13 квітня 2026 року м. Київ справа №320/59204/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 22.04.2024 №1251360-2407-1027-UA32020010000093088.
Позовна заява обґрунтована тим, що будівлі, на які спірним податковим повідомленням-рішенням нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносяться до класу «Будівлі промисловості та склади» (код 125 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктами господарювання (зокрема, і позивача), основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009-2010, та не здаються їх власникам в оренду, лізинг, позичку. При цьому, позивач наголошує, що ним були здані у 2022 році в короткострокову оренду приміщення, що перебувають у його власності, тобто не у період, за який йому протиправно нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а саме: за 2023 рік. Посилаючись на постанову КАС ВС №160/7966/22 від 09.04.2024 щодо неможливості ототожнення форми 20-ОПП з фактичними обставинами, вважає, що контролюючий орган отримав від позивача частину договорів оренди та, будучи повідомленим про їх наявність, належним чином не дослідив обставини справи і продовжив нарахуванням податкових зобов'язань стосовно позивача. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, та прийняте без врахування всіх обставин, а отже є протиправним та підлягає скасуванню. За таких обставин, просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 19 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 19 грудня 2024 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2025 року №246/0/15-25 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку зі звільненням судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) Донця В.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/59204/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 відкрито провадження у справі №320/59204/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у їх задоволенні. ОСОБА_3 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в ГУ ДПС у Київській області та є платником єдиного податку. Згідно відомостей ІКС «Податковий блок», для здійснення підприємницької діяльності позивачем обрані наступні види діяльності: 31.09 Виробництво інших меблів (основний); 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.02 Виробництво кухонних меблів; 31.03 Виробництво матраців; 31.09 Виробництво кухонних меблів; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами та ін. Водночас, згідно з даними інформаційних систем, позивач є засновником ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 33341835), ПП « МАЙСТЕР-ДЕРЕВ» (код ЄДРПОУ 30932263), які зареєстровані за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Глиняна, буд. 47-Б. ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» подано відомості про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП, де зазначено, що нежитлові приміщення за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Глиняна, буд. 47-Б, орендується ним з 15.11.2022, вид права на об'єкт - право користування, оренди або найму. Наполягає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 №1251360-2407-1027-UA32020010000093088 на суму 104 486,50 грн прийняте ГУ ДПС у Київській області відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Відповідачем заявлено також клопотання про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Вирішуючи клопотання відповідача, суд вказує на його необґрунтованість, враховуючи предмет спору та в силу норм ст. 12, ст. 257 КАС України щодо розгляду судом справ незначної складності. Застосовуючи ст. 260 КАС України під час вирішення питання про відкриття провадження, суд визначив порядок розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження. Підстав для задоволення зазначеного клопотання судом не встановлено.
Відповідач у відзиві зазначив про незгоду із клопотанням позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, оскільки сума гонорару не відповідає ні складності справи, ні обставинам, ні заявленим в адміністративному позові вимогам.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.04.2012, виданим на підставі Рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради 10.04.2012 за №131, за позивачем обліковуються об'єкти нежитлової нерухомості (1/2 у праві спільної часткової власності), а саме:
нежитлові будівлі, загальною площею 3119,0 кв.м (літ "літ Б" - 117,7 кв. м; літ. "В" - 369,4 кв. м; літ. "Ж-2" - 1183,3 кв. м; літ. "Г" - 850,4 кв.м; літ. «Р» - 130,1 кв. м; літ. «С» - 468,1 кв. м та споруди) за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вулиця Глиняна, будинок 47-б.
22.04.2024 відносно ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ф»:
- №1251360-2407-1027-UA32020010000093088 про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 104 486,50 грн (щодо нежитлових будівель літ. Б, В, Ж-2, Г, Р, С площею 1559,50 кв.м за адресою: Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, будинок 47Б).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.06.2024, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 31.07.2003; основний вид економічної діяльності - 31.09 Виробництво інших меблів.
Позивач є платником єдиного податку 2 групи з 01.04.2012, про що свідчить Витяг з реєстру платників єдиного податку від 23.11.2018.
За позивачем зареєстрований знак для товарів і послуг «LIGARDO», що підтверджується Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.07.2017.
Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік, позивачем задекларований дохід у розмірі 2 909 383,50 грн.
Позивач у 2023 році здійснював поставку товарів згідно договору поставки №12 від 01.01.2023, договору поставки №11 від 01.0.2023 та видаткових накладних №605 від 22.12.2023, №489 від 27.10.2023, №368 від 15.08.2023, №38 від 03.02.2023, №112 від 21.03.2023, №181 від 11.04.2023, №519 від 06.11.2023, №565 від 05.12.2023.
Відповідно до інвентаризаційної справи №26961813 на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 нежитлові будівлі позивача мають такі призначення: нежитлова будівля літ. Б - склад; нежитлова будівля літ. В - виробничий цех; нежитлова будівля Ж-2 - виробничий цех; нежитлова будівля П - склад; нежитлова будівля С - склад; нежитлова будівля Р - сушка.
Згідно квитанції №1 від 15.11.2022, ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 33341835) подало Повідомлення про оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Форма 20-ОПП).
Відповідно до Форми 20-ОПП ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» повідомило податковий орган про об'єкти оподаткування, а саме: 9 (дев'ять) нежитлових будівель за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, 47б, а також основні засоби, що перебувають на балансі товариства.
Відповідно до Договору оренди нежитлових будівель №50-2022 від 30.09.2022 позивач та ОСОБА_4 передали у користування ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» нежитлову будівлю літ. А (виробничий цех) площею 1183,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії оренди з 01.10.2022 до 31.10.2022.
Відповідно до Договору оренди нежитлових будівель №52-2022 від 30.09.2022 позивач та ОСОБА_4 передали у користування ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» нежитлову будівлю - складське приміщення літ. С-1 площею 468,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії оренди з 01.10.2022 до 31.10.2022.
Згідно Договору оренди нежитлових будівель №54-2022 від 30.09.2022 позивач та ОСОБА_4 передали у користування ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» нежитлову будівлю - виробничий цех літ. В площею 369,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії оренди з 01.10.2022 до 31.10.2022.
Згідно Договору оренди нежитлових будівель №55-2022 від 30.09.2022 позивач та ОСОБА_4 передали у користування ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» нежитлову будівлю -складське приміщення літ. П-1 площею 850,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Глиняна, 47-Б. Строк дії оренди з 01.10.2022 до 31.10.2022.
Відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення №01-2021 від 31.12.2021 ПП «Майстер-Древ» передало у користування ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» 1 поверх нежитлової будівлі площею 234,0 кв.м з прибудовами, технологічним обладнанням та комунікаціями, що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Глиняна, 47-Б. Строк дії оренди з 01.01.2022 до 31.12.2022.
12.07.2024 позивач звернувся до Державної податкової служби зі скаргою про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Рішенням ДПС від 13.09.2024 №27793/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення з підстав наявності даних інформаційних систем щодо того, що позивач є засновником таких суб'єктів господарювання, як ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 33341835), ПП «МАЙСТЕР-ДЕРЕВ» (код ЄДРПОУ 30932263), які зареєстровані за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Глиняна, буд. 47-Б. Крім зазначеного, ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» подало відомості про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП, де зазначено, що нежитлові приміщення за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, буд. 47-Б орендується з 15.11.2022, вид права на об'єкт - право короткострокового користування, оренди або найму.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням з підстав винесення його без достатніх правових підстав, із порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України у редакції на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію; контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із статтею 10 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Згідно з п.п. 15.1-15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.
Перелік будівель, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зазначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Зокрема, згідно з пунктом "є" цього підпункту не є об'єктом оподаткування: «будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».
Норма пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України зводить поняття звільнення від оподаткування (не є об'єктом оподаткування) щодо будівель промисловості, виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств. Для застосування такої податкової пільги об'єкти нерухомості будівлі повинні бути будівлями промисловості, наступна норма розкриває таке поняття та вказує, що до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) повинні відноситись будівлі згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Також для застосування податкової пільги, об'єкти нерухомості повинні бути у володінні чи користуванні промислового підприємства, підприємця.
За приписами пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Згідно п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пп. 266.9.1. п. 266.9, пп. 266.10.1, 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Тобто однією з правових підстав для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, чинний з 01 січня 2001 року (далі - ДК 018-2000).
Відповідно до вказаного ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.
Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості, який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії, 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості, 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
При цьому, ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №822/2624/16.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належить частка у праві приватної власності на нежитлові будівлі літ "літ Б" - 117,7 кв. м; літ. "В" - 369,4 кв. м; літ. "Ж-2" - 1183,3 кв. м; літ. "Г" - 850,4 кв.м; літ. «Р» - 130,1 кв. м; літ. «С» - 468,1 кв. м та споруди за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вулиця Глиняна, будинок 47-б.
Суд зазначає, що документи про проведення технічного обстеження будівель позивача щодо віднесення їх до відповідних класів за ДК018-2000 у матеріалах справи відсутні.
Щодо тверджень позивача, що ним не здавався в оренду спірний об'єкт у податковий період, за який йому було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 104 486,50 грн, суд зазначає наступне.
Так, як зазначив позивач у позові та відповідно до наданих ним договорів оренди нежитлових будівель №50-2022, 52-2022, 54-2022 та 55-2022 позивач (Орендодавець) надавав у користування (оренду) ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 33341835) (Орендар) нежитлові будівлі літ. Ж-2, літ. С, літ. В та літ. Г (П-1). Строк дії оренди з 01.10.2022 до 31.10.2022. Даний факт також підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг №10-2022 від 31.10.2022.
Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. розділу 8 «Порядок повернення об'єктів» зазначених вище договорів оренди нежитлових будівель, Повернення Орендодавцю об'єктів здійснюється двосторонньою комісією, яка складається із уповноважених на те сторін. При передачі об'єктів складається акт прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії.
Суд звертає увагу, що доказів повернення об'єктів з оренди, тобто відповідних актів приймання-передачі позивачем до суду не надано.
Крім того, ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» подало 15 листопада 2022 року до податкового органу довідку Форми 20-ОПП про наявність у нього в оренді 9 (дев'яти будівель) за адресою м. Біла Церква, вул. Глиняна, 47-Б.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що з боку контролюючого органу без жодних підстав нараховані податки стосовно приміщення літ. «Б» (склад) та «Р» (сушка), які позивачем в оренду не надавались та відомості у формі 20-ОПП стосовно даних об'єктів відсутні, оскільки, по-перше, у формі 20-ОПП ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» відповідні об'єкти у кількості 9 (дев'ять) зазначені як «нежитлова будівля», що не дає можливості ідентифікувати відповідні будівлі згідно присвоєних їм технічних літер та площ. По-друге, нежитловий об'єкт нерухомості, частки у праві власності якого належить відповідачу є одним об'єктом нерухомості та по своїй суті є 1/1. Тобто усі будівлі у сукупності (загальною площею 3119,0 кв.м - літ "літ Б" - 117,7 кв. м; літ. "В" - 369,4 кв. м; літ. "Ж-2" - 1183,3 кв. м; літ. "Г" - 850,4 кв.м; літ. «Р» - 130,1 кв. м; літ. «С» - 468,1 кв. м та споруди за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вулиця Глиняна, будинок 47-б) є єдиним об'єктом нерухомості, адже жодна із спірних будівель не виділена у окремий об'єкт нерухомого майна із присвоєнням поштової адреси у встановленому законом порядку. А тому податковий орган здійснив нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік як за частку одного об'єкта нерухомого майна.
Щодо тверджень позивача про те, що він самостійно провадить господарську діяльність у зазначених будівлях промисловості, суд зазначає наступне.
У постанові від 26.06.2024 у справі №810/546/18 Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду виснував:
«Конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета "будівлі промисловості", оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Таким чином, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вищенаведений правовий висновок було сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.
У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2018 (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств.
Перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у разі якщо такі об'єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств».
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 2 липня 2025 року у справі №580/5008/24, що «сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції».
Так, позивач здійснює підприємницьку діяльність за основним видом економічної діяльності 31.09 Виробництво інших меблів (основний), який відноситься до секції C «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010 та знаходиться в проміжку секцій B-F, як це передбачено підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Суд зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, що нежитлові будівлі платника, використовуються позивачем за призначенням (для промислового виробництва). До того ж останнім не надано підтверджуючих документів щодо закупівлі сировини, матеріалів для виробництва меблів, наявності основних засобів для здійснення такого виробництва, щодо наявності у нього трудових ресурсів (за трудовим договором або цивільно-правовими договорами і т.п. З наданих позивачем документів вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в основному здійснює поставки (постачання) уже готових меблів.
Тобто, у спірному випадку значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку, а доказів здійснення позивачем господарської діяльності у сфері промислового виробництва у належних йому на праві спільної часткової власності нежитлових будівлях позивачем до суду не надано.
Відтак, обґрунтовані підстави вважати, що позивач підпадав під дію вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у суду відсутні.
Згідно п. 8.4. Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції на момент виникнення спірних відносин) розділу 8 «Порядок обліку платників податків і зборів» визначено, що повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У той же час, ТОВ «НСТ АЛЬЯНС», засновником якого є позивач, здійснює господарську діяльність за адресою: Україна, 09100, Київська обл., місто Біла Церква, ВУЛИЦЯ ГЛИНЯНА, будинок 47-Б; основним видом діяльності ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» є 31.09 Виробництво інших меблів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» станом на 15.11.2022 згідно довідки Форми 20-ОПП мало у користуванні нежитлові будівлі за вказаною адресою у кількості 9 (дев'ять), а також задекларовані у даній формі 20-ОПП основні засоби для здійснення процесу виробництва згідно основного виду економічної діяльності.
Суд повторно зауважує, що нормами ПК України визначено умови, за яких власник об'єкта оподаткування звільняється від сплати відповідного податку, зокрема, коли такий об'єкт належить до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, використовуються за цільовим призначенням у господарській діяльності суб'єкта господарювання та не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Разом із тим, позивач, стверджуючи про наявність пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не подав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту використання цих об'єктів у власній господарській діяльності у сфері промисловості та доказів припинення орендних правовідносин із ТОВ «НСТ АЛЬЯНС» .
Посилання позивача на постанову КАС ВС від 09.04.2024 у справі №160/7966/22 щодо неможливості ототожнення Форми 20-ОПП з фактичними обставинами справи суд не бере до уваги, оскільки спірні правовідносини у справі №160/7966/22 не є релевантними до даної справи. А щодо Форми 20-ОПП Верховний Суд зазначав саме про те, що недотримання вимог Порядку обліку платників податків і зборів Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (зокрема, і порушення строків подання форми 20-ОПП) може бути підставою для накладення штрафу, але не може свідчити про те, що діяльність керівника, яка відбувалася не за місцезнаходженням юридичної особи, не пов'язана з господарською діяльністю останньої.
Резюмуючи викладене, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про обґрунтоване нарахування позивачу податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 №1251360-2407-1027-UA32020010000093088 на суму 104 486,50 грн винесене Головним управлінням ДПС у Київській області правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства України.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Решта доводів сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За наведених обставин у сукупності, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.