03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/11857/2025
24 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 359/11360/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, яка подана представником Малишевським Владиславом Валентиновичем, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Яковлєвої Л.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,
встановив:
У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, в якому просила стягнути з нього на свою користь відшкодування за завдану матеріальну шкоду в розмірі 54 456 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що 07 вересня 2024 року, приблизно о 12 год. 20 хв., у м. Бориспіль за адресою : вул. Першого Травня, 2 (біля закладу громадського харчування з вивіскою «РАRК ВАR») на припаркований автомобіль «Тоуоtа Саmrу», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, із зеленого насадження (дерева), що знаходиться на огородженій території тенісних кортів з асфальтобетонного покриття, внаслідок відлому впала гілка, пошкодивши її автомобіль.
Приблизно о 12 год. 40 хв. на місце прибув екіпаж патрульної поліції м. Борисполя.
Інспектором взводу 2 роти 4 БПП в м. Бориспіль, УПП в Київській області, ОСОБА_2 було складено протокол про прийняття заяви та відібрано пояснення у позивача.
Відповідно до отриманих відповідей на звернення позивача, зелене насадження, гілка з якого пошкодила автомобіль позивача не передавалась на баланс будь-якій установі чи організації, а отже відповідальною особою, за її належний стан, є виконавчий комітет Бориспільської міської ради.
Згідно зі звітом за № 119-09-24 від 20 вересня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 54 456 грн.
03 жовтня 2024 року відповідачу було направлено досудову претензію, щодо добровільного відшкодування завданої шкоди, на яку станом на момент подачі позову відповіді позивачем не отримано.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування за заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 54 456 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що місцевим судом взагалі не було взято до уваги, що позивачем не доведено саме бездіяльності відповідача.
Стверджує, що з доданих до позовної заяви доказів - фотофіксації пошкодженого автомобіля та матеріалів патрульної поліції, яку викликала сама ж позивач, неможливо встановити, в чому саме полягала бездіяльність відповідача, що в подальшому призвела до падіння гілки на автомобіль позивача.
Посилання суду на результати розгляду поліцією звернення позивача про те, що вона виявила пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева, вважає необґрунтованими, оскільки довідка з журналу єдиного обліку № 21032 від 07 вересня 2024 року є неналежним доказом, тобто не підтверджує причинно-наслідковий зв'язок відповідача між його бездіяльністю та заподіянням позивачу шкоди.
Законодавством прямо не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, тому потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що саме відповідач є заподіювачем шкоди. Саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди позивачеві.
Звертає увагу суду, що з доданих до позовної заяви доказів вдається встановити, що позивач залишила свій автомобіль на проїжджій частині під деревом, а не на спеціально відведеному майданчику. Зауважує, що неподалік від місця падіння гілки на автомобіль є дві спеціально облаштовані ділянки (майданчики) для паркування. Відтак, за наявності поряд майданчиків для паркування транспорту, майнову шкоду було завдано внаслідок недбалості, необережності та недобросовісної поведінки позивача, оскільки відповідно до підпункту «б» пункту 26.2. Правил дорожнього руху в житловій зоні забороняється стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке затрудняє рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів.
Наголошує, що на місце падіння гілки прибув патруль поліції саме за викликом позивача та для фіксування пошкодження автомобіля внаслідок падіння гілки, а не фіксування відповідності паркування автомобіля, тому вважає, що таким доказам надано неналежну оцінку, проте судом першої інстанції у повній мірі не досліджено обставини, які у результаті призвели до пошкодження автомобіля позивача, а саме порушення правил дорожнього руху та правил благоустрою щодо заборони паркування автомобіля.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Сукорянський Є.О. просить залишити скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем ПДР.
Відповідач у своїх письмових поясненнях і в апеляційній скарзі не надав жодного об'єктивного доказу, який би підтверджував факт порушення позивачем ПДР. Зокрема, поліцією, яка прибула на місце події, не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, не було винесено постанови про накладення штрафу, не зафіксовано жодних ознак стоянки в забороненому місці. Натомість співробітники поліції прийняли заяву позивачки, зафіксували факт події, і жодних претензій щодо порушення правил дорожнього руху не висловлювали.
Посилання відповідача на «непередбачене місце паркування» не ґрунтується на нормах ПДР, він довільно інтерпретує норми пункту 15.10 ПДР, стверджуючи, що стоянка транспортного засобу без відповідного знаку вже є правопорушенням. Однак відповідно до п. 15.1 ПДР, «місце для стоянки» - це місце, де транспортний засіб зупинено чи залишено відповідно до вимог Правил.
У справах, де позивач не притягнутий до адміністративної відповідальності, суд виходить із презумпції правомірності його дій.
Відсутність дорожнього знаку не є автоматичним порушенням. Пункт 15.9. ПДР дозволяє стоянку транспортного засобу за загальними правилами (зокрема, на узбіччі дороги чи в межах населеного пункту - на правій стороні проїзної частини біля тротуару), якщо відсутні забороняючі знаки. В матеріалах справи відсутні будь-які фотодокази, які б підтверджували розміщення автомобіля з порушенням цих норм. Не подано жодного доказу того, що в конкретному місці встановлено дорожній знак 3.34 («зупинку заборонено») або що місце є зеленим газоном, тротуаром чи іншою територією, на якій стоянка є прямо забороненою.
Посилаючись на частину п'яту статті 5 і пункт 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», зазначає, що, якщо конкретне дерево не було формально закріплене за жодною юридичною особою, відповідальність за його стан не зникає - вина покладається на орган місцевого самоврядування, якому належить обов'язок з організації утримання об'єктів благоустрою. Це положення має імперативний характер і не може бути нівельоване формальною відсутністю балансового закріплення.
Представник позивача Сукорянський Є. О., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки у справі відсутні докази на підтвердження визначення Бориспільською міською радою балансоутримувача зелених насаджень за адресою: м. Бориспіль, вул. Травня, 2, то саме Виконавчий комітет Бориспільської міської ради відповідальний за належний стан зелених насаджень та несе відповідальність за завдання шкоди майну громадян внаслідок його пошкодження аварійними деревами.
Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради не доведено відсутність своєї вини, а тому саме він має відповідати за відшкодування шкоди, що заподіяна позивачу внаслідок пошкодження автомобіля.
Враховуючи, що доказів на спростування вартості відновлювального ремонту автомобіля відповідачем не надано, клопотань про призначення у справі судової експертизи для спростування наданих позивачем доказів щодо вартості відновлювального ремонту не заявлено, а тому судом прийнято до уваги наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу № 119-09-24 від 20 вересня 2024 року, щодо розміру спричиненої ОСОБА_1 майнової шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 вересня 2024 року приблизно о 12 год. 20 хв. у м. Бориспіль, за адресою: вул. Першого Травня, 2 (біля закладу громадського харчування з вивіскою «РАRК ВАR») на припаркований автомобіль Тоуоtа Саmrу д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 з зеленого насадження (дерева), що знаходиться на огородженій території тенісних кортів з асфальтобетонного покриття, внаслідок відлому впала гілка, пошкодивши належний ОСОБА_1 автомобіль.
07 вересня 2024 року позивач звернулась до чергової частини Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області з приводу пошкодження автомобіля, у зв'язку з чим було складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07 вересня 2024 року та відібрано пояснення у ОСОБА_1 . Місце та обставини події зафіксовано відео - та фотознімками.
Згідно з довідкою ЄО № 21032 від 07 вересня 2024 року старшим ДОП Бориспільського РУП Куделя Д. було розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо пошкодження автомобіля, що сталось 07 вересня 2024 року, близько 12 год. 20 хв. в м. Бориспіль, вул. Першого травня, поблизу будинку №2 та виявлено пошкодження автомобіля марки «Тоуоtа Саmrу» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: на автомобіль впала гілка з дерева, яке знаходиться на території тенісного корту, пошкодивши при цьому лако-фарбоване покриття з деформацією капота, переднього бамперу, декоративної решітки радіатора. Беручи до уваги, що під час перевірки ніяких об'єктивних даних, які б вказували на наявність в діях невстановленої особи ознак кримінального правопорушення не встановлено, підстав для внесення відомостей до ЄРДР не вбачається.
На підставі відповіді виконавчого комітету Бориспільської міської ради за № 09/09-1 від 09 вересня 2024 року встановлено, що зелене насадження (дерево), що знаходиться за огорожею тенісного корту у м. Бориспіль на вул. Солонецька (колишня Першого Травня), 2 (біля закладу громадського харчування «РАRК ВАR») не знаходиться та не передавалося на баланс Бориспільської дитячо-юнацької спортивної школи Бориспільської міської ради Київської області та інших установ.
Згідно з листом КП «Виробниче управління комунального господарства» за № 798/0107 від 16 вересня 2024 року, КП «ВУКГ» не є балансоутримувачем/ власником/ особою, яка в силу договору або закону є відповідальною за контроль та належний стан зеленого насадження (дерева), що знаходиться за огорожею тенісного корту по вул. Першого Травня, 2 м. Бориспіль (біля закладу громадського харчування з вивіскою «РАRК ВАR»).
Як вбачається зі Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодження транспортного засобу за № 119-09-24, складеного 20 вересня 2024 року оцінювачем ТОВ «ІТС Моторс» ОСОБА_3 , матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Тоуоtа Саmrу» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження від падіння гілки дерева, складає 54 456 грн.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України від 06 вересня 2005 року «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що саме потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Відповідно ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою відносяться : 1) території загального користування (парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування); 2) прибудинкові території; 3)території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
Елементами благоустрою, згідно п.2 ч.1 ст.21 Закону № 2807-IV, є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами частин першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.
Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідно до пункту 5.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.
Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Крім цього, ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
У постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 372/1891/17 зазначено, що «у випадку заподіяння майну чи здоров'ю особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об'єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, останній зобов'язується відшкодувати таку шкоду. Частиною другою статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказаною нормою встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини, а саме у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин».
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 522/2891/20 з аналогічних правовідносин, «суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину; суд першої інстанції встановив, що зелені насадження, розташовані за адресою АДРЕСА_1 не знаходяться на балансі та не утримуються КП «Міськзелентрест», відповідний договір щодо догляду за зеленими насадженнями за вищезазначеною адресою балансоутримувачем, власником або користувачем КП «Міськзелентрест» також не укладався; суд першої інстанції зробив висновок, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста, дані, що дане дерево відповідно до вимог частини п'ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебуває на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації відсутні, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування; за таких обставин, з урахуванням того, що відповідач не довів відсутність протиправності та вини, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог в оскарженій частині».
Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином давши оцінку наданим сторонами доказам, які є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору.
Суд першої інстанції врахував, що шкода позивачу пошкодженням автомобіля, заподіяна внаслідок падіння дерева на території м. Бориспіль вул. Першого Травня, 2 (біля закладу громадського харчування з вивіскою «РАRК ВАR»). Факт завдання шкоди зафіксовано протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07 вересня 2024 року, в ході розгляду протоколу відібрано пояснення у ОСОБА_1 . Місце та обставини події зафіксовано відео- та фотознімками.
Суд першої інстанції взяв до уваги, що дерево, яким завдано шкоду автомобілю позивача, знаходилося на огородженій території тенісних кортів з асфальтобетонного покриття, а також те, що зазначене зелене насадження не передавалося на баланс Бориспільської дитячо-юнацької спортивної школи Бориспільської міської ради Київської області та інших установ, КП «Виробниче управління комунального господарства» не є балансоутримувачем/ власником/ особою, яка в силу договору або закону є відповідальною за контроль та належний стан зеленого насадження (дерева).
Враховуючи, що відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень, а будь-які докази того, що Бориспільською міською радою приймалося рішення про визначення балансоутримувача зелених насаджень, розташованих за адресою : м. Бориспіль, вул. Першого Травня, 2 , у матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідальним за стан зеленого насадження за адресою: м. Бориспіль вул. Першого Травня, 2 , є саме виконавчий орган Бориспільської міської ради.
Звітом про оцінку вартості матеріального збитку № 119-09-24 встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача без врахування коефіцієнта фізичного зносу становить 54 456 грн. Доказів на спростування зазначеної вартості відновлювального ремонту автомобіля матеріали справи не містять, оскільки правова позиція відповідача базувалася винятково на спростуванні підстав щодо покладення на нього відповідальності за заподіяння шкоди майну позивача.
За таких обставин суд першої інстанції, повно та всебічно оцінивши доводи позовної заяви, докази та обставини справи, пояснення сторін, дослідивши причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо утримання в належному стані зелених насаджень та фактом заподіяння шкоди майну позивача внаслідок падіння гілки на автомобіль, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження вини відповідача у завданні майнової шкоди з огляду на надання відповідачем доказів на підтвердження вжиття комунальними службами всіх необхідних заходів щодо обстеження території, де сталося падіння гілки дерева, оскільки суд першої інстанції на підставі належних та достатніх доказів встановив факт заподіяння шкоди майну позивача саме падінням гілки з зеленого насадження, відповідальність за стан якого лежить на відповідачеві, тоді як відповідачем не доведено відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо порушення позивачем правил паркування, оскільки всупереч вимогам положень статті 81 ЦПК України, якими імперативно визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме паркування у місці, не призначеному для паркування.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно та всебічно надав оцінку доказам та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведе, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, яка подана представником Малишевським Владиславом Валентиновичем, - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2026 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.