Ухвала від 23.03.2026 по справі 757/7431/26-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/7431/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/2910/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні №22025101110000487 від 11.04.2025 - прокурорапершого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

володільця майна ОСОБА_7 ,

представників власника майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22025101110000487 від 11.04.2025.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.04.2025 про арешт майна та накласти арешт на належний підозрюваному ОСОБА_10 автомобіль марки Tesla Model Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватись і розпоряджатись у будь який спосіб даним транспортним засобом.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді про відмову в арешті вказаного транспортного засобу підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Апелянт вказує на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.12.2025 скасовано арешт з належного ОСОБА_10 автомобіля марки Tesla Model Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . Однак не маючи можливість оскаржити це рішення в апеляційному порядку 06.02.2026 прокурором Офісу Генерального прокурора подано клопотання про накладення арешту на вказаний транспортний засіб.

Проте, оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт вказаного автомобіля.

Мотиви, з яких слідчий суддя прийшов до такого висновку, наразі невідомі, оскільки суд обмежився складанням і оголошенням лише резолютивної частини ухвали.

Також апелянт зазначає, що всупереч вимогах ст. ст. 370, 372 КПК України даних про те, що вказане рішення слідчого судді ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені дослідженими слідчим суддею доказами, воно не містить. Даних про встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів, мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався, оскаржувана ухвала не містить.

Натомість під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до облікової картки № НОМЕР_10 від 26.12.2023 автомобіль марки Tesla Model Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_10 .

Постановою слідчого від 21.07.2025 зазначений транспортний засіб визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Приймаючи до уваги, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, за вчинення якого передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, з метою збереження речових доказів, а при встановленні підозрюваних та юридичних осіб, в інтересах яких вчинявся злочин, з метою, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також з огляду на викладені у клопотанні доводи та долученими до клопотання матеріалами досудового розслідування, прокурор надав слідчому судді переконливі підтвердження наявності достатніх передбачених законом підстав для накладення арешту на вказаний транспортний засіб.

Таким чином слідчим суддею, необґрунтовано та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання прокурора, залишивши поза увагою доводи прокурора, підкріплені копіями матеріалів досудового розслідування.

Представником власника майна ОСОБА_12 - адвокатом ОСОБА_9 , подано письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін.

В поданих запереченнях зазначає, що прокурор, подаючи апеляційну скаргу, не навів жодного належного чи допустимого обґрунтування, яке б вказувало на конкретні порушення закону, неправильне застосування норм кримінального процесуального чи матеріального права, або ж на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. У апеляційній скарзі відсутній аналіз мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, не наведено аргументів щодо його незаконності чи необґрунтованості, як цього вимагають положення КПК України.

Мотиви подання апеляційної скарги зводяться виключно до трьох пунктів, а саме: ОСОБА_13 є підозрюваним в рамках кримінального провадження 22025101110000487 від 11.04.2025; автомобіль Tesla Model Y було визнано речовим доказом; ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, проте, таке не визначено як обов'язкове.

Незважаючи на те, що ОСОБА_13 є юридичним власником транспортного засобу, фактично автомобіль перебуває у користуванні його дружини - ОСОБА_7 , оскільки був придбаний у період шлюбу та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

При цьому саме ОСОБА_7 здійснює фактичне володіння та користування зазначеним автомобілем, використовуючи його у повсякденному житті, зокрема для забезпечення потреб сім'ї та належного догляду за їхньою спільною неповнолітньою донькою - ОСОБА_14 .

Зокрема, автомобіль систематично використовується нею для перевезення дитини до навчального закладу (ліцею), а також на додаткові заняття, гуртки та інші освітні й позашкільні активності, що свідчить про його виключно побутове та соціально необхідне призначення.

Таким чином, фактичним користувачем транспортного засобу є саме ОСОБА_7 , а використання автомобіля безпосередньо пов'язане із забезпеченням інтересів неповнолітньої дитини, що має враховуватись при оцінці пропорційності будь-якого втручання у право власності та користування зазначеним майном. Відповідно, враховуючи фактичного власника майна та відсутність спільного проживання ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , таке авто не могло становити будь-якої цінності в контексті досудового розслідування кримінального провадження.

Підтвердженням того, що саме ОСОБА_7 є фактичним користувачем автомобіля є й те, що під час здійснення стороною обвинувачення негласних слідчих розшукових дій було встановлено, що за кермом вказаного автомобіля перебувала жінка ОСОБА_15 .

Окрім цього, факт користування транспортним засобом ОСОБА_7 підтверджується також наявністю адміністративного правопорушення, зафіксованого 17.03.2026, за результатами якого на її ім'я винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності № 6АВ 14121689 із зазначенням реквізитів відповідного транспортного засобу (державний номерний знак НОМЕР_3 ).

Вказана постанова була отримана ОСОБА_7 та добровільно нею виконана шляхом сплати штрафу, що свідчить про визнання нею факту користування зазначеним автомобілем у відповідний період часу.

Таким чином, зазначені обставини у своїй сукупності підтверджують, що саме ОСОБА_7 фактично користувалася транспортним засобом, що виключає будь-яке значення авто для кримінального провадження.

Більше того, незважаючи на наявність постанови про визнання автомобіля речовим доказом, він не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, адже автомобіль: не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення; не мав на собі слідів або інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; не є об'єктом кримінально протиправних дій; не набутий кримінально протиправним шляхом.

У матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що вказане авто має хоч якесь значення для кримінального провадження. З моменту вилучення автомобіля жодних дій з ним проведено не було.

З 30.12.2025 арешт на автомобіль було скасовано. Незважаючи на чисельні перешкоди з боку сторони обвинувачення, які полягали у не повідомленні місця, де зберігається авто, неповерненні авто після отримання ухвали про скасування арешту майна, не повернення картки від авто, яка й досі перебуває в органу досудового розслідування, 25.02.2026 стороною захисту все ж таки відновлене право власника майна та повернуто автомобіль на виконання зазначеної ухвали про скасування арешту майна.

Тобто, вже майже місяць, як ОСОБА_7 користується авто, а прокурором не наведено жодного аргументу з приводу того, яким чином дані обставини перешкоджають кримінальному провадженню та яка необхідність у такому надмірному втручанні у право власності ОСОБА_15 та ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою накласти арешт на майно, думку володільця майна та її представників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, також зазначили, що автомобіль їм був повернутий органом досудового розслідування, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги та письмові заперечення представника власника майна, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що міжвідомчою слідчою групою у складі слідчих підрозділів Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань та Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження №22025101110000487 від 11.04.2025, за підозрою ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 191 КК України.

В межах даного кримінального провадження, 06.02.2026 прокурорпершого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №22025101110000487 від 11.04.2025, а саме: автомобіля марки Tesla Model Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить підозрюваному ОСОБА_10 , заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватись і розпоряджатись у будь який спосіб даним транспортним засобом.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_13 , будучи громадянином України, працюючи керівником Четвертого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, незважаючи на зобов'язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, грубо порушуючи вимоги зазначених вище нормативних актів та присяги, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, будучи обізнаним про факт ведення рф агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора та завдання шкоди Україні став на шлях вчинення злочину проти основ національної безпеки, а саме: вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

Зокрема, ОСОБА_13 , маючи усталені зв'язки з представниками російських підприємств, які у свою чергу, надають послуги та виконують підрядні роботи для суб'єктів господарювання, власниками яких є рф, реалізовуючи свій злочинний умисел, переслідуючи мету щодо передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, сформував злочинний план, який полягав в організації передачі ним представникам рф як матеріальних ресурсів різних сортів рослин технічної коноплі за грошову винагороду.

З метою втілення цього злочинного плану, будучи обізнаним, що ТОВ «Агро&Нова» (ЄДРПОУ 45641540) та СФГ «Полісся» (ЄДРПОУ 30908204) займаються вирощуванням технічної коноплі різних сортів, використовуючи свої знайомства та зв'язки зі службовими особами цих підприємств, перебуваючи на території України, ОСОБА_13 залучив до протиправної діяльності директора ТОВ «Агро&Нова» ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та керівника СФГ «Полісся» ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також інших не встановлених на теперішній час осіб, які не були обізнані зі злочинними намірами ОСОБА_15 .

Крім того, ОСОБА_13 залучив до протиправної діяльності свого батька - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був повністю обізнаний зі злочинними планами свого сина ОСОБА_15 та брав активну участь у готуванні до вчинення вказаного злочину.

Надалі 10.02.2025 ОСОБА_13 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою мобільного пристрою з номерами телефонів НОМЕР_4 та НОМЕР_5 з метою підшукання співучасників для вчинення вказаного кримінального правопорушення зателефонував не встановленій досудовим розслідуванням особі. Під час розмови із цією особою ОСОБА_13 активно висловив бажання передати за грошову винагороду наявне в його батька насіння конопель і готовність надати співрозмовнику комерційну пропозицію для ознайомлення, а також запропонував цій особі взяти участь у пошуку покупців та налагодженні ділових зв'язків з представниками рф, у тому числі з особами, які представляють російську державну програму з розвитку Республіки Дагестан, для організації добровільної передачі їм насіння конопель.

У подальшому в не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2025 року, діючи згідно з розробленим раніше злочинним планом, ОСОБА_13 дав вказівку своєму батькові ОСОБА_19 надати комерційну пропозицію на продаж технічної коноплі, а також сертифікати якості продукції одній із компаній представників держави-агресора, а саме представникам ООО «Агро Прайм».

У свою чергу, ОСОБА_16 , маючи стійкі зв'язки з директором ТОВ «Агро&Нова» ОСОБА_17 та керівником СФГ «Полісся» ОСОБА_18 , керуючи процесами, пов'язаними з вирощуванням, зберіганням та продажем вирощеної технічної коноплі різних сортів, володіючи відповідними документами щодо вирощеної продукції, маючи прямий умисел на вчинення злочину, 10.07.2025, виконуючи вказівку свого сина, усвідомлюючи злочинний характер вказаного задуму, з метою реалізації продукції представникам держави-агресора, використовуючи додаток «Telegram», що закріплений за його номером мобільного телефону НОМЕР_6 , надіслав представнику ООО «Агро Прайм», зареєстрованому на території держави-агресора, комерційну пропозицію, а також сертифікати якості вирощеної продукції.

Своїми умисними діями, які виразилися в готуванні до пособництва державі-агресору, у вчиненні громадянином України за попередньою змовою групою осіб умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Окрім того, ОСОБА_13 , будучи громадянином України, працюючи керівником 4 підрозділу детективів 4 Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, незважаючи на зобов'язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, грубо порушуючи вимоги зазначених вище нормативних актів та присяги, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, здійснив прийняття пропозиції неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, в інтересах ОСОБА_20

ОСОБА_13 в силу виконання повноважень представника правоохоронного органу був обізнаний про те, що органи Державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Податковим кодексом України, постановами КМУ та іншими нормативними актами. Відтак, прийняття рішень, у тому числі про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, законодавчо регламентовано.

Разом з тим, у період з 19 год. 42 хв. до 19 год. 45 хв. 10.03.2025 під час листування у месенджері Threema, між ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , останній звернувся з проханням до ОСОБА_15 здійснити сприяння у прийнятті органами Державної податкової служби України рішень щодо невідповідності платників податку суб'єктам підприємницької діяльності критеріям ризиковості, на що останній погодився.

У зв'язку з цим, у невстановлений досудовим слідством час та місці, але не пізніше березня 2025 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_13 з метою виконання свого злочинного умислу звернувся до раніше йому знайомого ОСОБА_23 , який в минулому обіймав посаду виконувача обов'язків голови Державної фіскальної служби України, з проханням у сприянні прийняття органами Державної податкової служби України рішень щодо невідповідності платників податку критеріям ризиковості, без конкретизації вказаних підприємств, на що останній погодився, але жодних дій в інтересах ОСОБА_15 вчиняти не мав наміру.

В подальшому, у період з 18 год. 02 хв. до 19 год. 48 хв. 05.05.2025 під час листування у месенджері Threema, між ОСОБА_21 та ОСОБА_24 останній довів до відома ОСОБА_15 перелік підприємств, а саме: ТОВ «БОН ПЕРСОН» (код ЄДРПОУ 43894353), ПП «УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 33469606), ПАТ «КОМПАНІЯ «СПРИНТ» (код ЄДРПОУ 30505064), ПП «ФАСАД» (код ЄДРПОУ 31782882), ТОВ «АГРОПОСТАЧ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 44066385), ТОВ «ПРОЕКТБУД» (код ЄДРПОУ 32961584), ПП «РОТРАНС» (код ЄДРПОУ 37787802), ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ ЛС» (код ЄДРПОУ 44374920), ТОВ «ПЕЛЛЕТС ГРУП» (ЄДРПОУ 40559834), стосовно яких повторно наголосив про необхідність прийняття органами Державної податкової служби України рішень щодо невідповідності платників податку критеріям ризиковості за надання ОСОБА_10 неправомірної вигоди у сумі 900 000 гривень, що є приблизним еквівалентом 3 % від загальної заблокованої суми грошових коштів цих підприємств - 29 748 210,4 гривень.

При цьому в ході зазначеного листування ОСОБА_13 , діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, на пропозицію ОСОБА_24 надання неправомірної вигоди у розмірі, що є еквівалентом 3%, повідомив, що стандартна вартість таких послуг оцінюється в 10% від загальної заблокованої суми грошових коштів. Після уточнення ОСОБА_24 деталей ОСОБА_13 з'ясував, які саме дії мають вчинити службові особи Державної податкової служби України в інтересах ОСОБА_20 , таким чином прийняв пропозицію одержати неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення зазначеними службовими особами.

Також установлено, підприємства ТОВ «ПЕЛЛЕТС ГРУП» (код ЄДРПОУ 40559834), ПП «РОТРАНС» (код ЄДРПОУ 37787802), ТОВ «ПРОЕКТБУД» (код ЄДРПОУ 32961584), ПП «ФАСАД» (код ЄДРПОУ 31782882), ПАП «КОМПАНІЯ «СПРИНТ» (код ЄДРПОУ 30505064) та ТОВ «ПРИЛУКИЖИТЛОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40207665) є пов'язаними СГД через спільну Ір-адресу: НОМЕР_7 , а ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ ЛС» (код ЄДРПОУ 44374920), ПП «УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 33469606), ТОВ «БОН ПЕРСОН» (код ЄДРПОУ 43894353) є пов'язаними СГД через спільні Ір-адреси: НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , які використовувались для подання податкової звітності.

Крім цього, на підставі відомостей, розміщених у Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2022 по 12.09.2025, встановлено взаємовідносини з придбання вказаними підприємствами товарів у контрагентів постачальників, щодо яких рішеннями комісій ДПС встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості, що може свідчити про завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету, а також містить ознаки легалізації - набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

В подальшому, у невстановлений досудовим слідством час та місці, але не пізніше травня 2025 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_13 продовжуючи діяти на виконання злочинного умислу спрямованого на прийняття пропозиції від ОСОБА_20 щодо одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на службових осіб Державної податкової служби України з метою прийняття останніми рішень про невідповідність платників податку ТОВ «БОН ПЕРСОН» (код ЄДРПОУ 43894353), ТОВ «БОН ПЕРСОН» (код ЄДРПОУ 43894353), ПП «УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 33469606), ПАТ «КОМПАНІЯ «СПРИНТ» (код ЄДРПОУ 30505064), ПП «ФАСАД» (код ЄДРПОУ 31782882), ТОВ «АГРОПОСТАЧ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 44066385), ТОВ «ПРОЕКТБУД» (код ЄДРПОУ 32961584), ПП «РОТРАНС» (код ЄДРПОУ 37787802), ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ ЛС» (код ЄДРПОУ 44374920), ТОВ «ПЕЛЛЕТС ГРУП» (код ЄДРПОУ 40559834) критеріям ризиковості, користуючись наявними особистими зв'язками в органах державної влади та авторитетом працівника правоохоронного органу, почав підшукувати службових осіб Державної податкової служби України, які мали б можливість вчинити дії в інтересах ОСОБА_20 .

У зв'язку з цим у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці, 05.05.2025 ОСОБА_13 на виконання пропозиції неправомірної вигоди від ОСОБА_20 , із використанням застосунку WhatsApp, звернуся до раніше йому знайомого ОСОБА_25 , який був радником Голови Державної податкової служби України, з проханням посприяти прийняттю органами Державної податкової служби України рішень щодо невідповідності вищевказаних платників податку критеріям ризиковості, чим вчинив активні дії з метою впливу на прийняття рішень службовими особами органів Державної податкової служби України з метою отримання неправомірної вигоди для себе.

Водночас ОСОБА_26 , усвідомлюючи протиправність прохання ОСОБА_15 , жодних дій, направлених на допомогу останньому, не вчинив.

Таким чином ОСОБА_12 своїми умисними діями, що виразилися в прийнятті пропозиції неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України.

21.07.2025 на підставі ч. З ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук транспортного засобу - автомобіля марки Tesla Model Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який у подальшому був вилучений.

Постановою слідчого від 21.07.2025 зазначений транспортний засіб визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до облікової картки № НОМЕР_10 від 26.12.2023 автомобіль марки Tesla Model Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_10 .

21.07.2025 ОСОБА_15 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

Того ж дня ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

30.07.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва на майно ОСОБА_15 , у тому числі на автомобіль марки Tesla Model Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , вилучений в ході обшуку, накладено арешт.

Постановою заступника генерального прокурора від 11.09.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.04.2025 продовжено до трьох місяців, тобто до 21.10.2025 включно.

16.09.2025 ОСОБА_10 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, а саме у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

15.10.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування до 6 місяців, тобто до 21.01.2026.

19.01.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування до 9 місяців, тобто до 21.04.2026.

29.01.2026 прокурором у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.04.2025 слідчому судді Печерського районного суду міста Києва подавалось клопотання про накладення арешту на вказаний транспортний засіб.

29.01.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/5046/26-к це клопотання повернуто прокурору для усунення протягом 72 годин недоліків щодо не зазначення поважних причин пропуску, на думку суду, строку на звернення з клопотанням про арешт майна у встановлений законом строк, а також для порушення питання про поновлення строку звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

На виконання цієї ухвали прокурор повідомляє, що клопотання про арешт транспортного засобу ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.04.2025 раніше вже направлялось прокурором у встановлений законом строк до Печерського районного суду міста Києва. За наслідками його розгляду ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.07.2025 на майно ОСОБА_15 , у тому числі на автомобіль марки Tesla Model Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , вилучений в ході обшуку, накладено арешт.

Відтак строк звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пропущений, підстави для його поновлення відсутні.

Водночас, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.12.2025 скасовано арешт з належного ОСОБА_10 автомобіля марки Tesla Model Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

У зв'язку з цим виникла необхідність у повторному зверненні до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт вказаного майна підозрюваного ОСОБА_15 .

Встановлений судом строк для усунення недоліків дотримано (ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 757/5046/26-к отримано 05.02.2026).

У зв'язку із викладеним, приймаючи до уваги, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення ОСОБА_21 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, за вчинення якого передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, з метою збереження речових доказів, а при встановленні підозрюваних та юридичних осіб, в інтересах яких вчинявся злочин, з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, керуючись вимогами ст. ст. 36, 64-2, 170, 171 КПК України, прокурор просив накласти арешт на вказаний транспортний засіб.

25.02.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районний суд міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання прокурорапершого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22025101110000487 від 11.04.2025.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що відповідність майна, на арешті якого наполягав прокурор, критеріям речового доказу у кримінальному провадженні № 22025101110000487, належним чином не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, виходячи із наступного.

Визнаючи речовим доказом у кримінальному провадженні вказаний автомобіль, слідчий виходив із положень ч. 1 ст. 98 КПК України та у своїй постанові від 21.07.2025 після перерахування обставин розслідуваних кримінальних правопорушень та проведеної слідчої дії резюмував, що «вищевказане майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження».

У своїй постанові слідчий обмежився зазначенням указаних мотивів, проте причин такого твердження не навів.

Слідчий суддя зауважив, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України може бути зроблений лише на підставі постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Мотивів щодо відповідності майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України в цьому контексті не зазначено у клопотанні та у судовому засіданні прокурором.

Також слідчий суддя встановив, шо в клопотанні прокурором не наведено існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що автомобіль, вилучений 21.07.2025 у ОСОБА_27 є доказом злочину. Також з клопотання та додатків до нього не убачається наявності достатніх підстав вважати, що саме цей автомобіль з тим обґрунтуванням, яке міститься у всіх документах у даному провадженні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Зазначені обставини та підстави вже були предметом розгляду та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2025 у справі № 757/65099/25-к арешт з автомобіля TESLA MODEL Y, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який постановою старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області ОСОБА_28 від 21.07.2025 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 22025101110000487 було скасовано.

Тому, на думку слідчого судді, за відсутності даних про наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вказаний автомобіль, на арешті яких наполягає прокурор є доказом розслідуваних злочинів, сам факт його визнання речовим доказом (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), не може бути правовою підставою для його арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу.

В контексті зазначеної прокурором мети арешту майна, як забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя зазначив наступне.

У відповідності до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. З ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 59 Кримінального кодексу України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.

Окремі статті Кримінального кодексу України визначають як додаткове покарання саме конфіскацію майна, однак таке покарання підлягає застосуванню до засудженого не безспірно.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_29 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, як готування, за попередньою змовою групою осіб, до умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, як прийняття пропозиції неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у ч.ч. 4 чи 5 ст. 12 КК України, якщо його вчинено із корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Натомість, у даному кримінальному провадженні триває досудове розслідування, відповідно правова кваліфікація дій інкримінованих ОСОБА_29 є попередньою.

Більше того, ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, проте таке не визначено як обов'язкове.

Тому доводи прокурора про необхідність вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання за ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України в тому числі враховуючи, що санкцією цієї статті таке додаткове покарання не визначено як обов'язкове, є передчасними.

Аналогічного висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у своїй постанові від 07.11.2018 у справі № 418/689/16-к.

Ураховуючи наведене, слідчий суддя прийшов до висновку, що відсутні законні підстави для арешту майна також і з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Крім того, слідчий суддя зауважив, що конфіскація майна як захід кримінально-правового характеру підлягає застосуванню щодо юридичної особи, тому зазначення прокурором у клопотанні такого елементу мети арешту майна також є безпідставним.

Ураховуючи наведені мотиви та аргументацію клопотання прокурора, слідчий суддя вважав, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а тому у відповідності до ст. 94 КПК України слідчий суддя оцінюючи надані докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення, прийшов до висновку, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечивши збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом, а також забезпечивши можливу конфіскацію майна як вид покарання, а тому у задоволенні клопотання прокурора відмовив.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, виходячи з наданих прокурором матеріалів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, у даному провадженні прокурор не навів достатніх підстав вважати, що майно, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно не вбачається.

Також, при вирішенні клопотання прокурора про арешт майна, не встановлено доказів, як і не надано таких даних прокурором, які б свідчили про необхідність застосування такого виду обмеження права власності з метою уникнення негативних наслідків для кримінального провадження.

В ухвалі слідчого судді детально проаналізовано, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, що жодним чином не доведено, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, має важливе доказове значення у даному кримінальному провадженні, було знаряддям вчинення кримінального правопорушення дані щодо якого внесені до ЄРДР, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Перевіряючи доводи прокурора, щодо підстав накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то колегією суддів встановлено, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_29 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, санкція, якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Таким чином ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, проте таке не визначено як обов'язкове, тому доводи прокурора про необхідність вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання за ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України в тому числі враховуючи, що санкцією цієї статті таке додаткове покарання не визначено як обов'язкове, є передчасними, оскільки не є безпірним, з урахуванням також того, що досудове розслідування триває, а відповідно правова кваліфікація дій інкримінованих ОСОБА_29 є попередньою.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Ураховуючи наведене, слідчий суддя прийшов вірного висновку, що відсутні законні підстави для арешту майна також і з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ
135636872
Наступний документ
135636874
Інформація про рішення:
№ рішення: 135636873
№ справи: 757/7431/26-к
Дата рішення: 23.03.2026
Дата публікації: 15.04.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (23.03.2026)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 06.02.2026
Предмет позову: -
Розклад засідань:
25.02.2026 14:45 Печерський районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
ГРЕЧАНА СВІТЛАНА ІВАНІВНА
суддя-доповідач:
ГРЕЧАНА СВІТЛАНА ІВАНІВНА