07.04.2026 м.Дніпро Справа № 904/1949/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Кощеєва І.М., Джепи Ю.А.
при секретарі судового засідання Новіковій Д.О.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Жовті Води, Дніпропетровська обл. на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 у справі № 904/1949/25 (суддя Рудь І.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп", м. Одеса
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Жовті Води, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 868 150 грн 75 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у сумі 868 150 грн 75 коп., з яких: 730 000 грн 00 коп. - основний борг, 72 380 грн 67 коп. - пеня, 14 670 грн 08 коп. - інфляційні втрати, 51 100 грн 00 коп. - 7% штрафу, відповідно до умов договору про закупівлю товару № 358/13/217ВО від 14.05.2024. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" 730 000 грн 00 коп. основного боргу, 14 670 грн 08 коп. інфляційних втрат та 8 936 грн 04 коп. витрат зі сплати судового збору; у решті позову відмовлено.
02.07.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 60 000 грн 00 коп.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/1949/25 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, код ЄДРПОУ 36343856) 17 155 грн 32 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000 грн 00 коп. На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10.10.2024, укладений з адвокатом Овчаренко Я.О., додаткову угоду № 1 від 18.04.2025 до цього договору, а також акт прийому-передачі наданої правової допомоги № 1 від 30.06.2025, в якому викладено детальний опис робіт (наданих послуг) загальною вартістю 50 000 грн 00 коп. та гонорар «успіху» у розмірі 10 000 грн 00 коп.
Суд першої інстанції, дослідивши подані документи та враховуючи відзив відповідача, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним. Суд зазначив, що зміст позовних вимог та предмет позову не охоплюють значної кількості обставин і фактів, справа не відноситься до складних категорій справ, предметом спору була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою. Обсяг доказів по справі є незначним, справа не обтяжена великою кількістю учасників, а розрахунок заявлених до стягнення сум не викликає особливих труднощів для професійного адвоката.
Щодо гонорару «успіху» у розмірі 10 000 грн 00 коп. суд зазначив, що такі вимоги не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування матиме надмірний характер. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування гонорару «успіху».
З урахуванням усіх аспектів і складності справи, а також сукупного часу, витраченого на опрацювання спірних правовідносин, суд визнав справедливою та співрозмірною компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20 000 грн 00 коп. Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати покладено на відповідача з урахуванням пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 17 155 грн 32 коп.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025, Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 у справі № 904/1949/25 про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" 17 155 грн 32 коп. частини витрат на професійну правничу допомогу - скасувати; ухвалити нове рішення, в якому зменшити частину витрат на професійну правничу допомогу до 10 000 грн 00 коп.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт зазначає, що не згоден із додатковим рішенням від 14.07.2025, оскільки вважає стягнуту суму 17 155 грн 32 коп. витрат на професійну правничу допомогу завищеною. Відповідач посилається на свій особливий статус: ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» є державним підприємством, одним з 28 уранодобувних центрів світу, перебуває в першій десятці та є найбільшим в Європі, а також єдиним в Україні підприємством, що забезпечує видобуток природного урану і виробництво його оксидного концентрату. Підприємство здійснює діяльність згідно з вимогами Статуту, затвердженого Наказом Міненерго України від 11.04.2023 № 132, та віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83. Апелянт наголошує, що у воєнний час критична інфраструктура стає особливо вразливою, але водночас надзвичайно важливою для забезпечення життєдіяльності населення та стабільності держави.
Апелянт посилається на положення частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що при здійсненні розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, обсяги наданих послуг, а також в порядку статті 86 ГПК України надати належну оцінку поданим доказам фактичного надання адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідач посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «East/West Alliance Limited» проти України (заява № 19336/04), «Баришевський проти України» від 26.02.2015, «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, «Двойних проти України» від 12.10.2006, «Меріт проти України» від 30.03.2004, «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, згідно з якими заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, та відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, в яких зазначено, що суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями частин 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, а також може відступити від загального правила розподілу судових витрат та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Апелянт зазначає, що відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку обох сторін.
Відповідач вважає, що стягнення гонорару «успіху» в розмірі 10 000 грн 00 коп. відповідатиме критерію розумності, оскільки справа, яка розглядалася судом першої інстанції, є нескладною, не потребує додаткового часу для її вивчення та часу для складання та подання позовної заяви. Таким чином, апелянт вважає, що відшкодування вартості витрат на правничу допомогу згідно додаткового рішення від 14.07.2025 матиме надмірний фінансовий тягар для відповідача як для об'єкта критичної інфраструктури, та просить зменшити частину витрат на професійну правничу допомогу до 10 000 грн 00 коп.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на наступне:
Позивач зазначає, що у апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що стягнення гонорару «успіху» в розмірі 10 000 грн 00 коп. відповідатиме критерію розумності, оскільки справа є нескладною, проте при цьому не надає жодних пояснень, чому саме така сума має бути задоволена судом. Позивач наголошує, що подав до суду першої інстанції всі необхідні та достатні докази понесення витрат на правову допомогу, а тому додаткове рішення суду першої інстанції є законним та не підлягає скасуванню.
ТОВ "Бітіес-Груп" зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Позивач посилається на положення статті 59 Конституції України, статті 16 ГПК України, пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України, статтю 1 та статтю 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», частини 4, 5 статті 126 ГПК України. Зокрема, позивач зазначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини, та що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може зменшити розмір витрат лише за клопотанням іншої сторони, при цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання. Позивач посилається на постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Позивач звертає увагу, що звернення до суду було зумовлене невиконанням відповідачем Договору № 358/13/217ВО про закупівлю товару від 14.05.2024, а саме несплатою заборгованості. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, в якій зазначено, що норми процесуального законодавства щодо відшкодування витрат на правничу допомогу спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів.
ТОВ "Бітіес-Груп" наголошує, що відповідач не був добросовісним контрагентом та ігнорував виконання своїх зобов'язань за договором. Позивач вживав заходи досудового врегулювання спору: 27.01.2025 було надіслано лист-претензію вих. № 2401/25 від 24.01.2025, яку відповідач отримав 31.01.2025. У відповіді від 20.03.2025 за вих. № 28-03/1801 ДП «СхідГЗК» визнало свою заборгованість за договором та вказало, що питання погашення буде вирішено в найкоротший час. Проте на момент звернення до суду відповідач так і не сплатив заборгованість. Саме бездіяльністю відповідача зумовлено звернення до суду та понесення позивачем додаткових витрат на правову допомогу.
Позивач наголошує, що відповідачем не надано жодного доказу та не доведено неспівмірності витрат, як того вимагає процесуальний закон. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 є законним та не підлягає скасуванню.
Крім того, позивач зазначає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "Бітіес-Груп" понесе у суді апеляційної інстанції, що складає 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, та просить стягнути з апелянта на свою користь витрати на правову допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
18.07.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Жовті Води, Дніпропетровська обл. на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 у справі № 904/1949/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.04.2026 о 11:00 годин.
08.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
18.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено.
03.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 282/26 від 06.04.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєв І.М., Джепа Ю.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 Справу № 904/1949/25 прийняти до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Кощеєв І.М., Джепа Ю.А.
07.04.2026 Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв'язку з чим колегія суддів висновує про відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.
07.04.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025, яким частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача 17 155 грн 32 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: між адвокатом Овчаренко Я.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" 10.10.2024 було укладено договір про надання правової допомоги; 18.04.2025 між сторонами договору укладено додаткову угоду № 1, якою погоджено орієнтовну вартість послуг - 50 000,00 грн та розмір гонорару «успіху» - 10 000,00 грн у випадку задоволення (часткового задоволення) позовних вимог; 30.06.2025 між адвокатом та позивачем підписано акт прийому-передачі наданої правової допомоги № 1, в якому викладено детальний опис робіт (наданих послуг) загальною вартістю 50 000 грн 00 коп. та гонорар «успіху» у розмірі 10 000 грн 00 коп., загальна вартість наданої правничої допомоги становить 60 000,00 грн; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 позов задоволено частково: стягнуто 730 000 грн 00 коп. основного боргу, 14 670 грн 08 коп. інфляційних втрат та 8 936 грн 04 коп. витрат зі сплати судового збору; у решті позову відмовлено; 08.07.2025 від відповідача до суду першої інстанції надійшов відзив на заяву про стягнення витрат, в якому відповідач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 60 000,00 грн до 5 000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з статтею 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
У Постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц суд зазначає, застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Важливо звернути увагу, що звернення до суду ТОВ “БІТІЕС-ГРУП» було зумовлене невиконанням Відповідачем Договору № 358/13/217ВО про закупівлю товару від 14.05.2024, а саме про стягнення заборгованості.
Так, у пунктах 26 та 27 постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 вказано, що за існуючого правового регулювання у сторін з'явилася можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі). При цьому, норми зазначених відповідних статей процесуального законодавства спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів, а не адвокатів.
Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2024 між адвокатом Овчаренко Я. О. (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги (далі - договір), за умовами пункту 1.1. договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються. Адвокат бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правову інформацію, усні та письмові консультації, роз'яснення з правових питань, юридичний супровід, здійснювати представництво та захист Клієнта у справах, пов'язаних з його військовим обов'язком та представляти інтереси Клієнта перед органами, які здійснюють військове управління України, ведуть військовий облік та здійснюють мобілізацію населення, надавати будь-яку іншу правову допомогу за бажанням та запитом Клієнта (як усними, так і письмовими).
З метою виконання покладених п. 1.1. цього Договору обов'язків Клієнт надає Адвокату право представляти його інтереси перед Територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, перед органами Національної поліції України, представляти інтереси перед членами Військово-лікарської комісії, лікарями та супроводжувати Клієнта на всіх етапах проходження військово-лікарської комісії з правом подавати заяви, вести комунікацію (як усно так і письмово) з членами військово-лікарської комісії та іншими уповноваженими особами ТЦК та СП, бути безпосередньо присутньою під час медичних оглядів Клієнта, робити запити на отримання документів, відомостей, отримувати кореспонденцію, листи, витяги, документи, надавати пояснення чи оцінку діям та/або бездіяльності посадових осіб від імені Клієнта, подавати заяви щодо оновлення військово-облікових даних Клієнта, заяви щодо надання відстрочки від призову на військову службу. Представляти інтереси Клієнта будь-якими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, в будь-яких органах виконавчої влади, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності та підпорядкування, судах першої та апеляційної інстанції, Верховному суді, у кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, але не виключно, з правом складання, подання, отримання, направлення та підписання від свого імені та від імені Клієнта будь-яких документів, запитів, заяв, позовів, скарг, відзивів, заперечень, клопотань, пояснень, апеляційних та касаційних скарг, пояснень, мирових угод та інших необхідних документів, участі у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, одержання копій рішень, ухвал, подання доказів, подання своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду, заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову, визнання позову повністю або частково, пред'явлення зустрічного позову та усіх інших повноважень передбачених процесуальним законодавством для сторін у судовій справі (п. 1.2 договору).
При наданні адвокатом послуги/виконанні роботи, яка конкретно (дослівно) не передбачена цим Договором, проте вказана в Акті прийому-передачі наданої правової допомоги, який підписаний Клієнтом, така послуги/робота вважається такою, що передбачена цим Договором до виконання та погоджена Сторонами Договору (п. 1.3 договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (п. 8.1 договору).
Цей Договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи Замовника, діє протягом всього провадження у справах Клієнта, доки не будуть вичерпані всі засоби захисту, передбачені національним законодавством, а у справах не буде прийнято остаточне рішення (п. 8.2 договору).
Зміни та уточнення (конкретизація послуг/правової допомоги/судових справ/вартості тощо) до цього Договору вносяться шляхом укладення Додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього Договору або за усним дорученням Клієнта в будь-який момент (п. 8.3 договору).
Додатковою угодою № 1 від 18.04.2025 до вказаного договору сторони погодили наступне.
Внести зміни в розділ 2 Договору та викласти його в наступній редакції:
"2.1. За надану правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату грошову винагороду у вигляді Гонорару. Розмір гонорару визначається додатковими угодами до даного Договору. Сума Договору складає суму виставлених Виконавцем рахунків за послуги.
2.2. На визначення розміру гонорару впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру Гонорару".
Сторони погодили орієнтовну вартість послуг - 50 000,00 грн. (п. 3 додаткової угоди).
Сторони погодили розмір гонорару "успіху" в розмірі 10 000,00 грн. у випадку задоволення (часткового задоволення) позовних вимог (п. 4 додаткової угоди).
Остаточна вартість послуг визначається на підставі рахунку та акту прийому-передачі наданих послуг після завершення розгляду справи (ухвалення рішення суду) (п. 5 додаткової угоди).
Апелянтом не спростовано належними і допустимими доказами відповідність фактичним обставинам справи встановлення судом першої інстанції тих обставин, що :
30.06.2025 між адвокатом Овчаренко Я. О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" був підписаний Акт прийому-передачі наданої правової допомоги № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 10.10.2024 та додаткової угоди № 1 від 18.04.2025 (далі - акт наданих послуг), в якому викладений детальний опис робіт (наданих послуг), а саме:
1. Консультація, вивчення та ознайомлення Адвоката зі змістом матеріалів, документів, надання консультації та правових роз'яснень, підготовка до справи. Час - 3,5 год., погодинна ставка - 2000 грн, всього - 7000 грн.
2. Формування правової позиції, написання позовної заяви, направлення стороні та суду засобами «Е-суд». Час - 6 год., погодинна ставка - 3000 грн, всього - 18000 грн.
3. Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Час - 1,5 год., погодинна ставка - 2000 грн, всього - 3000 грн.
4.Формування відповіді на відзив, направлення стороні та суду засобами «Е-суд». Час - 3 год., погодинна ставка - 2000 грн, всього - 6000 грн.
5.Складання клопотання про участь в засіданні у режимі відеоконференції протягом періоду розгляду сппави та направлення до суду. Час - 1 год., погодинна ставка - 2000 грн, всього - 2000 грн.
6. Формування додаткових пояснень та направлення стороні та суду засобами «Е-суд». Час - 2,5 год., погодинна ставка - 2000 грн, всього - 5000 грн.
7. Складання заяви про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та надання доказів, формування та подання заяви до суду. Час - 1,5 год., погодинна ставка - 2000 грн, всього - 3000 грн.
8. Участь у засіданні в режимі відеокоференції l9.06.2025. Судодень, погодинна ставка - 3000 грн, всього - 3000 грн.
9. Складання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та постановленім додаткового рішення, формування заяви та доказів до неї, подання заяви до суду. Час - 1,5 год., погодинна ставка - 2000 грн, всього - 3000 грн.
Всього - 50 000 грн.
Крім того, сторони погодили гонорар "успіху" в розмірі 10 000 грн 00 коп., у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, який визначений сторонами у Додатковій угоду № 1, відшкодування яких, з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, в зв'язку із чим встанровлена відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування гонорару успіху, який сплачує позивач на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
Доводи апеляційної скарги
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, стягнення гонорару успіху в розмірі 10 000 грн 00 коп. Відповідач вважає, що буде відповідати критерію розумності, оскільки справа яка розглядалася судом першої інстанції є не складною, не потребує додаткового часу для її вивчення та часу для складання та подання позовної заяви.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18) визнаються колегією суддів такими, що містять в собі обгрунтувань в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення цим нормам, яку саме помилку при їх застосуванні допустив суд першої інстанції та яким чином ці норми, на думку скаржника, повинні були бути застосовані. Таке посилання не є належним обґрунтуванням підстав апеляційного оскарження в розумінні п. 5 ч. 2 ст. 254 ГПК України і фактично зводиться до незгоди з висновками суду першої інстанції, що не є самостійною підставою для скасування судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України..
Інші доводи апеляційної скарги в частині того, що стягнута сума витрат на професійну правничу допомогу завищеною, посилаючись на нескладність справи, невідповідність витрат критеріям реальності та розумності, а також на свій статус об'єкта критичної інфраструктури та надмірний фінансовий тягар. Апелянт просить зменшити витрати до 10 000 грн 00 коп, відхиляються колегією суддів з огляду на недоведеність апелянтом неспівмірності суми 20 000 грн 00 коп.
Відповідно, задоволення судом першої інтанції до стягнення 17 155 грн 32 коп витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог визнається колегією суддів таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку залишити без задоволення апеляційну скаргу Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 у справі № 904/1949/25, відповідно, залишити без змін.
З урахуванням вищевикладеного, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку залишити без задоволення апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 у справі № 904/1949/25, відповідно, залишити без змін.
Розподіл судових витрат:
Судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов'язані із вимогами позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Жовті Води, Дніпропетровська обл. на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 у справі № 904/1949/25 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 у справі № 904/1949/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 13.04.2026
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя Ю.А. Джепа