іменем України
31 березня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/9482/25
Головуючий у першій інстанції - Овсієнко Ю. К.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/445/26
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігова
треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , Гончарівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді Овсієнка Ю.К. від 14 листопада 2025 року, місце постановлення ухвали - м. Чернігів, про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , Гончарівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, зазначивши третіми особами: Військову частину НОМЕР_1 , Гончарівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області, в якому просив: - визнати незаконними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про здачу житла за адресою: АДРЕСА_1 за формою, визначеною у додатку 17 до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 року за №1020/32472; - зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігова видати ОСОБА_1 довідку про здачу житла за адресою: АДРЕСА_1 за формою, визначеною у додатку 17 до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 року за №1020/32472.
Оскаржуваною ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.11.2025 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , Гончарівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, на підставі п.1 ч.1 статті 186 ЦПК України, оскільки позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Судом роз'яснено ОСОБА_1 його право на звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14.11.2025 року у справі №751/9482/25, та направити справу до цього ж суду для відкриття провадження у справі та продовження її розгляду в порядку цивільного судочинства. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 14.11.2025 року, є незаконною, прийнятою із порушенням норм процесуального права щодо предметної юрисдикції, що є підставою для її скасування. За доводами апелянта, суд першої інстанції помилково застосував постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №362/643/21, яка не є релевантною для спірних правовідносин, оскільки ці правовідносини не стосуються діяльності житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (щодо розподілу житла, черговості, квартирного обліку), а також діяльності комісії з контролю за розподілом житла, яка діє в системі Міністерства оборони України. Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково здійснив розширене тлумачення »публічно-правового спору», ототожнивши будь-яку діяльність, пов'язану із військовослужбовцями, із адміністративним судочинством. Основним для визначення виду судочинства у справі №751/9482/25 є те, що предмет спору (правомірність відмови у видачі документа, що підтверджує виконання майнового зобов'язання, а саме, здачі житлового приміщення, має приватно-правовий житловий/цивільний характер, а не адміністративний. Апелянт стверджує, що КЕВ м. Чернігова у спірних правовідносинах діє, як балансоутримувач житла, який вимагає від позивача виконати майнове зобов'язання, а саме, здати встановленим порядком службове житло, яке начебто належить до службового фонду військової частини НОМЕР_1 та обліковується за КЕВ м. Чернігова. Тобто, КЕВ м. Чернігова діє саме як балансоутримувач, а не як суб'єкт владних повноважень. Доводи апеляційної скарги вказують, що КЕВ м. Чернігова у даних правовідносинах виступає, не як орган, що реалізує владні повноваження у сфері публічного управління, а як балансоутримувач або управитель державного житлового фонду, з яким у військовослужбовця виникли правовідносини щодо користування та звільнення конкретного житлового приміщення. Доводи апеляційної скарги зазначають, що Верховний Суд послідовно дотримується позиції, що спори, які виникають із житлових правовідносин, навіть якщо однією із сторін є державний орган, (як балансоутримувач), належать до цивільної юрисдикції. Спори щодо житлових прав та обов'язків військовослужбовців розглядаються в порядку цивільного судочинства, про що свідчить стала практика Верховного Суду (постанова КЦС ВС від 08 червня 2021 року у справі №607/8145/18 та аналогічні: №639/5828/15-ц, № 346/432/16-ц). Апелянт вказує, що ці рішення підтверджують, що житлові спори, які стосуються права користування, виселення, визнання права власності на житло, є цивільними справами, і не залежать від того, хто є власником житла (держава чи приватна особа). Видача довідки про здачу житла - це дія, яка підтверджує припинення права користування державним (комунальним) житлом. Це не адміністративна процедура обліку черговиків, а фіксація виконання цивільно-правового зобов'язання (звільнення майна). За доводами апелянта, суд першої інстанції не врахував, що хоча відповідачем є КЕВ м. Чернігова, предмет спору (правомірність відмови у видачі документа, що підтверджує виконання майнового зобов'язання), має приватно-правовий (житловий/цивільний) характер, а не адміністративний.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кондик І.М. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 , представник відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова, представники третіх осіб: Військової частини НОМЕР_1 , Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з'явилися.
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, зазначивши третіми особами: Військову частину НОМЕР_1 , Гончарівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області, в якому просив: - визнати незаконними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про здачу житла за адресою: АДРЕСА_1 за формою, визначеною у додатку 17 до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 року за №1020/32472; - зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігова видати ОСОБА_1 довідку про здачу житла за адресою: АДРЕСА_1 за формою, визначеною у додатку 17 до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 року за №1020/32472.
Оскаржуваною ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.11.2025 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , Гончарівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, на підставі п.1 ч.1 статті 186 ЦПК України, оскільки позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Судом роз'яснено ОСОБА_1 його право на звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14.11.2025 року, відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки він стосується проходження позивачем публічної (військової) служби, за яку Держава передбачила соціальну гарантію у вигляді права на поліпшення житлових умов, а порушене, на думку позивача, право, він набув саме у зв'язку із проходженням військової служби.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14.11.2025 року, виходячи із наступного.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених Законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб'єктний склад цього спору, у якому однією із сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції). Близькі за змістом приписи були у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визначаючи належність розгляду заявленого ОСОБА_1 позову до адміністративної юрисдикції, суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №362/643/21, провадження №14-32цс22. Зокрема, на п.66 цієї Постанови, в якому зазначено, що »Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв'язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.»
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зауважує, що Верховний Суд послідовно дотримується позиції, що спори, які виникають із житлових правовідносин, навіть якщо однією із сторін є державний орган (як балансоутримувач), належать до цивільної юрисдикції. Спори щодо житлових прав та обов'язків військовослужбовців розглядаються в порядку цивільного судочинства, про що свідчить стала його практика (постанова КЦС ВС від 08 червня 2021 року у справі №607/8145/18 та аналогічні: №639/5828/15-ц, № 346/432/16-ц). Апелянт вказує, що ці рішення підтверджують, що житлові спори, які стосуються права користування, виселення, визнання права власності на житло, є цивільними справами і не залежать від того, хто є власником житла (держава чи приватна особа). Видача довідки про здачу житла - це дія, яка підтверджує припинення права користування державним (комунальним) житлом. Це не адміністративна процедура обліку черговиків, а фіксація виконання цивільно-правового зобов'язання (звільнення майна). За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції не врахував, що хоча відповідачем є КЕВ м. Чернігова, предмет спору (правомірність відмови у видачі документа, що підтверджує виконання майнового зобов'язання), має приватно-правовий (житловий/цивільний) характер, а не адміністративний.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суд першої інстанції від 14.11.2025 року, виходячи із наступного.
На думку апеляційного суду, є необґрунтованими посилання доводів апеляційної скарги на ті обставини, що спір у даній справі має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Спір у даній справі не стосується житлових прав та обов'язків позивача, як військовослужбовця, а саме, права користування, виселення, визнання права власності на житло, а стосується визнання незаконними дій Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про здачу житла. Даний спір є спором щодо оскарження особою із числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій, і тому спір у даній справі, є спором з приводу проходження позивачем військової служби, як різновиду служби публічної і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Оскільки наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованості висновків оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14.11.2025 року про необхідність відмови у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , Гончарівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, на підставі п.1 ч.1 статті 186 ЦПК України, оскільки позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 14.11.2025 року. Висновки ухвали суду першої інстанції від 14.11.2025 року узгоджуються із вищезазначеними приписами норм права, які регламентують спірні правовідносини та із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 - підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.11.2025 року, підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14 листопада 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: