03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/14531/2025
10 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 363/1728/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка Миколи на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року, постановлену у складі судді Котлярової І.Ю.,
у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення з чужого незаконного володіння,
встановив:
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року позов керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення з чужого незаконного володіння - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, керівник Вишгородської окружної прокуратури Василенко М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, залишивши позов без розгляду на тій підставі, що на депозитний рахунок суду не було внесено суму, еквівалентну вартості земельної ділянки, однак прокурор вважає, що Закон України від 12 березня 2025 р. № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» не підлягає застосуванню, адже погіршує процесуально-правове становище позивача, висуваючи додаткові вимоги щодо внесення коштів, яких не існувало станом на день пред'явлення позову (29 березня 2023 року).
Зауважує, що станом на день відкриття провадження у справі вказаний Закон не набув чинності, отже не має зворотної сили в часі відповідно до статті 58 Конституції України.
Також суд не звернув уваги на ту обставину, що вимога ч. 4 ст. 177 ЦПК України про обов'язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача ( ст. 388 ЦК України), та не підлягає застосуванню до вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння ( ст. 387 ЦК України).
Отже, витребування майна не може здійснюватися виключно в добросовісного набувача, тоді як відповідач не є добросовісним набувачем, оскільки набула спірну земельну ділянку безоплатно, на підставі розпорядження Вишгородської РДА, яка не мала право її відчужувати. Крім того, в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для лісу природних ознак ( наявності лісової, деревинної рослинності) спірної земельної ділянки, відповідач знав або, проявивши розумну обачність, міг і зобов'язаний був знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі вказано, що позовну заяву залишено без розгляду, водночас Вишгородська РДА вже не мала статусу відповідача, зважаючи на заяву позивача від 03 березня 2025 року про зміну предмету позову, де відповідачем було вказано лише ОСОБА_1 . Натомість, прокурор допустив помилку, вимагаючи скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду у справі за позовом до Вишгородської РДА та ОСОБА_1 .
Крім цього, після набрання чинності Законом України № 4292-ІХ внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача, зазначені норми стали обов'язковими для застосування у справах, в яких судом першої інстанції не було ухвалено рішення про витребування майна в добросовісного набувача на день набрання цим Законом чинності.
Зауважує, що ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, оскільки грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на день залишення позову без розгляду відсутня в матеріалах справи.
В судовому засіданні прокурор Шелест М.Б. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що із норм Закону №4292, які мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Отже, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що в березні 2023 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до відповідачів Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція», в якому просив усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом:
- визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1794 від 06.10.2011 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 в садівничому товаристві «Майдан» на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області»,
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.12.2016 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302,
- повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302.
В обґрунтування позову прокурор зазначив, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2011 р. № 1794 було незаконно передано земельну ділянку лісового господарства у приватну власність ОСОБА_1 для ведення садівництва і без згоди землекористувача, що призвело до порушення зміни цільового призначення та лісового і земельного законодавства. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 для ведення садівництва.
Позивач стверджував, що згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції 2004 року, за матеріалами лісовпорядкування 2003 року земельна ділянка за кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, покрита лісовою рослинністю. Право користування ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» землями лісогосподарського призначення у 17, 19 виділі 2 кварталу Старопетрівського лісництва відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України на час прийняття спірного розпорядження Вишгородською РДА та перебування їх у державній власності підтверджується планшетом № 2 лісовпорядкування 2003 року, планом лісонасаджень Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» за матеріалами лісовпорядкування 2003 року, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» 2004 року (за матеріалами лісовпорядкування 2003 року), який погоджений Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області і затверджений начальником Київського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Таким чином, позивач вважав, що спірну земельну ділянку було передано у приватну власність за рахунок земель, які перебували в постійному користуванні ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція», без виключення її з Державного лісового фонду.
Позивач зауважував, що за інформацією ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» земельна ділянка за кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Київська ЛНДС», погодження чи згоди на вилучення або припинення права постійного землекористування підприємство не надавало.
Позивач вказав, що станом на день пред'явлення позову спірна земельна ділянка за кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 перебувала у власності відповідача, а тому держава позбавлена можливості користуватися і розпоряджатися нею, що стало підставою звернення до суду з цим позовом (т. 1 а.с. 1-13).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 квітня 2023 року було відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у підготовче засідання на 12 червня 2023 року.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2024 року провадження у справі було закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України (подання прокурором нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення у справі №363/257/19, яке набрало законної сили).
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2024 року - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
03 березня 2025 року керівник Вишгородської окружної прокуратури подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив позовні вимоги розглядати в наступній редакції: витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302.
Відповідно до зміненої позовної заяви прокурора від 28 квітня 2025 року відповідачем по справі є лише ОСОБА_1 .
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвала суду мотивована тим, що 09 квітня 2025 року набув чинності Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою, а статтю 391 ЦК України - частиною другою, за змістом яких у разі пред'явлення прокурором позову в інтересах держави до добросовісного набувача про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, то прокурор зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду суму коштів у розмірі, визначеному оцінкою вартості спірного майна (т. 3 а.с. 148-150).
26 червня 2025 року прокурор звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з поясненнями, в яких зазначив, що Закон № 4292 не має зворотної дії в часі і що відповідач набула у власність спірну земельну ділянку недобросовісно, що виключає можливість застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України (а.с. 153-161, т. 3).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року позов залишено без розгляду з тих підстав, що визначені ухвалою суду від 18 червня 2025 недоліки не були усунені (т. 3 а.с. 163-167).
Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.
09 квітня 2025 набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Згідно з абзацом 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України, в редакції Закону України № 4292-IX, у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX).
У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 12 листопада 2025 у справі № 127/8274/24, від 19 листопада 2025 року в справі № 523/14914/24 , від 01 грудня 2025 у справі № 354/419/25 сформульовано наступні правові висновки.
Обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України не застосовуються.
Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.
Отже, приписи Закону № 4292-IX розраховані на вирішення правових ситуацій, пов'язаних з витребуванням майна саме у добросовісних набувачів, тобто застосування цього закону залежать від підстав пред'явленого позову.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у березні 2023 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до відповідачів Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , в якому просив усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1794 від 06.10.2011 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ; скасування рішення державного реєстратора від 23.12.2016 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302.
03 березня 2025 року керівник Вишгородської окружної прокуратури подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив позовні вимоги розглядати в наступній редакції: витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302.
Як вбачається зі змісту заяви про зміну предмету позову, позовні вимоги були обґрунтовані положеннями ст. 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У поясненнях від 26 червня 2025 року, поданих на виконання ухвали суду від 18 червня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, прокурор зазначив, що Закон № 4292 не має зворотної дії в часі і що відповідач набула у власність спірну земельну ділянку недобросовісно. У позовній заяві було зазначено, що ОСОБА_1 є першим набувачем земельної ділянки та не набувала її за відплатним договором. Прокурор стверджував про обізнаність відповідача щодо незаконності набуття у приватну власність земельної ділянки та її недобросовісність у спірних правовідносинах, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦК України (а.с. 153-161, т. 3).
Отже, підстави позову фактично зводяться до недобросовісного набуття відповідачем у власність спірної земельної ділянки, відповідно, оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувача, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
За таких обставин, входження суду першої інстанції в обговорення питання щодо необхідності внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду фактично пов'язане з попередньою оцінкою характеру набуття майна, тоді як питання про добросовісність чи недобросовісність набувача земельної ділянки може бути встановлене лише за результатами дослідження доказів під час розгляду справи по суті.
Не з'ясувавши належним чином характер спірних правовідносин, не надавши оцінки доводам щодо незаконності вибуття спірної земельної ділянки земель із державної власності та недобросовісності її набуття, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про застосування положень частини п'ятої статті 390 ЦК України та пов'язаних із ними процесуальних наслідків.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду не можна визнати обґрунтованим, оскільки він зроблений без з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтовані та підлягають задоволенню, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу місцевого суду - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка Миколи - задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2026 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.