06 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/2347/26
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представник позивача Точоної О.П,
представника відповідача Кравченко К.В.,
представника третьої особи Яковенка П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до Міністерства юстиції України в особі: відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Трейдинг» про визнання протиправною та скасування постанови,
Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України в особі: відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та просить: визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 80364751, винесену 27.02.2026 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова про стягнення з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" виконавчого збору у виконавчому провадженні № 80364751, винесена 27.02.2026 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною, є протиправною оскільки заборгованість, що підлягає стягненню у межах виконавчого провадження № 80364751, підпадає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», що виключає можливість стягнення виконавчого збору відповідно до пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 80364751 з примусового виконання наказу № 927/256/24, виданого 13.09.2024 Господарським судом Чернігівської області про стягнення з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованості в сумі 258 457 224,69 грн та судового збору в сумі 581 485,05грн.
27.02.2026 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80364751.
Того ж дня державним виконавцем також винесено постанови: про стягнення виконавчого збору в сумі 25 860 263,60 грн; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 121,63 грн; про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника.
02.03.2026 державним виконавцем також винесено постанову про розшук майна боржника.
Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
При цьому, виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
З наведеного слідує, що державний виконавець зобов'язаний одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Вказана правова позиція також сформована Верховним Судом в постановах від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 16.09.2021 у справі № 440/4629/21, від 11.08.2022 у справі № 640/23271/21, від 16.02.2023 у справі № 160/1389/22.
Таким чином, винесення постанови про стягнення виконавчого збору є імперативною вимогою закону та невід'ємною складовою відкриття виконавчого провадження. Іншого порядку дій державного виконавця Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає.
Водночас, частина п'ята статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік випадків, за яких виконавчий збір не стягується.
Зокрема, пунктом 6 цієї частини передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Отже, ключовою умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Щодо наявності належних підстав для застосування процедури врегулювання заборгованості, суд зазначає наступне.
Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон №1730-VIII) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з ст. 2 дія Закону №1730-VIII поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Статтею 3 Закону №1730-VIII визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості, зокрема в частині першій зазначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово- комунального господарства.
Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов'язкового включення до реєстру.
При цьому включення до Реєстру здійснюється за кожним кредитором окремо.
Таким чином, вирішальним є не загальний статус боржника, а наявність підтвердженого факту включення до Реєстру саме щодо конкретного кредитора та відповідного зобов'язання.
З аналізу даних Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, вбачається, що боржник дійсно включений до нього, однак лише щодо окремих кредиторів, а саме НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України». Водночас щодо ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», яке є стягувачем у даному виконавчому провадженні, відомості про включення боржника до Реєстру відсутні.
За таких обставин спірна заборгованість не є такою, що підлягає врегулюванню в розумінні Закону №1730-VIH, оскільки відсутній ключовий факт - включення боржника до Реєстру саме щодо цього кредитора.
Щодо помилкового посилання позивача на статтю 4 Закону №1730- VIII, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1730-VIII визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення, зокрема, кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), непогашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу.
Отже, закон визначає, що проведення розрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції. У переліку заборгованості, яка підлягає врегулюванню, зокрема є заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за спожитий природний газ з 01.06.2021.
Водночас, законом визначено, що для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків.
Врегулювання заборгованості в рамках Закону №1730-VIII для учасників процедури врегулювання заборгованості, зокрема боржника, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків чи реструктуризація заборгованості за договором проведення взаєморозрахунків ( стаття 4 цього Закону) чи за договором реструктуризації (статті 5 цього Закону).
Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23.04.2024 у справі №925/636/23, наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків.
Відтак, АТ «Облтеплокомуненерго» не звільняється від обов'язку сплати заборгованості, відповідно до рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024, яка, виникла через різницю в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання, оскільки Законом 1730-VIII передбачено лише можливість її погашений за рахунок видатків державного бюджету, якщо боржник є учасником процедури врегулювання заборгованості та уклав відповідний договір. (Вказане зазначено Північним апеляційним господарським судом у постанові від 29.05.2025 у справі № 927/256/24).
Разом з тим, боржником не надано ані державному виконавцю, ані суду жодного доказу укладення договору про організацію взаєморозрахунків чи договору реструктуризації.
Таким чином, заборгованість, що підлягає стягненню у межах виконавчого провадження №80364751, не підпадає під процедуру врегулювання, передбачену Законом №1730-VIII, а відтак відсутні правові підстави для застосування пункту 6 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та звільнення боржника від сплати виконавчого збору.
Отже, доводи боржника ґрунтуються на не правильному тлумаченні норм матеріального права та не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для невиконання вимог законодавства щодо сплати виконавчого збору.
Щодо визначення суми виконавчого збору, суд зазначає наступне.
Позивач зазначає, що ним сплачено на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» грошові кошти на загальну суму 4 250 493,03 грн, зокрема: 17.06.2024 - 83 764,18 грн, 18.06.2024 - 136 562,50 грн, 19.06.2024 - 123 505,40 грн, 20.06.2024 - 146 907,22 грн, що підтверджується банківськими виписками.
На цій підставі боржник вважає, що сума основного боргу та судового збору, зазначені у постанові про стягнення виконавчого збору, визначені невірно, а відтак і розмір виконавчого збору є неправильним.
За таких обставин суд зазначає, що про вказані платежі державного виконавця належним чином повідомлено не було, відповідні докази їх здійснення до органу державної виконавчої служби не подавалися, у зв'язку з чим державний виконавець не мав об'єктивної можливості врахувати такі обставини під час вчинення виконавчих дій та винесення оскаржуваної постанови. Про зазначені обставини державний виконавець дізнався лише зі змісту даної позовної заяви.
З огляду на викладене, для встановлення фактичного розміру заборгованості та можливості коригування суми виконавчого збору необхідним є проведення відповідної звірки розрахунків із урахуванням наданих боржником документів, з'ясування призначення платежів, дати їх здійснення.
У разі підтвердження, що вказані суми були сплачені для виконання рішення суду у справі № 927/256/24, державним виконавцем буде вирішено питання щодо внесення змін до розміру основного боргу, а також відповідного коригування суми виконавчого збору у встановленому законом порядку.
При цьому сама по собі наявність платежів без їх належного повідомлення виконавця та без встановлення їх правової природи не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови на момент її винесення.
З викладеного вбачається, що постанова про стягнення виконавчого збору від 27.02.2026 у ВП №80364751 винесена у межах повноважень, у спосіб та в порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим відсутні правові підстави для її скасування.
Враховуючи викладене, в задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (вул. Реміснича, 55Б,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000) до Міністерства юстиції України в особі: відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, 13, м. Київ,01001), третя особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Трейдинг», (код ЄДРПОУ 42399676, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2026 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ