61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
30.03.2026 м. Харків Справа №905/1159/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
при помічнику судді (за дорученням) Ворошиловій Г.І.,
розглянувши справу №905/1159/24
за позовом Акціонерного товариства «Аграрний Фонд» (03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, буд. 5/6)
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (84411, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Рубці, вул. Шевченко, буд. 33)
про стягнення 7 477 311,01 грн,
за участю представників:
від позивача: Пронін О.А., адвокат,
від відповідача: Олійников С.І., адвокат,
Суть спору: АТ «Аграрний Фонд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до СТОВ «Дружба» про стягнення 7 477 311,01 грн, з яких: 4 867 800 грн попередня оплата, 2 609 511,01 грн відсотки за користування грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем договору поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф від 24.12.2021 в частині поставки товару.
В додаткових поясненнях за вх. №07-07/10907/24 від 18.12.2024 позивач зауважив, що нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 та ч.3 ст. 693 ЦК України не має характеру штрафних санкцій, а тому відповідач не може бути звільнений від їх сплати, а також їх розмір не може бути зменшено.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві за вх.№07-07/9519/24 від 28.10.2024 та додаткових поясненнях за вх. №07-07/350/25 від 14.01.2025, за вх.№01-41/666/25 від 23.01.2025.
Зокрема, відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин, пов'язаних з окупацією з 16.04.2022 с. Рубці, де знаходилось все майно товариства, в т.ч. поля, на яких вирощувалось зерно, що мало бути поставлено позивачу за договором поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф від 24.12.2021. Такі обставини зумовили неможливість виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо поставки товару та виключають стягнення як попередньої оплати, так і процентів, які на його думку є мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором - пенею.
Також відповідач просив застосувати до вимоги про стягнення процентів (пені) наслідки спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України, та відмовити у її задоволенні.
Одночасно, відповідач звертав увагу і на співвідношення розміру заявлених до стягнення процентів та суми основного боргу, які становлять 53,6% від неї. На думку відповідача, враховуючи те, що визначені в п. 7.6. договору проценти за своєю правовою природою є штрафними санкціями, наявні підстави для їх зменшення до 0% від суми основного зобов'язання. При цьому, слід врахувати вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання зобов'язань за договором (засів та обробка полів, охорона бази та техніки товариства до моменту окупації, листування з позивачем), відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язань за договором, скрутний матеріальний стан відповідача, каральний характер застосованих позивачем відсотків.
Крім того, відповідач зазначав, що нарахування позивачем 20% за користування коштами за період з 01.09.2022 по 29.08.2024 є протиправним та не відповідає ст. ст. 693, 536, 625 ЦК України, оскільки після пред'явлення позивачем 01.09.2022 вимоги про негайне виконання зобов'язань за договором поставки позивач втрачає право на нарахування процентів за користування коштами, визначених договором та передбачених ч. 3 ст. 693 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.02.2025, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №905/1159/24, позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з СТОВ «Дружба» на користь АТ «Аграрний Фонд» 4 867 800 грн попередньої оплати, 669 489,21 грн відсотків за користування грошовими коштами (за період з 25.12.2021 до 01.09.2022), а також 66 447,46 грн витрат зі сплати судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення у справі №905/1159/24 обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив поставку товару протягом встановленого договором строку внаслідок настання форс-мажорних обставин, про що було повідомлено позивача у передбачений договором строк, однак, оскільки відповідач не надав доказів зміни умов договору шляхом укладання сторонами в порядку п. 8.1. договору додаткової угоди до нього про перенесення терміну виконання зобов'язань відповідно до терміну дії форс-мажорних обставин, як не надав і доказів повернення позивачу сплачених у якості попередньої оплати коштів, то позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 4 867 800 грн є правомірними.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів за період з 25.12.2021 по 01.09.2022 в розмірі 669 489,21 грн та відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення відсотків за період з 02.09.2022 по 29.08.2024 в розмірі 1 940 021,80 грн, суди виходили з того, що правовою підставою їх нарахування є ч. 3 ст. 693 ЦК України, тому покупець може нарахувати проценти до пред'явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати як плату за правомірне користування чужими грошовими коштами, а після пред'явлення такої вимоги покупцем за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. Отже, за період з 25.12.2021 (в межах заявленої вимоги) по 01.09.2022 нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами є правомірним, а за період з 02.09.2022 по 29.08.2024 нарахування процентів є безпідставним.
Постановою Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №905/1159/24 частково задоволено касаційну скаргу АТ «Аграрний Фонд», рішення Господарського суду Донецької області від 24.02.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення процентів у розмірі 1 940 021,80 грн за період з 02.09.2022 до 29.08.2024, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Згідно з висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №905/1159/24, зміст п.7.6. договору свідчить про те, що сторони відійшли від змісту положень ч. 3 ст. 693 ЦК України та у договорі встановили по суті санкцію за неправомірне користування коштами попередньої оплати за умови непоставки товару.
Встановивши, що для застосування п. 7.6. договору необхідна наявність факту невиконання зобов'язання з поставки товару, сторони фактично погодили, що сплата процентів безпосередньо пов'язана із неправомірними діями постачальника, отже, користування авансом в такому випадку є також неправомірним. За висновком суду касаційної інстанції, до спірних відносин підлягала застосуванню ч. 2 ст.625 ЦК, а не ч. 3 ст.693 ЦК України.
Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій фактично не розглянули вимоги АТ «Аграрний фонд» про стягнення відсотків за період з 02.09.2022 до 29.08.2024 та, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на необхідність з'ясування цього питання.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено суддю Ніколаєву Л.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025).
04.11.2026 господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято справу №905/1159/24 до провадження у вказаному складі суду; запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2025 у справі №905/1159/24; призначено підготовче засідання на 10.12.2025.
10.12.2025 господарським судом постановлено ухвалу в протокольній формі, якою відкладено підготовче засідання на 05.01.2026, про що сторін повідомлено ухвалою від 10.12.2025.
05.01.2026 господарським судом постановлено ухвалу в протокольній формі, якою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 04.02.2026 та відкладено підготовче засідання на 04.02.2026, про що сторін повідомлено ухвалою від 05.01.2026.
04.02.2026 господарським судом постановлено ухвалу в протокольній формі, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.03.2026, про що сторін повідомлено ухвалою від 04.02.2026.
23.02.2026 за вх. №01-41/1454/26 та за вх.№01-41/1460/26 господарський суд одержав додаткові пояснення відповідача, в яких він заперечив проти задоволення позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 1 940 021,80 грн за період з 02.09.2022 до 29.08.2024. На думку відповідача, період нарахування 20% річних на суму попередньої оплати розпочинається з дати отримання попередньої оплати 25.12.2021 та закінчується останнім днем погодженого строку поставки 01.09.2022, оскільки після 01.09.2022 закінчується дія умов договору поставки щодо нарахування процентів річних в розмірі 20% та виникають позадоговірні - деліктні грошові зобов'язання між сторонами, тому з 02.09.2026 позивач має право нараховувати проценти річні відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 3%.
04.03.2026 судове засідання не відбулось через оголошення повітряної тривоги у м. Харкові та в подальшому призначено на 30.03.2026, про що сторін повідомлено ухвалою від 13.03.2026.
Представник позивача в судовому засіданні 30.03.2026 підтримав позовні вимоги про стягнення процентів у розмірі 1 940 021,80 грн за період з 02.09.2022 до 29.08.2024, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.03.2026 заперечив проти зазначених позовних вимог, підтримав клопотання про зменшення процентів річних до 0%.
На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 30.03.2026 господарським судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне.
24.12.2021 АТ «Аграрний фонд» (покупець) та СТОВ «Дружба» (постачальник) укладено договір поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф, відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк передає покупцеві у власність зерно пшениці м'якої 3 класу (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.
Постачальник зобов'язується поставити покупцеві зерно пшениці м'якої 3 класу у кількості 1 000,000 тонн, яке буде вирощене та зібране в 2022 році на земельних ділянках сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 316,2303 га. Постачальник зобов'язаний поставити товар для зберігання на зерновий склад, вказаний в п.2.2. договору, в кількості 1 000,000 тонн, в строк до 01.09.2022 включно (п. п. 2.1.1., 2.1.2. договору).
Базис поставки: EXW ТОВ «Красноріченське», 92913, Луганська обл., смт. Красноріченське, вул. Шевченка, 36, на умовах Інкотермс 2010 (п. 2.2. договору).
Однією з істотних умов договору є укладення договору застави зерна майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законодавством порядку, а також укладення договору страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (п. 2.5. договору).
Поставка вважається здійсненою в момент підписання акту(ів) передавання-приймання товару на зерновому складі згідно з п. 2.2. відповідно до умов цього договору та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва (п. 2.6. договору).
Ризик випадкової загибелі або пошкодження товару до моменту поставки (переходу права власності) товару несе постачальник (п. 2.7. договору).
Ціна на момент укладення цього договору для здійснення попередньої оплати за одиницю товару (тонну) - 6 100 грн без ПДВ, крім того ПДВ (14%) - 854 грн, всього з ПДВ - 6 954 грн є базовою. Загальна базова ціна договору на моменту укладення складає 6 100 000 грн без ПДВ, крім того ПДВ (14%) - 854 000 грн, загальна ціна договору з урахуванням ПДВ складає 6 954 000 грн (п. п. 5.1., 5.2. договору).
Покупець зобов'язується протягом 10 банківських днів з моменту набрання чинності договором застави, передбаченим п. 2.5. договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання покупцю акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника в розмірі 4 867 800,00 грн, в тому числі ПДВ, за вирахуванням суми, передбаченої п. 5.3.1 цього договору (п.5.3. договору).
Покупець із суми попередньої оплати, передбаченої п.5.3 цього договору, утримує 402 281,80 грн без ПДВ, для сплати страхового платежу, який сплачується протягом 10 банківських днів після отримання від страхової компанії акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур (п. 5.3.1. договору).
Остаточний розрахунок за товар покупець зобов'язується сплатити протягом 15 банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди з остаточним розрахунком вартості товару, але в будь-якому випадку тільки після здійснення постачальником фактичної поставки (передачі права власності) товару в кількості, визначеній пп. 2.1.1. п. 2.1. договору, підписання відповідних актів приймання-передавання, реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання постачальником документів, передбачених п. 4.2. цього договору (п. 5.10. договору).
У разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та/або законодавством України (п. 7.1. договору).
У разі якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, він зобов'язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого пп. 2.1.2. договору, повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п. 5.3 цього договору, та додатково сплатити на користь покупця, зокрема, проценти у розмірі 20% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця (п.7.6. договору).
Сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов'язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). У цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до цього договору (п.8.1. договору).
Сторона, для якої склалися умови, вказані у п.8.1., повинна не пізніше 5 календарних днів з моменту настання обставин непереборної сили (форс-мажору) письмово повідомити іншу сторону про настання обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань, та не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту припинення обставин непереборної сили (форс-мажору) письмово повідомити іншу сторону про припинення обставин, які перешкоджали виконанню договірних зобов'язань (п. 8.2. договору).
Обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) позбавляє сторону права посилатися на ці обставини (пункти 8.3., 8.4. договору).
Строк дії договору - з дати набуття чинності у відповідності до п.10.3. договору до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 10.1. договору).
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за договором поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф від 24.12.2021, 24.12.2021 АТ «Аграрний фонд» (заставодержатель) та СТОВ «Дружба» (заставодавець) укладено договір застави, відповідно до п.1.1. якого заставодавець передає у заставу заставодержателю зерно, яке буде у власності заставодавця на момент виконання зобов'язання за основним договором, яке буде вирощено (зібрано) заставодавцем на загальній площі посіву 316,2303 га, а саме: поле №9 загальною площею 121,8981 га, поле №10 загальною площею 96,1653 га, поле №13 загальною площею 98,1669 га, які знаходяться на території Лиманської ОТГ Рубцівського старостинського округу Лиманського району Донецької області. 24.12.2021 договір застави посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашковською О.С., зареєстровано в реєстрі за №5703.
Також, 24.12.2021 АТ «СК «Країна» (страховик) та СТОВ «Дружба» (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування посівів сільськогосподарських культур на період перезимівлі №УА202759 та договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №УА202760, а також складено акт огляду посівів за адресою: Донецька обл., Лиманський р-н, Рубцівський с/о, Лиманська м/р.
24.12.2021 позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 4 465 518,20 грн, а також здійснив страхові платежі в розмірі 295 621,79 грн за договором страхування №УА202760 від 24.12.2021 та в розмірі 106 660,01 грн за договором страхування №УА202759 від 24.12.2021, що підтверджується платіжними дорученнями №4476 від 24.12.2021, №4472 від 24.12.2021 та №4473 від 24.12.2021.
27.07.2022 СТОВ «Дружба» листом №16 повідомило АТ «Аграрний фонд», що територія підприємства повністю окупована, майно, яке належало господарству знищено, пошкоджено та втрачено, у зв'язку з чим на цей час неможливо виконати зобов'язання щодо поставки товару.
28.07.2022 АТ «Аграрний фонд» направило СТОВ «Дружба» лист №6-04/3/804 з метою уточнення строків проведення збору врожаю та можливості завезення зерна на підприємство-зберігач, яке розташоване на підконтрольній території України.
01.09.2022 АТ «Аграрний фонд» листом №15.2-01/2/942 повідомило СТОВ «Дружба» про необхідність здійснити поставку товару за договором у зв'язку з настанням строку поставки.
05.09.2022 СТОВ «Дружба» листом №06/09 повідомило АТ «Аграрний фонд» про настання форс-мажорних обставин та надіслало сертифікат №1400-22-0743 від 02.09.2022, виданий Донецькою ТТП, в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): оголошена та неоголошена війна, активні бойові дії на території Донецької області, тимчасова окупація с. Рубці Донецької області, щодо обов'язку поставити зерно пшениці 3 класу у кількості 1000 тонн, яке вирощене та зібране в 2022 році на земельних ділянках СТОВ «Дружба» у термін до 01.09.2022 включно за договором, укладеним з АТ «Аграрний фонд», які унеможливили його виконання в зазначений термін; період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 16.04.2022, дата закінчення - тривають на 02.09.2022.
01.06.2023 СТОВ «Дружба» листом №03-06-2023 повідомило АТ «Аграрний фонд», що всі поля, що належать СТОВ «Дружба» на праві власності або на праві користування, знаходяться у населеному пункті Рубці Лиманського району Донецької області. Цей населений пункт був тимчасово окупований з 16.04.2022, станом на сьогодні цей район відноситься до переліку громад та територій, на яких ведуться активні бойові дії. Лиманська міська військова адміністрація не дозволяє СТОВ «Дружба» відвідувати цей населений пункт та користуватися своїми складськими приміщеннями через можливе замінування території. У зв'язку з цим СТОВ «Дружба» просило АТ «Аграрний фонд» не застосовувати до нього штрафні санкції та пеню за невиконання умов договору.
В свою чергу, АТ «Аграрний фонд» листами від 18.06.2024 №4-07/3/356 та від 30.07.2024 №4-07/3/431 повідомляло СТОВ «Дружба» про необхідність виконати умови договору або повернути кошти, які були перераховані, як попередня оплата на виконання договору або ж звернутись до покупця з пропозицією щодо врегулювання зазначеного питання (зміна базису поставки, реструктуризація виплати тощо).
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф від 24.12.2021 позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього суми попередньої оплати в розмірі 4 867 800 грн та 20% річних, нарахованих на підставі п. 7.6. договору, за період з 25.12.2021 по 29.08.2024 в розмірі 2 609 511,01 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.02.2025, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №905/1159/24, позовні вимоги АТ «Аграрний Фонд» задоволені частково; стягнуто з СТОВ «Дружба» на користь АТ «Аграрний Фонд» 4 867 800 грн попередньої оплати, 669 489,21 грн відсотків за користування грошовими коштами (за період з 25.12.2021 до 01.09.2022), а також 66 447,46 грн витрат зі сплати судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №905/1159/24 касаційну скаргу АТ «Аграрний Фонд» задоволено частково, рішення Господарського суду Донецької області від 24.02.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення процентів у розмірі 1 940 021,80 грн за період з 02.09.2022 до 29.08.2024, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Таким чином, предметом нового розгляду справи є позовні вимоги АТ «Аграрний Фонд» про стягнення з СТОВ «Дружба» процентів в розмірі 1 940 021,80 грн за період з 02.09.2022 по 29.08.2024.
Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
За приписами ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст. 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як встановлено судами під час первісного розгляду справи та вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф від 24.12.2021, відповідно до якого відповідач зобов'язався в строк до 01.09.2022 поставити позивачу зерно пшениці м'якої 3 класу у кількості 1 000,000 тонн, яке буде вирощене та зібране в 2022 році на земельних ділянках сільськогосподарського призначення постачальника, а позивач - прийняти та оплатити його.
У договорі поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф від 24.12.2021 (п. п. 5.3., 5.10 договору) сторони погодили оплату товару на умовах попередньої оплати - 4 867 800 грн, в т.ч. ПДВ, за вирахуванням сум страхових платежів (пп. 5.3.1.), яку покупець сплачує протягом 10 банківських днів з моменту набрання чинності договором застави, передбаченим п. 2.5. договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання покупцю акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур, та наступної оплати, яка здійснюється покупцем протягом 15 банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди з остаточним розрахунком вартості товару після здійснення постачальником фактичної поставки (передачі права власності) товару в кількості, визначеній пп. 2.1.1. п. 2.1. договору, підписання відповідних актів приймання-передавання, реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання постачальником документів, передбачених п. 4.2. цього договору.
На виконання вимог п. 5.3. договору 24.12.2021 позивач здійснив попередню оплату в розмірі 4 465 518,20 грн, а також страхові платежі в розмірі 295 621,79 грн за договором страхування №УА202760 від 24.12.2021 та в розмірі 106 660,01 грн за договором страхування №УА202759 від 24.12.2021, що підтверджується платіжними дорученнями №4476 від 24.12.2021, №4472 від 24.12.2021 та №4473 від 24.12.2021.
Одночасно, в п. 7.6. договору сторони погодили, що у разі якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, він зобов'язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п. 2.1.2 договору, повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п. 5.3 цього договору, та додатково сплатити на користь покупця, зокрема, проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця.
Також під час первісного розгляду справи судами встановлено, що відповідач не виконав зобов'язання за договором щодо поставки позивачу товару у строк до 01.09.2022 (що ним не заперечується), як не повернув попередню оплату, строк повернення якої є таким, що настав.
При цьому, суди врахували, що нездійснення відповідачем поставки товару протягом встановленого договором строку пов'язано з настанням форс-мажорних обставин, про що було повідомлено позивача у передбачений договором строк. Однак, правові наслідки настання таких обставин не були застосовані з огляду на ненадання відповідачем доказів зміни умов договору шляхом укладання сторонами в порядку п. 8.1. договору додаткової угоди до нього про перенесення терміну виконання зобов'язань відповідно до терміну дії форс-мажорних обставин.
На підставі викладеного судами зроблено висновок про правомірність стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 4 867 800 грн, а також 20% річних за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 25.12.2021 до 01.09.2022 в розмірі 669 489,21 грн згідно зі ст. ст. 536, 693 ЦК України.
Рішення Господарського суду Донецької області від 24.02.2025 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №905/1159/24 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення попередньої оплати в розмірі 4 867 800 грн та процентів в розмірі 669 489,21 грн не оскаржувались сторонами та набрали законної сили.
Щодо стягнення процентів за період з 02.09.2022 по 29.08.2024 в розмірі 1 940 021,80 грн суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У постанові від 17.09.2025 у справі №905/1159/24 Верховним Судом зазначено, що на відміну від ч. 3 ст. 693 ЦК України, положення п.7.6. договору встановлюють, що проценти в розмірі 20% річних на суму попередньої оплати сплачуються у випадку невиконання умов договору з передачі товару (тобто коли постачальник взагалі не передав товар у встановлений строк).
Тобто, зміст п. 7.6. договору свідчить про те, що для стягнення процентів за користування грошовими коштами попередньої оплати необхідним є наявність таких передумов: 1) здійснення замовником попередньої оплати товару; 2) відсутність факту поставки товару у встановлений строк (тобто порушення умов договору). Отже, сторони відійшли від змісту положень ч. 3 ст. 693 ЦК України та у договорі встановили по суті санкцію за неправомірне користування коштами попередньої оплати за умови непоставки товару, а також погодили, що за умови непоставки товару весь період користування коштами є неправомірним.
Встановивши, що для застосування п. 7.6. договору необхідна наявність факту невиконання зобов'язання з поставки товару, сторони фактично погодили, що сплата процентів безпосередньо пов'язана із неправомірними діями постачальника, відповідно, користування авансом в такому випадку є також неправомірним.
За висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 17.09.2025 у справі №905/1159/24, до спірних відносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не ч. 3 ст. 693 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З умов ч. 2 ст. 625 ЦК України вбачається, що сторони у договорі можуть встановлювати інший розмір процентів річних, ніж той, що передбачений безпосередньо у ч. 2 ст. 625 ЦК України (3%).
Зміст п. 7.6. договору свідчить, що сторони погодили можливість нарахування процентів у розмірі 20% річних за весь період користування сумою попередньої оплати, тобто фактично відступивши від диспозитивних приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, з огляду на викладене, а також встановлені факти здійснення позивачем попередньої оплати товару за договором поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф від 24.12.2021 та непоставки відповідачем товару у встановлений договором строк (тобто порушення відповідачем умов договору), суд дійшов висновку про виникнення у відповідача на підставі п. 7.6. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язку сплатити 20% річних на суму попередньої оплати, розмір яких за період з 02.09.2022 по 29.08.2024 становить 1 940 021,80 грн.
З огляду на те, що погоджені сторонами в п. 7.6. договору відсотки за своєю правовою природою є процентами, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не пенею (як то зазначав відповідач), то до вимог про стягнення зазначених процентів застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, встановлений ст. 257 ЦК України.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що в п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.
Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в редакції, чинній з 17.03.2022 по 29.01.2024 встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в редакції, чинній з 30.01.2024 по 03.09.2025, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затв. ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово подовжувався та діє по теперішній час.
З огляду на викладене, строк позовної давності за вимогою про стягнення процентів за період з 02.09.2022 по 29.08.2024 продовжувався на строк дії карантину і воєнного стану та в подальшому був зупинений на строк дії воєнного стану.
Отже, позивач, звертаючись до суду 03.09.2024 з позовними вимогами про стягнення процентів, нарахованих за період з 02.09.2022 по 29.08.2024, не пропустив строк позовної давності.
Також суд зазначає, що проценти річні, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою, не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК України, а тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК України, не підлягають застосуванню до зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом України в постанові від 12.04.2017 у справі №913/869/14 та Верховним Судом в постанові від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних до 0% суд зазначає наступне.
За змістом ст. 625 ЦК України нарахування процентів річних та інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суд зауважує, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду, штрафні санкції не можуть мати карального характеру, а повинні виконувати лише компенсаційну функцію для захисту інтересів кредитора від невиконання зобов'язань боржником.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголошено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, конкретизуючи загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, наведений в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зазначила, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
При вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
Матеріали справи не містять доказів фінансового стану відповідача, однак, суд враховує місцезнаходження відповідача та земельних ділянок, на яких відповідачем мало бути вирощене зерно пшениці м'якої 3 класу, що є предметом спірного договору - с. Рубці Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.
Згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, с. Рубці Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області з 25.02.2022 по 15.04.2022 та з 22.09.2022 по 31.12.2022 відносилось до територій активних бойових дій, з 16.04.2022 по 21.09.2022 - до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, а з 08.09.2023 по теперішній час є територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
З листа Лиманської міської військової адміністрації від 26.05.2023 №02-1-360 вбачається, що сільськогосподарські угіддя в межах території Лиманської міської територіальної громади включені до Плану розмінування Лиманської МТГ, але у зв'язку з веденням на цій території активних бойових дій розмінування не розпочато.
Зазначені обставини, за висновком суду, є такими, що унеможливлюють ведення відповідачем господарської діяльності на земельних ділянках в межах Лиманської міської територіальної громади, що безсумнівно вплинуло на його фінансовий стан.
Також суд приймає до уваги доводи відповідача про вчинення ним дій, спрямованих на виконання своїх зобов'язань за договором, зокрема, засівання та обробку полів, збір частини врожаю, що підтверджується укладеними договорами страхування посівів сільськогосподарських культу на період перезимівлі та посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №№УА202759, 202760 від 24.12.2021, та довідкою відповідача за вих.№02/08-2023 від 28.08.2023 про наявність у нього станом на 01.09.2022 залишку пшениці в розмірі 962,6 т.
Одночасно, суд враховує відсутність вини відповідача у невиконанні зобов'язань з поставки товару за договором поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф від 24.12.2021, яке сталось через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується відповідним сертифікатом Донецької торгово-промислової палати №1400-22-0743 від 02.09.2022 та встановлено судом під час первісного розгляду справи (в цій частині судове рішення не оскаржувалось).
За висновком суду, наведене свідчить про добросовісну поведінку відповідача та відсутність умислу на порушення зобов'язань за договором.
У цьому випадку, сума попередньої оплати, яка стягнута з відповідача рішенням суду у цій справі становить 4 867 800 грн, а загальний розмір нарахованих позивачем 20% річних становить 2 609 511,01 грн (тобто 53,61% від основної заборгованості), в т.ч. 669 489,21 грн (13,75% від основної заборгованості) за період з 25.12.2021 по 01.09.2022, які вже стягнуті з відповідача рішенням суду у цій справі, та 1 940 021,80 грн (39,86% від основної заборгованості) за період з 02.09.2022 по 29.08.2024.
На думку суду, стягнення заявленої за період з 02.09.2022 по 29.08.2024 суми процентів за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, що несправедливо відносно нього.
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача (яке заявлено ним в додаткових поясненнях за вх. №01-41/666/25 від 23.01.2025 та підтримано його представником в судовому засіданні 30.03.2026) та зменшення розміру процентів річних з 20% до встановленого законом - 3%, що за розрахунком суду за період з 02.09.2022 по 29.08.2024 становить 291 003,27 грн.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 291 003,27 грн, а отже і про їх задоволення.
На підставі ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 23 280,27 грн (в частині позовних вимог, що розглядаються) покладаються на відповідача (без урахування зменшення судом розміру процентів річних).
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Аграрний Фонд» про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» процентів у розмірі 1 940 021,81 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (84411, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Рубці, вул. Шевченко, буд. 33, ідент. код 30833286) на користь Акціонерного товариства «Аграрний Фонд» (03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, буд. 5/6, ідент. код 38926880) проценти в розмірі 291 003 (двісті дев'яносто одна тисяча три) грн 27 коп, судовий збір у розмірі 23 280 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 27 коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 09.04.2026.
Суддя Л.В. Ніколаєва