Справа № 368/1490/25 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5743/2025 Доповідач: ОСОБА_2
25 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю в режимі
відеоконференції: прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 25 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 25 вересня 2025 року задоволено подання начальника ДУ «Кагарлицької виправної колонії (№115)» Київської області та засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено умовно-достроково на 06 місяців 21 день від відбуття основного покарання за вироком Васильківського районного суду Київської області від 31.01.2024 року.
Прийняте рішення суд вмотивував тим, що згідно матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_7 , останній за період перебування в ДУ Кагарлицької виправної колонії (№115) Київської області, був працевлаштований в ТОВ «Вентиляційні системи», характеризується позитивно. Дотримувався норм, які визначають порядок та умови відбування покарання, дотримувався правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконував передбачені законом вимоги персоналу установи, працевлаштований. До праці ставився сумлінно, чесно виконував свої трудові обов'язки, за що 4 рази був заохочений адміністрацією установи, мав одне дисциплінарне стягнення у вигляді догани 03.01.2025 року за відмову виходити на роботу згідно рознарядки, яке знято 02.04.2025 року. Дбайливо ставився до майна установи і предметів, якими користувався у роботі та побуті, здійснював за ними належний догляд. Виконував роботи із самообслуговування. Не допускав порушень вимог правил пожежної безпеки та правил безпеки праці. У скоєному злочині розкаявся. Під час відбування покарання на профілактичному обліку не перебував. Станом на 15 серпня 2025 року відбув 2/3 частину строку покарання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 протягом всього часу відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому відносно нього може бути застосовано ст. 81 КК України щодо основного покарання у виді позбавлення волі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 25 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати та винести нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні до засудженого ст.81 КК України.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною. Засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання з 15.04.2024, однак, на думку прокурора, сам факт правослухняної поведінки протягом часу, що безпосередньо передував формальному настанню пільги, передбаченої ст.81 КК України, не є безумовною передумовою умовно-дострокового звільнення. На думку прокурора, при прийнятті рішення про можливість застосування положень ст.81 КК України щодо ОСОБА_7 суд формально віднісся до щирості каяття останнього. Так, незважаючи на наявність претензій матеріального та морального характеру зі сторони потерпілих, у матеріалах особової справи засудженого та матеріалах, поданих ним під час розгляду подання, відсутні дані на підтвердження того, що засуджений після набрання вироком законної сили, намагався будь-яким чином реально допомогти потерпілим оговтатись від пережитого, компенсувати їм перенесення страждання, чи полегшити душевний біль.
Прокурор звертає увагу на те, що в ході судового розгляду щодо застосування положень ст.81 КК України досліджувалися обставини, які стали підставою для постановлення Кагарлицьким районним судом 07.05.2025 ухвали, якою відмовлено у задоволенні подання ДУ «Кагарлицька ВК №115» про заміну покарання на більш м'яке засудженому ОСОБА_7 .
Зауважує, що з метою доведення позитивних намірів на майбутнє та становлення на шлях виправлення засудженим ОСОБА_7 вказано на те, що він протягом часу, що минув з моменту відмови в застосуванні положень ст.82 КК України, намагався зустрітися з потерпілою та відшкодувати завдані злочином збитки. Крім того, вказував на те, що на момент розгляду подання відсутні судові рішення, які б зобов'язували його до відшкодування збитків, заподіяних злочином. Разом з тим, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2025 стягнуто із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 9 384,11 грн та у відшкодування моральної шкоди - грошові кошти в сумі 70 000 грн. Не погоджуючись з рішенням в частині розміру моральної шкоди, в інтересах засудженого подано апеляційну скаргу, в якій міститься прохання про зміну рішення, зменшення розміру моральної шкоди з 70 000 грн до 5 000 грн. Тобто, засуджений протягом часу відбування покарання не лише не намагався допомогти потерпілій оговтатись від пережитого, компенсувати їй перенесені страждання чи полегшити душевний біль, а навпаки звинувачував останню в намаганні безпідставно збагатитися за рахунок засудженого. Заперечення факту отримання моральної шкоди потерпілою та відсутність бажання за наявності можливості, оскільки засуджений працевлаштований в установі виконання покарань та отримує заробітну плату, виключає факт каяття засудженого, як передумови для застосування ст.81 КК України.
Також, засуджений під час відбування покарання допустив порушення режиму відбування покарання, а саме 03.01.2025 засудженого притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відмову від виходу на роботу. При цьому, засуджений в судовому засіданні не визнавав факт порушення режиму відбування покарання та вказав на безпідставність застосування до нього стягнення. Вказаний факт, оскільки з моменту зняття стягнення не минуло 6 місяців, свідчить про те, що правослухняна поведінка засудженого під час відбування покарання не є системною та такою, що свідчить про виправлення останнього.
На думку прокурора, при вирішенні питання про застосування пільги, передбаченої ст.81 КК України, до засудженого необхідно врахувати також інтереси потерпілої, яка вказувала на те, що засуджений не намагався відшкодувати заподіяні злочином збитки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, думку засудженого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Відповідно до частини 1 статті 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно з положеннями частини 2 вказаної статті умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Разом з тим, згідно п.2 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом, зокрема, за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом статті 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.
У відповідності до положень пункту 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо долучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 засуджений вироком Васильківського районного суду Київської області від 31.01.2024 року за ч.1 ст.286-1 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років (а.с. 2-5).
Крім того, початок строку покарання ОСОБА_7 рахується з 15.04.2024, кінець строку покарання - 15.04.2026. З характеристики на засудженого вбачається, що ОСОБА_7 станом на 15 серпня 2025 року відбув 2/3 строку покарання.
Як вбачається з матеріалів подання та встановлено судом першої інстанції, під час відбування покарання засуджений чотири рази був заохочений адміністрацією установи за добросовісне відношення до праці та зразкову поведінку. Натомість, мав одне дисциплінарне стягнення у вигляді догани 03.01.2025 року за відмову виходити на роботу згідно рознарядки, яке знято 02.04.2025 року.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 07.05.2025 ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини строку основного покарання більш м'яким, зокрема з тих підстав, що у суду були сумніви щодо наявності у засудженого позитивних намірів на майбутнє та становлення на шлях виправлення (а.с. 34-36).
Також, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 не намагався відшкодувати потерпілій завдану кримінальним правопорушенням шкоду, про що обґрунтовано зазначив прокурор в своїй апеляційній скарзі.
Зокрема, матеріали судового провадження не містять відомостей, які б свідчили, що засудженим здійснювались будь-які заходи, спрямовані на ініціювання вирішення питання щодо відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди, а також відомостей про неможливість з будь-яких підстав відшкодувати завдану шкоду.
Отже, оцінюючи всі обставини у сукупності, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що на даний час наявні підстави умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування призначеного за вироком суду покарання.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, з урахуванням наявності формальних умов для умовно-дострокового звільнення, процес виправлення засудженого не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним.
Оскільки передбачені законом підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання не встановлені, колегія суддів вважає за необхідне постановити у цій справі нову ухвалу про відмову у задоволенні подання начальника ДУ Кагарлицької виправної колонії (№115) Київської області про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 25 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
В задоволенні подання начальника ДУ Кагарлицької виправної колонії (№115) Київської області ОСОБА_10 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4