Справа № 760/24092/24 Головуючий у І інстанції Усатова І.А.
Провадження №22-ц/824/737/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
11 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,
за участі секретаря Кононової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Свистули Дар'ї Андріївни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, -
У вересні 2024 року позивач в особі її представника адвоката Чучковської А.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 60 000,00 грн на місяць, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а також про стягнення додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 286 529,5 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що протягом 29.08.2013-01.03.2024 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З осені 2023 року відповідач проживає окремо, ухиляється від утримання дитини, у зв'язку із чим всі основні та додаткові витрати на утримання сина позивачка несе самостійно.
Обґрунтовуючи розмір заявлених аліментів та додаткових витрат посилалася на те, що сторони по справі створили для дитини якісні умови життя: проживання у окремій комфортабельній квартирі, щорічний відпочинок за кордоном, повноцінне харчування, навчання у приватній школі та здобуття у приватних закладах додаткових навичок та вмінь з метою розвитку особливих потреб дитини, який повинен бути збережений.
Зазначала, що проживати за місцем реєстрації вона з дитиною не може, оскільки відповідач, який проживає в цій квартирі, чинить домашнє насильство щодо неї та дитини, з приводу чого вона зверталася до правоохоронних органів, а тому вимушена продовжувати орендувати квартиру для себе та дитини, яка розташована поруч зі школою та курсами, де навчається дитина та працює позивач.
Вважає, що аліменти у заявленому розмірі є необхідними та достатніми для утримання дитини, дозволять зберегти звичний спосіб життя дитини, що відповідає її якнайкращим інтересам, а також враховує те, що постійне проживання сина з позивачем зумовлює не тільки певний рівень її матеріальних витрат на його утримання, а й виконання нею додаткової роботи нематеріального характеру в інтересах дитини - функцій гувернантки, хатньої працівниці, кухаря тощо.
Обґрунтовуючи матеріальну спроможність відповідача оплачувати заявлений розмір аліментів та додаткових витрат посилалася на те, що відповідач має незадекларовані доходи, про що свідчить придбання ним протягом шлюбу майна та інші витрати, які перевищують його доходи, а також те, що наразі відповідач є безробітним, але його витрати свідчать про збереження звичного для нього способу життя. А тому вважала можливим не обмежуватися розміром заробітку відповідача при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат.
Враховуючи вищенаведене, просила позов задовольнити, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць та просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 45 000,00 грн на місяць починаючи з 26.09.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додаткові витрати на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 286 529,5 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у сумі 2 422,4 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 рокустягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернулась його представник - адвокат Свистула Д.А., яка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року в частині визначення розміру аліментів та додаткових витрат на утримання малолітньої дитини, зменшивши їх розмір, враховуючи, що відповідач не ухиляється від обов'язку утримання сина і може сплачувати мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину або, в разі необхідності, скасувати рішення суду та ухвалити нове.
В доводах апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції принципу змагальності у зв'язку із тим, що відповідач був позбавлений можливості ознайомитись зі змістом документів, витребуваних за клопотанням позивача від 26.09.2024 року. Відповідачу не надано можливості спростувати доводи, викладені в додаткових поясненнях представника позивача від 27.01.2025. Судом проігноровано клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що позивачем не було надано суду доказів щодо постійного проживання спільного сина у даний час разом із нею, а також не надала підтвердження його повного утримання та доказів самоусунення відповідача від обов'язку здійснювати утримання сина.
Зазначає, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Наразі син - ОСОБА_3 з 2019 року також там проживає, що підтверджується довідкою ОСББ «Лобановського 6-А» від 29.02.2024 року та витягом з реєстру територіальної громади від 12.10.2024).
ОСОБА_1 займається вихованням сина, піклується про його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створює належні умови для розвитку його здібностей, навчання, фінансово утримує, готує до самостійного життя.
Судом не враховано докази, подані відповідачем на підтвердження надання фінансової допомоги матері на утримання дитини, зокрема копіям квитанцій про перерахунки грошових коштів з особистих карток ОСОБА_1 на особисті картки ОСОБА_2 .
Судом не надано належної оцінки поданим відповідачем доказам щодо його майнового стану, зокрема відомостям з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела, суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору ОСОБА_1 , що підтверджують відсутність доходу відповідача як такого. Останній офіційно не працює, не отримує доходу від підприємницької діяльності, в тому числі і у зв'язку із тим, що позивачка перешкоджає йому в доступі до приміщення , де розташований їх спільний бізнес.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що договір оренди квартири вартістю 2600 доларів США в найдорожчому районі м. Києва позивачка підписала вже в період, коли вони не проживали разом, без погодження з ОСОБА_1 та під час розгляду справи по поділ майна подружжя. Крім того, згоду на навчання сина в найдорожчій приватній шкоді м. Києва він надавав раніше, до розірвання шлюбу, і відповідно до значного погіршення матеріального становища внаслідок цілеспрямованих дій позивачки щодо обмеження його доходу. Рішення про продовження навчання дитини у вказаній школі позивачка приймала самостійно, без обговорення та погодження з відповідачем.
Звертає увагу суду на те, що «Новопечерська школа» не є навчальним закладом для осіб з особливими освітніми проблемами, а є загальноосвітнім навчальним закладом, тому навчання у вказаній школі, позитивні характеристики чи бажання дитини навчатись не можуть бути визнані особливими обставинами.
Вказує також, що при розгляді справи судом не було враховано стан здоров'я відповідача, що значно погіршений у зв'язку із загостренням хронічної хвороби, в тому числі внаслідок нанесення йому позивачкою тілесних ушкоджень внаслідок наїзду, що має значний вплив на працездатність відповідача.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Свистула Д.О. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Чучковська А.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 серпня 2013 року по 01 травня 2024 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 травня 2024 року у справі № 760/30490/23 шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано.
Також вбачається, що від шлюбу у сторін є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 780, в якому зазначено, що батьком дитини є ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки № 111878547 від 06.05.2024 року та № 111878844 від 06.05.2024 позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору оренди від 31.12.2023 позивачка ОСОБА_2 винаймає квартиру АДРЕСА_3 .
Актом обстеження умов проживання від 29.04.2024 року встановлено, що малолітній ОСОБА_3 проживає у квартирі АДРЕСА_3 , де для дитини обладнана окрема кімната: власне ліжко, обладнані місця для навчання та проведення дозвілля, у дитини є велика кількість іграшок, книжок, канцелярське приладдя, зі слів дитини він проживає з мамою та бабусею.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.07.2024 у справі № 760/6403/24 скасовано судовий наказ Солом'янського районного суду м. Києва від 21.03.2024, виданий за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з нововиявленими обставинами. У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було відмовлено.
Згідно з відповіддю ТОВ «Новопечерська школа-ліцей І-ІІІ Рівнів» від 04.09.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем школи з 01 вересня 2022 року.
Відповідно до характеристики на учня 5-А класу ОСОБА_5 зарекомендував себе як старанний, відповідальний та працелюбний учень, завжди активно працює на уроках, легко засвоює навчальний матеріал, має гарну пам'ять, логічне мислення, вміє аналізувати інформацію та робити висновки, до школи завжди йде із задоволенням та з гарним настроєм. Зазначено, що у період з 01.01.2024 року по 29.08.2024 року батько ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , особисто не звертався за порадами щодо освітнього процесу сина.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідач з осені 2023 року не приймає матеріальної участі в утриманні сина, посилаючись на те, що розмір аліментів, про стягнення яких з відповідача вона просить суд, відповідатиме тому рівню життя, до якого сторони по справі привчили дитину. Вказує, що середній розмір її щомісячних витрат на дитину, з урахуванням харчування, придбання речей, продуктів, іграшок, надання медичних послуг, становить 64 755,22 грн, половину з яких має оплачувати відповідач, який має таку матеріальну можливість. Щодо стягнення додаткових витрат на дитину, позивачка зазначала, що навчання сина в ТОВ «Новопечерська школа», вартість якого становить 12 650 дол. США на рік, дозволяє розвивати особливі здібності дитини у вивченні математики та англійської мови, що відповідає якнайкращим інтересам дитини. Тому половину витрат на навчання сина має відшкодовувати відповідач.
Задовольняючи позовні вимоги частково в частині стягнення аліментів у розмірі 45 000 грн на місяць, суд першої інстанції вважав доведеним розмір щомісячних витрати позивачки на дитину, врахував, що відповідач є особою працездатною, не має інших утриманців. Крім того, суд взяв до уваги, що фактичні витрати відповідача за 2024 рік перевищили його заробіток (дохід) у 2024 році, тому суд вважав за можливе не обмежуватися розміром доходу платника аліментів при визначенні розміру аліментів.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини перша та друга статті 182 СК України).
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 СК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Виходячи з наведених норм, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що оскільки відповідач зобов'язаний утримувати неповнолітню дитину, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини, яка проживає з позивачем.
Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції в сукупності з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги, що розмір аліментів на утримання дитини суд першої інстанції визначив з урахуванням обставин майнового стану відповідача, оцінивши зібрані на підтвердження цих обставин докази.
Так, судом досліджено надані позивачем рахунки, квитанції та фіскальні чеки, з яких встановлено обсяг витрат позивача на придбання необхідних для дитини продуктів харчування, одягу, взуття, іграшок, лікарських засобів, що узгоджується з відомостями про забезпеченість базових потреб дитини у безпечному та комфортному середовищ для проживання, навчання та дозвілля у квартирі АДРЕСА_3 , та підтверджується викладеним у акті обстеження умов проживання дитини від 29.04.2024.
З'ясовуючи матеріальне становище платника аліментів, суд першої інстанції врахував наступні докази.
Згідно відповіді Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України від 07.11.2024 № 33422/5/26-15-12-06-09-СІ відповідач жодних доходів протягом січня-березня 2024 року не отримував.
Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 06.11.2024 відповідач не має задекларованого доходу протягом січня-червня 2024 року.
Відповідно до відомостей про рух коштів відповідача по його рахункам у Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», Акціонерному товаристві «ТАСКОМБАНК», Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК», Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» протягом 01.01.2024 року -25.11.2024 року на рахунки відповідача було зараховано у спосіб поповнення готівкою, переказу з інших рахунків відповідача чи третіх осіб 1 277 063,68 грн або в середньому 116 096,7 грн на місяць (1 277 063,68 грн:11 місяців=116 096,7 грн/міс.), які відповідач витрачав на оплату у закладах торгівлі, громадського харчування, спортивних закладах, оплачував послуги таксі, цифрові товари тощо.
Відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є єдиним засновником та директором товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКТОР ДОРОФЄЄВА БЬЮТІ», ідентифікаційний код юридичної особи: 44995611, розмір статутного капіталу 10000,00 грн., товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОФЄЄВА КЛІНІК», ідентифікаційний код юридичної особи: 45223702, розмір статутного капіталу 10000,00 грн., товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОФЄЄВА БЬЮТІ КЛІНІК», ідентифікаційний код юридичної особи: 44559293, розмір статутного капіталу 10000,00 грн.
Відповідно до відомостей про фінансову звітність мікропідприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКТОР ДОРОФЄЄВА БЬЮТІ», ідентифікаційний код юридичної особи: 44995611, останнє задекларувало за 2023 рік чистий прибуток у розмірі 2 759 200,0 грн.
Відповідно до відомостей про фінансову звітність мікропідприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОФЄЄВА КЛІНІК», ідентифікаційний код юридичної особи: 45223702, останнє задекларувало за 2023 рік чистий прибуток у розмірі 1 149 400,0 грн.
Відповідно до відомостей про фінансову звітність мікропідприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОФЄЄВА БЬЮТІ КЛІНІК», ідентифікаційний код юридичної особи: 44559293, останнє задекларувало за 2023 рік чистий збиток у розмірі 341 500,0 грн.
Доказів на підтвердження свого чистого доходу від підприємницької діяльності за вказаний період відповідач ОСОБА_1 суду не надав.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом стану здоров'я відповідача при визначенні розміру аліментів, оскільки доказів на підтвердження таких доводів відповідачем суду подано не було.
Суд першої інстанції також обґрунтовано критично оцінив надану відповідачем довідку ОСББ «ЛОБАНОВСЬКОГО 6-А» від 29.02.2024 року, яка видана мешканцю квартири 70 ОСОБА_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , про те, що він проживає разом із сином ОСОБА_3 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі № 70 з 2019 року.
Так, сам факт реєстрації місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_4 , де також зареєстроване місце проживання позивачки, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання дитини на користь матері. Належними та допустимими доказами по справі підтверджено та не спростовано відповідачем, що дитина фактично проживає разом із матір'ю ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 . Та обставина, що малолітній ОСОБА_3 певний час протягом кожного тижня проводить разом із батьком, в тому числі за місцем його проживання, залишаючись на ночівлю, не змінює фактичного місця проживання дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано докази, подані відповідачем на підтвердження надання фінансової допомоги матері на утримання дитини, зокрема копіям квитанцій про перерахунки грошових коштів з особистих карток ОСОБА_1 на особисті картки ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки районний суд надав вказаним доказам належну оцінку та мотивував причини їх відхилення.
Таким чином, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції, врахувавши стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у відповідача інших дітей, наявність рухомого та нерухомого майна у власності відповідача, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, що потребує здійснення витрат з боку відповідача, які при цьому перевищують на даний час його заробіток (дохід), а також наявність спору щодо поділу цього майна між колишнім подружжя, який в подальшому може змінити майновий стан відповідача, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей у розмірі 45 000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Поряд із цим, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 285 529,5 грн.
Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо.
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Так, зазначені позивачем витрати, пов'язані з навчанням дитини в ТОВ «Новопечерська школа-ліцей І-ІІІ рівнів», а також навчання дитини з англійської мови в академії STUDY.UA, не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, у розумінні ст. 185 СК України.
ТОВ «Новопечерська школа-ліцей І-ІІІ рівнів» - не є навчальним закладом для осіб з особливими потребами у навчанні, а є навчальним закладом, що забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти. Таким чином, навчання дитини у вказаній школі, позитивні характеристики дитини, розкриття здібностей у вивченні дитиною математики чи англійської мови, не можуть бути викликані особливими обставинами та не свідчать про те, що такий рівень навчання не може бути забезпечених будь-яким іншим закладом загальної середньої освіти для дітей.
Щодо додаткових витрат на поглиблене вивчення ОСОБА_3 англійської мови в академії STUDY.UA, то в розумінні статті 185 СК України такі витрати не можуть вважатися витратами на розвиток особливих здібностей дитини, не були викликані особливими обставинами, особливою схильністю дитини до навчання. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням матері, позивачкою не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування сином таких додаткових занять.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року в частині задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Свистули Дар'ї Андріївни задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 02 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : С.А. Голуб
К.П. Приходько