вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" квітня 2026 р. Справа№ 911/3649/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.02.2026 про повернення позовної заяви
у справі №911/3649/25 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Аграріс",
ОСОБА_2
про стягнення 2 541 886,39 грн, -
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи у суді першої інстанції
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Аграріс" та ОСОБА_2 , в якій позивач просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Аграріс" та ОСОБА_2 2 541 886,39 грн. заборгованості, з яких: 2 396 527,77 грн заборгованості за наданим кредитом (тiлом кредиту) та 145 358,62 грн заборгованості за процентами.
09.02.2026 до Господарського суду Київської області від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 надійшла позовна заява до ОСОБА_2 та Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", в якій заявник просить суд прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісною позовною заявою та визнати недійсним договір поруки №41503667-ДП-1/1 від 20.06.2022, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приват Банк".
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2026 у справі №911/3649/25 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 повернуто.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що предмет позову ОСОБА_1 є іншим, ніж предмет спору за первісним позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", що унеможливлює спільний розгляд цих позовів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 16.02.2026 у справі №911/3649/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позову ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції помилково послався на відсутність взаємозв'язку між первісним позовом про стягнення грошових коштів та вимогами скаржника, мотивуючи це відмінністю предметів позову;
- грошові вимоги Банку безпосередньо забезпечені майновою відповідальністю поручителя, а отже їх реалізація може здійснюватиметься, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя;
- у даному випадку вимоги заявника про визнання недійсним Договору поруки виникають з тих самих правовідносин, що й первісні вимоги Банку про стягнення заборгованості, оскільки саме Договір поруки є правовою підставою заявленого стягнення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/3649/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 05.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.02.2026 у справі №911/3649/25 та повідомлено сторін, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позиції учасників справи
17.03.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Водночас порядок здійснення судочинства у господарських судах встановлено ГПК України (стаття 1 цього Кодексу).
Отже, реалізація права на судовий захист у господарському судочинстві здійснюється у випадках та в порядку, встановлених процесуальним законом - ГПК України.
У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем інша особа (третя особа) з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.
Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема, врегульовано нормами статті 49 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
За змістом частини першої статті 49 ГПК України вбачається, що необхідною умовою набуття іншою особою статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з'ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами.
Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Згідно частин другої та третьої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Водночас, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу, а її вимоги до відповідача є конкуруючими із вимогами позивача (аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 02.04.2018 у справі № 905/121/15).
Тому позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору має на меті довести дві обставини, - як повну або часткову відсутність у позивача матеріальних правовідносин із відповідачем, а відтак, відсутність його суб'єктивного права на предмет спору, так і наявність відповідних правовідносин та прав у третьої особи з відповідачем.
З наведеного колегія суддів констатує, що позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору за первісним позовом є солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Аграріс" та ОСОБА_2 заборгованості в сумі 2 541 886,39 грн на підставі кредитного договору № 41503667-КД-1 від 20.06.2022 та договору поруки № 41503667-ДП-1/1 від 20.06.2022.
Тобто, об'єктом спірних правовідносин є безпосередньо виконання договірних зобов'язань відповідачами.
Натомість, самостійні вимоги третьої особи направленні на визнання недійсним договору поруки № 41503667-ДП-1/1 від 20.06.2022, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приват Банк" задля забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором № 41503667-КД-1 від 20.06.2022.
З наведеного вище суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов ОСОБА_1 не спрямований на той самий предмет спору, який вже виник між сторонами за позовом Банку, що унеможливлює їх спільний розгляд у цій справі.
Доводи апелянта, що спільний розгляд первісного позову та позову третьої особи відповідатиме принципу процесуальної економії, оскільки такий позов має прямий взаємозв'язок між вимогами сторін, є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось вище, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
В контексті доводів апелянта, що суд першої інстанції помилково послався на відсутність взаємозв'язку між первісним позовом про стягнення грошових коштів та заявленими вимогами третьої особи, колегія суддів зазначає, що поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Слід розрізняти поняття "предмет спору" і "предмет позову". Так, предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (пункт 8.8 постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 904/2181/22).
У даному випадку метою позову третьої особи не є вирішення спору на її користь, а не на користь позивача за первісним позовом; третя особа не зазначає, що в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено цим відповідачем.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги третьої особи знаходяться поза межами первісних позовних вимог у справі № 911/3649/25, тобто є такими, що не відповідають приписам частини п'ятої статті 49, частин четвертої, п'ятої статті 180 ГПК України, у зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_1 була правомірно повернута.
При цьому колегія суддів наголошує, що повернення даної позовної заяви не позбавляє права ОСОБА_1 на подачу самостійного позову про визнання недійсним договору поруки в загальному порядку, не завдає істотної шкоди самому змісту права на захист та не створює прийняття процесуальних рішень, наслідком яких є неможливість реалізувати доступ до правосуддя у встановленому процесуальним законодавством порядку.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду Київської області від 16.02.2026 у справі № 911/3649/25 про повернення позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.02.2026 у справі № 911/3649/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 16.02.2026 про повернення позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору у справі № 911/3649/25 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/5249/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко