Справа №705/1257/26
1-кп/705/751/26
06 квітня 2026 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025250000000019 від 13.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України,
У провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.01.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.02.2026, який було продовжено ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.02.2026 до 12.04.2026, включно.
Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 12.04.2026, прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У клопотанні зазначено, що ризики, які стали підставою для застосування зазначеного запобіжного заходу під час досудового розслідування, не зменшилися та продовжують існувати, а саме, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення. З огляду на зазначене сторона обвинувачення вважає, що жоден із м'якіших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Потерпілі у підготовче судове засідання не з'явилися.
Захисник ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що для забезпечення належної його поведінки може бути застосовано і більш м'який запобіжний захід. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. Зазначив, що зареєстрований у с. Лемешівка Хмільницького району з 2015 року. Проживає там сам, мати померла. У разі застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, його буде утримувати тітка, яка також проживає у даному селі.
Вислухавши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думку інших учасників справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу . За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд повинен врахувати наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.01.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.02.2026, який було продовжено ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.02.2026 до 12.04.2026, включно.
До закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою обвинуваченого судовий розгляд не може бути завершений з об'єктивних причин, оскільки станом на 06.04.2026 проводиться лише перше підготовче судове засідання у яке, крім іншого, не з'явилися двоє обвинувачених та один захисник.
Водночас суд вважає, що на даний час сторона обвинувачення належним чином обґрунтувала наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були враховані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також наявність обставин, які вказують, що заявлені ризики не зменшились.
При цьому суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує, що не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких була встановлена при застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зокрема, ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки можливе притягнення до кримінальної відповідальності та суворість покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти років, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , можуть бути розцінені ним більш небезпечним ніж переховування та втеча. Також з достатньою вірогідністю продовжує існувати ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, з метою зміни ними показів на його користь, а також беручи до уваги, що жодні особи ще не допитані у судовому засіданні.
Також, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за майнові корисливі злочини, обвинувачується у вчиненні протягом тривалого часу злочинів, пов'язаних із заволодінням грошовими коштами фізичних осіб шляхом обману, вчинених під час відбування покарання у виді позбавлення волі, на думку суду, існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення наявних ризиків.
У судовому засіданні не встановлено достатніх стримуючих факторів для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, враховуючи, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій щодо переховування від суду або незаконного впливу на інших учасників провадження.
З огляду на вище викладене суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе належним чином запобігти наявним ризикам.
Також суд не вбачає підстав для зміни раніше визначеного розміру застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 64 180 гривень, в разі внесення якої обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на 60 днів, який відраховувати з дня оголошення даної ухвали, з триманням обвинуваченого в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Дія ухвали про продовження строку запобіжного заходу закінчується 04 червня 2026 року.
Залишити ОСОБА_4 розмір застави - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 64 180 гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням ним застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
- вчасно прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі с. Лемешівка Хмільницького району Вінницької області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти), інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) з іншими обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході судових засідань з участю ОСОБА_4 у присутності прокурора та суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим - протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити захиснику - до відома, направити начальнику ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання.
Суддя ОСОБА_1