15.04.2026 м.Дніпро Справа № 904/5532/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Джепи Ю.А., суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гниленко Віри Михайлівни
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2025 у справі № 904/5532/25 (суддя Колісник І.І.)
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна, 37», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гниленко Віри Михайлівни, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,
про стягнення 32 320,63 грн
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2025 у справі №904/5532/25 позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна, 37» до Фізичної особи-підприємця Гниленко Віри Михайлівни про стягнення заборгованості в сумі 32 320,63 грн задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гниленко Віри на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна, 37» заборгованість у сумі 12 927,60 грн та судовий збір у сумі 1 211,14 грн. У решті позову - відмовлено.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Гниленко Віра Михайлівна та просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2025 у справі №904/5532/25 в частині стягнення з ФОП Гниленко В.М. 12 927,60 грн та 1211,14 грн судового збору, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСББ «Гагаріна, 37» у задоволенні позову.
Скаржник вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами юридичний факт належності спірного нерухомого майна апелянту у спірний період. Єдиним документом, на який послався суд, є копія свідоцтва про право власності №1201 від 12.12.2001. Такий документ сам по собі не підтверджує чинний стан речового права у 2022- 2025 роках та не виключає відчуження, переоформлення, обтяження чи припинення права, тому суд безпідставно визнав доведеним статус відповідача як власника/співвласника на підставі зазначеного вище свідоцтва.
Зазначає про неправильне застосування ст. 530 ЦК України та суперечливість висновків суду щодо строку виконання зобов'язання. Суд першої інстанції встановив, що строк виконання зобов'язання рішенням загальних зборів не встановлений та що матеріали справи не містять доказів звернення позивача у досудовому порядку з відповідною вимогою. Водночас суд стягнув суму заборгованості за 36 місяців (серпень 2022 - липень 2025), фактично визнавши прострочення виконання за минулі періоди без встановлення моменту пред'явлення вимоги та спливу 7-денного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України. Якщо строк виконання не встановлений, кредитор має право вимагати виконання у будь-який час, а боржник зобов'язаний виконати протягом 7 днів від дня пред'явлення вимоги. Отже, без встановлення моменту пред'явлення вимоги та спливу 7 днів неможливо робити висновок про прострочення за попередні місяці.
Також вказує, що розрахунок позивача не є достатнім доказом та не підтверджений первинними документами.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна, 37» не погоджується з доводами та міркуваннями викладеними в апеляційній скарзі, мотивуючи наступним.
У відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що право власності ОСОБА_1 на приміщення №55 у будинку №37 по просп. Університетський (раніше Гагаріна) підтверджується її ж позицією та поданими документами у справі №214/7128/24, яка розглядалася Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де вона стверджувала, що є власником цього приміщення та здійснює в ньому підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим суд закрив провадження та рекомендував звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області; відповідна ухвала долучена до матеріалів справи.
Крім того, у відзиві в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заперечувала належність їй цього майна, фактично визнавши право власності, а за відсутності такого права могла надати відповідні підтвердження.
Щодо доводів про сплив 7-денного строку, позивач посилається на ч.1, 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до яких боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Досудове врегулювання не є обов'язковим, тому вимоги не є передчасними, і позивач реалізував право на стягнення заборгованості у законний спосіб.
Щодо розрахунку, ОСББ вказує, що розрахунок заборгованості, довідка про заборгованість та інформаційна довідка є належними і допустимими доказами, при цьому ОСОБА_1 не заявляла клопотань про витребування первинних документів, не надала контррозрахунку та не просила виключити розрахунок із доказів, що свідчить про погодження із сумами та використання процесуальних прав для ухилення від відповідальності і затягування процесу.
Крім того, відповідач зазначає, що орієнтовний розрахунок судових витрат ОСББ «ГАГАРІНА, 37» станом на дату подання відзиву на апеляційну скаргу складає 12 000,00 грн та буде підтверджений належними доказами з поданням відповідної заяви.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.
Згідно з наявною у справі випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.07.2016 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна, 37" (далі також - Об'єднання, ОСББ "Гагаріна, 37"), про що вчинено запис №12271020000017241.
Загальними зборами Об'єднання (протокол № 11 від 30.07.2019) затверджено його Статут (у новій редакції).
Пунктом 1 розділу ІІ Статуту передбачено, що метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Об'єднання є неприбутковою організацією. Об'єднанню забороняється розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів Об'єднання та працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб (п. 2 розділу ІІ Статуту).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Статуту господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Завданням та предметом діяльності Об'єднання є:
- забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном;
- забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території;
- сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами;
- забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю Об'єднання (п. 4 розділу ІІ Статуту).
Пунктом 1 розділу ІІІ Статуту визначено, що органами управління Об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) Об'єднання.
Вищим органом управління Об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік (п. 2 розділу ІІІ Статуту).
За змістом пункту 3 розділу ІІІ Статуту до виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема: питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу Об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим для всіх співвласників (п. 11 розділу ІІІ Статуту).
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Статуту сплата встановлених загальними зборами Об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами, є обов'язковою для всіх співвласників.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів, встановлюються загальними зборами Об'єднання відповідно до законодавства та Статуту.
Загальні збори Об'єднання можуть прийняти рішення про списання боргів співвласників у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна, на суму боргу.
За змістом пункту 2 розділу V Статуту співвласник, серед іншого, зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені Статутом Об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Особи, винні у порушенні Статуту Об'єднання та протидії його виконанню, несуть цивільну, кримінальну, адміністративну відповідальність відповідно до законодавства (розділ VІ Статуту).
Відповідно до свідоцтва про право власності №1201 від 12.12.2001 ОСОБА_1 належить приміщення перукарні, площею 79,8 кв.м (після реконструкції квартири), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.
Відтак відповідачка, як власник нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 , має статус співвласника спільного майна в багатоквартирному будинку та співвласника ОСББ "Гагаріна, 37", у зв'язку з чим набула зобов'язання, які передбачені статтею 15 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а також Статутом Об'єднання.
Загальними зборами ОСББ "Гагаріна, 37" 20.08.2021 прийнято рішення, оформлене протоколом № 15, згідно з яким з 01.10.2021 встановлено внесок співвласників на управління багатоквартирним будинком у розмірі 4,50 грн за 1 кв.м загальної площі житлових та нежитлових приміщень.
За твердженням позивача відповідачка свої зобов'язання зі сплати внесків належним чином не виконує; її заборгованість з утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Гагаріна, 37" за період, визначений у долученому до позову розрахунку з грудня 2022 року по липень 2025 року включно, становить 32 320,63 грн, що й стало причиною виникнення спору.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке здійснюється нею на власний розсуд у межах, визначених законом. Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він реалізує відповідно до ст. 319 ЦК України. При цьому власність зобов'язує, а власник повинен дотримуватися моральних засад суспільства. На підставі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не передбачено договором чи законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник, пропорційно своїй частці у спільній частковій власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна. Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України власники квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна на праві спільної сумісної власності. До спільного майна віднесено приміщення загального користування, конструктивні елементи, інженерне обладнання будинку, а також прибудинкову територію та права на земельну ділянку.
Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України співвласники з метою належного утримання будинку та управління спільним майном можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), яке є юридичною особою. Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III визначає правовий статус ОСББ, його завдання, права й обов'язки. Зокрема, ст. 4 цього Закону закріплює, що об'єднання створюється для захисту прав співвласників та належного утримання будинку. Згідно зі ст. 10 Закону, вищим органом управління є загальні збори співвласників, рішення яких, прийняті у межах компетенції, є обов'язковими для всіх співвласників.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону у разі відмови співвласника від сплати внесків ОСББ або управитель має право звернутися до суду. Згідно зі ст. 15 співвласники зобов'язані виконувати рішення статутних органів та своєчасно сплачувати внески. ОСББ, у свою чергу, відповідно до ст. 16-18 Закону має право визначати порядок і розмір внесків, контролювати їх надходження, а також звертатися до суду у випадку порушення співвласниками обов'язків.
Правові підстави обов'язковості внесків додатково підтверджуються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII. Відповідно до ст. 7 цього Закону кожен співвласник несе зобов'язання з утримання та ремонту спільного майна пропорційно до своєї частки. Згідно зі ст. 9-10 управління багатоквартирним будинком здійснюється співвласниками, а збори мають право визначати перелік і розміри витрат. Ст. 12 передбачає, що до витрат на управління належать витрати на утримання та ремонт спільного майна, оплату комунальних послуг, винагороду управителю та інші витрати, визначені законом чи рішенням співвласників.
Таким чином, обов'язок співвласників щодо належного утримання та фінансування витрат на управління багатоквартирним будинком прямо встановлений як нормами Цивільного кодексу України, так і спеціальним законодавством про ОСББ та управління багатоквартирними будинками.
Як убачається з матеріалів справи, спір виник між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна, 37», в управлінні якого перебуває спільне майно співвласників будинку АДРЕСА_2 , та фізичною особою-підприємцем Гниленко Вірою Михайлівною, яка є власником нежитлового приміщення у зазначеному будинку, з приводу виконання нею обов'язку щодо повної та своєчасної сплати щомісячних внесків на управління багатоквартирним будинком.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність права власності апелянта на спірне нерухоме майно є необґрунтованими та підлягають відхиленню з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 79 ГПК України обов'язок доказування покладається на сторони, а обставина вважається доведеною, якщо надані докази є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. При цьому суд оцінює докази не формально, а з точки зору їх сукупності та взаємозв'язку, виходячи зі стандарту «вірогідності доказів».
Як убачається з матеріалів справи, факт належності спірного нежитлового приміщення №55 ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12.12.2001, яка міститься у матеріалах справи, а також узгоджується з іншими доказами та процесуальною поведінкою самої відповідачки. Зокрема, вона не заперечувала належність їй спірного майна під час розгляду справи судом першої інстанції, не надала жодних доказів відчуження, припинення чи переходу права власності, а також раніше сама посилалася на наявність у неї такого права у пов'язаних правовідносинах.
Посилання скаржника на відсутність витягу з Державного реєстру речових прав як єдиного належного доказу колегія суддів не покладає в основу висновків у справі, оскільки чинне процесуальне законодавство не встановлює виключного переліку засобів доказування для підтвердження права власності. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є будь-які докази, які дають змогу встановити відповідні обставини, а оцінка їх достатності та вірогідності здійснюється судом.
Апелянт, заперечуючи належність майна, не виконав свого обов'язку доказування та не надав жодного доказу, який би свідчив про зміну власника, припинення права чи інші обставини, що спростовують позицію позивача.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідачки статусу співвласника, а наведені доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку та підлягають відхиленню.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування ст. 530 ЦК України та відсутність підстав для висновку про прострочення є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, а у разі якщо строк виконання не визначений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник зобов'язаний виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Водночас закон не встановлює виключної форми пред'явлення вимоги, а також не пов'язує виникнення обов'язку зі сплати внесків співвласників ОСББ виключно з направленням окремої досудової претензії.
У даній справі обов'язок відповідачки зі сплати внесків виникає безпосередньо із закону та рішень загальних зборів ОСББ, які є обов'язковими для всіх співвласників. Нарахування внесків здійснюється щомісячно у визначеному розмірі, а тому характер зобов'язання є періодичним і таким, що передбачає щомісячне виконання незалежно від додаткового пред'явлення вимоги.
Звернення позивача до суду із позовом саме по собі є належною процесуальною формою реалізації вимоги кредитора, що узгоджується з усталеною судовою практикою, відповідно до якої пред'явлення позову може розглядатися як спосіб реалізації права вимоги у розумінні ст. 530 ЦК України.
Посилання апелянта на відсутність встановленого судом моменту пред'явлення вимоги не спростовує факту наявності заборгованості, оскільки у спірних правовідносинах йдеться не про одноразове договірне зобов'язання, а про обов'язок співвласника регулярно сплачувати внески, визначені рішенням загальних зборів, який виникає щомісяця та є самостійним за кожен відповідний період.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність заборгованості за період серпень 2022 - липень 2025 років є правомірним та не залежить від доведення окремого моменту пред'явлення вимоги чи спливу семиденного строку, оскільки прострочення випливає з самого факту невиконання щомісячного грошового обов'язку у встановлений період.
Отже, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні ст. 530 ЦК України, не враховують природу спірного зобов'язання та не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підлягають відхиленню.
Твердження апелянта стосовно того, що розрахунок позивача не є достатнім доказом та не підтверджений первинними документами відхиляється колегією суддів з огляду на наступне.
У спірних правовідносинах обов'язок відповідачки зі сплати внесків є періодичним, визначеним рішенням загальних зборів ОСББ та Статутом, а розмір внеску є фіксованим (4,50 грн за 1 кв.м), що дозволяє визначити щомісячне нарахування. У зв'язку з цим розрахунок заборгованості, сформований позивачем на підставі площі приміщення та встановленого тарифу, є належним способом відображення грошового зобов'язання та його обсягу.
Посилання апелянта на те, що інформація про стан особового рахунку є виключно внутрішнім документом та не підтверджує борг, є безпідставним, оскільки такий документ у сукупності з рішенням загальних зборів, даними щодо площі приміщення та фактом невнесення платежів є належним доказом існування заборгованості. Розмір зобов'язання є визначеним і може бути перевірений судом.
Зі свого боку апелянт доказів відсутності заборгованості або її іншого розміру шляхом подання контррозрахунку чи доказів оплати відповідно до ст. 74 ГПК України не надав.
Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції й не є підставою для скасування відповідного рішення.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Гниленко Віри Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2025 у справі №904/5532/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
7. Розподіл судових витрат
Судові витрати, що пов'язані із за поданням апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 282 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гниленко Віри Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2025 у справі № 904/5532/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2025 у справі № 904/5532/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: С.В. Мартинюк
Ю.В. Фещенко