іменем України
01 квітня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/31/25
Головуючий у першій інстанції - Костюкова Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/36/26
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1
заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Костюкової Т.В. від 23 травня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Чернігів, у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, зазначивши заінтересованими особами: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військову частину НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, в якій, після уточнення заявлених вимог (а.с.32-36, том 1), просила оголосити померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в н.п. Десна Чернігівської області, в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стриміння збройної агресії російської федерації. В обґрунтування вимог поданої заяви ОСОБА_1 вказувала, що її чоловік ОСОБА_5 , 1981 року народження, командир відділення самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти під час ракетного удару по н.п. Десна з боку країни агресора 17.05.2022 року, що підтверджується копією сповіщення від 21.02.2023 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Працівниками відділення поліції №1 (смт. Козелець) Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області було внесено відомості до ЄДДР за №12022270350000161000 від 23.05.2023 року по факту зникнення ОСОБА_5 1981 р.н., за особливих обставин. Пошукові дії по виявленню чоловіка ОСОБА_1 , результатів не дали, із ІНФОРМАЦІЯ_5 вона отримала сповіщення про те, що її чоловік зник безвісти після ракетного обстрілу. За доводами ОСОБА_1 , оголошення ОСОБА_5 померлим, їй необхідно для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_5 та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця, і з даних підстав ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23.05.2025 року заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, задоволено. Оголошено померлим ОСОБА_5 , уродженця с. Халявин Чернігівської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок ракетного удару в смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з захистом Батьківщини. Днем смерті ОСОБА_5 вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місцем смерті - смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.05.2025 року по справі №748/31/25 у повному обсязі, та ухвалити нове рішення на користь Міністерства оборони України. Також апелянт ставить питання про стягнення із заявника по справі на користь Міністерства оборони України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 726 грн. 72 коп. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи Міністерства оборони України, задовольнивши заяву ОСОБА_1 , чим порушив норми матеріального і процесуального права. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що ключовою ознакою окремого провадження - є безспірність. Відтак, у разі встановлення судом під час розгляду справи у порядку окремого провадження можливості виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у будь-якої особи внаслідок підтвердження наявності такого юридичного факту, про який просить заявник, суд має залишити таку заяву без розгляду, на підставі існування спору про право, і роз'яснити учасникам справи, що вони мають право звернутися до суду на загальних підставах у порядку позовного провадження. За доводами апелянта, звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту, ОСОБА_1 зазначала, що оголошення померлим її чоловіка необхідно для отримання свідоцтва про смерть, оформлення спадщини та отримання одноразової грошової допомоги за загибель військовослужбовця при виконанні завдань по захисту Батьківщини. Апелянт стверджує, що задоволення заяви у даній справі у порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_5 померлим, безпосередньо впливатиме на права та обов'язки його спадкоємців, а також на їх право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право, а також безпосередньо вплине на права та обов'язки Міністерства оборони України, як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки за наслідками задоволення заяви у даній справі, у заявника виникнуть підстави для звернення за виплатою одноразової грошової допомоги. За даних обставин, апелянт заперечує проти розгляду даної заяви про встановлення юридичного факту, а саме, оголошення ОСОБА_5 померлим у порядку окремого провадження, на підставі існування спору про право. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про оголошення померлим свого чоловіка ОСОБА_5 , посилається на статтю 46 ЦК України, та вказує на те, що на момент звернення до суду із заявою, її чоловік не з'являється за місцем свого проживання більше 6 місяців від дати, коли його визнано зниклим безвісти за особливих обставин, і жодних відомостей про його місце перебування заявнику не надходило. Апелянт звертає увагу на ті обставини, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_5 визнаний зниклим безвісти внаслідок ракетного удару по н.п. Десна Чернігівського району Чернігівської області з боку країни агресора 17.05.2022 року, і в силу цього, заява про оголошення ОСОБА_5 померлим має розглядатися із дотриманням положень ч.2 статті 46 ЦК України. Зважаючи на зазначене вище, Міністерство оборони України вважає, що воєнні дії, у розумінні ч.2 статті 46 ЦК України, на території, де зник безвісти чоловік ОСОБА_1 , не завершились, в силу чого у суду першої інстанції були відсутні нормативно визначені у ЦК України підстави для оголошення ОСОБА_5 померлим. Апелянт зазначає, що у ч.2 статті 46 ЦК України йдеться мова про можливість оголошення зниклої безвісти у зв'язку із воєнними діями особи померлою після спливу щонайменше 6-місячного строку з дня закінчення таких воєнних дій, а не з дати зникнення безвісти такої особи. За доводами апелянта, строки, сплив яких є передумовою для можливості відкриття провадження у справі про оголошення особи померлою, і які визначені у ч.2 статті 46 ЦК України, ще не почали спливати. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги дані доводи та задовольнив заяву ОСОБА_1 , чим порушив норми матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу заявник ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Міністерства оборони України, у зв'язку із її необґрунтованістю, та залишити без змін рішення суду першої інстанції від 23.05.2025 року.
Протокольною ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2026 року до участі в справі в якості заінтересованих осіб, було залучено: Службу у справах дітей Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.43-44, том 2).
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а обгрунтоване рішення суду першої інстанції від 23.05.2025 року - залишити без змін.
В судове засідання апеляційного суду представники заінтересованих осіб: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_6 , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, Служби у справах дітей Чернігівської міської ради, а також заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились. Від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.15-16, 37, 55-60, 64-66, том 2).
У поданих до апеляційного суду заявах заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (матір та діти ОСОБА_5 ) також зазначають, що вони не заперечують проти оголошення ОСОБА_5 померлим у судовому порядку.
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 26.06.2004 року виконкомом Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , актовий запис №12, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області ( а.с.12, том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 21.02.2023 року надіслав ОСОБА_1 сповіщення за №3, відповідно до якого було сповіщено, що чоловік ОСОБА_1 - солдат ОСОБА_5 , 1981 року народження, командир відділення самохідно-артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 , зник безвісти під час ракетного обстрілу по н.п. Десна з боку країни агресора 17.05.2022 року (а.с.15, том 1).
Із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 16.06.2022 року за №170 »Про підсумки проведення службового розслідування» вбачається, що в результаті проведення службового розслідування було встановлено, що 17.05.2022 року близько 04:29 збройними силами рф був нанесений ракетний удар по військовому містечку № НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , в результаті якого було частково зруйновано казарму №3, в якій проживали військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , та казарму №15, в якій проживали військовослужбовці військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_5 .
Внаслідок ракетного удару та руйнування будівель загинули, зникли безвісти та зазнали поранень військовослужбовці військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_5 . Крім того, в результаті ракетного удару та пожежі 17.05.2022 року було пошкоджено, знищено та втрачено зброю військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_5 .
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є нанесення ракетного удару представниками військових формувань та іншими підрозділами рф по казармам № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 , де на час влучання ракет розмішувався особовий склад військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог мобілізаційних директив Головнокомандувача Збройних Сил України та командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо формування НОМЕР_8 окремої механізованої бригади, який призвів до загибелі та травмування особового складу вищезазначеної військової частини. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вини в діях військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_1 , не виявлено.
Пунктом 2 даного наказу визначено, що загибель та поранення військовослужбовців підпорядкованих військових частин внаслідок нанесення противником ракетного удару 17.05.2022 року вважати такою, ще сталась під час виконання обов'язків військової служби, пов'язана із захистом Батьківщини загибель (поранення) не пов'язані з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення військовослужбовцями дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Командирам військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_5 доручено забезпечити оповіщення родин загиблих військовослужбовців та військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти, через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, якими вони були призвані по мобілізації ( а.с.174-174 а, том 1).
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2022 року за №538 вбачається, що солдат ОСОБА_5 вважається безвісти відсутнім військовослужбовцем, під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з захистом Батьківщини та наслідок нанесення противником ракетного удару 17.05.2022 року (а.с.174 б, том 1).
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що за заявою ОСОБА_6 було зареєстроване кримінальне провадження №12022270350000161 від 23.05.2022 року. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 статті 115 КК України. З викладу обставин, при яких вчинено кримінальне правопорушення, вбачається, що 23.05.2022 року до ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка просить встановити місцезнаходження її брата - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: с. Андріївка Чернігівського району Чернігівської області, який проходив військову службу в 169-му навчальному центрі » ІНФОРМАЦІЯ_8 » імені князя ОСОБА_7 ( НОМЕР_9 НЦ, в/ч НОМЕР_3 ), та після ракетного удару, що мав місце 17.05.2022 року, на зв'язок не виходить і місцезнаходження його невідоме (а.с.142, том 1).
З витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20230719-2329 від 19.07.2024 року, вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин - 05.07.2023 року (а.с.13-14, том 1).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №413582653 від 17.02.2025 року вбачається, що право власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 , не реєструвалось, в тому числі, і після 17.05.2022 року ( а.с.51, том 1).
З інформації, викладеної у листі Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 24.02.2025 року за №19/15476-25, вбачається, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 17.05.2022 року по 24.02.2025 року, в Базі даних не виявлено (а.с.62, том 1).
З листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції №586/440-10-25-33.23/33.23 від 22.02.2025 року вбачається, що державна реєстрація смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не здійснювалася. Перевірку наявності актового запису про смерть проведено з 01.01.2022 року по 22.02.2025 року по Відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян України по первинних та по поновлених актових записах про смерть (а.с.65, том 1).
Аналогічна відповідь надана Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції №1187/814-10-25-33.23/33.23 від 11.04.2025 року щодо результатів перевірки державної реєстрації смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.01.2022 року по 11.04.2025 року по Відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян України по первинних та по поновлених актових записах про смерть (а.с.108, том 1).
З інформації, наданої Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області від 20.02.2025 року за №430/124/05/26-2025 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 20.02.2025 року до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.67, том 1).
Згідно інформації, викладеної у листі Чернігівської районної державної нотаріальної контори за №245/01-16 від 19.02.2025 року, у період з 17.05.2022 року нотаріальні дії ОСОБА_5 , не вчинялися (а.с.69, том 1).
Приймаючи до уваги наведене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що із досліджених судом доказів вбачається, що вжитими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_5 , не виявилось можливим.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 23.05.2025 року, задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції врахував встановлені конкретні фактичні обставини справи, відсутність відомостей про місце проживання і місце знаходження ОСОБА_5 з 17.05.2022 року та його зникнення безвісти, у зв'язку із воєнними діями. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для оголошення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим, від дня набрання законної сили рішенням суду. При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги норми права, які регулюють дані правовідносини, а також правові висновки постанов Верховного Суду: від 31.05.2023 року у справі №177/11/20, від 07.11.2023 року у справі №607/159/23, від 26.02.2023 року у справі №686/9938/23.
Судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 23.05.2025 року зазначено, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах існуючої агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. А тому, відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. Таким чином, у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України, про що зазначає представник Міністерства оборони України у своїх поясненнях. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак, і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Судом першої інстанції зауважено, що з урахуванням конкретних обставин справи, суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі, якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте, є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про його смерть. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Отже, урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте, сталася не на території ведення активних бойових дій. Такої позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 року у справі № 755/11021/22. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ч.2 статті 46 ЦК України, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, необхідно дійти висновку про оголошення фізичної особи померлою, від дня настання події (в даному випадку, такою подією є ракетний удар, нанесений країною агресором по н.п. Десна 17.05.2022 року), за якої, з високою ймовірністю відбулася загибель фізичної особи - ОСОБА_5 , якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте, сталася не на території ведення активних бойових дій. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.( ч.3 ст. 46 ЦК України). Приймаючи до уваги, що відсутні відомості про місце проживання і знаходження ОСОБА_5 з 17.05.2022 року, який пропав безвісті після нанесення ракетного удару по н.п. Десна - 17.05.2022 року, де він на той час проходив військову службу, і заходи щодо встановлення його місцезнаходження, ні військовою частиною, ні ОСОБА_1 , до позитивних результатів не призвели, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 необхідно оголосити померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини, а саме, від дня настання події, яка є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.
В доводах апеляційної скарги Міністерство оборони України зазначає, що ключовою ознакою окремого провадження - є безспірність. Відтак, у разі встановлення судом під час розгляду справи у порядку окремого провадження можливості виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у будь-якої особи внаслідок підтвердження наявності такого юридичного факту, про який просить заявник, суд має залишити таку заяву без розгляду, на підставі існування спору про право, і роз'яснити учасникам справи, що вони мають право звернутися до суду на загальних підставах у порядку позовного провадження. За доводами апелянта, звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту, ОСОБА_1 зазначала, що оголошення померлим її чоловіка необхідно для отримання свідоцтва про смерть, оформлення спадщини та отримання одноразової грошової допомоги за загибель військовослужбовця при виконанні завдань по захисту Батьківщини. Апелянт стверджує, що задоволення заяви у даній справі у порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_5 померлим, безпосередньо впливатиме на права та обов'язки його спадкоємців, а також на їх право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право, а також безпосередньо вплине на права та обов'язки Міністерства оборони України, як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки за наслідками задоволення заяви у даній справі, у заявника виникнуть підстави для звернення за виплатою одноразової грошової допомоги. За даних обставин, апелянт заперечує проти розгляду даної заяви про встановлення юридичного факту, а саме, оголошення ОСОБА_5 померлим у порядку окремого провадження, на підставі існування спору про право.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 статті 16 ЦК України.
За приписами статей: 3, 4 ЦПК України, захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до положень п.3 ч.2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.
Статтею 306 ЦПК України регламентовано, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
За змістом ч.2, ч.3 статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ч.4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 26.06.2004 року виконкомом Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , актовий запис №12, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області ( а.с.12, том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 21.02.2023 року надіслав ОСОБА_1 сповіщення за №3, відповідно до якого було сповіщено, що чоловік ОСОБА_1 - солдат ОСОБА_5 , 1981 року народження, командир відділення самохідно-артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 , зник безвісти під час ракетного обстрілу по н.п. Десна з боку країни агресора 17.05.2022 року (а.с.15, том 1).
Із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 16.06.2022 року за №170 »Про підсумки проведення службового розслідування» вбачається, що в результаті проведення службового розслідування було встановлено, що 17.05.2022 року близько 04:29 збройними силами рф був нанесений ракетний удар по військовому містечку № НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , в результаті якого було частково зруйновано казарму №3, в якій проживали військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , та казарму №15, в якій проживали військовослужбовці військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_5 .
Внаслідок ракетного удару та руйнування будівель загинули, зникли безвісти та зазнали поранень військовослужбовці військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_5 . Крім того, в результаті ракетного удару та пожежі 17.05.2022 року було пошкоджено, знищено та втрачено зброю військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_5 .
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є нанесення ракетного удару представниками військових формувань та іншими підрозділами рф по казармам № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 , де на час влучання ракет розмішувався особовий склад військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог мобілізаційних директив Головнокомандувача Збройних Сил України та командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо формування НОМЕР_8 окремої механізованої бригади, який призвів до загибелі та травмування особового складу вищезазначеної військової частини. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вини в діях військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_1 , не виявлено.
Пунктом 2 даного наказу визначено, що загибель та поранення військовослужбовців підпорядкованих військових частин внаслідок нанесення противником ракетного удару 17.05.2022 року вважати такою, ще сталась під час виконання обов'язків військової служби, пов'язана із захистом Батьківщини загибель (поранення) не пов'язані з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення військовослужбовцями дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Командирам військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_5 доручено забезпечити оповіщення родин загиблих військовослужбовців та військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти, через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, якими вони були призвані по мобілізації ( а.с.174-174 а, том 1).
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2022 року за №538 вбачається, що солдат ОСОБА_5 вважається безвісти відсутнім військовослужбовцем, під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з захистом Батьківщини та наслідок нанесення противником ракетного удару 17.05.2022 року (а.с.174 б, том 1).
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що за заявою ОСОБА_6 було зареєстроване кримінальне провадження №12022270350000161 від 23.05.2022 року. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 статті 115 КК України. З викладу обставин, при яких вчинено кримінальне правопорушення, вбачається, що 23.05.2022 року до ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка просить встановити місцезнаходження її брата - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: с. Андріївка Чернігівського району Чернігівської області, який проходив військову службу в 169-му навчальному центрі » ІНФОРМАЦІЯ_8 » імені князя ОСОБА_7 ( НОМЕР_9 НЦ, в/ч НОМЕР_3 ), та після ракетного удару, що мав місце 17.05.2022 року, на зв'язок не виходить і місцезнаходження його невідоме (а.с.142, том 1).
З витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20230719-2329 від 19.07.2024 року, вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин - 05.07.2023 року (а.с.13-14, том 1).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №413582653 від 17.02.2025 року вбачається, що право власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 , не реєструвалось, в тому числі, і після 17.05.2022 року ( а.с.51, том 1).
З інформації, викладеної у листі Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 24.02.2025 року за №19/15476-25, вбачається, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 17.05.2022 року по 24.02.2025 року, в Базі даних не виявлено (а.с.62, том 1).
З листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції №586/440-10-25-33.23/33.23 від 22.02.2025 року вбачається, що державна реєстрація смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не здійснювалася. Перевірку наявності актового запису про смерть проведено з 01.01.2022 року по 22.02.2025 року по Відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян України по первинних та по поновлених актових записах про смерть (а.с.65, том 1).
Аналогічна відповідь надана Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції №1187/814-10-25-33.23/33.23 від 11.04.2025 року щодо результатів перевірки державної реєстрації смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.01.2022 року по 11.04.2025 року по Відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян України по первинних та по поновлених актових записах про смерть (а.с.108, том 1).
З інформації, наданої Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області від 20.02.2025 року за №430/124/05/26-2025 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 20.02.2025 року до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.67, том 1).
Згідно інформації, викладеної у листі Чернігівської районної державної нотаріальної контори за №245/01-16 від 19.02.2025 року, у період з 17.05.2022 року нотаріальні дії ОСОБА_5 , не вчинялися (а.с.69, том 1).
Приймаючи до уваги наведене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що із досліджених судом доказів вбачається, що вжитими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_5 , не виявилось можливим.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що надані заявником ОСОБА_1 письмові докази не містять в собі жодних суперечностей щодо обставин фактичної загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 , що дає підстави для можливості зробити вірогідне припущення про його смерть під час під час ракетного обстрілу по н.п. Десна з боку країни агресора, ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, підставою для оголошення особи померлою в судовому порядку є не факти, які напевно свідчать про її загибель, а обставини, які дають підставу припускати смерть такої особи. Законодавцем роз'яснено, що для встановлення юридичного факту, а саме, визнання людини померлою, заявникові необхідно звернутися до суду із відповідною заявою та доданими до неї доказами безрезультатного розшуку особи, відомостей про обставини її останнього відомого місця перебування та зникнення, можливого повідомлення про бойові дії, фізичні втрати за місцем служби або перебування особи. Будь-які відомості про те, що ОСОБА_5 живий, перебуває у полоні, виїхав за межі України тощо, у матеріалах даної цивільної справи відсутні.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, оскільки у даній справі наявний спір про право, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.05.2025 року, виходячи із наступного.
Згідно приписів ч.1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п.3 ч.2 статті 293 ЦПК України).
Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов'язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Поняття »юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи із підходу Європейського Суду з прав людини до тлумачення поняття »спір про право» (п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський Суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття »спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 року у справі №302/991/19 вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язано із наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право, необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_5 , заявник ОСОБА_1 вказувала, що оголошення ОСОБА_5 померлим є необхідним для звернення до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, на підставі п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 ''Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейськими та їх сім'ям під час дії воєнного стану», статті 16-1 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, у якості заінтересованих осіб у справі ОСОБА_1 зазначила: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військову частину НОМЕР_1 , Міністерство оборони України.
Протокольною ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03.03.2026 року до участі в справі, в якості заінтересованих осіб, було залучено: Службу у справах дітей Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідно, матір та дочок ОСОБА_5 (а.с.43-44, том 2).
Від заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на адресу апеляційного суду надійшли заяви, в яких вказані особи зазначають, що вони не заперечують проти оголошення ОСОБА_5 померлим у судовому порядку.
Таким чином, оголошення фізичної особи померлою, у даному випадку, не пов'язується із наступним вирішенням спору про право. ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 306 ЦПК України, вказала мету, для якої необхідно оголосити її чоловіка ОСОБА_5 померлим, що автоматично спір не породжує. При цьому, ОСОБА_1 не заявляє вимог майнового характеру та не обґрунтовує свою заяву наявністю будь-якого майнового спору за наслідками оголошення ОСОБА_5 померлим.
Необхідно зазначити, що апелянт в доводах апеляційної скарги не наводить аргументів на підтвердження щодо існування тих обставин, що між учасниками даної справи наявний спір про право, зокрема, що ОСОБА_1 не має права на отримання допомоги або не підтвердила родинні відносини із ОСОБА_5 , або ОСОБА_5 визнано безвісти відсутнім військовослужбовцем не під час виконання обов'язків військової служби, тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи Міністерства оборони України відносно наявності у даному випадку спору про право, що, на думку апелянта, є підставою для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, на підставі ч.4 статті 315 ЦПК України.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що наведені ОСОБА_1 обставини та мета, з якою їй необхідно оголосити особу померлою, свідчать про наявність між заявником та особою, яку вона просить оголосити померлим, особистого зв'язку та матеріально-правового зв'язку. Громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України »Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року звертає увагу судів на необхідність відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це встановлення судовим рішення припущення про смерть даної особи, тобто, констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи є можливим, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто, доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації відповідним органом факту смерті.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 року у справі № 154/2135/17 дійшов висновку, що, виходячи зі змісту положень статей: 43, 46 ЦК України, статей: 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв'язку із воєнними діями, зокрема, внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою, на підставі ч.2 статті 46 ЦК України, а не визнання фізичної особи безвісно відсутньою, на підставі ч.1 статті 43 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про оголошення померлим свого чоловіка ОСОБА_5 , посилається на статтю 46 ЦК України, та вказує на те, що на момент звернення до суду із заявою, її чоловік не з'являється за місцем свого проживання більше 6 місяців від дати, коли його визнано зниклим безвісти за особливих обставин, жодних відомостей про його місце перебування, ОСОБА_1 не надходило. Апелянт звертає увагу на ті обставини, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_5 визнаний зниклим безвісти внаслідок ракетного удару по н.п. Десна Чернігівського району Чернігівської області з боку країни агресора, 17.05.2022 року, і в силу цього, заява про оголошення ОСОБА_5 померлим, має розглядатися із дотриманням положень ч.2 статті 46 ЦК України. Зважаючи на зазначене вище, Міністерство оборони України вважає, що воєнні дії, у розумінні ч.2 статті 46 ЦК України, на території, де зник безвісти чоловік ОСОБА_1 , не завершились, в силу чого, у суду першої інстанції були відсутні нормативно визначені у ЦК України підстави для оголошення ОСОБА_5 померлим. Апелянт зазначає, що у ч.2 статті 46 ЦК України йдеться мова про можливість оголошення зниклої безвісти у зв'язку із воєнними діями особи померлою після спливу щонайменше 6-місячного строку, з дня закінчення таких воєнних дій, а не з дати зникнення безвісти такої особи. За доводами апелянта, строки, сплив яких є передумовою для можливості відкриття провадження у справі про оголошення особи померлою, і які визначені у ч.2 статті 46 ЦК України, ще не почали спливати. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги дані доводи та задовольнив заяву ОСОБА_1 , чим порушив норми матеріального права.
З даного приводу необхідно зазначити наступне.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2019 року у справі №490/342/17 вказав, що якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що воєнні дії, у розумінні ч.2 статті 46 ЦК України, на території, де зник безвісти чоловік ОСОБА_1 , не завершились, в силу чого, у суду першої інстанції були відсутні нормативно визначені у ЦК України підстави для оголошення ОСОБА_5 померлим.
Апеляційний суд вважає, що вказані вище доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.05.2025 року, виходячи із наступного. Подія, за якої безвісно зник військовослужбовець ОСОБА_5 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 , в н.п. Десна Чернігівського району Чернігівської області, тобто, станом на час розгляду справи судом першої інстанції, у хронологічному розумінні, минуло більше трьох років.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про оголошення фізичної особи ОСОБА_5 померлим.
У контексті приписів вищезазначених норм Закону, які регламентують дані правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, обґрунтовано прийняв до уваги приписи статті 46 ЦПК України, а також врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 31.05.2023 року у справі №177/11/20, від 07.11.2023 року у справі №607/159/23, від 26.02.2023 року у справі №686/9938/23. При цьому, суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 46 ЦК України, із врахуванням конкретних обставин справи, вважав, що оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі під час ракетного удару по н.п. Десна Чернігівського району Чернігівської області з боку країни агресора, 17.05.2022 року. За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі під час ракетного удару, відмова у визнанні такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності. Вказане вище узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постановах: від 26.02.2024 року у справі №686/9938/23, провадження №61-15733св23; від 25.04.2024 року у справі №278/970/23, провадження №61-16074св23. Проаналізувавши наявні докази у справі, у їх сукупності та норми права, які регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, підлягає задоволенню. При цьому, задоволення вимог поданої ОСОБА_1 заяви має юридичне значення, оскільки є необхідним для подальшого звернення до Міністерства оборони України із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних вище висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.05.2025 року, оскільки вказані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та із нормами права, які регламентують дані правовідносини.
Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Міністерства оборони України необхідно залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23.05.2025 року, необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: