Справа № 369/15376/18 Головуючий 1-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2880/2025 Доповідач: ОСОБА_2
25 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,
Зазначеним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, зареєстрований в АДРЕСА_1 та проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, і призначено йому покарання - 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку, 18.08.2018 року близько 09.30 ОСОБА_7 шляхом вільного доступу проник на другий поверх приміщення новобудови на території спортивного комплексу кінного клубу, який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський (нині Обухівський) район, с. Лісники, вул. Вишнева, 36, де, маючи прямий умисел на викрадення майна, у присутності ОСОБА_8 зібрав належний останньому інструмент: два шуруповерти марки «Зенит» моделі ЗША 18L1 М1 вартістю 4079,50 грн, перфоратор марки «Зеніт» моделі ЗПП 1250 DFR вартістю 2014,38 грн, та, не зважаючи на те, що ОСОБА_8 почав звати на допомогу, покинув приміщення новобудови, забравши з собою електроінструменти, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди в розмірі 6093,88 грн.
Не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.10.2024 по справі №369/15376/18 щодо обвинуваченого ОСОБА_7 . Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України закрити кримінальне провадження та звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що оскаржуваний вирок ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, його не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим. Зауважує, що судом проголошено вирок, а не ухвалу суду та встановлено винуватість, а відповідно до Постанови Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 11.11.2020 року у справі №455/229/17, звільнення від кримінальної відповідальності особи у зв'язку із закінченням строків давності (ст.49 КК України) застосовується, незважаючи на невизнання нею своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення. Тобто, при застосуванні ст.49 КК України винуватість особи не встановлюється.
Зазначає про те, що згідно з технічним записом судового засідання, судом не роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_7 можливість та наслідки застосування ст.49 КК України, не з'ясовано його думки щодо цього.
Звертає увагу, що він або його захисник також із власної ініціативи могли звернутися до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження через звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строків давності (ч.4 ст.286 КПК України) та таке клопотання розглядається судом невідкладно. Натомість, обвинувачений не скористався цією можливістю, оскільки був необізнаний у кримінальному законодавстві. Також, адвокат не роз'яснювала йому такої можливості.
ОСОБА_7 зазначає про те, що ним жодного разу не було порушено норми КПК, він був присутнім на всіх судових засіданнях за першим викликом, жодного разу не порушував норми особистого зобов'язання. За цей час він одружився, в нього народилася донька, з власної ініціативи ним прийнято рішення щодо захисту своєї держави та громадян України після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну добровільно вступити до лав Збройних Сил України, отримав відзнаки за військові досягнення, отримав статус Учасника бойових дій. Наголошує, що доказів, які б об'єктивно вказували на переховування його як обвинуваченого від органу досудового розслідування або суду, надано не було.
Тобто, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.49, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, але до набрання вироком законної сили.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 визнано винуватим за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, яке мало місце 18.08.2018 року, та відповідно до статті 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Як слідує з правового висновку, викладеного в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №521/8873/18, за змістом пункту 1 частини 2 статті 284, частини 3 статті 285, частин 1, 4 статті 286, частини 3 статті 288 КПК України, суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою статтею 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Згідно ч.3 ст.285 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Нероз'яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст.285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
З вказаного слідує, що суд відповідно до ст.285 КПК мав роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, а також правові наслідки закриття кримінального провадження з цих підстав.
Тільки у разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, розуміє значення нереабілітуючої підстави для закриття кримінального провадження та відповідні правові наслідки, суд може закрити кримінальне провадження з цих підстав.
Отже, слід звернути увагу на те, що на суд покладено імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.186 КК України ОСОБА_7 вчинив 18.08.2018 року, тобто на час ухвалення вироку минув п'ятирічний строк давності, і за відсутності відповідного клопотання він підлягав звільненню від призначеного за ч.1 ст.186 КК України покарання у виді 240 годин громадських робіт. При цьому, перебіг давності не зупинявся і не переривався, оскільки обвинувачений не ухилявся від слідства або суду.
Натомість, як вбачається з журналу судового засідання від 26.07.2024 року, судом першої інстанції не виконано обов'язку роз'яснити ОСОБА_7 те, що на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст.49 КК України для звільнення від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч. 2 ст.284 КПК, а також його право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Не виконання судом даного обов'язку є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Разом з тим, з апеляційної скарги обвинуваченого вбачається, що він не скористався можливістю в судовому засіданні звернутися до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження через звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строків давності, оскільки був необізнаний у кримінальному законодавстві та захисник не роз'яснювала йому такої можливості.
Колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити і звільнити останнього від кримінальної відповідальності, оскільки з дня вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років, що встановлено п.3 ч.1 ст.49 КК України, а перебіг давності не зупинявся і переривався.
Оскільки ОСОБА_7 звільняється від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.186 КК України на підставі ст.49 КК України, то кримінальне провадження в силу приписів ч.3 ст.288 КПК України підлягає закриттю.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2024 - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Речовий доказ - вилучений будівельний електроінструмент, який повернутий потерпілому ОСОБА_8 , залишити у його розпорядженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4