вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа№ 14/41
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 25.02.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 (повний текст складено 20.08.2025)
у справі № 14/41(суддя - Полякова К.В.)
за позовом Державного агентства резерву України
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 5 334 379, 67 грн,
Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" про стягнення 5 334 379,67 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 позовні вимоги Державного агентства резерву України задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Державного агентства резерву України 4 068 419, 02 грн відсотків, 1 126 232, 94 грн інфляційних втрат, 139 727, 71 грн трьох процентів річних. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 25 500, 00 грн судового збору в дохід Державного бюджету України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 11.09.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 14/41, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 по справі № 14/41 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державного агентства резерву України в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що постанова КМУ № 2045 від 28.12.2002 не містить умови про сплату відсотків у розмір 0,5% від вартості відпущеного палива. У даній постанові міститься лише застереження про щоденне відраховування енергогенеруючими компаніями на рахунок Державного комітету з державного матеріального резерву коштів в обсязі не менше одного відсотка сум, отриманих кожним з них на поточний рахунок згідно з алгоритмом розподілу коштів оптового ринку електричної енергії
Апелянт вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів чи інформації про обсяги отриманих ПАТ «Центренерго» коштів згідно з алгоритмом розподілу коштів оптового ринку електричної енергії.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що жодних додаткових угод чи додаткових погоджень між Позивачем та Відповідачем на виконання даної постанови КМУ, щодо пролонгації Договору тимчасового позичання природнього газу №ЮР-7/97-98 від 09.10.1998 та/чи внесення змін до нього не укладались.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 14/41 залишено без руху. Роз'яснено Публічному акціонерному товариству "Центренерго", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.
Суддя Сибіга О.М. з 25.09.2025 по 26.09.2025 перебував у відрядженні.
24.09.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025, а саме докази доплати судового збору на суму 65 418, 84 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №3737 від 23.09.2025, доданої до заяви.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 поновлено Публічному акціонерному товариству "Центренерго" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 14/41. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 14/41. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 14/41. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 14/41. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 15.10.2025. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 14/41.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 14/41 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 на 26.11.2025.
24.11.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про повернення надмірно сплаченого судового збору, у якій заявник просить повернути ПАТ "Центренерго" сплачений судовий збір згідно платіжної інструкції №3737 від 23.09.2025 у розмірі 65 418,84 грн як надмірно сплаченого, ніж встановлено законом на рахунок ПАТ "Центренерго".
Судові засідання призначені до розгляду 15.10.2025 та 26.11.2025 не відбулися, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В у відрядженні та у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 14/41 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 на 14.01.2026.
Судове засідання призначене до розгляду 14.01.2026 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 14/41 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 на 25.02.2026.
У судове засідання, що відбулось 25.02.2026 з'явилися представники позивача та відповідача надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.10.1998 між Державним комітетом України по матеріальних резервах (правонаступником якого є позивач, далі в тексті договору - Комітет) та ДАЕК "Центренерго" (правонаступником якого є позивач, далі в тексті договору - Підприємство) укладено договір № ЮР-7/97-98, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є відпуск із державного резерву Підприємству природного газу згідно з розпорядженням КМУ від 09.10.1998 № 812-р.
Згідно з пунктом 2.1 договору Комітет відпускає із державного резерву в жовтні 1998 року Підприємству природний газ в кількості 109,74 млн. куб. м. з по ціні 80 дол. США за 1000 куб.м. Оплата зберігання - 3,3 дол. США, ПДВ - 0,66 дол. США на загальну вартість 3,96 дол. США за 1000 куб.м.
У пункті 2.2 договору вказано, що Підприємство зобов'язане: повернути до 01.04.1999 в державний резерв природний газ в обсязі 109,74 млн. куб.м. або оплатити його вартість на розрахунковий рахунок Комітету; здійснити оплату вартості зберігання на поточний рахунок Комітету; здійснити оплату на поточний рахунок Комітету щомісячно 2,0 % від вартості поставленого природного газу за фактичне користування тимчасовою позичкою. Погашення відсотків за користування, як виняток, може здійснюватися іншими формами розрахунків, існуючими на час їх проведення та погодженими Комітетом.
Повернення газу Підприємством може здійснюватися відповідно до Механізму проведення розрахунків за відпущений природний газ згідно постанови КМУ від 16.10.1997 № 1138 (пункт 2.3 договору).
Відповідно до пункту 8.1 договору термін дії договору встановлюється з часу його підписання до 01.04.1999 року.
03.02.1999 сторонами укладено додаткове погодження № 1 до договору, яким пункти 2.1, 2.2 договору викладені в наступній редакції: " 2.1. Комітет відпускає із державного резерву в жовтні 1998 року Підприємству природний газ в кількості 109,74 млн.куб.м. з по ціні 81,8 дол. США за 1000 куб.м. ПДВ згідно діючого законодавства. 2.2. Підприємство зобов'язане: повернути до 01.04.1999 в державний резерв природний газ в обсязі 109,74 млн.куб.м. або оплатити його вартість на розрахунковий рахунок Комітету; здійснити оплату на поточний рахунок Комітету за користування тимчасовою позичкою в розмірах: за жовтень 1998 року - 2,0%, за листопад, грудень 1998 року, січень, лютий та березень 1999 року - по 0,5 % від вартості фактичного використаного природного газу.".
Також, у додатковому погодженні від 03.02.1999 № 1 до договору викладено в іншій редакції Розділ 3 договору, зокрема, п. 3.1 у новій редакції визначає, що вартість газу, що підлягає відпустку з державного резерву складає 8976,732 тис.дол.США. ПДВ згідно діючого законодавства.
Відповідно до пункту 3.2 договору в редакції додаткового погодження від 03.02.1999 № 1 розрахунку за договором здійснюються в національній валюті по курсу НБУ на момент проплати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2002 у справі № 31/130 позов Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено частково. Зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" повернути до державного бюджету 109235 тис. куб. м газу, оформивши його повернення приймальним актом по формі Р-16. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. У решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2002 у справі № 31/130 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2002 змінено в частині задоволення позовних вимог, викладено пункту другий резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" повернути до державного матеріального резерву 109235 тис. куб. м газу, оформивши його повернення приймальним актом по формі Р-16.". В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення скасувати частково та прийняти нове рішення в цій частині, в наступній редакції: "Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 1 378 378,35 грн. оплати за користування тимчасовою позичкою та 1 519 279,37 грн. пені". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2002 у справі № 31/130 залишено без змін.
07.04.2003 додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 31/130 затверджено текст мирової угоди сторін від 04.02.2003 № юр-2/194-2003, провадження у справі припинено.
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4 Постанови № 2045 визначено, що енергогенеруючі компанії та теплоцентралі починаючи з 01.01.2003 щоденно відраховують на реєстраційний рахунок Держрезерву кошти в обсязі не менше одного відсотка сум, отриманих на поточний рахунок згідно з алгоритмом розподілу коштів оптового ринку електричної енергії.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позичання матеріальних цінностей з державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або, у разі неможливості їх повернення, - з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення, але не менше, ніж на час відпуску, з наступним спрямуванням одержаних коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.
У пункті 5 статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що за позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.
За умовами пунктів 15, 16 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 р. № 1129 (далі - Постанова № 1129, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після прийняття рішення про відпуск матеріальних цінностей із державного резерву в порядку тимчасового позичання Держкомрезерв забезпечує укладення договору з позичальником, в якому зазначаються умови та терміни відпуску (повернення) матеріальних цінностей, види забезпечення зобов'язань щодо своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей до державного резерву, а також інші необхідні умови. Розмір плати за тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву встановлюється у відсотках до їх вартості в межах розміру облікової ставки Національного банку, що діє на момент позичання, і фіксується в договорі. В разі зміни облікової ставки Національним банком України, розмір зазначеної плати може бути переглянутий за домовленістю сторін договору, з внесенням до нього відповідних змін. Плату за позичання продукції може бути знижено, якщо до закінчення терміну зберігання матеріальних цінностей у державному резерві залишається менш як шість місяців, попит на внутрішньому ринку на момент позичання продукції відсутній, позичальник є відповідальним зберігачем або продукція за рахунок позичальника перезакладається згідно з планами та завданнями Держкомрезерву.
Отже, тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву є оплатним.
Як передбачено в пункті 2.2 договору в редакції додаткового погодження від 03.02.1999 № 1, відповідач зобов'язався повернути в державний резерв природний газ до 01.04.1999 зі сплатою відсотків, розмір яких визначено за деякі місяці окремо.
Натомість, відповідний обов'язок відповідачем у встановлені договором строки не виконаний, що з урахуванням вищенаведених положень законодавства свідчить про обґрунтованість вимог позивача зі сплати відсотків за позичання матеріальних цінностей із державного резерву.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2002 № 2045 "Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємств електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву" (Для службового користування), далі - Постанова № 2045) продовжено до 01.01.2023 строк повернення органічного палива, відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання підприємствам електроенергетики, у тому числі і згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.10.1998 № 812-р.
Так, за доводами позивача, відповідач обізнаний зі змістом даної постанови та обов'язком зі сплати відсотки за користування тимчасовою позичкою.
Скаржник наголошував на відсутності в матеріалах справи тексту Постанови № 2045, що не дозволяє дослідити її зміст, а також на відсутності в її положеннях умов про порядок нарахування відсотків.
Разом із цим, у даному випадку з фактичних обставин справи слідує, що відповідачем залишається не виконаним договірне зобов'язання з повернення позивачу природного газу в період із 01.05.2006 до 16.07.2008, за який позивачем нараховані відсотки за користування тимчасовою позичкою, відтак заявлені позовні вимоги в цій частині є правомірними.
Спірні вимоги позивача за договором про тимчасове позичання від 09.10.1998 № ЮР-7/97-98 погашено в межах справи № 15/76-б-43/642-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Центренерго".
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №15/76-б-43/624-б затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 17.11.2015 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі задоволено, провадження у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045) закрито, припинено дію мораторію, вирішено інші процесуальні питання.
Водночас, згідно з копією заяви про зменшення кредиторських вимог у справі № 15/76-б-43/642-б, Державне агентство резерву України зазначило, що заборгованість ПАТ "Центренерго", яка була заявлена в заяві про визнання кредитором відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2002 у справі № 31/130 у зв'язку з невиконанням умов договору про тимчасове позичання від 09.10.1998 № ЮР-7/97-98 у розмірі 33 528 287,77 грн (30 360 630,04 грн - основний борг, 1 378 378,35 грн - відсотки за користування та 1 519 279,37 грн - пеня) частково списана Закону України "Про деякі питання заборгованості за природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 № 3319-VI, а саме сума основного боргу в розмірі 30 360 630,04 грн., відсотки за користування в розмірі 1 378 378,35 грн, погашені боржником у 2006 році. Таким чином, залишається непогашеною пеня в розмірі 1 519 279,37 грн, яка є безспірною та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
У той же час, предметом розгляду в даній справі є нараховані позивачем відсотки за користування тимчасовою позичкою за період із 01.05.2006 до 16.07.2008 у сумі 4 068 419,02 грн, що не входить до складу вимог, заявлених позивачем у справі № 15/76-б-43/642-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Центренерго".
Судом першої інстанції відхиляються посилання відповідача на те, що фіксований розмір відсотків за користування тимчасовою позичкою встановленою мировою угодою у справі № 31/130, відтак подальші нарахування відсотків не є правомірним.
Зазначеною мировою угодою не внесено зміни до договору від 09.10.1998 № ЮР-7/97-98 щодо розміру та порядку внесення плати за позичання матеріальних цінностей.
Згідно зі статтею 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Разом з цим згідно з частиною 4 зазначеної статті новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Мирова угода не є новацією в розумінні статті 604 ЦК України, оскільки зміна порядку виконання такого зобов'язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні статті 604 ЦК України.
Аналогічна за змістом правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нараховані позивачем за період із 01.05.2006 до 16.07.2008 три проценти річних у сумі 139 727,71 грн та за період травень 2006 року - червень 2008 року інфляційні втрати в сумі 1 126 232,94 грн підлягають стягненню в повному обсязі.
Контррозрахунку нарахованих процентів та компенсаційних виплат відповідачем до матеріалів справи не подано.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Державного агентства резерву України до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" щодо стянення 4 068 419, 02 грн відсотків, 1 126 232, 94 грн інфляційних втрат, 139 727, 71 грн трьох процентів річних, а також стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 25 500, 00 грн судового збору.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 14/41 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 14/41 - залишити без змін.
Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Україна, Київська область, Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вул. Рудиківська, б. 49, ЄДРПОУ 22927045) надмірно сплачений судовий збір згідно платіжної інструкції №3737 від 23.09.2025 у розмірі 65 418 (шістдесят п'ять тисяч чотириста вісімнадцять гривень) 84 коп.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 13.04.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко