Справа № 201/5086/26
Провадження № 1-кс/201/1429/2026
Іменем України
10 квітня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042130000436 від 08.04.2026 за фактом вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042130000436 від 08.04.2026 за фактом вчинення ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні слідчого відділу ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026042130000436 від 08.04.2026 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва забезпечується Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону.
Досудовим розсуванням встановлено, що будучі військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.
Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи за наступних обставин.
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а саме солдатом на посаді страшного стрільця першого механізованого відділення другого механізованого взводу другої механізованої роти першого механізованого батальйону, 08.04.2026 року близько о 00:10 год. перебував за адресою: АДРЕСА_1 , в компанії раніше знайомого ОСОБА_7 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин внаслідок словесного конфлікту у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Далі, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, перебуваючи за вищевказаною адресою у вказаний час, наблизився до ОСОБА_7 , та за допомогою заздалегідь заготовленого невстановленого досудовим розслідуванням предмету, за своїми властивостями схожого на ніж, наніс по корпусу потерпілого невизначену досудовим розслідуванням кількість ударів, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран задньої та задньою-бокової поверхні шиї справа без пошкодження СНП, множинних колото-різаних ран ділянок обох надпліч та спини, що проникають в ліву плевральну порожнину з пораненням лівої легені.
Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, таким чином виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України:
Наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України підтверджується, тим що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрюваному ОСОБА_4 , відомі відомості щодо анкетних даних та місця мешкання потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, при цьому вказані особи в судовому засіданні ще не надавали свої свідчення, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 може використовувати моральний та фізичний тиск відносно представника потерпілого або свідків, тобто незаконно впливати на них, з метою уникнення відповідальності в інкримінованому йому злочині.
Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Беручи до уваги, що органом досудового слідства встановлені докази скоєння підозрюваним ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, (згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином), у зв'язку з чим застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дозволить запобігти вказаним ризикам.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Також, вік та стан здоров'я підозрюваного не перешкоджають триманню під вартою. При цьому, звертається увага на відсутність соціально-стримуючих факторів у запобіганні ризиків та міцних соціальних зв'язків не має.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може не визначати альтернативну заставу щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства до потерпілого.
Враховуючи встановлені фактичні обставини, а саме характер та спосіб вчиненого злочину із застосуванням насильства для життя та здоров'я потерпілого, сторона обвинувачення просить не визначати альтернативну заставу.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти цим ризикам, слідчий просить задовольнити клопотання.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання, на його задоволенні наполягала.
Захисник та підозрюваний заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, просили застосувати менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду місця події, допитами свідків, допитом потерпілого, протоколом проведення обшуку.
Вказані докази, які самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Також було встановлено, що 09.04.2026 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд вважає встановленим наявність ризиків, а саме: п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день існують та обґрунтовуються наступним.
Наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України підтверджується, тим що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрюваному ОСОБА_4 , відомі відомості щодо анкетних даних та місця мешкання потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, при цьому вказані особи в судовому засіданні ще не надавали свої свідчення, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 може використовувати моральний та фізичний тиск відносно представника потерпілого або свідків, тобто незаконно впливати на них, з метою уникнення відповідальності в інкримінованому йому злочині.
Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрюваний зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
При наявності вищевказаних ризиків, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Таким чином, судом встановлено наявність ризиків визначених п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому відносно підозрюваного може бути обрано запобіжний захід.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, суд враховує дані про особу підозрюваного, який не судимий, не одружений, військовослужбовець, має зареєстроване місце проживання, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину. Також судом враховано вид та ступінь встановлених ризиків, тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 .
Враховуючи наведені вище обставини, приходжу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе не визначати розмір застави, так як суспільна безпека превалює над правом особи на свободу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 376 КПК України, суд
Клопотання старшого слідчого ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042130000436 від 08.04.2026 за фактом вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» строком на 60 днів, тобто до 07.06.2026 включно, без визначення розміру застави.
В клопотанні захисника ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1