08.04.2026 м.Дніпро Справа № 908/1323/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)
суддів: Соп'яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.
секретар судового засідання Рибалка Г.Д.
Представники:
від Скаржника: Смітюх І.І. (адвокат);
арбітражний керуючий Филик А.І.;
інші учасники провадження по справі не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРМАН" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 (повний текст складено 16.01.2026), суддя Черкаський В.І.
у справі № 908/1323/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМ ПРО ГРУП», м. Львів
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕРІ», м. Запоріжжя
про визнання банкрутом
Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 припинено процедуру розпорядження майном боржника, припинено повноваження розпорядника майна боржника, визнано ТОВА “БЕРІ» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі №908/1323/23 закрито провадження у справі № 908/1323/23 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕРІ» (вул. Вороніна, 6, м. Запоріжжя, 69120, код ЄДРПОУ 39061867).
Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "ВАРМАН" в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 про закриття провадження у справі №908/1323/23 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕРІ».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартинюка С.В. (доповідач), судді - Соп'яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРМАН" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 по справі №908/1323/23 залишено без руху.
12.02.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «ВАРМАН» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій міститься клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі № 908/1323/23 та про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАРМАН" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі №908/1323/23. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРМАН" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі №908/1323/23. Розгляд справи №908/1323/23 призначений у судовому засіданні на 01.04.2026.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 судове засідання призначено на 08.04.2026.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі №908/1323/23 закрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "БЕРІ" з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подана апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ "КОМ ПРО ГРУП" (ініціюючий кредитор по справі" має правонаступника вимог до Боржника ТОВ "БЕРІ" на підставі Договору про відступлення права вимоги №25/08 від 01.08.2025, яким є апелянт, а тому закриття провадження у справі про банкрутство у зв'язку із відсутність вимог до боржника Скаржник розцінює як порушення своїх прав та інтересів як правонаступника кредитора.
Згідно ч.1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про порушення оскаржуваним рішенням (в даному випадку ухвалою, яка в силу ст. 232 Господарського процесуального кодексу України є одним із видів судового рішення) прав та законних інтересів скаржника, наявності правового зв'язку між апелянтом і сторонами у справі, колегія суддів зазначає про наступне.
У ст. 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволили б реалізувати його в повному обсязі та забезпечити ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Відповідно до ч. 1 ст.17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Як зазначено вище, ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.
Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.08.2024 у справі №914/2444/23, від 12.02.2019 у справі №908/1141/15-г, від 15.05.2020 у справі №904/897/19, від 27.02.2019 у справі № 910/21894/16, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.
Мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваної ухвали не містять висновків про права та обов'язки скаржника.
В свою чергу, апеляційний суд зазначає, що Згідно ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.
Оцінивши звіт, що відповідає вимогам ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства та ліквідаційний баланс, матеріали, що стосуються здійснення ліквідаційної процедури, суд вважає за необхідне звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затвердити.
Частиною 2 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 по справі №914/2161/23 кредитора ТОВ "КОМ ПРО ГРУП" ліквідовано, провадження у справі про банкрутство кредитора припинено.
Станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення, судом першої інстанції встановлено, що у суду відсутні відомості стосовно правонаступника кредитора та про продаж вимог кредитора до боржника у справі № 914/2161/23.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
В свою чергу 01.08.2025 між ТОВ "КОМ ПРО ГРУП", як Первісним кредитором та ТОВ "ВАРМАН", як Новим кредитором було укладено Договір про відступлення права вимоги №25/08.
Відповідно до п.1.1. Договору про відступлення права вимоги за цим Договором, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ" (Боржник), що належить Первісному кредиторові відповідно до Договору №28/09-21 про абонентське юридичне обслуговування від 28.09.2021 у сумі 425 000, 00 грн та відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області по справі №908/1323/23 від 25.05.2023, якою визнано грошові вимоги Первісного кредитора до Боржника на суму 87 140, 00 грн за сплату судового збору.
Згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
У статті 512 Цивільного кодексу України наведено підстави для заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких і правонаступництво.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Слід також зазначити, що вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником.
Отже, підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
У постанові від 26.07.2023 у справі № 910/12257/13 Верховний Суд звернув увагу, що питання правонаступництва у справі про банкрутство врегульовано статтею 43 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Порядок розгляду заяви та вирішення судом про процесуальне правонаступництво визначений Господарським процесуальним кодексом України. Суд зауважив, що поряд з цим, існує відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Кодексу України з процедур банкрутства, і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України.
У постанові від 03.10.2023 у справі № 908/2609/17 Верховний Суд також зазначив, що правонаступником кредитора, до якого перейшли усі права та обов'язки, вважається особа з моменту прийняття ухвали судом про здійснення заміни кредитора на його правонаступника.
Ураховуючи наведені висновки щодо порядку заміни кредитора правонаступником у справі про банкрутство, вбачається, що така заміна повинна відбуватися на підставі ст. 43 КУзПБ, а не ст. 52 ГПК України.
Згідно зі статтею 43 Кодексу України з процедур банкрутства у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Апеляційний суд зауважує, що Скаржнику було відомо про наявність справи №908/1323/23 про банкрутство ТОВ "БЕРІ", що прямо визначено в п.1.1. укладеного договору відступлення права вимоги.
Колегія суддів зазначає, що у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи, якими згідно зі статтею 1 КУзПБ є кредитори у справі.
Можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності особами, які подали письмові заяви з вимогами до боржника, зокрема правом на оскарження судових рішень, пов'язана з фактом набуття такою особою статусу кредитора (сторони) у справі про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про визнання (повністю або частково) вимог кредитора до боржника.
При поданні апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене у справі про банкрутство до набуття особою статусу кредитора (учасника) у цій справі, початок перебігу строку на апеляційне оскарження такого рішення має обраховуватися з дати постановлення ухвали суду про визнання кредиторських вимог цієї особи.
В даному випадку Скаржник не звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання його кредитором (правонаступником кредиторських вимог ТОВ "КОМ ПРО ГРУП"), а тому ТОВ "ВАРМАН" не набуло статусу учасника справи про банкрутство.
З огляду на, це доводи скаржника про те, що закриття провадження у справі про банктрутсво ТОВ "БЕРІ" відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі №904/1323/23 вирішує питання про права та обов'язки Скаржника, є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що у скаржника відсутнє право на апеляційне оскарження зазначеного ним у апеляційній скарзі судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваною ухвалою не вирішено питання про права та обов'язки Скаржника, тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРМАН" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі №904/1323/23 підлягає закриттю відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 234, 235, 254, 264, 270, 271, 281, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРМАН" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі №904/1323/23- закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 13.04.2026.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк
Суддя О.Ю. Соп'яненко
Суддя Ю.В. Фещенко