1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 24 березня 2026 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ПрАТ «ЖМІЇВСЬКЕ» - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року,
за участі:
представника
власника майна адвоката ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222081200:01:005:0044, 3222081200:01:007:0003, які на праві постійного користування перебувають у ПрАТ «Жміївське» (код ЄДРПОУ 00846122) землевласником яких є Іванківська селищна рада (код ЄДРПОУ 04358000), із позбавленням права ПрАТ «Жміївське» (код ЄДРПОУ 00846122) на розпорядження та користування цим майном, в тому числі шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких дій, пов'язаних із рубкою дерев, чагарників, зелених насаджень, їх заготівлею, пошкодженням, видаленням, переміщенням чи вивезенням, видаленням пнів на вказаних земельних ділянках.
Встановлено, що заборона, накладена ухвалою не поширюється на ДП «СЛП «Київоблагроліс» та його структурні територіальні підрозділи, які мають право здійснювати на вказаних земельних ділянках законну господарську діяльність у сфері ведення лісового господарства відповідно до Лісового кодексу України, матеріалів лісовпорядкування та за наявності передбачених законодавством дозвільних документів.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ПрАТ «ЖМІЇВСЬКЕ» - адвокат ОСОБА_5 , подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт земельних ділянок.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначила, що розгляд клопотання у суді першої інстанції відбувся без повідомлення власника майна чи його представника. Про наявність судового рішення стало відомо під час моніторингу ЄДРСР 20 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу направлено засобами поштового зв?язку 21 лютого 2026 року. Відтак, апелянт просила поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що слідчим суддею в резолютивній частині оскаржуваної ухвали надано право ДП «СЛП «Київоблагроліс» здійснювати на земельних ділянках, на які накладено арешт, господарську діяльність, що прямо суперечить меті накладення арешту.
Таким рішенням, на переконання апелянта, слідчий суддя порушив принцип неупередженості та вийшов за межі завдань арешту майна в розумінні ст. 170 КПК України, оскільки фактично вирішив земельних спір, передавши право користування від одного суб'єкта, до іншого.
Звертає увагу на те, що ПрАТ «Жміївське» є добросовісним користувачем земельних ділянок, чиє право виникло на підставі офіційних документів виданих державою, а твердження сторони обвинувачення про відсутність рішень сільської ради в архіві за 1996 рік не спростовують презумпцію правомірності виданих і зареєстрованих у 2012 році Державних актів.
Також, зазначає, що матеріали справи не містять висновку експерта про «накладення» земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні ПрАТ «Жміївське», власником яких є Іванківська селищна рада, на земельні ділянки лісогосподарського призначення ДП «СЛП «Київоблагроліс» та є лише припущенням, в основі якого покладені пояснення зацікавленої сторони.
Наголошує, що накладений арешт з позбавленням права користування є надмірним тягарем для ПрАТ «Жміївське», оскільки унеможливлює отримання доходу для підприємства, що у свою чергу, призводить до неможливості сплачувати податки.
Окрім того, зазначає, що ризик відчуження земельних ділянок взагалі відсутній, оскільки ПрАТ «Жміївське» є землекористувачем і ніколи не мав права розпорядження вказаними земельними ділянками.
В судове засідання не з'явився прокурор, хоча про час та дату судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку. 24 березня 2026 року прокурор надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив проводити розгляд апеляційної скарги без участі прокурора, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ГУНП в Київській області за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке
27 лютого 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12025111180000081, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 246 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.02.2025 у 5, 7 та 8 виділі 27 кварталу Димарського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», які розташовані неподалік с. Поталіївка, Вишгородського району, Київської області, невстановлені особи здійснили незаконну порубку деревини. Оглядом на місцевості зафіксовано наявність пнів від дерев породи Береза та Вільха, залишків крон, наявність спеціального вантажного автомобіля, в кузові якого знаходилась деревина породи Береза в колодах.
Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи загальний розмір шкоди, спричинений внаслідок порубки дерев у виділах 5, 7, 8 кварталу 27 Димарського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» становить 8 446 133, 67 грн, що є істотною шкодою.
Відповідно до матеріалів лісовпорядкування ДП «СЛП «Київоблагроліс» станом на 2022 рік на землі виділів 5, 7, 8 кварталу 27 Димарського лісництва накладаються на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222082400:02:001:0035 (площею 37,56 га) та 3222082400:02:020:0019 (площею 10,6 га). У зазначених виділах кварталу 27 Димарського агролісництва затаксовані лісові масиви, вік яких починається з 1967 року.
ПрАТ «Жміївське» (код ЄДРПОУ 00846122) на праві постійного користування має земельні ділянки з наступними кадастровими номерами у Вишгородському районі Київської області:
3222081200:01:005:0047
3222081200:01:005:0045
3222082400:02:016:0001
3222082400:02:018:0001
3222081200:01:001:0001
3222081200:01:005:0046
3222081201:03:009:0040
3222082400:02:012:0001.
На вказані земельні ділянки ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду накладено арешт.
У подальшому 13 грудня 2025 року за ПрАТ «Жміївське» зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081200:01:005:0044. При цьому, документом, що посвідчує право постійного користування на вказану земельну ділянку є Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 0154764 виданий 05.06.2012 для ПАТ «Жміївське» на підставі рішення Жміївської сільської ради № 7 від 30.07.1996, наказу Фонду державного майна України по Київській області від 20.01.2000, рішення загальних зборів акціонерів протокол № 1 від 22.06.2011.
05 листопада 2025 року за ПрАТ «Жміївське» зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081200:01:007:0003. При цьому, документом, що посвідчує право постійного користування на вказану земельну ділянку є Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 0154768 виданий 05.06.2012 для ПАТ «Жміївське» на підставі рішення Жміївської сільської ради № 7 від 30.07.1996, наказу Фонду державного майна України по Київській області від 20.01.2000, рішення загальних зборів акціонерів протокол № 1 від 22.06.2011. Окрім того, державний акт серії ЯЯ № 0154768 виданий щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222081200:01:007:0007.
Відповідно до інформації Архівного відділу Вишгородської РДА, у документах Жміївської сільської ради (діяльність якої припинена), рішення від 30.07.1996 не зберігаються. Вказане може свідчити про те, що 30.07.1996 рішення Жміївською сільською радою взагалі не приймались.
Відповідно до інформації ДП «СЛП «Київоблагроліс» земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081200:01:005:0044, 3222081200:01:007:0003 накладаються на земельні ділянки лісогосподарського призначення ДП «СЛП «Київоблагроліс».
Відтак, за версією органу досудового розслідування, є достатні підстави вважати, що посадові особи ПрАТ «Жміївське» використали документи щодо права постійного користування на землі, які видавалися для раніше діючого державного підприємства хмелерадгоспу імені Дзержинського, із залученням сертифікованих інженерів-землевпорядників, посадових осіб управління Держкомзему у Іванківському районі, Пристоличної сільської ради в Бориспільському районі Київської області, а саме державного реєстратора ОСОБА_7 , зловживаючи службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи у вигляді права постійного користування на земельні ділянки, використали документи, що не відповідають встановленим вимогам законодавства, на підставі яких, діючи всупереч визначеному порядку, вчинили дії з реєстрації права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення. При цьому, дозвіл на відчуження земельних ділянок лісокористувачем в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс» не надавався, чим спричинили тяжкі наслідки.
07 січня 2026 року відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки, з кадастровими номерами: 3222081200:01:005:0044, 3222081200:01:007:0003, які на праві постійного користування перебувають у ПрАТ «Жміївське» (код ЄДРПОУ 00846122) землевласником яких є Іванківська селищна рада (код ЄДРПОУ 04358000), з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року клопотання прокурора задоволено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на
мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст. 170 КПК України).
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12025111180000081 про накладення арешту на вказані земельніділянки, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна, з потребами кримінального провадження.
З огляду на положення п. 1 ч.ч 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, доводи апелянта про те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказані земельні ділянки, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених п. 1 ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи апелянта про те, що надання права ДП «СЛП «Київоблагроліс» здійснювати на земельних ділянках, на які накладено арешт, господарську діяльність, суперечить меті накладення арешту є необґрунтованими. Надання дозволу на здійснення господарської діяльності на арештованих земельних ділянках саме по собі не суперечить цілям арешту, якщо така діяльність спрямована на належне утримання майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що таким чином, слідчий суддя вирішив земельний спір не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали. При вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчим суддею не надавалась оцінка будь-яким доказам про належність земельних ділянок та не вирішувалось спір про право. Слідчий суддя, у відповідності до вимог законодавства перевірив наявність правових підстав для обмеження права користування майном у межах кримінального провадження.
Твердження апелянта, щодо законності набуття земельних ділянок, підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги, що арешт земельних ділянок є надмірним тягарем для діяльності суб'єкта господарювання, не заслуговують на увагу, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи власника майна, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що у цьому випадку і мало місце.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Окрім цього, колегією суддів враховано, що як зазначено прокурором, у поданих запереченнях на апеляційну скаргу, що аналогічні за змістом доводи представника ПрАТ «Жміївське» вже були предметом перевірки Київського апеляційного суду у цьому ж кримінальному провадженні під час перегляду ухвали слідчого судді про арешт інших земельних ділянок цього ж товариства. За результатами такого перегляду дійшов висновку, що арешт майна для збереження речових доказів є самостійною підставою, не пов?язується з обов?язковим повідомленням про підозру, а заборона на вчинення дій, пов?язаних із рубкою та видаленням насаджень, є розумною та співмірною завданням кримінального провадження.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги з урахуванням викладених в них доводами, задоволенню не підлягають.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ПрАТ «ЖМІЇВСЬКЕ» - адвокату ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року, -залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ПрАТ «ЖМІЇВСЬКЕ» - адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10
Єдиний унікальний № 759/294/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_11
Справа № 11сс/824/3006/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК