вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2026 р. Справа № 910/10811/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.03.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2025
за поданням Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича
про визначення частки майна боржника
повний текст ухвали складено 29.10.2025
у справі № 910/10811/24 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Прокредит Банк"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафельтон"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт"
3. ОСОБА_1
за участю заінтересованої особи - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1 413 494,38 грн, -
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10811/24 відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Ляпіну Дмитру Валентиновичу у задоволенні подання про визначення частки майна в спільній сумісній власності № 78572546/4035 від 16.09.2025 у справі № 910/10811/24.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що у суду відсутня можливість встановити обставини наявності спору про право щодо частки боржника у спільному майні, а також обставини згоди заінтересованої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, враховуючи що заінтересована особа та боржник були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, проте в судове засідання не з'явились, письмових заяв/пояснень по суті поданого приватним виконавцем виконавчого подання до суду не подали. За висновком суду першої інстанції, за відсутності в матеріалах справи доказів наявності або відсутності спору про право при розгляді подання приватного виконавця щодо визначення частки боржника у спільному майні, рівно як і згоди заінтересованої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, розгляд подання приватного виконавця за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України не забезпечить учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10811/24, 10.11.2025 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10811/24 та ухвалити нову, якою задовольнити подання про визначення частки майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , а саме:
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4745, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4747, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4748, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4749, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4744, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4746, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки поданих доказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 матеріали апеляційної скарги Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича у справі № 910/10811/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/10811/24.
27.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10811/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10811/24 за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 та призначено розгляд справи на 15.01.2026.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/10811/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 для розгляду справи № 910/10811/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.
15.01.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято справу № 910/10811/24 за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 та призначено справу до розгляду на 29.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 розгляд справи відкладено на 26.02.2026.
06.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що звертаючись до суду з поданням в порядку ст. 335 ГПК України приватним виконавцем не надано доказів відсутності спору між боржником та його дружиною про право на об'єкти нерухомості, які набуті ними в шлюбі. При цьому зазначає, що виходячи із суб'єктного складу співвласників спірного майна - фізичної особи (дружини боржника), спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, а не господарського.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/10811/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 для розгляду справи № 910/10811/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
23.02.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято справу № 910/10811/24 за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 та призначено справу до розгляду на 26.02.2026.
В судовому засіданні 26.02.2026 оголошено перерву до 12.03.2026.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10811/24 скасувати, з наступних підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі № 910/10811/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафельтон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт", ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 1 413 494,38 грн заборгованості за кредитним договором № 115.51537/FW115.2045 від 16.04.2021, який є невід'ємною частиною рамкової угоди № FW115.2045 від 16.04.2021; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафельтон" на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 5653,98 грн судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт" на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 5653,98 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 5653,98 грн судового збору.
15.05.2025 на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.
19.09.2025 до Господарського суду міста Києва від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича надійшло подання про визначення частки майна в спільній сумісній власності, в якому просить залучити ОСОБА_2 , як заінтересовану особу; визначити частку майна боржника - ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_2 .
В обґрунтування доводів подання приватний виконавець посилається на наступне:
(1) на виконанні приватного виконавця знаходяться 2 (два) виконавчих провадження: № 78572546 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/10811/24 від 15.05.2025 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафельтон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт", ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 1 413 494,38 грн заборгованості за кредитним договором № 115.51537/FW115.2045 від 16.04.2021, який є невід'ємною частиною рамкової угоди № FW115.2045 від 16.04.2021, та № 78572691 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/10811/24 від 15.05.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 5653,98 грн судового збору;
(2) боржником за вказаними виконавчими документами є ОСОБА_1 ;
(3) 10.07.2025 приватним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № 78572546 та № 78572691 у зведене виконавче провадження № 78590581;
(4) боржника належним чином повідомлено про відкриття виконавчого провадження, проте будь-яких дій спрямованих на виконання рішення суду боржником не здійснено, декларацію про майновий стан та доходи не надано;
(5) постановою приватного виконавця від 10.07.2025 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів та скеровано постанову до банківських установ шляхом електронного обміну через систему взаємодії з банківськими установами в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП);
(6) під час здійснення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що на праві власності у боржника відсутні грошові кошти, рухоме майно та інші цінності на які можливо звернути стягнення за рішенням суду, а саме: за інформацією з АСВП боржник має відкриті рахунки, однак залишок грошових коштів на рахунках відсутній для виконання рішення суду; згідно повідомлення в АТ "КБ "Глобус" від 11.07.2025 на рахунках боржника відсутні грошові кошти для виконання рішення суду; згідно даних АСВП в інших банківських установах боржник відкритих рахунків немає; згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 10.07.2025 за боржником відсутні зареєстровані транспортні засоби;
(7) в процесі здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником на праві власності зареєстровано нерухоме майно, а саме:
- земельна ділянка, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4745, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельна ділянка, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4747, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельна ділянка, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4748, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельна ділянка, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4749, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельна ділянка, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4744, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельна ділянка, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4746, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини (далі разом - земельні ділянки);
(8) постановою приватного виконавця від 17.07.2025 накладено арешт на все нерухоме майно боржника;
(9) відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00052589002 від 23.07.2025 приватним виконавцем встановлено, що 12.03.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб (актовий запис № 323), відомості про розірвання шлюбу відсутні; згідно договорів купівлі-продажу вищезазначених земельних ділянок їх придбання здійснювалося боржником за згодою дружини ОСОБА_2 ;
(10) вищезазначене нерухоме майно (земельні ділянки) вважається таким, що набуте за час шлюбу, водночас враховуючи приписи статті 60 Сімейного кодексу України приватний виконавець стверджує, що боржнику - ОСОБА_1 належить на праві спільної сумісної власності 1/2 частина земельних ділянок;
(11) з огляду на відсутність іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, що унеможливлює виконання судового рішення, приватний виконавець просить визначити частку майна боржника - ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_2 , а саме:
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4745, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4747, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4748, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4749, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4744, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4746, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10811/24 відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Ляпіну Дмитру Валентиновичу у задоволенні подання про визначення частки майна в спільній сумісній власності № 78572546/4035 від 16.09.2025 у справі № 910/10811/24.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що у суду відсутня можливість встановити обставини наявності спору про право щодо частки боржника у спільному майні, а також обставини згоди заінтересованої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, враховуючи що заінтересована особа та боржник були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, проте в судове засідання не з'явились, письмових заяв/пояснень по суті поданого приватним виконавцем виконавчого подання до суду не подали. За висновком суду першої інстанції, за відсутності в матеріалах справи доказів наявності або відсутності спору про право при розгляді подання приватного виконавця щодо визначення частки боржника у спільному майні, рівно як і згоди заінтересованої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, розгляд подання приватного виконавця за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України не забезпечить учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Підставою звернення приватного виконавця до суду із цим поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на переконання приватного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та його дружини, набуте ними в шлюбі, частку боржника в цьому майні не визначено.
За змістом частини шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 335 Господарського процесуального кодексу України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 0522286100:05:000:4745, площею 2 га, 0522286100:05:000:4747, площею 2 га, 0522286100:05:000:4748, площею 2 га, 0522286100:05:000:4749, площею 2 га, 0522286100:05:000:4744, площею 2 га, 0522286100:05:000:4746, площею 2 га, які розташовані за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, вважаються такими, що набуті за час шлюбу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Звідси приписи статті 60 Сімейного кодексу України містять презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування такої презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Частиною першою статті 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті 356 Цивільного кодексу України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За положеннями частини першої статті 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до вимог частини другої статті 370 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 367/6321/16-ц зазначено, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Таким чином, для спільної сумісної власності характерною є неконкретизованість часток співвласників. Так, відповідно до припису норми стаття 372 Цивільного кодексу України закон встановлює презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності. Дана презумпція може бути спростована домовленістю співвласників або законом, або рішенням суду. Достатніми підставами для зміни розміру часток можуть послугувати міра фінансової, трудової чи іншої участі кожного із співвласників в придбанні, утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, вчинення співвласником дій, що порушують права інших співвласників тощо. Обставини, які можуть послугувати для збільшення або зменшення частки співвласників мають мати істотне значення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 зазначено, що під час розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не можуть застосовуватися норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України (аналогія статті 443 Цивільного процесуального кодексу України) не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338 Господарського процесуального кодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб'єктного складу боржника та інших співвласників майна. Натомість за наявності спору про право стаття 335 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.
Поряд з цим суд звертає увагу, що питання належної процесуальної форми звернення державного (приватного) виконавця для вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільному майні та необхідності чіткого розмежування питання наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в контексті статті 335 Господарського процесуального кодексу України проаналізовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.
За наслідками прийняття відповідної постанови було уточнено висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009, яке полягає у тому, що у разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" Цивільного процесуального кодексу України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - (пункт 73 постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - пункти 74 - 75 постанови).
Наголошуючи на необхідності чіткого розмежування питання наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами Велика Палата Верховного Суду, зауважила, що якщо спір виник щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності.
Одночасно Велика Палата Верховного Суду наголосила, що: "у такому випадку відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" Цивільного процесуального кодексу України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод."(пункт 69).
Зазначені висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 585/1695/20, від 16.07.2023 у справі № 367/5663/21, від 06.03.2024 у справі № 2-3185/2010.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 сформувала підхід, згідно з яким для констатації наявності або відсутності спору про право у справах, що розглядаються за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України, визначальне значення має встановлення (з'ясування) позиції іншого співвласника щодо визначення частки майна боржника у спільному майні.
На необхідність дослідження позиції іншого співвласника нерухомого майна як ключового елементу для з'ясування наявності спору про право при розгляді подання виконавця щодо визначення частки боржника у спільному майні наголошено у низці рішень Верховного Суду. Зокрема, така правова позиція застосована у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 766/19976/18, а також підтверджена в ухвалах від 19.02.2024 у справі № 760/20457/17, від 11.03.2024 у справі № 347/528/22 та від 11.09.2024 у справі № 608/1630/22.
Водночас суд звертає увагу, що приписи Закону України "Про виконавче провадження" та положення Господарського процесуального кодексу України не покладають на державного чи приватного виконавця обов'язку самостійного з'ясування правої позиції іншого співвласника майна боржника щодо визначення частки останнього у спільному майні у разі звернення з поданням на підставі статті 335 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 335 Господарського процесуального кодексу України суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в частині другій статті 335 Господарського процесуального кодексу України законодавець прямо вказує на необхідність повідомлення не лише сторін спору, а й заінтересованих осіб.
Водночас за своїм змістом поняття "заінтересованої особи" є відмінним від поняття "учасників справи" в сенсі, застосованому у частині першій статті 41 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Враховуючи відмінність у цих поняттях, суд вважає, що законодавець, застосовуючи саме поняття "заінтересованої особи", а не "інші учасники справи", в контексті ролі та значення процедури, передбаченої статтею 335 Господарського процесуального кодексу України (щодо визначення частки боржника у спільному майні), передбачив залучення таких осіб, зокрема, з метою з'ясування питання про наявність/відсутність спору щодо майна, з'ясування інших обставин, які мають значення для належного розгляду подання.
Іншими словами, законодавець фактично надав можливість заінтересованій особі, яка могла і не бути учасником справи, скористатися своїм правом та надати відповідні пояснення, докази тощо.
Суд враховує, що за приписами частини першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом даної норми кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У такий спосіб, якщо заінтересована особа, за умови забезпечення її можливості участі при розгляді питання щодо визначення частки боржника у спільному майні, не скористалася своїми правами, то зазначене надає суду можливість прийняти рішення відповідно до вимог законодавства та з урахуванням наявних у справі матеріалів, у т.ч. даних, які містяться у відкритих державних реєстрах (зокрема, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі судових рішень тощо).
З огляду на це, саме суд у межах розгляду відповідного подання виконавця має надати належну правову оцінку позиції іншого співвласника (за умови, якщо він скористається своїми процесуальними права), з урахуванням її змісту, обґрунтованості та доказового підтвердження. Така оцінка здійснюється саме в межах судового провадження, ініційованого поданням виконавця, і передбачає забезпечення можливості щодо процесуальної участі відповідної особи шляхом її повідомлення, та, відповідно, надання їй можливості висловити свою позицію шляхом реалізації права на участь у судовому засіданні.
При цьому, виходячи з обставин справи, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, поняття дослідження наявності/відсутності згоди іншого співвласника на визначення частки майна боржника у спільному майні, передбачає встановлення не формального заперечення іншим співвласником визначення частки майна боржника, а наявності позиції, підтвердженою певною доказовою базою та/або нормативним обґрунтування незгоди щодо визначення такої частки.
У межах провадження, ініційованого виконавцем відповідно до статті 335 Господарського процесуального кодексу України, оцінка наявності спору про право між співвласниками не може ґрунтуватися виключно на факті формального або декларативного заперечення іншим співвласником визначення частки боржника у спільному майні.
Тобто, таке з'ясування повинно ґрунтуватися на оцінці наданих співвласником доказів або нормативному обґрунтуванні його незгоди, які мають свідчити про те, що відповідна особа вбачає у запропонованому визначенні частки порушення своїх суб'єктивних майнових прав або законних інтересів, та реалізує цю позицію у спосіб, визначений процесуальним законом.
Зазначене пояснюється тим, що відмінний підхід, згідно з яким будь-яке формальне заперечення іншого співвласника фактично унеможливлює застосування статті 335 Господарського процесуального кодексу України, не відповідає ані змісту цієї норми, ані меті виконавчого провадження як завершальної стадії господарського процесу. Такий підхід створює ризик недобросовісного перешкоджання реалізації механізму звернення стягнення на частку боржника у спільному майні лише шляхом формального волевиявлення іншого співвласника, позбавленого належного доказового чи правового підґрунтя.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у межах застосування положень статті 335 Господарського процесуального кодексу України сама по собі формальна незгода іншого співвласника майна, яка не підтверджена належними доказами або не містить правової аргументації, не може розцінюватися як наявність спору про право в розумінні процесуального закону.
Спір про право в контексті цієї норми виникає лише за наявності обґрунтованої та підтвердженої позиції іншого співвласника, яка вказує на конкретне порушення його суб'єктивного майнового права, виражене у вигляді заперечення щодо правомірності або допустимості визначення частки боржника у спільному майні.
У свою чергу, відсутність судового спору між співвласниками не є безумовним свідченням відсутності спору про право, оскільки визначальною у цьому контексті є не процесуальна активність особи, а зміст її правової позиції, яка може бути реалізована зокрема, у вигляді письмових заперечень, заяв або іншим способом, з якого вбачається наявність суперечності у можливості реалізації боржником речового права.
Таке заперечення має супроводжуватися наданням доказів або посиланням на норми матеріального права, які б свідчили про існування дійсного юридичного конфлікту щодо обсягу чи змісту речових прав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 призначено судове засідання з розгляду подання приватного виконавця виконавчого на 06.10.2025. Вказаною ухвалою залучено ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) до розгляду як заінтересовану особу.
Колегією суддів встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/10881/24 було надіслано ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (поштове відправлення № 0610281332646), яка зазначена приватним виконавцем у поданні.
Вказане поштове відправлення не було вручене ОСОБА_2 та повернуте на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Водночас, колегією суддів встановлено, що згідно отриманої судом першої інстанції з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 1864873 від 07.10.2025 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
З наведеного підставним є висновок, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/10881/24 було надіслано ОСОБА_2 за неналежною адресою.
При цьому, колегія суддів відмічає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 відкладено судове засідання на 27.10.2025.
Вказану ухвалу надіслано у 3 (трьох) примірниках 13.10.2025, що підтверджується відміткою на зворотному боці ухвали.
Тобто, станом на момент надіслання 13.10.2025 ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 суд першої інстанції був обізнаний з тим, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 було надіслано ОСОБА_2 за неналежною адресою.
Однак, доказів надіслання ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 матеріали справи не містять.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції не виконав свого процесуального обов'язку щодо належного повідомлення заінтересованої особи про дату, час та місце розгляду подання приватного виконавця.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції (що відповідає часу постановлення ухвали судом першої інстанції у цій справі), передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених п. 37 гл. 2 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених п.10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
В свою чергу при розгляді вказаної справи об'єднаною палатою Касаційного господарського суду в порядку частини четвертої статті 300 ГПК України було взято до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 454/1883/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №454/1883/22 зробила висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце судових засідань у справі за поданням приватного виконавця, які було призначено на 06.10.2025 та 27.10.2025. Тому суд першої інстанції, розглянувши 27.10.2025 подання приватного виконавця, порушив права ОСОБА_2 як заінтересованої особи, не створив рівних можливостей у доступі до суду і для реалізації та захисту своїх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя.
Колегія суддів наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
За таких обставин, суд першої інстанції не забезпечив належної процесуальної участі заінтересованої особи - ОСОБА_2 - у межах розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою відповідно до статті 335 Господарського процесуального кодексу України.
Таке порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Як встановлено судом, приватний виконавець повідомив, що спір про право між боржником та його дружиною - ОСОБА_2 відсутній.
Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20 виснував таке: «Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однієї сторони цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін. Суд зауважує, що поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення. Тому слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав і обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод, у тому числі в судовому порядку. Отже, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в його реалізації».
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Дмитром Валентиновичем встановлено, що за боржником - ОСОБА_1 , на праві власності зареєстровано нерухоме майно: земельні ділянки з кадастровими номерами: 0522286100:05:000:4745, площею 2 га, 0522286100:05:000:4747, площею 2 га, 0522286100:05:000:4748, площею 2 га, 0522286100:05:000:4749, площею 2 га, 0522286100:05:000:4744, площею 2 га, 0522286100:05:000:4746, площею 2 га, які розташовані за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська
З огляду на те, що майно, було набуте подружжям за час шлюбу, а від так належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а також відсутністю спору про право між боржником та його дружиною, приватний виконавець в рамках статті 335 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника, оскільки це є підставою для отримання статусу спільного майна подружжя.
Ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанції боржником не було надано суду жодних доказів про наявність відповідного спору про право, зокрема поданого позову однією із сторін.
Відтак, оскільки судом не встановлено наявності між сторонами спору про право, відсутні підстави розглядати подання приватного виконавця в порядку позовного провадження.
Так, відповідно до частини 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», частини 1 статті 335 Господарського процесуального кодексу України - питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Колегія суддів відмічає, що Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 464/2227/17 виснував, що предметом розгляду такого подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності. Крім того, задоволення подання не порушує прав інших співвласників квартири, оскільки за ними залишається право спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що наказ Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 № 910/10811/24 не виконаний, беручи до уваги презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, колегія суддів дійшла висновку, що подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна в спільній сумісній власності підлягає задоволенню.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наведені обставини є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
У даній справі неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10811/24 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10811/24 - скасувати.
3. Подання про визначення частки майна в спільній сумісній власності № 78572546/4035 від 16.09.2025 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича у справі № 910/10811/24 - задовольнити.
4. Визначити частку майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на наступне майно:
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4745, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4747, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4748, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4749, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4744, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 0522286100:05:000:4746, площею 2 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Липовецький р., с/рада Скитківська, у розмірі 1/2 частини.
5. Матеріали справи № 910/10811/24 направити до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. у відпустці з 16.03.2026 по 27.03.2026, перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці з 30.03.2026 по 03.04.2026, з 06.04.2026 по 09.04.2026 та перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці з 30.03.2026 по 09.04.2026 повний текст постанови складено та підписано 13.04.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко