справа № 753/24854/25
провадження № 22-ц/824/7576/2026
09 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року в складі судді Сирбул О. Ф.,
встановив:
17.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
29.12.2025 ТОВ «Євро-Реконструкція» на виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року подало заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
26.01.2026 ТОВ «Євро-Реконструкція» через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року та повернути справу для подальшого розгляду до Дарницького районного суду м. Києва.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що на виконання п. 1 ч. 1 ст.177 ЦПК України позивач додав до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів, тобто у трьох примірниках.
Засвідчення копій документів, які призначаються для подальшого направлення відповідачам та іншим учасникам судового процесу не передбачено ЦПК України.
У новій редакції позовної заяви, що була подана до суду першої інстанції на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року, позивач зазначив, що додатком № 10 до позовної заяви є «належним чином засвідчена копія витягу зі Статуту позивача (сторінки 1, 2, 3, 10, 11, 15, 16, 17, 18) ».
ТОВ «Євро-Реконструкція» самостійно визначено спосіб захисту, коло відповідачів та докази, якими підтверджуються обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Питання щодо обґрунтованості вимог позивача, належності, допустимості, достовірності та достатності поданих доказів вирішується судом після розгляду справи по суті на стадії ухвалення рішення суду, а не на стадії відкриття провадження по справі.
Підхід ТОВ «Євро-Реконструкція» до оформлення додатків до позовних заяв та засвідчення копій долучених документів з 2021 року не змінювався. До всіх позовних заяв товариства, що перебували та перебувають на розгляді в Дарницькому районному суді м. Києва, позивачем було додано ідентичні за своїм змістом та порядком оформлення додатки.
Вважає, що в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року про повернення позовної заяви допущено вибірковий надмірний формалізм, внаслідок чого позивач вимушений витрачати час та ресурси, в тому числі кадрові, на повторну підготовку, друк, підписання позовної заяви, завірення додатків та переподачу документів до суду. У позивача немає можливості витрачати час та ресурси на усунення наслідків формальної відмови суду у відкритті провадження у справі. Надання послуг з постачання гарячої води та теплопостачання має критичне значення для забезпечення життєдіяльності міста.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Вимоги щодо форми й змісту позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.
Частиною третьою статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина тертя статті 185 ЦПК України).
Залишаючи без руху позовну заяву ТОВ «Євро-Реконструкція», суд першої інстанції виходив із того, що: в позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідачів, офіційної електронної адреси, адреси електронної пошти відповідачів ( за наявності), номер і серію паспорта для фізичних осіб-громадян України ( якщо такі відомості позивачу відомі); додатки до позову для відповідачів не посвідчені відповідно до приписів ст. 95 ЦПК України; в порушення вимог п. 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позивач не додав до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
На виконання зазначеної ухвали суду 29 грудня 2025 року ТОВ «Євро-Реконструкція» подала заяву про усунення недоліків, в якій зазначило відомі йому відомості про відповідачів; додав копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів ( у трьох примірниках), засвідчив копії додатків до позовної заяви в примірниках, призначених для суду; повідомив суду що позивачем подано до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги по справі.
Постановляючи ухвалу про визнання неподаною позовної заяви та повернення її заявнику, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, оскільки не додав до позовної заяви посвідчені належним чином копії додатків до позовної заяви для відповідачів, а також не додав копію Статуту позивача або належним чином оформлений витяг цього документу.
Колегія суддів вважає, що такий висновок судів попередніх інстанцій не відповідає встановленим обставинам справи та нормам процесуального законодавства, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 06 грудня 2023 року у справі № 337/804/23 (провадження № 61-12848св23) та від 25 січня 2021 року у справі № 308/13063/19 (провадження № 61-7912св20) зазначав, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред'явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.
Також Верховний Суд звернув увагу на те, що ЄСПЛ притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20 лютого 2014 року).
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
З огляду на викладене у сукупності, наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави вважати, що у цій справі суд першої інстанції порушив норми процесуального права, допустили надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права заявника на судовий захист.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 353, 367, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року скасувати.
Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості направити до Дарницького районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук