Справа № 359/6393/25 Головуючий 1-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5418/2025 Доповідач: ОСОБА_2
18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
Зазначеним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фросинешти, Унгенського району, Республіки Молдова, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в силу ст. 89 КК України,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави 121120 гривень.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання з 27.05.2025, зарахувавши в строк відбування покарання строк тримання його під вартою під час судового розгляду, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання під вартою.
Заходи забезпечення у вигляді арешту на велосипед, накладений ухвалою слідчого судді від 30.05.2025 - скасовано.
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Згідно вироку, відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, строком на 90 діб.
27.05.2025 о 07 год. 48 хв., в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 перебував на території залізничного вокзалу, що розташований за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Привокзальна площа, 7, де помітив неподалік від центрального входу у вокзал велосипед марки «Ranger Magmum Cross country» червоно-чорного кольору, який не був скріплений металевим ланцюгом та замком до металевої конструкції. У цей час у ОСОБА_7 виник умисел на викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, 27.05.2025, близько 07 год. 49 хв., ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, викотив велосипед марки «Ranger Magmum Cross country» (номер рами № НОМЕР_1) чорно-червоного кольору вартістю 5312 грн. 25 коп., сів на нього на поїхав по вулиці у невідомому напрямку.
ОСОБА_7 заволодів викраденим велосипедом марки «Ranger Magmum Cross country» та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 5312 грн. 25 коп.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.07.2025 року у зв'язку з суворістю, в частині призначення покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, застосувавши ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на розсуд суду.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає про те, що призначене судом покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України є занадто суворим, оскільки не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Так, ОСОБА_7 з моменту його затримання, а також в судовому засіданні, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював, щиро розкаявся, дав показання про обставини вчинення ним даного кримінального правопорушення, активно сприяв розкриттю злочину та пояснив, що у вказану дату та час в місті Бориспіль на території залізничного вокзалу він помітив велосипед, який був неприв'язаний. Він їхав з м. Гребінка до м. Києва на електропоїзді і вийшов на с. Бориспільська. На велосипеді поїхав на об'їзну трасу в напрямку м. Гребінка. По дорозі продав велосипед невідомій особі в смт. Баришівка за 500 гривень.
Захисник зауважує, що обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Потерпілим цивільний позов до обвинуваченого не пред'явлено, що свідчить про відсутність у потерпілої сторони претензій до обвинуваченого морального чи матеріального характеру.
Крім того, суд не визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої шкоди, оскільки викраденим майном він розпорядився на власний розсуд.
На переконання захисника, дані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, свідчать про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без його ізоляції від суспільства та вважає за доцільне призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, що відповідатиме загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65, 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими судом першої інстанції доказами в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і ніким не заперечується.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України є правильною.
Доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
На думку колегії суддів, вказаних вимог закону місцевим судом дотримано в повній мірі.
Так, при призначенні обвинуваченому покарання судом враховано тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема те, що він не судимий в силу ст. 89 КК України, не одружений, на утриманні малолітніх дітей та осіб з інвалідністю не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Натомість, судом також враховано, що незважаючи на те, що відповідно до ст.89 КК України всі судимості погашені, проте ОСОБА_7 , будучи сім разів засудженим за злочини проти власності, належних висновків для себе не зробив та вчинив злочини проти власності. За даних обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 не бажає ставати на шлях виправлення, а відсутність постійного місця роботи з великою ймовірністю свідчить, що перебуваючи на свободі він може вчинити інший злочин.
Також, судом враховано те, що у потерпілої сторони відсутні претензії до обвинуваченого морального чи матеріального характеру. Однак, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, суд обґрунтовано не визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому добровільне відшкодування завданої шкоди, оскільки викраденим майном ОСОБА_7 розпорядитися на власний розсуд.
Така поведінка обвинуваченого, в сукупності з відсутністю офіційного джерела доходу, свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого, який схильний до вчинення злочинів.
Врахувавши зазначені обставини, а також принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вирішив за необхідне, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.
На переконання колегії суддів, призначене судом покарання, в повній мірі відповідає тяжкості та обставинам скоєного, сукупності даних про особу обвинуваченого, є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також домірне скоєному.
Доводи апеляційної скарги захисника, про можливість застосування до ОСОБА_7 положень ст.75 КК України, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог поданої апеляційної скарги захисника і не знаходить підстав для зміни вироку, а тому апеляційну скаргу залишає без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4