Справа № 367/2477/24 Головуючий у І інстанції Кравчук Ю.В.
Провадження №22-ц/824/529/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
11 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.
за участі секретаря Кононової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком,
18 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю, в якому просила визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи позов, представник позивача зазначала, що 08 листопада 2022 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було укладено шлюб, який був зареєстрований Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 547.
Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Стверджує, що після народження дитини відносини між сторонами погіршились, оскільки відповідач поводив себе нестримано, агресивно по відношенню до позивачки та її дитини від першого шлюбу, а також їх спільної дитини, крім того, почав зловживати алкогольними напоями.
Зазначає, що відповідач не виконував обов'язків із забезпечення сім'ї, не бажав працевлаштуватися, внаслідок чого, позивач була вимушена вийти з декретної відпустки, згодом відповідач почав принижувати позивачку, що вона нібито не виконує своїх материнських обов'язків.
Наголошує, що за період спільного проживання відповідач неодноразово був ініціатором конфліктів та сварок, під час яких ображав та принижував позивача та дітей, вчиняв домашнє насильство, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Позивачка вказувала, що ОСОБА_1 примусово насильницькими діями відібрав у матері дитину, перешкоджає їх зустрічам, переховується від неї та органів поліції.
Наголошує на тому, що неодноразові звернення позивача до правоохоронних органів стосовно позбавлення можливості вільно спілкуватися та бачитися із своєю дитиною результатів не дали, позивач позбавлена можливості спілкуватися та бачитися зі своєю дитиною, батько дитини переховується, в тому числі і з метою уникнення мобілізації.
Вказує, що ОСОБА_2 зі своєю донькою від першого шлюбу на даний час проживає окремоу квартирі АДРЕСА_1 , у вищезазначеній квартирі є всі необхідні умови, санітарно-гігієнічний стан приміщення відповідає нормам, що підтверджується Актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 01 березня 2024 року.
Зазначає, що позивач офіційно працевлаштована та працює з 23 травня 2018 року на посаді головного технолога в ПП «Деліція», з місця роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно.
Стверджує, що, позивачка зарекомендувала себе як старанна мама, оскільки відповідно до характеристики, наданої директором ліцею № 4 міста Буча ОСОБА_2, приділяє належну увагу вихованню старшої доньки, її здоров'ю, цікавиться навчанням та поведінкою, займається розвитком дитини.
Вказує, що проживання сина з ОСОБА_1 не відповідає інтересам дитини, оскільки батько дитини зловживає алкогольними напоями, є кривдником в контексті ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за своїми людськими моральними якостями не спроможний виховати у дитини відповідальну поведінку, сформувати культурні, духовні, сімейні цінності, повагу до Закону, крім того у ОСОБА_1 відсутні належні умови проживання та стабільний дохід.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача зазначає, що найкращим інтересам дитини відповідатиме визначення місця її проживання разом з матір'ю, оскільки вона має постійне місце проживання, стабільний дохід, є відповідальною людиною, спроможною забезпечити дитині належні матеріально-побутові умови проживання, належним чином подбати про її психічне та фізичне здоров'я, духовний та розумовий розвиток, сформувати необхідні, культурні, сімейні та духовні цінності у дитини, а тому позовну заяву просить задовольнити у повному обсязі.
13 серпня 2024 року, представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 до Ірпінського міського суду Київської області подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, яка була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом протокольною ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 серпня 2024 року.
Обґрунтовуючи зустрічний позов, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійсно мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що ОСОБА_6 є довгоочікуваною та бажаною дитиною для батька, до народження дитини батько працював і зробив заощадження.
Стверджує, що нездатність матері доглядати за новонародженим сином зумовила необхідність батькові звільнитися з роботи з метою догляду за дитиною.
Зазначає, що ОСОБА_2 після народження дитини неодноразово заявляла, що син їй не потрібен, вона не може сидіти вдома, їй «рве кришу» від перебування вдома, вона не може доглядати за дитиною, оскільки син схожий на батька і тому неприємний їй, що хоче його продати або віддати комусь.
Вказує, що одного разу позивач ледь не втопила сина у ванній, дитина до сих пір боїться води.
Наголошує, що бували випадки, коли ОСОБА_2 залишала дитину наодинці зі своєю донькою від попереднього шлюбу, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зачиняла їх в квартирі, а сама йшла на прогулянку в парк.
Представник відповідача зазначає, що позивачка не здатна була забезпечити навіть мінімальний догляд хворому сину, у зв'язку з чим саме ОСОБА_1 звертався до лікарів у випадках хвороби дитини та виконував вказівки лікаря щодо лікування ОСОБА_6 .
Стверджує, що з метою забезпечення синові належного догляду, ОСОБА_1 був вимушений взяти обов'язки по догляду за сином на себе, оскільки саме батько здійснював догляд за дитиною, то на нього були оформлені виплати з допомоги при народженні дитини.
Зазначає, що після того, як в травні 2023 року ОСОБА_2 вийшла на роботу з відпустки по догляду за дитиною, вона стала вести аморальний спосіб життя, ймовірно вживала наркотичні речовини, додому приходила лише ночувати, могла й зовсім не прийти.
Вказує, що в листопаді 2023 року позивач залишила ОСОБА_6 та старшу доньку ОСОБА_8 і просто пішла з дому, її розшукували, згодом вона знайшлась, забрала ОСОБА_8 та знову зникла.
Стверджує, що 06 лютого 2024 року позивачка насильницьким способом із застосуванням сили та залученням сторонніх осіб, скориставшись тим, що ОСОБА_1 не було вдома, незаконно потрапила до будинку, вибивши в ньому вікна викрала сина, який на той момент спав та був не одягненим у теплий одяг.
Зазначає, що батько зміг повернути сина додому, але є висока ймовірність повторних спроб викрадення дитини, що завдасть малолітньому ОСОБА_6 шкоди.
Наголошує, що саме ОСОБА_1 з моменту народження сина забезпечує його необхідний догляд, дитина звикла до оточення в якому знаходиться з народження та саме з батьком син має тісний емоційний зв'язок.
За таким обставин, представник відповідача зазначає, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 з матір'ю не відповідає найкращим інтересам дитини.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник - адвокат Якименко М.М., який, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.
В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суд не дав належної оцінки доказам, які підтверджують звичне місце проживання дитини та протиправність дій позивачки ОСОБА_2 щодо примусової зміни такого місця проживання насильницьким способом із застосуванням сили, із залученням сторонніх осіб.
Як зазначає скаржник, висновок суду про те, що «сам по собі факт, що дитина з 06.02.2024 фактично проживає з батьком ОСОБА_1 не є визначальним для вирішення спору, оскільки, як було встановлено судом, відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 самостійно змінив місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , 2022 р.н., без згоди позивачки, не повідомляє позивачці адресу фактичного місця проживання дитини, та не надає їй можливості бачити дитину та спілкуватися з нею» не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки син з батьком проживає не з 06.02.2024 року, а з самого народження, і саме мати є тією особою, яка неодноразово вчиняла дії з метою насильницького відібрання дитини всупереч найкращим інтересам дитини.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що саме через протиправне, насильницьке зі сторони ОСОБА_2 відібрання дитини 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 боїться повторення насильницького відібрання дитини від батька, що завдасть шкоди дитині, оскільки саме з батьком дитина має тісний емоційний зв'язок з самого її народження.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив засади змагальності та рівності сторін, а також статтю 77 Цивільного процесуального кодексу України, визнавши висновок фахівця ОСОБА_9 від 09 вересня 2024 року неналежним доказом, оскільки такий начебто складався без вивчення матеріалів справи, без безпосередньої участі матері - ОСОБА_2 .
Варто наголосити, що в порушення засад рівності та змагальності суд першої інстанції прийняв та визнав належним висновок психічного обстеження дитини ОСОБА_7 від 08 жовтня 2024 року, проведеного дитячим психологом ОСОБА_10 , незважаючи на те, що такий проведений без вивчення матеріалів справи, а також без безпосередньої участі ОСОБА_1 , хоча у ньому містяться відомості про період проживання ОСОБА_8 з ним.
Окремо зауважуємо, що висновки психолога, зокрема і висновки ОСОБА_9 приймаються судами як належні докази
В той же час, висновок психічного обстеження дитини ОСОБА_7 від 08 жовтня 2024 року, проведеного дитячим психологом ОСОБА_10 не стосується безпосередньо предмету спору та не містить безпосередніх відомостей про стосунки ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ставлення ОСОБА_2 саме до цієї малолітньої дитини.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не вжив заходів до повного, об'єктивного і всебічного з'ясування обставин справи, визнавши неналежним доказом квитанцію ПТ «Ломбард «Столичний» і К» до прибуткового касового ордеру №362311080016 від 08.11.2023 щодо оплати ОСОБА_2 процентів, та відмовив у задоволенні клопотання про витребування від ТОВ «Українське бюро кредитних історій» відомостей про кредитну історію ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та від ПОВНЕ ТОВАРИСТВО ЛОМБАРД ТОВ СТОЛИЧНИЙ І КОМПАНІЯ відомостей про договори укладені ОСОБА_2 з товариством, в тому числі договір №36230613001 від 13.06.2023 року, зокрема про найменування майна переданого ОСОБА_2 в заставу, суми отриманих коштів, суми сплачених процентів. Вказані обставини мають значення для вирішення справи про визначення місця проживання дитини, адже майновий стан батьків підлягає врахуванню судом.
За твердженнями ОСОБА_1 після народження дитини, ОСОБА_2 виносила цінні речі з дому, здавала їх в ломбард, брала кредити. В той же час, ОСОБА_2 стверджує, що має стабільних дохід. Вказував, що суд мав би з'ясувати, чи ОСОБА_2 витрачає свій дохід на сплату процентів у Ломбарді, чи на утримання дітей.
Скаржник звертає увагу, що твердження ОСОБА_2 про часткову зайнятість на роботі та можливість опікуватися дітьми не відповідає дійсності, оскільки з відомостей наданих ПП «Деліція» ОСОБА_2 з вересня 2023 року до березня 2024 року працювала повний робочий день (8 годин), згодом по 2 години. Жодних доказів, що в цей період дітьми міг опікуватися інший відповідальний дорослий, окрім ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надала. Так само і відсутні докази того, з ким мала перебувати малолітня дитина під час перебування з матір'ю на виконання ухвали про забезпечення позову. Наведене викликає обґрунтований сумнів у поясненнях та твердженнях, що надаються особисто ОСОБА_2 , і у можливості опікуватись дитиною малолітнього віку, суміщаючи це з роботою.
Задовольняючи позов матері, суд першої інстанції виходив з неможливості розлучення ОСОБА_11 , посилаючись на постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц, у якій зроблено висновок, а саме «Після розлучення батьків, з червня 2014 року малолітня ОСОБА_3, проживає постійно, крім матері, також і з своїм старшим рідним братом - ОСОБА_4 , 2003 року народження, а тому розлучення рідних брата та сестри складе додаткове навантаження на психічний стан ОСОБА_6 та може вкрай негативно позначитися на її психічному здоров'ї та моральному настрої, і таке розлучення не буде вважатися вчиненим у найкращих інтересах дитини».
Вказує, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не є повнорідними братом та сестрою, а лише єдиноутробними, тобто такими що мають спільну матір. По-друге, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що суд не позбавлений можливості визначити роздільне місце проживання братів і сестер з обома батьками (постанови Верховного Суду від 04 липня 2024 року у справі № 361/1872/21 (провадження № 61-18120св23 від 27 листопада 2024 року у справі № 127/9377/21, 19 лютого 2025 року у справі № 405/239/22 (провадження № 61-17605св2
Суд першої інстанції не розглянув та не вирішив клопотання про призначення експертизи. Зокрема, 15.04.2025 року ОСОБА_1 подав клопотання про призначення експертизи, якою просив повернутися до стадії підготовчого провадження та призначити судово-психологічну експертизу в рамках вказаної цивільної справи, на вирішення якої поставити запитання:
1. Яке ставлення малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до батька ОСОБА_1 та до матері ОСОБА_2 ?
2. Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
3. Які психологічні наслідки матиме для дитини примусова зміна місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з місця проживання з батьком на місце проживання з матір'ю?
У судовому засіданні 16.04.2024 року вказане клопотання не було розглянуте.
У судовому засіданні 24.04.2025 року представник відповідача ОСОБА_5 просив розглянути клопотання про призначення судової експертизи, однак суд на місці ухвалив встановити наступний порядок дослідження дослідити пояснення по суті справи, письмові, розглянути клопотання. Проте, всупереч ухваленому судом, у наступних судових засіданнях клопотання про призначення експертизи не було вирішене.
Суд першої інстанції прийняв подані з порушенням статей 83, 181 Цивільного процесуального кодексу України висновки органу опіки та піклування, який залучений до участі у справі як третя особа, проте не виконав процесуального обов'язку надіслати копії поданих документів іншим учасникам справи рекомендованим листом з описом або через кабінет Електронного Суду. Вказане порушує засади змагальності та рівності сторін і позбавляє, зокрема ОСОБА_1 можливості бути обізнаним про подані у справі документи.
Суд першої інстанції всупереч статтям 78-83, 89 Цивільного процесуального кодексу України безпідставно та необґрунтовано відхилив докази, подані стороною ОСОБА_1 : висновок фахівця ОСОБА_9 від 09 вересня 2024 року; висновок спеціаліста №4 від 09.02.2024, складений судово-медичним експертом Бучанського районного відділення КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи Ляховичем С.І. щодо отримання легких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 (т.2, а.с. 126-127); квитанцію ПТ «Ломбард «Столичний» і К» до прибуткового касового ордеру №362311080016 від 08.11.2023 щодо оплати ОСОБА_2 процентів (т.2,а.с.250); копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від07.03.2024 у справі №369/3889/24 (т.2, а.с. 254); копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.05.2024 у справі№369/819/24 (т.2, а.с. 255) скріншот повідомлення, адресованого абоненту «Карінка» (т.2, а.с.12, 62, 99); скріншот переписки з абонентом «Мама» (т.1, а.с. 16, 63, 100).
Суд першої інстанції вважав, що наданий органом опіки та піклування висновок щодо розв'язання спору про визначення місця проживання дитини є повним, об'єктивним, обґрунтованим, складений з урахуванням інтересів дитини, однак вказане не відповідає дійсним обставинам справи.
Виконавчий комітет Бучанської міської ради, не здійснював практичних заходів задля дружнього врегулювання конфлікту між членами родини, не пропонував проведення медіації за участю батьків, не проводив дій із залучення фахівців для врегулювання конфлікту між батьками дитини, психологічної підтримки батьків та дитини, впровадження освітніх чи корекційних заходів, роз'яснення батькам обов'язків щодо прийняття спільних рішень щодо основних питань, пов'язаних з вихованням дитини
Суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 та його сина на повагу до сімейного життя. З огляду на викладене, ОСОБА_1 був вправі розраховувати на те, що суд як «агент держави», на якого покладена відповідальність за захист прав і свобод, визначених цією Конвенцією та протоколами до неї, захистить немайнові права батька та дитини, що забезпечить ОСОБА_6 надійне та стабільне середовище.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Савелова Ю.М. у відзиві на апеляційну скаргу наводить заперечення щодо її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Вказує, що при розгляді справи суд першої інстанції дослідив усі подані сторонами докази та дав їм належну оцінку, зазначивши мотиви з яких суд приймає до уваги або ж відхиляє докази, як неналежні.
Зазначає також, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судово-психологічної експертизи, оскільки воно було подано на стадії розгляду справи по суті, а не в підготовчому провадженні. Крім того, вважає недоцільним проведення психологічного дослідження щодо прихильності або емоційного стану дитини, з огляду на її вік та враховуючи, що внаслідок свідомого та системного перешкоджання батька у спілкуванні матері із дитиною, емоційне відчуження може носити штучний характер. Мати не бачилася з дитиною з 06.02.2024 року і така ситуація є результатом односторонніх дій батька, який примусово ізолював дитину від матері, а тепер намагається використати наслідки власної поведінки як аргумент у спорі, що на думку представника позивача може свідчити про зловживання процесуальними правами.
Представник позивача звертає увагу суду на те, що викладені в апеляційній скарзі «фактичні обставини», зокрема щодо неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків відносно дітей, неналежного догляду за ОСОБА_13 , вживання нею наркотичних речовин, є надуманими та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
Вказує, що психологічне та фізичне насильство мало місце саме зі сторони ОСОБА_1 і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. У зв'язку із цим ОСОБА_2 змушена була перервати декретну відпустку через матеріальні труднощі, залишити спільне місце проживання та забрати дитину із собою. Однак, розуміючи рівність прав і обов'язків батьків щодо дитини, ОСОБА_2 не перешкоджала батькові у спілкуванні з дитиною, сприяла зустрічам, пропонувала врегулювати питання визначення місця проживання дитини шляхом укладення відповідного договору. В цей період ОСОБА_2 орендувала житло, в яке переїхала разом із своїми дітьми, що підтверджується актом депутата Бучанської міської ради від 08.05.2024 року. Однак, в подальшому батько насильно відібрав сина у матері і незаконно утримує дитину, чим порушує права матері за захистом яких вона звернулась до суду.
Щодо неповноти висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, який наданий на вимогу суду, представник позивача звертає увагу на те, що служба у справах дітей, не дивлячись на усі намагання, не змогла встановити місцезнаходження дитини та її батька, оскільки ОСОБА_4 не проживає по місцю реєстрації, повідомити суду адресу свого фактичного місця проживання разом із малолітньою дитиною відмовився. Зазначені обставини унеможливили проведення перевірки органом опіки та піклування житлово-побутових умов батька і дитини, спілкування із ними, проведення медіації.
Тому вважає висновок органу опіки та піклування законним, обґрунтованим та прийнятим в межах повноважень.
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - адвокат Якименко М.М. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Савелова Ю.М. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Представник виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача та пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам законодавства відповідає.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 547 (т.1, а.с. 22).
Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у подружжя народилася дитина - ОСОБА_4 , про що 29 листопада 2022 року Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 457 (т.1, а.с.23).
Відповідно до копії наказу директора приватного підприємства «Деліція» Роберта Секери від 06.12.2022 №443, технологу ОСОБА_2 надано відпустку по догляду за дитиною (сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ), до досягнення ним трирічного віку, з 05.01.2023 по 11.11.2025 (т.2, а.с. 205).
Згідно із копією наказу директора Приватного підприємства «Деліція» Роберта Секери від 02.06.2023 №220, дозволено технологу ОСОБА_2 з 05 червня 2023 року приступити до роботи на умовах неповного робочого дня (4 години: з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.) під час відпустки по догляду за дитиною (т.2, а.с. 206).
Відповідно до виписки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 24.10.2022 відкрила рахунок Пакунок малюка, залишок на якому становить 1, 93 грн. (т.2, а.с. 207).
Згідно із випискою АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 отримувала виплати соціального фонду з грудня 2022 року по жовтень 2023 року включно (т.2, а.с. 208-209).
Відповідно до рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2024 року у справі № 367/1372/24, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 листопада 2022 року у Бучанському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 547, розірвано. Рішення суду набрало законної сили 01.07.2024 (т.3, а.с. 118-120).
ОСОБА_2 також має доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції у Київській області 29 січня 2013 року, актовий запис № 64 (т.1, а.с. 44).
Відповідно до характеристики, наданої директором Бучанського ліцею №4, ОСОБА_2 приділяє належну увагу вихованню доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її здоров'ю, цікавиться навчанням та поведінкою, займається розвитком дитини (т.1, а.с.45).
Згідно з висновком психічного обстеження дитини ОСОБА_7 від 08 жовтня 2024 року, проведеного дитячим психологом ОСОБА_10 , між Кариною та матір'ю сформований тісний емоційний зв'язок, під час бесіди з дитиною та проведеними діагностичними методиками з нею, психологом відмічена позитивна прив'язаність ОСОБА_8 до матері, під час обстеження наявного фізичного чи психологічного насилля щодо дитини виявлено не було, до дитини не пред'являються підвищені вимоги, застосовується демократичний стиль виховання, дитина самостійна у прийнятті рішень, відповідно свого віку, зразок для наслідування у Карини - мама (т.3, а.с. 158-159). Відповідно до диплому магістра НОМЕР_5 , ОСОБА_14 закінчила у 2021 році з відзнакою Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю - психологія, має численні сертифікати щодо проходження підвищення кваліфікації (т.3, а.с. 150-156).
Згідно з відповіддю Комунального некомерційного підприємства «Бучанський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 22 березня 2024 року № 171 на адвокатський запит ОСОБА_3 декларація про вибір лікаря була укладена між лікарем-педіатром ОСОБА_15 та ОСОБА_2 в період з 08 грудня 2022 року по 12 березня 2024 року, мати супроводжувала дитину під час звернень до закладу для отримання медичної допомоги, а саме: відвідування по хворобі, проведення вакцинації згідно календаря профілактичних щеплень, під час візитів до лікаря поводила себе звичайно, відхилень у її поведінці по відношенню до дитини, чи до персоналу не було (т.2, а.с. 201).
Відповідно до довідки ПП «Деліція» № 45 від 06 лютого 2024 року, ОСОБА_2 працює в ПП «Деліція» з 23 травня 2018 року по теперішній час на посаді головного технолога (т.1, а.с.41).
Відповідно до довідки ПП «Деліція» № 321 від 15 серпня 2024 року, ОСОБА_2 працює в ПП «Деліція» з 23 травня 2018 року по теперішній час на посаді головного технолога, графік роботи з неповним робочим днем по 2 години з понеділка по п'ятницю з 09 год. 00 хв. по 11 год. 00 хв., субота, неділя - вихідні дні (т.2, а.с. 210).
Згідно із характеристикою головного технолога ОСОБА_2 , виданою ПП «Деліція» від 31 січня 2024 року, остання характеризується як грамотний та відповідальний працівник, спроможна на високому рівні здійснювати виконання поставлених завдань, має добрі організаторські здібності та практичний досвід роботи з людьми, до виконання службових обов'язків ставиться відповідально, виконує їх в повному обсязі, в складних умовах діє впевнено, приймає вірні та виважені рішення, активно працює над підвищенням своїх професійних знань, у керівництва підприємства користується довірою (т.1, а.с. 42).
Відповідно до довідки про доходи, виданої в лютому 2024 року Приватним підприємством «Деліція», загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з серпня 2023 року по січень 2024 року без урахувань ПДФО становить 163 446 (сто шістдесят три тисячі чотириста сорок шість) гривень 63 копійки (т.1, а.с.43).
Відповідно до довідки про доходи, виданої 09.05.2024 Приватним підприємством «Деліція», загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року без урахувань ПДФО та В/З становить 179 752 (сто сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні 17 копійок (т.1, а.с.105).
Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про прийняття особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незнятої чи непогашеної судимості не має (т.1, а.с. 47).
Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 105 від 20 лютого 2024 року виданою Комунальним некомерційним підприємством «Бучанський консультативно-діагностичний центр» Бучанської міської ради, протипоказань для виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 не виявлено (т.1, а.с. 46).
Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 135 від 16 вересня 2024 року виданою ТОВ «Медпроф», протипоказань для роботи працівником підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі ОСОБА_2 не виявлено (т.3, а.с. 170).
Відповідно до копії диплому з відзнакою, серії НОМЕР_6 , ОСОБА_16 закінчила у 2010 році Погребищенський медичний коледж за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобула кваліфікацію фельдшер (т.2, а.с. 197), а також працювала з 2010 по 2018 роки на посадах медичної сестри та фельдшера (т.2, а.с. 199-200).
Позивачкою надано докази про супроводження нею дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 під час звернення до лікаря Амбулаторії групової практики №1 КНП «Бучанський ЦНМСД» БМР - 10 серпня 2023 року, 23 листопада 2023 року, 29 листопада 2023 року (т.2, а.с.202-204).
Відповідно до договору оренди квартири від 13 листопада 2023 року, укладеного між ОСОБА_17 та ОСОБА_2 , остання є орендарем квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 28-31).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 01 березня 2024 року, головним спеціалістом сектору з питань соціально-правового захисту дітей ВССДС ЦСС УСП БМР Кучеренко А.Р. та головним спеціалістом сектору з питань соціально-правового захисту дітей ВССДС ЦСС УСП БМР Поляруш І.Н. на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 від 21 грудня 2023 року за № М-7219/12.1-07, з метою обстеження житлово-побутових умов проживання проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_2 .
У даному акті зазначено, що у квартирі створено всі необхідні умови для проживання, кухня та кімната відповідно умебльовані та облаштовані побутовою технікою, санітарно-гігієнічний стан приміщення відповідає нормам. У кімнаті розміщено дитяче ліжечко для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для старшої дитини, малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, відпочинку та навчання. У мами зі старшою донькою стосунки хороші, доброзичливі, благонадійні. У квартирі проживають: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (т.1, а.с. 56-57).
Згідно із копією Акта депутата Бучанської міської ради Продан О.Л. від 08 травня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 , проживали на підставі договору оренди житла ОСОБА_2 (мати) та ОСОБА_4 (син) з 13 листопада 2023 року до 19 грудня 2023 року, зі старшою донькою ОСОБА_7 проживають по теперішній час, інформацію, викладену в акті підтвердили сусіди ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (т.1, а.с. 104).
Згідно з Рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради від 07 червня 2024 року № 3719 «Про визначення місця проживання дитини, малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », Виконавчий комітет Бучанської міської ради розглянувши ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 квітня 2024 року у цивільній справі № 367/2477/24 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, враховуючи рекомендацію комісії з питань захисту прав дитини від 06 червня 2024 року, вирішив визначити місце проживання дитини, малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю, громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та затвердити відповідний висновок відділу служби у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини. Зобов'язано батьків дитини, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належним чином виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини та не перешкоджати один одному в участі у її вихованні та утриманні (т.3, а.с.2, 4).
Відповідно до висновку відділу служби у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання дитини, малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано за доцільне, щоб малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом із матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов'язано батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перешкоджати один одному в участі у вихованні їх спільної дитини.
Як видно із вказаного висновку, 01.03.2024 спеціалістами відділу було проведено обстеження житлового-побутових умов проживання громадянки ОСОБА_2 .
06.03.2024 спеціалістами відділу разом з поліцейським офіцером громади був здійснений виїзд, з метою розгляду питання та обстеження житлово-побутових умов проживання громадянина ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . У результаті виїзду встановлено, що батько дитини, громадянин ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не перебували за вказаним місцем проживання, зі слів власника будинку та матері громадянина ОСОБА_1 , вони із сином тимчасово проживають в м. Києві, у родичів, тому, враховуючи відсутність дитини та батька - обстежити житлово-побутові умови дитини не було можливим.
Спеціалістам відділу жодного разу не вдавалося зв'язатися з громадянином ОСОБА_1 , на телефонні дзвінки він не відповідає, неодноразово за допомогою застосунку «Вайбер» запрошувався на засідання комісії з питань захисту прав дитини, кожного разу, через відсутність зв'язку із батьком дитини, розгляд питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини було відкладено.
Матір'ю дитини ОСОБА_2 створено всі необхідні умови для повноцінного виховання та розвитку малолітньої дитини ОСОБА_4 , офіційно працевлаштована, має на утриманні старшу доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , характеризується позитивно.
Умови проживання батька дитини, його особисті якості, можливість створення належних умов для виховання, станом на 06.06.2024, відділу служби у справах дітей та сім'ї так і не відомі.
У висновку зазначено, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою передачі йому дитини, при складенні висновку беруться до уваги відомості, отримані за результатами обстеження умов проживання, з позовної заяви з додатками, з характеристик, при цьому враховуючи вік дитини, особисті якості батьків, та можливість створення належних умов для виховання (т.3, а.с. 3, 5).
Згідно із копією відповіді Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області № 83/109/1400/24 від 04 січня 2024 року, наданої на запит адвоката Савелової Ю.М., за запитуваний період зареєстровано наступні звернення ОСОБА_2 : №16584, 10.09.2023 о 20:46, подія - домашнє насильство, 10.09.2023 о 20:41 надійшло повідомлення від служби 102 про те, що за адресою АДРЕСА_4 , буянить чоловік, в будинку малолітня дитина 9 міс., ШМД не потрібна, заявниця ОСОБА_2 , за результатами виклику складено адміністративний протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП; №20859, 13.11.2023 о 15:47, 13.11.2023 о 15:44 зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_4 , буянить чоловік, ШМД не потрібно, зброї не застосовує, зі слів забрав документи заявниці та словесно погрожує, заявниця ОСОБА_2 , за результатами виклику складено адміністративний протокол за ст. 183 КУпАП; №24694, 19.12.2023 о 19:04, 19.12.2023 о 19:02 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою АДРЕСА_4 , чоловік зачинився в будинку та не дає заявниці забрати спільну дитину, заявниця ОСОБА_2 , результат виклику - списано до справи (т.1, а.с. 24).
Відповідно до копії відповіді Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області № 181/ел/109/1402/01-2024 від 04 січня 2024 року наданої на запит адвоката Савелової Ю.М., у Відділі поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події від 10 вересня 2023 року за № 16584 було зареєстровано повідомлення громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами розгляду вказаного повідомлення було складено протокол про адміністративне правопорушення ВАВ № 933324 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 , 1987 р.н., та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника АА № 282791, вказаний протокол разом з матеріалами направлено на розгляд до Ірпінського міського суду (т.1, а.с. 25).
Згідно з копією постанови Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2023 року у справі № 367/7283/23, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на підставі ст.22 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого суд обмежився усним зауваженням, провадження у справі на цій підставі закрито (т.1, а.с. 117-118).
Постановою Київського апеляційного суду від 07 березня 2024 року у справі 367/7283/23, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2023 року, апеляційна скарга повернута ОСОБА_1 (т.1, а.с. 112-116).
Відповідно до копії талону повідомлення єдиного обліку № 1684 від 02.02.2024 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ОСОБА_2 25.01.2024 о 10:00 год за адресою: АДРЕСА_4 , звернулася до Відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області із заявою про те, що її чоловік ОСОБА_1 не дає бачитися зі спільною дитиною (т.1, а.с.32).
Згідно з копією талону-повідомлення єдиного обліку № 020852 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ОСОБА_2 06 лютого 2024 року о 19:04 год. звернулася до Відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області у зв'язку з тим, що буянить чоловік та погрожує забрати дитину (т.1, а.с. 33).
Згідно із копією медичної довідки № 11 Травматологічного пункту травматологічного відділення Ірпінської центральної міської лікарні від 08 лютого 2024 року, довідка видана ОСОБА_2 про те, що остання 06 лютого 2024 року, отримала травму з наступним діагнозом - удар плечового пояса і плеча, забій м'яких тканин, підшкірні гематоми ділянки правого плеча, правого променево-зап'ясткового суглобу (т.1, а.с.38).
10.02.2024 ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 , зверталася до Відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області із повідомленнями про те, що ОСОБА_1 не відповідає на дзвінки та не дає бачитись зі спільною дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на думку заявниці чоловік перебуває у будинку за вказаною адресою: (т.1, а.с.34-35).
01.03.2024 о 08:00 год. за адресою: АДРЕСА_4 , до Відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що з чоловік заявниці вчиняє протиправні дії та не дає бачитись з дитиною (т.1, а.с. 37).
01.03.2024 о 17:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , до Відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло звернення від ОСОБА_2 про те, що з 06.02.2024 чоловік заявниці ОСОБА_1 , не повідомляє їй про своє місцезнаходження, спільна дитина ОСОБА_4 наразі перебуває з чоловіком (т.1, а.с. 36).
04.03.2024 ОСОБА_2 звернулася із заявою до начальника Гостомельської селищної військової адміністрації, в якій просила обстежити умови проживання її дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_4 , який знаходиться з батьком ОСОБА_1 , зазначила, що дитину вона не бачила з 06.02.2024, так як батько її насильно забрав та не дозволяє бачитися (т.1, а.с.40).
Згідно з відповіддю Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 04 квітня 2024 року, наданій ОСОБА_2 , надати акт обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має можливості, оскільки під час виїзду за адресою: АДРЕСА_4 , двері ніхто не відчинив, зі слів сусідів ОСОБА_1 проживає за сел. Ворзелем (т.1, а.с. 103).
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі №367/2251/24 задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Савелової Ю.М. про забезпечення позову до подачі позовної заяви, на час розгляду судової справи про визначення місця проживання дитини, визначено місце та час спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступним графіком: щотижня з 17 години 00 хвилин четверга до 08 години 00 хвилин понеділка, зобов'язано батька дитини - ОСОБА_1 , передавати малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зазначені вище дні для спілкування та виконання батьківських обов'язків (т.1, а.с. 48-55).
Відповідно до постанови Київського апеляційного суду у справі № 367/2251/24 від 06 червня 2024 року, залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року - залишено без змін (т.2, а.с. 228-241).
Згідно з копією постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2024 року по справі № 367/2251/24, касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Якименко Микола Миколайович залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін (т.3, а.с. 197-212).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 4167 від 15.03.2024 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ОСОБА_2 15.03.2024 о 10:16 год. за адресою: АДРЕСА_4 , звернулася до Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області із заявою про те, що ОСОБА_1 не виконує ухвалу суду, дана заява зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції (т.1, а.с.58-59).
Згідно з актами державного виконавця від 28 березня 2024 року, 04 квітня 2024 року, 11 квітня 2024 року, батько дитини ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , відсутній, ухвала суду від 11 березня 2024 року у справі №367/2251/24 не виконана (т.1, а.с. 106-108).
Постановами про накладення штрафу від 04 квітня 2024 року та від 19 квітня 2024 року, винесеними у виконавчому провадженні № 74479668, головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дяченком Євгеном Валерійовичем, за невиконання ухвали суду у справі № 367/2251/24 від 11 березня 2024 року на ОСОБА_1 накладено штрафи у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень та 3 400 (три тисячі чотириста) гривень відповідно (т.1, а.с. 109-110).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 058264 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 16.05.2024 за №4939 щодо невиконання рішення суду чоловіком, а саме не дає дитину для зустрічі (т.1, а.с. 119).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 058265 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 23.05.2024 за №5243 про те, що чоловік забрав дитину ОСОБА_4 (т.1, а.с. 119).
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111420000065 від 14 червня 2024 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 13.06.2024 слідчим Відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та розпочато досудове розслідування, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 13.06.2024 до ЧЧ ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області звернулася ОСОБА_2 з заявою про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 умисно не виконує ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11.03.2024 щодо зобов'язання передавати малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_2 (ІКС ІПНП №6149) (т.2, а.с. 193).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 7021 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 04.07.2024 о 17:22 за адресою АДРЕСА_5 , про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , не дає бачитися зі спільною дитиною, є ухвала суду (т.3, а.с. 163).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 7281 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 11.07.2024 о 17:28 за адресою АДРЕСА_6 , про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , не дає бачитися зі спільною дитиною, є ухвала суду (т.3, а.с. 164).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 058284 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 18.07.2024 за №7613 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не дає бачитися зі спільною дитиною, є ухвала суду (т.3, а.с. 175).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 8174 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 01.08.2024 о 18:15 за адресою АДРЕСА_6 , про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , не виконує ухвалу суду, в цей день мав передати дитину ОСОБА_4 (т.3, а.с. 174).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 058293 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 08.08.2024 за №8431 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду, не дає бачитися з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.3, а.с. 176).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 058306 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 29.08.2024 за №9352 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду та не дає бачитися з дитиною ОСОБА_4 (т.3, а.с. 165).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 058308 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 08.09.2024 за №9819 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду та не дає бачитися з дитиною ОСОБА_4 (т.3, а.с. 166).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 058315 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 13.09.2024 за №10020 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду, а саме не дає бачитися з дитиною (т.3, а.с. 167).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 058340 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 22.09.2024 за №10416 про те, що колишній чоловік не виконує рішення суду та не дає бачитися з дитиною (т.3, а.с. 168).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 058341 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 04.10.2024 за №10983 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду та не дає бачитися з дитиною (т.3, а.с. 169).
Відповідно до постанови Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/1847/22 від 04 липня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постановою Київського апеляційного суду у справі № 367/1847/22 від 28 березня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 04 липня 2022 року, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала (т.2, а.с. 179-184).
Згідно з відповіддю відділу служби у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради № 04-03/2127 від 16 серпня 2024 року та акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 15 серпня 2024 року, встановити перебування малолітнього ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 не вдалося, підтвердити чи спростувати факт проживання малолітнього за вищезазначеною адресою неможливо, за вказаною адресою перебував співмешканець матері громадянина ОСОБА_1 , поводився неадекватно, конструктивного діалогу не вийшло, на телефонні дзвінки ОСОБА_1 та його матір не відповідають (т.3, а.с. 138-140).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 27 вересня 2024 року, складеного спеціалістами ВС СДС ЦССЦСП БМР на підставі звернення ОСОБА_2 від 18.09.2024, за адресою: АДРЕСА_5 , під час інспектування вийшов вітчим, який поводив себе агресивно, переходив на особисті образи, до будинку представники служби не заходили, в бесіді вітчим сказав, щоб з усіма питаннями зверталися до юридичної компанії, яка представляє інтереси, на інші пояснення чути нічого не захотів (т.3, а.с. 160-162).
Згідно із відповіддю Служби у справах дітей Київської обласної військової адміністрації від 16.08.2024 №1751/47.01/47.04/2024, на звернення ОСОБА_2 , зазначено, що відділ служби у справах дітей та сім'ї не володіє інформацією про місце перебування малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2022 р.н., а отже, скласти акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, за результатами проведення якого буде отримано висновок щодо рівня безпеки дитини, з метою вжиття відповідних та негайних заходів для її безпеки та захисту - також неможливо (т.3, а.с. 195-196).
Згідно із відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_10 від 10 жовтня 2024 року №7/6322, адресованої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , не оновлював свої військово-облікові дані, громадянин ОСОБА_1 підлягає мобілізації, має штрафи за порушення ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військово-лікарську комісію не проходив (т.3, а.с.149).
Позивачкою долучено копію повістки на відправку, адресованої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 (т.2, а.с.196).
Згідно із відповіддю представника Уповноваженого ВРУ з прав людини Рибченко І.П. від 26.08.2024 №51227.4/Р-28239.3/24/48.1, у межах розгляду звернення, направлено лист до Національної поліції України з проханням вжити заходів щодо встановлення місцеперебування дитини з метою дотримання права заявниці на виховання сина та спілкування з ним (т.3, а.с. 136-137).
Також, представником позивачки ОСОБА_2 долучено докази звернення ОСОБА_2 до: начальника служби у справах дітей та сім'ї Бучанської райдержадміністрації до 19.07.2024, Міністра оборони України від 16.11.2024, начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 27.12.2024, начальника ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 31.12.2024, з проханням вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження дитини ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_1 (т.4, а.с. 84-97).
Відповідно до копії обмінної карти пологового будинку, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 народила дитину чоловічої статі (т.2, а.с. 49-50).
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Бучанської районної військової адміністрації Київської області № 967 від 26 грудня 2023 року, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , останній перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Бучанської районної військової адміністрації Київської області та отримує допомогу на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.2, а.с.128).
Відповідно до копії протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 06.02.2024, до Відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області звернулася ОСОБА_12 із заявою, в якій зазначила, що 06.02.2024 близько 11:20 год. її невістка ОСОБА_2 прийшла з невідомими особами до її будинку за адресою: АДРЕСА_7 , та з невідомою особою у формі поліції залізли через вікно та забрали дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після чого зникли з місця події (т.2, а.с.58-59).
Згідно з талоном-повідомленням єдиного обліку № 1077 від 06.02.2024 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу дію, 06 лютого 2024 року до відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області звернувся ОСОБА_1 із заявою про те, що 06.02.2024 о 11:29 за адресою: АДРЕСА_6 , невстановлені особи, які назвалися службою в справах дітей разом з працівниками поліції та з колишньою дружиною заявника ОСОБА_2 проникли до житла заявника та без рішення суду забрали дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.2, а.с. 103).
Відповідно до копії протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 11.07.2024, та письмових пояснень від 11.07.2024, до Відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області звернулася ОСОБА_12 із заявою, в якій просила обмежити присутність ОСОБА_2 , яка систематично приходить за її місцем проживання, незважаючи на апеляційну скаргу (т.2, а.с.6, 8).
Згідно із актом депутата Бучанської міської ради Риженко Людмили Володимирівни від 19.01.2024, за адресою: АДРЕСА_5 , проживають без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 20.12.2023 (т.2, а.с.124).
Відповідно до акта депутата Бучанської міської ради Риженко Людмили Володимирівни від 25 березня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_5 , проживають без реєстрації ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , а також з січня 2024 року проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , побутові умови придатні для проживання як дорослих, так і малолітньої дитини (т.2, а.с. 125).
Відповідачем надано доказ звернення до лікаря Амбулаторії №1 КНП «Бучанський ЦПМСД» БМР 04.01.2024, пацієнт - ОСОБА_4 , заключення ГРВІ (т.2, а.с. 46).
Згідно з відповіддю Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 16 лютого 2024 року на заяву ОСОБА_1 щодо реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , останньому відмовлено у реєстрації місця проживання малолітньої дитини у зв'язку з тим, що в поданому пакеті документів відсутня згода матері (т.2, а.с. 136).
Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 09.01.2024 незнятої чи непогашеної судимості не має (т.2, а.с. 251).
Згідно з висновком фахівця ОСОБА_9 від 09 вересня 2024 року за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на звернення його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має тісну, надійну прив'язаність та позитивну прихильність до батька, який є його опорним об'єктом і якого він чітко пов'язує з відчуттям захищеності та безпеки, фігуру батька дитина наразі сприймає як важливу і основну для себе, тяжіє до активного спілкування та боїться втратити можливість спілкування з ним. Дитина перебуває у сталому середовищі, що є для неї безпечним та є прийнятним. Зміна місця проживання дитини з місця проживання з батьком на місце проживання з матір'ю є неможливою через те, що викличе у дитини значні психологічні травмівні зміни. Відібрання дитини від батька є неприпустимим через негативні психологічні наслідки для здоров'я дитини. У випадку не виконання рекомендацій існує загроза психологічного травмування ОСОБА_6 та розвитку у нього несприятливих наслідків впливу надмірних для дитини стресових факторів внаслідок порушення безпечності та надійності середовища: деформація прив'язаності щодо споріднених осіб, депресивні стани, розлади соціальної адаптації, труднощі у стосунках з оточуючими. Відповідно до диплому кандидата наук НОМЕР_7 , виданого на підставі рішення атестаційної колегії від 04 липня 2013 року, ОСОБА_9 присуджено науковий ступінь кандидата психологічних наук із спеціальності медична психологія (т.4, а.с. 1-9).
Згідно з відповіддю Головного управління ДПС у Київській області від 18.12.2024, наданою на виконання ухвали суду від 04.11.2024, та долученою до неї відповіддю на запит від 18 грудня 2024 року, номер запиту 1036-2024-0003253 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела-суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору щодо ОСОБА_1 за період з 4 кварталу 2022 року по 3 квартал 2024 року, встановлено, що з січня 2024 року по вересень 2024 року ОСОБА_1 нараховувались щомісяця 860 (вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок соціальних виплат УСВП Бучанської РДА, інформація про інші доходи відсутня (т.4, а.с. 46-48, 128-129).
Відповідно до наданих на виконання ухвали суду від 04.11.2024 Приватним підприємством «Деліція» витягів із табелів обліку використання робочого часу за період з 02 червня 2023 року по 04 листопада 2024 року, стосовно працівника - головного технолога (провідного технолога, заступника головного технолога) ОСОБА_2 судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала на вказаних посадах із різною зайнятістю, в тому числі, неповний робочий день (т.4, а.с. 50-69).
Перевіривши та надавши оцінку зазначеним вище письмовим доказам, суд першої інстанції встановив наступні фактичні обставини у даній справі.
З 08 листопада 2022 року позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 перебували у шлюбі. Шлюб розірвано рішенням суду від 29.05.2024 року, яке набрало законної сили 01.07.2024 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народився спільний син - ОСОБА_4 .
Після народження дитини позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною - ОСОБА_21 до досягнення ним трирічного віку.
З 05 червня 2023 року позивачці директором підприємства було дозволено приступити до роботи на умовах неповного робочого дня під час відпустки по догляду за дитиною.
Сторони, спільна дитина ОСОБА_4 , а також донька ОСОБА_2 від попереднього шлюбу - ОСОБА_7 проживали до 13 листопада 2023 року проживали за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 - в АДРЕСА_4 .
Відносини між сторонами не склалися, і з 13 листопада 2023 року позивачка ОСОБА_2 разом з дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 переїхала проживати на орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Фактично з того часу розпочався спір між сторонами стосовно місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
06 лютого 2024 року відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 без згоди позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_2 забрав малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з місця проживання позивачки ОСОБА_2 - до себе.
З того часу (з 06.02.2024) ОСОБА_1 не надає можливості позивачці бачити дитину та спілкуватися з нею, змінив місце проживання з дитиною, не повідомляє позивачці адресу фактичного місцезнаходження свого та малолітньої дитини.
Викладені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із позовом про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 вказував, що відповідачка (позивачка за первісним позовом) ОСОБА_2 після народження ОСОБА_4 була нездатна доглядати за дитиною, одного разу ледь не втопила дитину у ванній, не турбувалася про сина, коли він хворів, залишала вдома наодинці із донькою від попереднього шлюбу, 2013 року народження, після виходу з відпустки по догляду за дитиною стала вести аморальний спосіб життя, ймовірно вживала наркотичні речовини, в листопаді 2023 року залишила ОСОБА_6 та старшу доньку і просто пішла з дому, її розшукували. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначав, що саме він з народження дитини забезпечував сину все необхідне і саме з батьком малолітній ОСОБА_6 має тісний емоційний зв'язок.
Задовольняючи первісний позов та визначаючи місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із матір'ю, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, а саме орендує житло, де створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, відпочинку та навчання дітей, офіційно працевлаштована та має достатній і стабільний заробіток, має можливість працювати неповний робочий день у разі такої потреби, за місцем роботи характеризується позитивно, також має медичну освіту, належним чином виконує обов'язки щодо навчання старшої доньки, пройшла психіатричний огляд, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин - протипоказань для виконання батьківських обов'язків не виявлено, займалася лікуванням сина - ОСОБА_4 , про що надані відповідні медичні документи, незнятої чи непогашеної судимості не має. Судом також взято до уваги висновок відділу служби у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини, малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю, громадянкою ОСОБА_2 , який суд вважав повним, об'єктивним, обґрунтованим, складений з урахуванням інтересів дитини.
В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з батьком, суд першої інстанції врахував, що батько без згоди матері і за відсутності об'єктивних обставин, які б загрожували нормальному життю і розвитку дитини, змінив місце проживання малолітньої дитини, якій на той час виповнилося лише 1 рік та майже 3 місяці, позбавивши матір можливості спілкуватися з сином тривалий час, що, вочевидь, суперечить інтересам дитини. Станом на момент розгляду справи адреса фактичного місця проживання відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_4 - суду не відома, також, суду не відомі умови проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем ОСОБА_1 не надано. У судовому засіданні 24.04.2025 відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 відмовився назвати суду адресу свого фактичного місця проживання разом з малолітньою дитиною, посилаючись на те, що позивачка ОСОБА_2 становить небезпеку для дитини, проте, жодного доказу на підтвердження вказаних доводів відповідач ОСОБА_1 не надав. Також, у судовому засіданні 24.04.2025 відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 зазначив про те, що проживає з малолітньою дитиною - ОСОБА_4 у орендованій квартирі, дитина забезпечена всім необхідним, перебуває вдома, дитячий садок не відвідує, відповідач працює, місце роботи не назвав, та коли він на роботі, то з дитиною перебуває няня. Проте, жодного доказу на підтвердження вказаних доводів відповідачем не надано.
Судом також було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з січня 2024 року отримує соціальну допомогу при народженні дитини на малолітню дитину ОСОБА_4 - 860 грн у місяць, відомості щодо інших доходів відповідача ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. У судовому засіданні 24.04.2025 відповідач ОСОБА_1 повідомив, що працює та отримує дохід, однак, доказів на підтвердження вказаних доводів відповідачем не надано. Також, ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження доводів поданої зустрічної позовної заяви щодо наявності у нього заощаджень та нерухомого майна у власності.
Встановлено, що незнятої чи непогашеної судимості ОСОБА_1 не має.
При прийнятті рішення суд також врахував поведінку відповідача ОСОБА_1 , який протягом тривалого часу (з 06 лютого 2024 року) не надає можливості дитині малолітнього віку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , бачитися з матір'ю - ОСОБА_2 та спілкуватися з нею, таким чином, не діє в найкращих інтересах дитини.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).
Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21) зазначено, що «міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах».
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки щодо дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Коли батьки перебувають у рівних умовах, мають однакове ставлення до своїх батьківських обов'язків та в разі однакової прихильності дитини до обох батьків, місце проживання дитини має бути визначено з тим із батьків, яким створено більш сприятливі умови для проживання дитини (див.: постанова Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17).
У межах розгляду цієї справи судами встановлено, що після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами дитина залишилася проживати із матір?ю. При цьому жодною із сторін справи не було спростовано, що саме це місце проживання дитини було визначено за взаємною згодою батьків.
Проте, з 6 лютого 2024 року батько дитини ОСОБА_1 без згоди матері дитини забрав дитину, якій на той час виповнилося лише 1 рік та майже 3 місяці, проживати до себе, не повідомивши їй про місце їх проживання.
Доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про те, що саме ОСОБА_2 є тією особою, яка неодноразово вчиняла дії з метою насильницького відібрання дитини всупереч найкращим інтересам дитини, належним чином не виконувала свої батьківські обов'язки відносно сина, не доглядала за ним, що мати становить небезпеку для життя дитини, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження, оскільки належними та допустимими доказами доведені не були.
Враховуючи зазначене, апеляційний вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що зміна батьком місця проживання дитини мала місце за відсутності, по-перше, об'єктивних обставин, які б загрожували нормальному життю і розвитку дитини, а по-друге, за відсутності встановлених фактів перешкоджання матері у спілкуванні батька з дитиною.
Для зміни одним із батьків усталеного місця проживання дитини повинні бути вагомі аргументи, у противному випадку такі дії вказують на порушення визначених статтею 7 СК України принципів добросовісності та максимально можливого урахування інтересів дитини.
Натомість у цій справі вагомих аргументів для зміни батьком місця проживання ОСОБА_4 не встановлено.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В порушення частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів про те, що визначення місця проживання дитини разом із ним відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що сама по собі обставина, що дитина з 06.02.2024 фактично проживає з батьком ОСОБА_1 , не є визначальним для вирішення спору, оскільки, як було встановлено судом, відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 самостійно змінив місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , 2022 р.н., без згоди позивачки, не повідомляє позивачці адресу фактичного місця проживання дитини, та не надає їй можливості бачити дитину та спілкуватися з нею.
Тому обґрунтованим є висновок місцевого суду, що враховуючи права та інтереси дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, потребу дитини в увазі, підтримці і любові обох батьків, вік дитини, а також, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з матір'ю.
Суд також взяв до уваги, що малолітній ОСОБА_4 має старшу сестру - ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає з матір'ю ОСОБА_2 , при цьому, роз'єднання брата та сестри також не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц зроблено висновок, а саме «Після розлучення батьків, з червня 2014 року малолітня ОСОБА_3, проживає постійно, крім матері, також і з своїм старшим рідним братом - ОСОБА_4 , 2003 року народження, а тому розлучення рідних брата та сестри складе додаткове навантаження на психічний стан ОСОБА_6 та може вкрай негативно позначитися на її психічному здоров'ї та моральному настрої, і таке розлучення не буде вважатися вчиненим у найкращих інтересах дитини».
Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_13 та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не є повнорідними, тому суд безпідставно послався на вказаний правовий висновок, апеляційний суд відхиляє, оскільки за встановлених у даній справі обставин, суд першої інстанції правильно виходив із того, що від народження ОСОБА_13 постійно проживав, крім матері та батька, разом із старшою сестрою ОСОБА_22 , тому розірвання психоемоційного зв'язку, що був створений між ними з цей період, не може відповідати якнайкращим інтересам дитини.
Апеляційний суд також вважає правильним відхилення судом першої інстанції, як неналежного доказу, висновку фахівця ОСОБА_9 від 09 вересня 2024 року, який був наданий позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , оскільки такий висновок складався без урахування фактичних обставин справи, без вивчення матеріалів справи, без безпосередньої участі матері - ОСОБА_2 . Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що психологом досліджувалась прив'язаність дитини до батька на підставі розповіді батька, з яким на той час перебувала дитина; врахував неможливість дитиною у такому віці висловити свою думку, а також тривалу ізоляцію дитини від матері, оскільки на момент обстеження дитина не бачила матір понад 7 місяців.
Не знайшли свого підтвердження також доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вирішив клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про призначення по справі судово-психологічної експертизи, оскільки з протоколу судового засідання від 11 червня 2025 року вбачається, що вказане клопотання було розглянуто судом першої інстанції та за результатами його розгляду відмовлено в задоволенні клопотання з підстав порушення порядку подання доказів до суду та відсутності доказів на підтвердження причин неможливості подачі такого клопотання на стадії підготовчого провадження.
Перевіряючи інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовими рішеннями у справі, апеляційний суд зазначає, що місцевий суд, вирішуючи питання про наявність підстав для визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, провів всебічний аналіз усієї сімейної ситуації, встановив всі фактичні обставини справи, всебічно їх дослідив, здійснив збалансовану та обґрунтовану оцінку доказів, піклуючись про те, щоб рішення було найкращим для дитини.
Отже, дослідивши подані сторонами докази, прийнявши до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, їхню поведінку щодо дитини, вік дитини, умови проживання матері та інші обставини, які мають істотне значення, надавши оцінку висновку органу опіки та піклування та актам обстеження умов проживання дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого, що проживання малолітнього ОСОБА_4 саме з матір'ю буде відповідати найкращим інтересам дитини та забезпечить розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст удового рішення складений 07 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : С.А. Голуб
К.П. Приходько