09 квітня 2026 року Справа № 280/476/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (код ЄДРПОУ 45052623, 69060, м. Запоріжжя, вул. Молочна, буд. 71)
до: Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027, 54001, м. Миколаїв, вул. Героїв Рятувальників, буд. 6)
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
20.01.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 15.10.2025 № 00177190708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у тому числі, за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 55 328,44 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 15.10.2025 № 00177200708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 020,00 грн.;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.
14.08.2025 до третьої особи та відповідача надійшов лист Державної податкової служби України № 19993/7/99-00-07-03-02-07 про виявлені ризики в діяльності позивача.
Третьою особою, на підставі наказу від 18.08.2025 № 1113-п про проведення фактичної перевірки, було видано направлення на перевірку від 18.08.2025 № 1917/14-29-07-10.
19.08.2025 третьою особою розпочато фактичну перевірку позивача, а також було сформовано запит про надання документів (копій документів) до 22.08.2025.
28.08.2025 третьою особою було складено акт фактичної перевірки № 14496/Ж5/14/29/07/45052623, в якому нею було встановлено порушення позивачем п.п. 2,12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та п. 29 ст. 46 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 86.7 ст. 86 ПК України та надав свої заперечення (вих. № 19-09/2025-2 від 19.09.2025) до акту фактичної перевірки від 28.08.2025 № 14496/Ж5/14/29/07/45052623, в яких просив не приймати рішення про нарахування грошових зобов'язань та штрафів на підставі зазначеного акту перевірки.
29.08.2025 позивач направив третій особі лист на письмове звернення про отримання документів № 29/08/2025 з додатками до нього.
Листом третьої особи від 08.10.2025 № 21205/6/14-29-07-07-02 було надано позивачу відповідь щодо результатів розгляду заперечень на акт фактичної перевірки від 28.08.2025 № 14496/Ж5/14/29/07/45052623, якою п. 3.1 «Встановлені порушення» було викладено в новій редакції: порушення п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
15.10.2025 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 15.10.2025 № 00177190708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у тому числі, за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 55 328,44 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 15.10.2025 № 00177200708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 020,00 грн.
Позивач направляв до Державної податкової служби України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення за вих. № 27-10/25 від 27.10.2025, однак рішенням податкового органу від 24.12.2025 № 36527/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Позивач у позові зазначає, що, на його переконання, були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки, а предмет такої перевірки не відповідає зазначеним у наказі від 18.08.2025 № 1113-п підставам. Також позивач наголошує, що зазначення в наказі про проведення фактичної перевірки від 18.08.2025 № 1113-п періоду діяльності, що перевіряється «з 15.11.2023 по дату закінчення перевірки» носить характер документальної перевірки.
Крім того, позивач вважає, що наслідки перевірки у вигляді податкових повідомлень- рішень прямо залежать від правомірності наказу про її проведення. На його переконання, до істотних порушень, які є підставами для визнання висновків перевірки протиправними, належить отримання акту фактичної перевірки з порушенням встановленого порядку у зв'язку з неможливістю ідентифікації фактичних підстав призначення перевірки та недотримання порядку призначення перевірки. На думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
06.02.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про доповнення позову новими обставинами (вх. № 6442 від 06.02.2026), в якій він зазначив, що запит про надання документів (копій документів) та наказ на проведення перевірки були вручені податковим органом продавцю ОСОБА_1 , яка не є ні платником податків, ні його уповноваженим представником, що підтведжується робочою інструкцією продавця продовольчих товарів від 01.02.2023.
10.02.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 7336 від 10.02.2026), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки наявність в наказі про призначення перевірки посилання на пп. 80.2.2 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України без розкриття змісту інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, свідчить про законність наказу, тому що чинні норми не вимагають такої конкретики в тексті. Фактичну перевірку позивача проведено на підставі наказу третьої сооби від 18.08.2025 №1113-п, де наявні посилання на пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, що свідчить про дотримання відповідачем вимог ст. 81 Податкового кодексу України.
Відповідач у відзиві також зазначив, що Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст. 102 Податкового кодексу України (не пізніше 1095 днів), так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених Податковим кодексом України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Щодо встановлених позивачем порушень відповідач у відзиві зазначив, що ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» містить обов'язок для позивача передавати інформацію з фіскальних чеків (тобто всі сформовані РРО/ПРРО реквізити) до баз даних Державної податкової служби України, а ст.ст. 41, 74, 83 Податкового кодексу України надають контролюючому органу право в межах своїх повноважень оглядати та використовувати інформацію з електронних копій чеків, що передані позивачем.
Відсутність обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, такого як цифрове значення штрихового коду МАП на алкогольні напої і код товарної підкатегорії з УКТ ЗЕД, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само і видача покупцеві документу з таким недоліком, на думку відповідача, є невиконанням позивачем обов'язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Крім того, відповідач зазначив, що єдиною підставою виникнення обов'язку у платника щодо надання документів до перевірки є отримання наказу та направлень на проведення перевірки. Тільки необхідність отримання копій перевірених контролюючим органом документів потребує письмової форми відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України. Тож обов'язковість запиту для надання документів в ході фактичної перевірки для податкових органів не передбачена чинним законодавством. Неподання в ході фактичної перевірки інформації та її документального підтвердження з питань перевірки має наслідком застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
13.02.2026 судом отримано відповідь на відзив (вх. № 8021 від 13.02.2026), в якій представник позивача підтримав свою правову позицію, викладену в позовній заяві, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 залучено третю особу до участі в даній адміністративній справі.
18.02.2026 судом отримано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 9009 від 18.02.2026), в яких відповідач підтримав свою правову позицію, викладену в позовній заяві.
19.02.2026 представником позивача було надано суду додаткові пояснення (вх. № 9095 від 19.02.2026), в яких він зазначив, що, оскільки продавець не є посадовою особою і не має довіреності, він фізично та юридично не міг виконати вимогу податкового органу. Дії податкового органу щодо вручення запиту неповноважній особі, на його перекоання, є свідомим створенням умов для фіксації нібито «ненадання» документів.
03.03.2026 представником відповідача було надано заперечення (вх. № 11449 від 03.03.2026), яким вона відхилила доводи представника позивача, зазначені в додаткових поясненнях від 19.02.2026.
09.04.2026 до суду від представника третьої особи надійшли пояснення (вх. № 19070 від 09.04.2026), в яких вона зазначила, що фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. В свою чергу, на думку третьої особи, аналіз абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником. Внаслідок отримання інформації від Державної податкової служби України про можливі порушення податкового законодавства у сфері діяльності, яку здійснює позивач, виникла обґрунтована, на переконання третьої особи, та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю. З огляду на наведене, представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю 30.01.2023 (т.1, а.с.101). Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - філію Державної податкової служби України 30.09.2020 (т.1, а.с.139). Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань третю особу зареєстровано як юридичну особу - філію Державної податкової служби України 30.09.2020 (т.2, а.с.43).
14.08.2025 до третьої особи та відповідача надійшов лист Державної податкової служби України № 19993/7/99-00-07-03-02-07 про виявлені ризики в діяльності позивача (т.1, а.с.161-165).
Третьою особою, на підставі наказу від 18.08.2025 № 1113-п про проведення фактичної перевірки (т.1, а.с.20), було видано направлення на перевірку від 18.08.2025 № 1917/14-29-07-10 (т.1, а.с.21).
19.08.2025 третьою особою розпочато фактичну перевірку позивача, а також було сформовано запит про надання документів (копій документів) до 22.08.2025 (т.1, а.с.22).
28.08.2025 третьою особою було складено акт фактичної перевірки № 14496/Ж5/14/29/07/45052623, в якому нею було встановлено порушення позивачем п.п. 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон України від 06.07.1995 №-265/95-ВР) , п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п. 29 ст. 46 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ) (т.1, а.с.25-27).
Позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 86.7 ст. 86 ПК України, та надав заперечення (вих. № 19-09/2025-2 від 19.09.2025) до акту фактичної перевірки від 28.08.2025 № 14496/Ж5/14/29/07/45052623, в яких просив не приймати рішення про нарахування грошових зобов'язань та штрафів на підставі зазначеного акту перевірки (т.1, а.с.30-41).
29.08.2025 позивач направив третій особі лист на письмове звернення про отримання документів № 29/08/2025 з додатками до нього (т.1, а.с.23).
Листом третьої особи від 08.10.2025 № 21205/6/14-29-07-07-02 було надано позивачу відповідь щодо результатів розгляду заперечень на акт фактичної перевірки від 28.08.2025 № 14496/Ж5/14/29/07/45052623, якою п. 3.1 «Встановлені порушення» було викладено в новій редакції: порушення п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР, п. 85.2 ст. 85 ПК України (т.1, а.с.44-51).
Порушення, передбачене п. 85.2 ст. 85 ПК України, полягає у такому.
19.08.2025 третьою особою було сформовано запит про надання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу. Зазначені документи позивачу було необхідно надати третій особі до 22.08.2025 (т.1, а.с.22).
Відповідно до акту від 27.08.2025 № 1437/ж6/14-29-07-07/45052623 про ненадання документів станом на 27.08.2025 відповідні документи третій особі надані не були (т.2, а.с.37).
Зазначене також підтверджується листом позивача від 29.08.2025 № 29/08/2025 з додатками до нього (т.1, а.с.23).
Так, позивачем на запит третьої особи від 19.08.2025 було надано відповідні документи лише 29.08.2025, тобто після закінчення перевірки.
Відтак, відповідачем було застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн. відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України.
Порушення позивачем п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР полягає у такому.
При продажі підакцизної групи товарів позивачем через ПРРО № 4000756285 в період з 24.02.2024 по 11.11.2024 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення обов'язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 31 746,36 грн. та через ПРРО № 4001014640 в період з 05.12.2024 по 19.08.2025 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення обов'язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 5 305,90 грн. Загальна сума по ПРРО № 4000756285 та ПРРО № 4001014640 становить 37 052,26 грн. Перше порушення по ПРРО № 4000756285: 24-02-2024 14:58:51 фіскальний чек № 1994587479, при купівлі пляшки алкогольного напою «2208906900 # АлкНапCaptainMorganSpicedGold 0,7» за ціною 499,90 грн.
Зазначені обставини підтверджуються інформацією з СОД РРО щодо позивача (т.1, а.с.150-157).
Таким чином, відповідачем було застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 55 328,44 грн., який розраховувався відповідно до ст. 17 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР: 499,90 грн. (100 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше) +37 052,26 грн. (загальна сума по ПРРО № 4000756285 та ПРРО № 40010146) * 150% (% вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення) = 55 328,44 грн.
15.10.2025 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 15.10.2025 № 00177190708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у тому числі, за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 55 328,44 грн. (т.1, а.с.53) та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 15.10.2025 № 00177200708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 020,00 грн. (т.1, а.с.52).
Позивач направляв до Державної податкової служби України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення за вих. № 27-10/25 від 27.10.2025 (т.1, а.с.56-67), однак рішенням податкового органу від 24.12.2025 № 36527/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1, а.с.69-71).
Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення форми «С» від 15.10.2025 № 00177190708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у тому числі, за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 55 328,44 грн. та податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 15.10.2025 № 00177200708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 020,00 грн, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Нормою пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених пп. 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з пп. 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до пп. 62.1.2 п. 62.2 ст. 62 ПК України.
Податковий контроль відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.2 ст. 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені ст.ст. 75, 80, 81 ПК України.
За змістом норми абз. 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Стаття 80 ПК України регулює порядок проведення фактичної перевірки.
Так, відповідно до приписів п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Нормою пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України).
Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Отже, фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
За вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Нормою ст. 2 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР закріплено, зокрема, такі визначення:
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР (порушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності спірним податковим повідомленням-рішенням) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
За приписами ст. 20 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР.
Так, судом встановлено, що третьою особою, на підставі наказу від 18.08.2025 № 1113-п про проведення фактичної перевірки (т.1, а.с.20), було видано направлення на перевірку від 18.08.2025 № 1917/14-29-07-10 (т.1, а.с.21).
19.08.2025 третьою особою розпочато фактичну перевірку позивача, а також було сформовано запит про надання документів (копій документів) до 22.08.2025 (т.1, а.с.22). Однак позивач не надав відповідні документи у зазначений строк.
28.08.2025 третьою особою було складено акт фактичної перевірки № 14496/Ж5/14/29/07/45052623, в якому нею було встановлено порушення позивачем п.п. 2,12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР, п. 85.2 ст. 85 ПК України та п. 29 ст. 46 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ (т.1, а.с.25-27).
Позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 86.7 ст. 86 ПК України та надав заперечення (вих. № 19-09/2025-2 від 19.09.2025) до акту фактичної перевірки від 28.08.2025 № 14496/Ж5/14/29/07/45052623, в яких просив не приймати рішення про нарахування грошових зобов'язань та штрафів на підставі зазначеного акту перевірки (т.1, а.с.30-41).
29.08.2025 позивач направив третій особі лист № 29/08/2025 з додатками до нього (т.1, а.с.23).
Листом третьої особи від 08.10.2025 № 21205/6/14-29-07-07-02 було надано позивачу відповідь щодо результатів розгляду заперечень на акт фактичної перевірки від 28.08.2025 № 14496/Ж5/14/29/07/45052623, якою п. 3.1 «Встановлені порушення» було викладено в новій редакції: порушення п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР, п. 85.2 ст. 85 ПК України (т.1, а.с.44-51).
Порушення, передбачене п. 85.2 ст. 85 ПК України, полягає у такому.
19.08.2025 третьою особою було сформовано запит про надання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу. Зазначені документи позивачу було необхідно надати третій особі до 22.08.2025 (т.1, а.с.22).
Відповідно до акту від 27.08.2025 № 1437/ж6/14-29-07-07/45052623 про ненадання документів станом на 27.08.2025 відповідні документи третій особі надані не були (т.2, а.с.37).
Зазначене також підтверджується листом від 29.08.2025 № 29/08/2025 на письмове звернення про отримання документів з додатками до нього (т.1, а.с.23).
Так, позивачем на запит третьої особи від 19.08.2025 було надано відповідні документи лише 29.08.2025, тобто після закінчення перевірки.
Порушення позивачем п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР полягає у такому.
При продажі підакцизної групи товарів позивачем через ПРРО № 4000756285 в період з 24.02.2024 по 11.11.2024 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення обов'язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 31 746,36 грн. та через ПРРО № 4001014640 в період з 05.12.2024 по 19.08.2025 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення обов'язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 5 305,90 грн. Загальна сума по ПРРО № 4000756285 та ПРРО № 4001014640 становить 37 052,26 грн. Перше порушення по ПРРО № 4000756285: 24-02-2024 14:58:51 фіскальний чек № 1994587479, при купівлі пляшки алкогольного напою «2208906900 # АлкНапCaptainMorganSpicedGold 0,7» за ціною 499,90 грн.
Зазначені обставини підтверджуються інформацією з СОД РРО щодо позивача (т.1, а.с.150-157).
15.10.2025 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 15.10.2025 № 00177190708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у тому числі, за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 55 328,44 грн. (т.1, а.с.53) та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 15.10.2025 № 00177200708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 020,00 грн. (т.1, а.с.52).
Позивач направляв до Державної податкової служби України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення за вих. № 27-10/25 від 27.10.2025 (т.1, а.с.56-67), однак рішенням податкового органу від 24.12.2025 № 36527/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1, а.с.69-71).
Щодо посилань позивача на відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки конкретних обставин, які вказують на наявність підстав для її проведення суд зауважує таке.
Як вже зазначено судом, відповідно до ст. 80 ПК України, фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду ухвалив постанову від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 118274531), в якій сформулював висновок, який має забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України у взаємозв'язку із ст. 81 ПК України під час розгляду подібних спорів:
«Верховний Суд зазначив, що в підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення, у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.
Щодо періоду діяльності позивача який перевірявся, суд зазначає таке.
Позивач з посиланням на ст. 75 ПК України зазначив про відсутність у контролюючого органу повноважень проводити фактичну перевірку позивача з 15.11.2023 по дату закінчення перевірки, тому що такий період може охоплюватись тільки документальною перевіркою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив постанову від 09.09.2024 по справі № 280/6832/23 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 121641267), де сформулював наступний висновок.
Фактичною відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20.05.2022) (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 104400968). При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст. 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Отже, твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки, визначений пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, за період діяльності з листопада 2023 року носить характер документальної перевірки, є безпідставним. Встановлений контролюючим органом на підставі відповідних документальних даних факт порушення Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету проведеної фактичної перевірки.
Щодо відповідності предмету фактичної перевірки її підставам, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної Касаційним адміністратим судом у складі Верховного суду в постановах від 10.12.2020 по справі № 814/733/17 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 93471757), від 15.02.2023 по справі № 820/6187/16 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 108998195), ПК України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених п. 80.2 ст. 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.
Так, суд відхиляє зазначений довід позивача.
Щодо правомірності перевірки та її результатів суд зауважує таке.
Позивач вважає, що наслідки перевірки у вигляді податкових повідомлень- рішень прямо залежать від правомірності наказу про її проведення та посилається на висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який вказує, що підставою для скасування рішень контролюючого органу є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення.
Позивач вважає, що до істотних порушень, які є підставами для визнання висновків перевірки протиправними, належить отримання акту фактичної перевірки з порушенням встановленого порядку у зв'язку з неможливістю ідентифікації фактичних підстав призначення перевірки та недотримання порядку призначення перевірки.
Суд не погоджується із такими твердженнями позивача, оскільки п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України містить всі необхідні елементи для визначення підстави для призначення фактичної перевірки, тож посилання в наказі на цю норму є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України.
Так, судом було встановлено, що позивачем дійсно було порушено вимоги п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №-265/95-ВР, що підтверджується наданими відповідачем копією чеку (т.1, а.с.149) та інформацією з СОД РРО щодо позивача (т.1, а.с.150-157), а також вимоги п. 85.2 ст. 85 ПК України, оскільки позивачем на запит третьої особи від 19.08.2025 було надано відповідні документи лише 29.08.2025, тобто після закінчення перевірки, що підтверджується листом позивача на письмове звернення про отримання документів від 29.08.2025 № 29/08/2025 (т.1, а.с.23-24).
Враховуючи всі вищенаведені обставини у їх сукупності, аналізуючи норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» від 15.10.2025 № 00177190708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у тому числі, за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 55 328,44 грн. та податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 15.10.2025 № 00177200708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 020,00 грн., на переконання суду, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Зокрема, відповідачем обґрунтовано правомірність податкових повідомлень-рішень форми «С» від 15.10.2025 № 00177190708 та форми «ПС» від 15.10.2025 № 00177200708.
У свою чергу, позивачем, на переконання суду, не доведено факт протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є необґрунтованим, а відтак у його задоволенні слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для присудження на користь позивача судових витрат відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (код ЄДРПОУ 45052623, 69060, м. Запоріжжя, вул. Молочна, буд. 71) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027, 54001, м. Миколаїв, вул. Героїв Рятувальників, буд. 6) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 09 квітня 2026 року.
Суддя О.В. Прудивус