової накладної.

Відповідно до п. 8.4. покупець має право:

- одержувати пальне на АЗС, що входять у систему безготівкових розрахунків згідно з маркою пального та в межах його кількості або добового ліміту, що обліковується на ЕК та відповідних бланках-дозволах;

- по письмовій заяві замовити додаткові ЕК, установити або змінити сорт палива, вид товару або послуги, ліміт по ЕК, змінити власника, а також призупинити або заблокувати дії ЕК;

- отримати ЕК в належному робочому стані після підписання даного договору;

- змінити код доступу, передавати ЕК та повідомляти код доступу для одержання пального держателям ЕК, який в такому випадку вважається представником покупця і діє від імені останнього;

- отримати залишок сплаченої вартості пального, що відповідає кількості невикористаного пального, у випадку припинення дії договору за умови завершення розрахунків сторін.

Згідно з п. 9.1. договору, в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період часу, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми - вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та видаткових накладних, або від суми, що встановлюється на підставі квитанцій терміналів та чеків АЗС, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, або вказані в операційному звіті (вираховані на підставі операційного звіту), за кожний день такої несвоєчасної сплати або несплати по дату виконання грошових обов?язків (згідно з п. 7.8. цього договору) включно. Пеня нараховується від дати наступної після закінчення строку, на протязі якого покупець мав сплатити за поставлений товар (п.п. (d) п. 7.1. цього договору) по дату повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 9.2. договору, у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь термін прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3. договору, у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов'язаний сплатити 30% річних від сими заборгованості, починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно з урахуванням особливостей, передбачених п. 7.8. цього договору.

Відповідно до п. 9.4. договору, у разі, якщо термін зазначеної несвоєчасної сплати товару перевищує 25 (двадцять п'ять) календарних днів, продавець може однобічно (без складання двосторонньої угоди) відмовитися від договору, про що він письмово повідомляє покупця. Датою припинення дії договору через відмову продавця є дата відправлення письмового повідомлення. покупець несе повну відповідальність за правомірне або неправомірне використання іншими особами ЕК, держателями ЕК, що передані в користування покупцю.

Згідно з п. 9.5. договору, сторони домовилися, що строк позовної давності по стягненню заборгованості та штрафних санкцій за цим договором складає п'ять років.

Відповідно до п. 9.6. договору, сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій не звільняє її від обов'язку реально виконати свої договірні зобов'язання в повному обсязі та відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору в повному обсязі. Відшкодування винною стороною збитків іншої сторони, не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Згідно з п. 9.7. договору, сторони домовились, що не вважається невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань за цим договором, а також не тягне за собою застосування штрафних санкцій чи відшкодування збитків відмова продавця у передачі товарів покупцю і зберігання у випадку їх фактичної відсутності на АЗС чи проведення реконструкції/ремонту АЗС, відсутності електроживлення, зливу нафтопродуктів із бензовоза, виходу з ладу обладнання, що використовується на відповідній АЗС, перебоях у технічних засобах обліку транзакцій, тощо.

Відповідно до п. 10.1. договору, вирішення будь-яких розбіжностей або спорів між сторонами за договором відбувається шляхом переговорів та взаємних консультацій.

Згідно з п. 11.1. договору, договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та є чинним до ‹28» лютого 2025 року.

Відповідно до п. 11.2. договору, у випадку, якщо жодна із сторін за 20 (двадцять) календарних днів до моменту закінчення дії даного договору не заявляє про його припинення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же період і на попередніх умовах. Наступні автоматичні пролонгації, за бажанням сторін, може відбуватися необмежену кількість разів, до того моменту, поки одна із сторін не забажає розірвати цей договір.

Згідно з п. 11.3. договору, в інших випадках, ніж вказано в п. 11.2. договір може бути припинено достроково на вимогу будь-якої із сторін за умов - відповідного письмового попередження іншої сторони не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до запропонованої дати припинення договору, - завершення до такої дати розрахунків сторін за договором.

Відповідно до п. 11.4. договору, після надсилання стороні письмового попередження про припинення дії договору відпуск пального з АЗС, що входять у систему безготівкових розрахунків, здійснюється у розмірі залишкової суми сплачених покупцем коштів. Після завершення відпуску пального ЕК блокуються, а бланки-дозволи не приймаються.

Згідно з п. 12.1. договору, правовідносини, що не врегульовані між сторонами умовами цього договору регулюються у відповідності до чинного законодавства Україні.

Відповідно до п. 12.2. договору, будь-які зміни, доповнення, додаткові угоди до договору повинні бути оформлені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Згідно з п. 12.3. договору, цей договір укладено сторонами в 2 (двох) оригінальних примірниках, по одному примірнику для кожної сторони які мають однакову юридичну силу.

Відповідно до п. 12.5. договору, продавець має статус платника податку на загальних підставах.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за станом з 01.01.2025 по 31.03.2025 між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ТД ПЕРЕМОГА» за договором №01/03/24-5 від 01.03.2024, станом на 31.03.2025 заборгованість на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» становить 269068,96 грн.

Означений акт звірки станом на 31.03.2025 підписаний електронними підписами представників продавця та покупця (зокрема, від ПП «ТД ПЕРЕМОГА» наявний електронний підпис його керівника - Буженнікової К.В.), а також вказаний акт звірки скріплений відтисками електронних печаток позивача і відповідача.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за станом з 01.04.2025 по 22.01.2026 між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТД ПЕРЕМОГА» за договором №01/03/24-5 від 01.03.2024, станом на 22.01.2026 заборгованість на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» становить 598567,08 грн.

Означений акт звірки станом на 22.01.2026 підписаний електронним підписом представника продавця та скріплений відтиском електронної печатки позивача.

До позовної заяви долучено копію роздруківки сторінки програми «M.E.DOK 11.02.191», з посиланням на яку позивач стверджує про направлення відповідачу 22.01.2026 о 14:15 для узгодження і підписання акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2025 по 22.01.2026. Згідно доводів позивача у позовній заяві та пояснення представника позивача у судовому засіданні, відповідний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2025 по 22.01.2026 відповідачем не підписано та не повідомлено позивача про причини його не підписання.

Згідно з видатковою накладною №РН-0000726 від 30.04.2025, загальна вартість товару поставленого позивачем ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 349635,92 грн з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000978 від 31.05.2025, загальна вартість товару поставленого позивачем ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 411446,71 грн з ПДВ.

Згідно з видатковою накладною №РН-0001129 від 30.06.2025, загальна вартість товару поставленого позивачем ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 429654,07 грн з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0001339 від 31.07.2025, загальна вартість товару поставленого позивачем ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 219126,76 грн з ПДВ.

Згідно з видатковою накладною №РН-0001540 від 31.08.2025, загальна вартість товару поставленого позивачем ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 424432,70 грн з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0001737 від 30.09.2025, загальна вартість товару поставленого позивачем ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 513205,51 грн з ПДВ.

Згідно з видатковою накладною №РН-0001908 від 31.10.2025, загальна вартість товару поставленого позивачем ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 386718,67 грн з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0002128 від 30.11.2025, загальна вартість товару поставленого позивачем ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 211848,41 грн з ПДВ.

Згідно з рахунком фактурою №01/03-113 від 01.03.2025, загальна вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПП «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 441392,78 грн з ПДВ.

Відповідно до рахунку фактури №01/04-113 від 01.04.2025, загальна вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПП «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 349635,92 грн з ПДВ.

Згідно з рахунком фактурою №01/05-108 від 01.05.2025, загальна вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПП «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 411446,71 грн з ПДВ.

Відповідно до рахунку фактури №01/06-118 від 01.06.2025, загальна вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПП «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 429654,07 грн з ПДВ.

Згідно з рахунком фактурою №01/07-119 від 01.07.2025, загальна вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПП «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 219126,76 грн з ПДВ.

Відповідно до рахунку фактури №01/08-117 від 01.08.2025, загальна вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПП «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 424432,70 грн з ПДВ.

Згідно з рахунком фактурою №01/09-112 від 01.09.2025, загальна вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПП «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 513205,51 грн з ПДВ.

Відповідно до рахунку фактури №01/10-98 від 01.10.2025, загальна вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПП «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 386718,67 грн з ПДВ.

Згідно з рахунком фактурою №01/11-120 від 01.11.2025, загальна вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПП «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 211848,41 грн з ПДВ.

Відповідно до рахунку фактури №01/12-01 від 01.12.2025, загальна вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПП «ТД ПЕРЕМОГА» відповідно до умов договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 становить 598567,08 грн з ПДВ.

Протягом періоду з 01.04.2025 (після дати укладення Акту звірки взаємних розрахунків за станом з 01.01.2025 по 31.03.2025) по 26.01.2026, покупець здійснив оплату вартості отриманого пального на банківські реквізити позивача на загальну суму 2616570,63 грн, що підтверджується наступними виписками по банківському рахунку ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС»:

- виписка по рахунку від 07.04.2025 на суму 90000,00 грн;

- виписка по рахунку від 14.04.2025 на суму 50000,00 грн;

- виписка по рахунку від 21.04.2025 на суму 50000,00 грн;

- виписка по рахунку від 28.04.2025 на суму 114192,77 грн;

- виписка по рахунку від 05.05.2025 на суму 70000,00 грн;

- виписка по рахунку від 13.05.2025 на суму 50000,00 грн;

- виписка по рахунку від 14.05.2025 на суму 80000,00 грн;

- виписка по рахунку від 19.05.2025 на суму 100000,00 грн;

- виписка по рахунку від 26.05.2025 на суму 92445,32 грн;

- виписка по рахунку від 02.06.2025 на суму 100000,00 грн;

- виписка по рахунку від 09.06.2025 на суму 50000,00 грн;

- виписка по рахунку від 16.06.2025 на суму 90313,93 грн;

- виписка по рахунку від 23.06.2025 на суму 100000,00 грн;

- виписка по рахунку від 30.06.2025 на суму 100000,00 грн;

- виписка по рахунку від 08.07.2025 на суму 57627,73 грн;

- виписка по рахунку від 10.07.2025 на суму 50000,00 грн;

- виписка по рахунку від 21.07.2025 на суму 150000,00 грн;

- виписка по рахунку від 24.07.2025 на суму 35000,00 грн;

- виписка по рахунку від 31.07.2025 на суму 86657,09 грн;

- виписка по рахунку від 06.08.2025 на суму 70000,00 грн;

- виписка по рахунку від 11.08.2025 на суму 50000,00 грн;

- виписка по рахунку від 01.09.2025 на суму 100000,00 грн;

- виписка по рахунку від 08.09.2025 на суму 100000,00 грн;

- виписка по рахунку від 15.09.2025 на суму 167128,88 грн;

- виписка по рахунку від 22.09.2025 на суму 100000,00 грн;

- виписка по рахунку від 06.10.2025 на суму 163204,91 грн;

- виписка по рахунку від 13.10.2025 на суму 80000,00 грн.;

- виписка по рахунку від 17.10.2025 на суму 70000,00 грн;

- виписка по рахунку від 20.10.2025 на суму 100000,00 грн;

- виписка по рахунку від 27.10.2025 на суму 100000,00 грн.

Станом на 26 січня 2026 року у ПП «ТД ПЕРЕМОГА» існує заборгованість перед ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМІІАНІЯ «ІМПУЛЬС» за отримане пальне на загальну суму 598567,08 грн, з яких: 269068,96 грн - дебетове сальдо у ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» станом на 31.03.2025; 2946068,75 грн - вартість відвантаженого ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» палива на користь відповідача за період з 01.04.2025 по 26.01.2026; 2616570,63 грн - сплачено відповідачем на банківські реквізити позивача за період: з 01.04.2025 по 26.01.2026.

З урахуванням наведених вище обставин, одночасно із позовними вимогами про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений за договором товар у розмірі 598567,08 грн, позивач також просить суд стягнути з відповідача 30 % річних у розмірі 23614,70 грн, 24401,85 грн пені та 1197,13 грн - інфляційних втрат, нарахованих ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» до стягнення з ПП «ТД ПЕРЕМОГА» на підставі умов договору та статті 625 ЦК України.

Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Пунктом 1 ч. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що укладений між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» та ПП «ТД ПЕРЕМОГА» договір купівлі-продажу пального №01/03/24-5 від 01.03.2024 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, згідно ст.ст.11, 509, 526 ЦК України, і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України (станом на час укладення договору).

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу пального №01/03/24-5 від 01.03.2024 виконав у повному обсязі. Зокрема, у період з 01.04.2025 по 26.01.2026 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2946068,75 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами за допомогою електронного цифрового підпису без зауважень, а саме:

- №РН-0000726 від 30.04.2025 на суму 349635,92 грн;

- №РН-0000978 від 31.05.2025 на суму 411446,71 грн;

- №РН-0001129 від 30.06.2025 на суму 429654,07 грн;

- №РН-0001339 від 31.07.2025 на суму 219126,76 грн;

- №РН-0001540 від 31.08.2025 на суму 424432,70 грн;

- №РН-0001737 від 30.09.2025 на суму 513205,51 грн;

- №РН-0001908 від 31.10.2025 на суму 386718,67 грн;

- №РН-0002128 від 30.11.2025 на суму 211848,41 грн.

Водночас, згідно з актом звірки взаємних розрахунків за станом з 01.01.2025 по 31.03.2025 між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТД ПЕРЕМОГА» за договором №01/03/24-5 від 01.03.2024, який підписаний ПП «ТД ПЕРЕМОГА» та скріплений відтиском електронної печатки покупця, відповідач підтвердив, що станом на 31.03.2025 у нього є заборгованість перед позивачем у сумі 269068,96 грн.

3 огляду на те, що остання зведена видаткова накладна №РН-0002128 на суму 211848,41 грн була складена 30.11.2025, позивач стверджує, що першим рахунком за цей звітній період буде вважатися рахунок станом на 07.12.2025, а відтак строк оплати отриманого відповідачем товару був до 09.12.2025.

Щодо цього судом враховано, що згідно з пунктом 7.1 договору, розрахунки за поставлений протягом частини звітного періоду товар здійснюються покупцем протягом двох робочих днів від дати отримання щотижневого рахунку. При цьому сторони погодили, що за відсутності письмового звернення покупця щодо неотримання рахунку, днем його отримання вважається відповідно 7-ме, 14-те, 21-ше та 28-ме число поточного місяця.

Як вбачається з виписок по банківському рахунку ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС», остання оплата за отриманий згідно договору товар відповідачем здійснена 27.10.2025 - в сумі 100000,00 грн.

Суд зазначає, що виписки з особового рахунка клієнта банку є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, від 20.04.2023 у справі №910/5174/21).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

За змістом ст. 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.ст. 13, 74 ГПК України).

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідач, будучи повідомлений про розгляд даної справи, не подав відзиву на позовну заяву та заперечень щодо аргументів позивача, наведених у позовній заяві та поданих доказів, про наявність у нього перед позивачем заборгованості за договором купівлі продажу пального №01/03/24-5 в сумі 598567,08 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ч. 1 ст. 598 ЦК України вказано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 598567,08 грн доведений суду належним чином. Строк оплати за поставлений товар за умовами договору є таким, що настав з урахуванням положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та з урахуванням умов п.7.1 договору, яким визначено обов'язок покупця здійснити оплату товару протягом двох робочих днів від дати отримання щотижневого рахунку.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Врахувавши встановлені судом обставини справи, зокрема, останню поставку товару згідно видаткової накладної №РН-0002128 від 30.11.2025 та останню оплату за поставлений за договором товар - 27.10.2025; врахувавши умови п.7.1 договору щодо обов'язку покупця здійснити оплату товару протягом двох робочих днів від дати отримання щотижневого рахунку та щодо погодження сторонами за договором про те, що днем отримання рахунку вважається відповідно 7-ме, 14-те, 21-ше та 28-ме число поточного місяця (за відсутності письмового звернення покупця щодо неотримання рахунку), а тому суд виснує, що з досліджених судом матеріалів справи вбачається прострочення відповідачем із 10.12.2025 оплати за поставлений товар у загальній сумі 598567,08 грн

Отже, ПП «ТД ПЕРЕМОГА» не виконало у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором, оскільки всупереч умовам договору купівлі-продажу пального №01/03/24-5 від 01.03.2024 дане підприємство з 10.12.2025 прострочило свої зобов'язання да договором щодо оплати за поставлений товар в загальному розмірі 598567,08 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТД ПЕРЕМОГА» заборгованості за договором №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024 в розмірі 598567,08 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 30% річних та інфляційних втрат

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ч.1 ст.3 ЦК). За змістом цієї засади сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК).

Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір.

Сторони не позбавлені права встановити в договорі на випадок порушення його умов такий платіж, який вони вважатимуть за необхідне (відшкодування збитків, штраф тощо), якщо це не заборонено законом.

Отже, необхідним є встановлення змісту умови договору та справжнього волевиявлення сторін. Якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така у мова є обов'язковою для виконання.

Як було вказано вище, відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У цій справі при укладенні ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» та ПП «ТД ПЕРЕМОГА» договору №01/03/24-5 купівлі продажу пального від 01.03.2024, сторони у п.9.1, 9.2, 9.3 договору визначили, що у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період часу, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми - вартості товару; суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь термін прострочення платежу та 30% річних від сими заборгованості, починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення.

Водночас, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу пального №01/03/24-5 від 01.03.2024, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 23614,70 грн 30% річних та 1197,13 грн грн інфляційних втрат.

Щодо цього, суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Так, як було вказано вище, умовами п. 9.2. договору, у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь термін прострочення платежу та відповідно до п. 9.3. договору, у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов'язаний сплатити 30% річних від сими заборгованості, починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу пального №01/03/24-5 від 01.03.2024 в строк, визначений договором, а, отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Так, у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги ч. 5 ст. 236, ст. 86, 237 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.11.2023 у справі №904/464/23).

Як було вказано вище, врахувавши встановлені судом обставини справи та умови п.7.1 договору щодо обов'язку покупця здійснити оплату товару протягом двох робочих днів від дати отримання щотижневого рахунку, суд дійшов висновку про прострочення відповідачем із 10.12.2025 оплати за договором за поставлений товар у загальній сумі 598567,08 грн.

Враховуючи наведене, позивачем надано розрахунок заборгованості 30% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до якого за період прострочення з 10.12.2025 по 26.01.2026 нараховано 30% річних у сумі 23614,70 грн та 1197,13 грн інфляційних втрат.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 30% річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням початку обчислення строку порушення відповідачем зобов'язання по оплаті за договором купівлі-продажу пального №01/03/24-5 від 01.03.2024.

Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунку заявлених до стягнення сум 30% річних та інфляційних нарахувань, які нараховані позивачем за порушення грошового зобов'язання за несплату відповідачем заборгованості договором купівлі-продажу пального №01/03/24-5 від 01.03.2024, за період з 10.12.2025 по 26.01.2026, тобто у межах вказаного боргового періоду, судом встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено правильно, з урахуванням суми заборгованості по договору, початку прострочення зобов'язання по сплаті боргу та відповідно до методики нарахування.

Зважаючи на викладене, суд виснує про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 23614,70 грн 30% річних та 1197,13 грн інфляційних втрат.

Щодо права суду зменшити визначений п.9.3 договору розмір 30 відсотків річних, суд зазначає таке.

Зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що право на стягнення 3% річних від простроченої суми або іншого розміру процентів, встановленого договором або законом, має кредитор саме у випадку порушення боржником зобов'язання за договором, зокрема, грошового зобов'язання.

У постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, абзац 5 пункту 5.2.4 постанови Верховного Суду від 30.04.2020 по справі № 914/1001/19, абзац 3 пункту 8.7 постанови Верховного Суду від 03.04.2020 р. по справі № 920/653/19).

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми або іншого розміру встановленого договором або законом, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З врахуванням наведеного, щодо права суду, за наявності підстав, зменшити розмір відсотків річних, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 922/444/24 наголошено, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).

Отже, у постанові від 19.03.2025 у справі № 922/444/24 Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23.

У той же час у пункті 135 постанови від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики конкретизувала правовий висновок, викладений в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Отже, лише за наявності виняткових обставин, які мають юридичне значення, суд може зменшити визначений договором розмір відсотків річних до законодавчо встановленого мінімального розміру 3 процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, 30% річних у розмірі 23614,70 грн нараховано позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати за поставлений товар у сумі 598567,08 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відповідач під час розгляду справи не надав відзиву на позовну заяву, а також не заявляв клопотання про зменшення визначених договором 30% річних, не навів поважних причин несвоєчасного виконання зобов'язань.

Суд враховує, що станом на день ухвалення рішення відповідач не сплатив суму основного боргу, про стягнення якої позивач звернувся в суд з позовною заявою.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Суд враховує, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 ЦК України).

За таких обставин судом враховано, що відповідач, уклавши договір купівлі-продажу пального №01/03/24-5, погодився з умовами договору, зокрема, з п.9.3. договору, яким визначений обов'язок покупця сплатити 30% річних від суми боргу у випадку прострочення заборгованості за договором.

Врахувавши такі обставини, суд виснує про відсутність обставин справи, які би вказували про право суду зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір 30% річних у сумі 23614,70 грн.

Щодо нарахування пені

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості за договором купівлі-продажу пального №01/03/24-5 від 01.03.2024 позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 24401,85 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частина 1 ст. 548 ЦК України, передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 9.1. договору, в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період часу, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми - вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та видаткових накладних, або від суми, що встановлюється на підставі квитанцій терміналів та чеків АЗС, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, або вказані в операційному звіті (вираховані на підставі операційного звіту), за кожний день такої несвоєчасної сплати або несплати по дату виконання грошових обов?язків (згідно з п. 7.8. цього договору) включно. Пеня нараховується від дати наступної після закінчення строку, на протязі якого покупець мав сплатити за поставлений товар (п.п. (d) п. 7.1. цього договору) по дату повного погашення заборгованості.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина 3 статті 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.

Як вбачається із наявного у позовній заяві розрахунку, за неналежне виконання відповідачем договірних умов, з урахуванням суми основного боргу, позивачем правильно здійснено нарахування пені за період з 10.12.2025 по 26.01.2026 від суми боргу в розмірі 598567,08 грн в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована позивачем в означений ним період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення - у загальній сумі 24401,85 грн, а тому позов у цій частині є таким, що підлягає до задоволення судом.

Щодо права суду з власної ініціативи зменшити розмір пені та наявності підстав для зменшення стягнення з відповідача пені.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З врахуванням змісту ст. 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних положень ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

З урахуванням наведеного, з метою забезпечення завдань господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору в даній справі; дотримання при цьому таких принципів господарського судочинства як верховенство права, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, при розгляді справи суд з власної ініціативи перевірив наявність підстав для зменшення пені за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зі змісту ч. 3 ст. 551 ЦК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236 - 238 ГПК України).

Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, суд зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.

Як встановлено судом, пеня в розмірі 24401,85 грн нарахована позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати за поставлений товар у сумі 598567,08 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відповідач під час розгляду справи не надав відзиву на позовну заяву, а також не заявляв клопотання про зменшення розміру пені, не навів поважних причин несвоєчасного виконання зобов'язань.

Водночас розмір пені у сумі 24401,85 грн від розміру боргу в сумі 598567,08 грн становить 4,08 %, а, отже, відсутні підстави вважати такий розмір пені явно не співмірним розміру простроченого зобов'язання, тим більше враховуючи, що такий основний борг по даний час не сплачено.

Врахувавши такі обставини, суд виснує про відсутність обставин справи, які би вказували про право суду зменшити заявлену до стягнення позивачем пеню.

Отже, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру пені, не навів виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені і такі обставини не встановлені судом; враховуючи, що за відсутності обставин справи, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру пені, у випадку її безпідставного зменшення - це призведе до порушення принципу рівності сторін та порушення балансу інтересів сторін, суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про стягнення з відповідача пеню в розмірі 24401,85 грн, нараховану за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу пального.

Щодо нарахування процентів до моменту виконання судового рішення

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Правовий аналіз наведеної вище норми чинного процесуального законодавства свідчить про те, що остання передбачає право суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу.

Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого позбавить необхідності позивача у повторних зверненнях до суду з вимогами про стягнення 30% річних після ухвалення рішення.

Згідно з п. 9.3. договору, у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов'язаний сплатити 30% річних від суми заборгованості, починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно.

У відповідності до ч. 11 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

У клопотанні про нарахування відсотків та пені до моменту виконання судового рішення від 26.01.2026 позивач просить встановити порядок виконання рішення шляхом нарахування і пені, і 30% річних з 27.01.2026 до моменту повного розрахунку. Однак ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачає альтернативність таких заходів, дозволяючи суду обрати лише один із них - або відсотки, або пеню. Враховуючи характер зобов'язання, суд вважає за доцільне визначити до нарахування саме 30% річних, оскільки одночасне застосування обох видів нарахувань суперечить змісту ч. 10 ст. 238 ГПК України.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про можливість застосування у даному випадку механізму нарахування тридцяти відсотків річних на суму боргу 598567,08 грн відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Щодо обґрунтованості рішення.

Положеннями ст.ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розділ судових витрат.

Згідно платіжної інструкції №2636 від 23.01.2026 при подачі позову про стягнення заборгованості за договором №01/03/24-5 від 01.03.2024 купівлі-продажу пального в загальному розмірі 647780,76 грн позивачем сплачено судовий збір у сумі 9716,72 грн.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору повністю.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТД ПЕРЕМОГА» (код ЄДРПОУ - 44937240, місцезнаходження - 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Кар'єрна, будинок 25) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІМПУЛЬС» (код ЄДРПОУ - 32122603, місцезнаходження - 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, шосе Запорізьке, будинок 38, приміщення 9) 647780,76 грн (шістсот сорок сім тисяч сімсот вісімдесят гривень 76 копійок), з яких: основний борг за договором №01/03/24-5 від 01.03.2024 купівлі-продажу пального у розмірі 598567,08 грн (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот шістдесят сім гривень 08 копійок), 30 % річних у розмірі 23614,70 грн (двадцять три тисячі шістсот чотирнадцять гривень 70 копійок), 24401,85 грн (двадцять чотири тисячі чотириста одна гривня 85 копійок) пеня, 1197,13 грн (одна тисяча сто дев'яносто сім гривень 13 копійок) - інфляційні втрати, а також стягнути 9716,72 грн (дев'ять тисяч сімсот шістнадцять гривень 72 копійки) у повернення сплаченого судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2026 у справі №907/86/26 здійснювати нарахування тридцяти процентів річних, починаючи з 27.01.2026 на суму основного боргу в розмірі 598567,08 грн (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот шістдесят сім гривень 08 копійок) до моменту виконання ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ТД ПЕРЕМОГА» рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Розрахунок 30% річних здійснювати за формулою: С х 30 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 598567,08 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено і підписано 13.04.2026.

Суддя С.В.Сисин

Попередній документ

135691712

Наступний документ

135691714

Інформація про рішення:

№ рішення:	135691713
№ справи:	907/86/26
Дата рішення:	01.04.2026
Дата публікації:	16.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Закарпатської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (01.04.2026)
Дата надходження:	29.01.2026
Предмет позову:	стягнення

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

04.03.2026 10:15	Господарський суд Закарпатської області
31.03.2026 16:30	Господарський суд Закарпатської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

СИСИН С В

відповідач (боржник):

Приватне підприємство "ТД ПЕРЕМОГА"

за участю:

Приватне підприємство "ТД ПЕРЕМОГА"

заявник:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс"

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс"