Справа № 945/339/26
Провадження № 1-кс/945/86/26
13 квітня 2026 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ), у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві, розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2026 року за № 12026152260000065 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Слідчий СВ ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернулись до слідчого судді з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 травня 2026 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що потерпілий ОСОБА_8 перебуває в офіційному шлюбі з ОСОБА_9 , яка має від першого шлюбу сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в той же час потерпілий ОСОБА_8 спільно не проживав зі своєю дружиною ОСОБА_9 .
Так, 11.02.2026 близько о 07 год. 00 хв. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_8 перебував за місцем свого проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_5 , де останні вживали алкогольні напої.
У той же день, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, в ході спільного вживання спиртних напоїв, між потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. В ході якого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
У подальшому, ОСОБА_5 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, діючи умисно, з мотивів образи та раптово виниклої в ході конфлікту неприязні до потерпілого, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, почав наносити множинні удари руками і ногами в область голови та тулуба ОСОБА_8 .
Від отриманих ударів ОСОБА_8 втратив рівновагу та впав на підлогу, але ОСОБА_5 це не зупинило, не зважаючи на те, що на тілі ОСОБА_8 від нанесених ним тілесних ушкоджень з'явилась кров та те, що останній не чинить опір, умисно продовжував наносити ОСОБА_8 удари ногами і руками в область голови та тулуба.
Внаслідок умисних, протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів ребер, ушкодження плеври, переломи остистих відростків грудного відділу хребта, що носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причино-наслідковому зв'язку із смертю потерпілого ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у навмисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілому ОСОБА_8 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного підтримав та просив слідчого суддю його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 просили відмовити у задоволенні клопотання. Підозрюваний зазначив про необґрунтованість підозри, вказав на те, що він не вбивав ОСОБА_8 , а навпаки затащив його додому та намагався допомогти. Сама лише тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Очевидців вказаної події не було, що нівелює ризик впливу на свідків.
Заслухавши у судовому засіданні прокурора, підозрюваного та його захисника, розглянувши клопотання, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов такого.
14.02.2026 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
15.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.02.2026 застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 квітня 2026 року (включно).
Постановою в.о. керівника Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_10 від 09.04.2026 продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 14.05.2026.
Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, і може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Долучені до клопотання докази у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. При цьому суд не бере до уваги долучену в ході судового засідання копію протоколу огляду місцевості від 14.02.2026, оскільки сторона захисту не була ознайомлена зі змістом вказаного документа, крім того, копія документа не засвідчена належним чином.
Обґрунтованість підозри на думку слідчого судді підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , аналізуючи питання наявності ризиків, слідчий суддя дійшов до висновку, що вони не зменшились та продовжують існувати на час розгляду клопотання.
Так, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Так, враховуючи тяжкість покарання за інкримінований злочин, яке загрожує йому у разі визнання винним за вироком суду, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може залишити місце свого проживання та переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на непідконтрольні Україні території або виїхати за кордон.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 постійного джерела доходу не має, на утриманні неповнолітніх дітей та інших утриманців також не має, міцні соціальні зв'язки з особами, що заслуговують на особливу довіру, відсутні.
Підозрюваний хоча і має зареєстроване та фактичне місце проживання, однак це в свою чергу не є безумовною підставою для відмови в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За його словами за адресою реєстрації він проживає сам, бабуся знаходиться в лікарні, мати проживає окремо.
Оцінюючи соціальні зв'язки ОСОБА_5 , вважаю, що вони не достатньо міцні та не гарантують належної процесуальної поведінки підозрюваного у майбутньому.
Крім того, підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підозрюваний на протязі тривалого часу мешкав у с. Надбузьке Миколаївського району Миколаївської області разом із потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, слідчий суддя виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то слідчий суддя погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваною на свідків в даному кримінальному провадженні.
На теперішній час в ході досудового розслідування не встановлено всі обставини вчинення кримінального правопорушення, а отже ОСОБА_5 перебуваючи на волі може знищити, сховати або спотворити будь-які з речей та докази, які на даний час не встановлені та мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Також підозрюваний може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). ОСОБА_5 наразі підозрюється у вчиненні тяжкого злочину і раніше вже притягався до кримінальної відповідальності.
Зазначені ризики на даний час є реальними та вагомими, при цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза будь-яким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд врахував характеризуючи матеріали щодо підозрюваного, однак та обставина, що він має постійне місце проживання, не є безумовною підставою для відмови в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами для забезпечення подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного. Відомостей про неможливість утримання підозрюваного в установі попереднього ув'язнення за станом здоров'я матеріали кримінального провадження не містять. Підтверджуючих документів щодо наявності захворювань підозрюваним не надано. Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного на думку слідчого судді є недостатнім, так як не зможе забезпечити належної поведінки підозрюваного та запобігти вищевказаним ризикам на час проведення досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись статями 131, 132, 176-178, 183, 186, 193-194, 196, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2026 року за № 12026152260000065 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 травня 2026 року (включно).
Розмір застави не визначати.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошений 13 квітня 2026 року о 13 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1
13.04.2026