м. Київ, вул. Солом'янська , 2-а
3 квітня 2026 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.10.2025,
Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.10.2025 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 14.09.2025 о 01 год. 14 хв. по вул. Павліченка, 59 в м. Біла Церква Київської області керував електросамокатом у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу "Драгер", результат тесту 1, 82 проміле, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою. Вказує на безпідставність зупинки транспортного засобу під його керуванням, тому пропозиція працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння була незаконною. Наголошує, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом. Звертає увагу, що направлення на огляд було видано не до найближчого медичного закладу.
ОСОБА_1 у судові засідання апеляційного суду, призначені на 28.11.2025, 06.02.2026, 03.04.2026, не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання неодноразово повідомлявся належним чином, апеляційну скаргу у судовому засіданні не підтримав, доводи не довів.
При цьому ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів, які б підтверджували поважність причин його неодноразової неявки в судові засідання.
За таких обставин, з метою дотримання вимог закону щодо розумності строків апеляційного розгляду, прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 453288 від 14.09.2025, ОСОБА_1 14.09.2025 о 01 год. 14 хв. по вул. Павліченка, 59 в м. Біла Церква Київської області керував електросамокатом у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу "Драгер", результат тесту 1, 82 проміле.
Зміст відеозапису, наданого працівниками поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, доводить факт зупинення електросамокату під керуванням ОСОБА_1 у комендантську годину, проходження огляду на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу "Драгер", його ознайомлення з результатами огляду та відсутність будь-яких заперечень щодо цих результатів з боку останнього. При цьому ОСОБА_1 відмовився пройти огляд у закладах МОЗ України, факт керування транспортним засобом не заперечував та зазначив, що вживав алкогольні напої.
Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про порушення поліцейськими вимог Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" при проведенні огляну на стан сп'яніння не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 453288 від 14.09.2025 відповідає положенням ст. 256 КУпАП.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не надав.
Будь-яких клопотань щодо виклику свідків у судове засідання, витребування та дослідження додаткових доказів від учасників провадження не надходило.
В ході апеляційного розгляду не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б перешкодили або могли б перешкодити судді місцевого суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення є необґрунтованими.
За таких обставин постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.10.2025, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя