про залишення позовної заяви без руху
13 квітня 2026 року справа № 580/575/26
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Донецької обласної прокуратури (49003, м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, 32) в якому позивач просить:
-визнати бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо невиплати позивачу в період з 24.10.2024 по 14.10.2025 заробітної плати з врахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років - протиправною;
-визнати бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку з врахуванням надбавки за вислугу років - протиправною;
-визнати бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо невиплати позивачу одноразової допомоги у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість - протиправною.
-зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру здійснити позивачу перерахунок заробітної плати з 24.10.2024 по 14.10.2025 із врахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
-зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру здійснити позивачу перерахунок оплачених відпусток з 24.10.2024 по 14.10.2025 у розмірі, обчисленому відповідно до Постанови №100 із врахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
-зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру здійснити позивачу перерахунок перших 5 днів виплаченої з 24.10.2024 по 14.10.2025 кожної допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі, обчисленому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», із врахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років, здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, та подати до відповідного органу Пенсійного фонду України уточнюючі данні для здійснення доплат з шостих днів непрацездатності до її відновлення за вказаний період;
-зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру здійснити позивачу перерахунок виплачених з 24.10.2024 по 14.10.2025 двох допомог на оздоровлення у розмірі, обчисленому відповідно до Постанови №100., із врахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
-зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру здійснити позивачу перерахунок виплачених з 24.10.2024 по 14.10.2025 двох матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, обчисленому відповідно до Постанови №100, із врахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
-зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру здійснити позивачу перерахунок компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки у розмірі, обчисленому відповідно до Постанови №100, з врахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
-зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру здійснити позивачу нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчисленого відповідно до Постанови №100, з врахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років;
-зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру здійснити позивачу нарахування та виплату одноразової допомоги у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість, обчислену відповідно до Постанови №255, у розмірі місячного посадового окладу станом на 24.10.2024, та на мого неповнолітнього сина, який переїхав зі мною, - в розмірі 25 відсотків моєї одноразової допомоги;
-зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі, обчисленому відповідно до Постанови №100, з врахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років до дня фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців;
-зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, обчислену відповідно до Постанови №159.
Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Зазначена норма кореспондується з ч. 4 ст. 161 КАС України, якою передбачено обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В позові позивач посилається на бездіяльність відповідача у невиплаті за період з 24.10.2024 по 14.10.2025 заробітної плати з врахуванням посадового окладу та надбавки за вислугу років, вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку з врахуванням надбавки за вислугу років, одноразової допомоги у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість, а також виплати не у повному обсязі грошового забезпечення оплачених відпусток з 24.10.2024 по 14.10.2025, допомоги по тимчасовій непрацездатності, двох допомог на оздоровлення/для вирішення соціально-побутових питань, однак всупереч вимогам процесуального Закону, до суду дані докази надані не були.
Зокрема не надані докази звернення з заявами про виплату одноразової допомоги у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість, допомог на оздоровлення/для вирішення соціально-побутових питань, а також наявність тимчасової непрацездатності у спірний період.
Приписами ч. 5 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про витребування доказів.
Так, в прохальній частині адміністративного позову заявлено клопотання про витребування у відповідача: розрахункові листи за період з 24.10.2024 по 14.10.2025; накази про виплату допомог на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2024 та 2025 роки; накази про відпустки за період з 24.10.2024 по 14.10.2025; накази, що підтверджують зміну місця знаходження Донецької обласної прокуратури (через збройну агресію рф) та Покровської окружної прокуратури, за якою з 24.10.2024 було закріплено після виходу з відпустки наказом керівника Донецької обласної прокуратури №870к від 24.10.2024 та інші матеріали стосовно ОСОБА_1 , що мають бути взяті до уваги в межах оскаржуваної бездіяльності.
Мотивації в обгрунтування зазначеного клопотання не зазначено.
З даного приводу, суддя зазначає, що ч. 1, 2 ст. 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
У поданих додатках до адміністративного позову, відсутні дані про вжиття позивачем заходів щодо отримання доказів та відмови відповідача в наданні останніх.
Таким чином, суд вважає, що клопотання позивача про витребовування доказів є передчасним, оскільки у відповідності до норм Закону, факт неможливості надання певних документів пов'язується з діями щодо їх отримання.
Отже, позивачу на підтвердження обґрунтування своїх вимог, необхідно надати зазначені докази.
Також, приписами ч. 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, з подальшими змінами та доповненнями.
Водночас, ставки сплати судового збору встановлено статтею 4 Закону України “Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, який подано фізичною особою - становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ “Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX встановлено розмір прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2026 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 3328 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Із позовних вимог установлено, що позивач зокрема просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсацію втрати частини доходів.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Порядок та особливості здійснення компенсації втрати частини доходів врегульований приписами Закону України від 19.10.2000 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відтак позивачу необхідно здійснити оплату судового збору на загальних підставах.
Таким чином, за пред'явлення вказаної позовної заявиз двома вимогами немайнового характеру та з урахуванням коефіцієнта пониження, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2129,92грн.
Крім того, згідно ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу позовних вимог вбачається, що предметом цього спору є виплата частини грошового забезпечення з 24.10.2024 по 14.10.2025, у той час як до суду з даним позовом позивач звернувся лише 22.01.2026, тобто позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Приписами ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права до 11.12.2025.
Тобто, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
В питаннях пов'язаних із застосуванням строків давності Європейський суд з прав людини висловив свою позицію в справі “Олександр Волков проти України» (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що “… строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.»
Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.
Будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо нарахування та виплати йому суми грошового забезпечення про які позивач повинен був дізнатися під час проходження служби, у т.ч протягом розумного строку.
Суддя врахував, що згідно із ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Тобто, позивач повинен знати про невиплату йому грошового забезпечення за спірний період при кожній щомісячній виплаті грошового забезпечення.
Отже, позивач пропустив тримісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Частина 1 ст. 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 зроблено висновок, що зміна правового регулювання, та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з'ясуванні поважності причин пропуску цього строку.
Позивач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що з часу невиплати спірного грошового забезпечення до дати звернення до відповідача, вчиняв дії з метою з'ясування обставин щодо нарахування належного грошового забезпечення відповідачем.
Вказане свідчить, що позивач проявив байдужість до своїх прав, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У силу вимог ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, позивач повинен надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначивши підстави поважності пропуску строку та надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого останній має усунути недоліки позовної заяви.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяПетро ПАЛАМАР