Справа № 554/1943/26 Номер провадження 33/814/535/26Головуючий у 1-й інстанції Сметаніна А.В. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.
08 квітня 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.,
з секретарем Гнітько А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 11 березня 2026 року,
Цією постановою ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Коростень Житомирської області, мешканець АДРЕСА_2 , громадянин України,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 04 лютого 2026 року близько 13 години, керуючи автомобілем ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Полтава по вул. Героїв АТО, 79, рухаючись в крайній лівій смузі та маючи намір здійснити маневр повороту ліворуч, з метою уникнення зіткнення з автомобілем AUDI Q8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював обгін, в порушення п.10.1, п.10.3 Правил дорожнього руху України, здійснив перестроювання праворуч та допустив зіткнення з автомобілем OPEL ZAFIRA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався прямо в попутному напрямку в крайній правій смузі.
Внаслідок ДТП автомобілі OPEL ZAFIRA та ВАЗ-21093, а також електроопора отримали механічні пошкодження.
Цією ж постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 04 лютого 2026 року близько 13 години,керуючи автомобілем AUDI Q8, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в м. Полтава по вул. Героїв АТО, 79, в порушення п.12.1, п.11.4 Правил дорожнього руху України, для уникнення зіткнення з автомобілем ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 , здійснив виїзд на смугу зустрічного руху та продовжив рух. В свою чергу водій ОСОБА_2 , рухаючись у крайній лівій смузі, для уникнення зіткнення з автомобілем AUDI Q8 під керуванням ОСОБА_1 , здійснив перестроювання праворуч та допустив зіткнення з автомобілем OPEL ZAFIRA, реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_3 , якого після зіткнення відкинуло в електроопору.
В результаті ДТП автомобілі OPEL ZAFIRA та ВАЗ-21093, а також електроопора отримали механічні пошкодження.
Крім того, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він в цей же час, будучи водієм, в порушення п.2.10 «а» Правил дорожнього руху України, залишив місце вказаної дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити постанову судді та застосувати до нього стягнення у виді штрафу.
Наголошує, що раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утримання двох неповнолітніх дітей, здійснює догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю та проживає в іншому населеному пункті.
Стверджує, що вимушений декілька разів на тиждень їздити до матері з метою забезпечення продуктами харчування та ліками.
Зауважує, що не зможе відвозити дітей до школи та на гуртки, які знаходяться в різних частинах міста.
Вказує, що обіймає посаду директора ТОВ «Валент Вота», яке займається будівництвом в межах Полтавської області та України, а тому використання автомобіля є необхідним в його трудовій діяльності.
Зазначає, що шкідливих наслідків не настало і будь-яка яка особа не заявляє майнових чи моральних претензій.
Наголошує, що невизнання вини в суді першої інстанції обумовлене суб'єктивною оцінкою подій ним як особою, яка не має юридичної освіти.
ОСОБА_1 та інші учасники провадження належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи, проте клопотали про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, приходжу до такого.
Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями ст.122-4 та ст.124 КпАП України, в апеляційній скарзі не оспорюються.
Доводи порушника про можливість пом'якшення накладеного стягнення є непереконливими.
Згідно ст. 23 КпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Приписами ст.36 цього Кодексу встановлено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Судова дискреція (судовий розсуд) охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо.
Санкцією ст.124 КпАП України передбачено накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
За вчинення правопорушення, передбаченого ст.122-4 цього Кодексу, передбачено стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
При призначенні адміністративного стягнення суддя місцевого суду дотримався наведених вимог закону, належним чином врахував як суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, так і дані про його особу, на підставі чого застосував стягнення у виді позбавленняправа керування транспортними засобами, яке є справедливим, достатнім і необхідним для виховання особи в дусі поваги до законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень, а так само співмірним із вчиненим.
Враховуючи, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, здійснює догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю та проживає в іншому населеному пункті, суддя місцевого суду обґрунтовано застосував мінімальний термінпозбавлення права керування транспортними засобами, передбачений в даному випадку санкцією ст.122-4 КпАП України.
Відповідно до ст.34 КпАП України обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
1) щире розкаяння винного;
2)відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4) вчинення правопорушення неповнолітнім;
5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Мотивуючи оскаржуване рішення, суддя місцевого суду прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 відсутнє щире розкаяння та осуд своєї протиправної поведінки, з чим погоджується і апеляційний суд.
Адже порушник не висловлював жалю з приводу вчинених ним дій, навіть не вибачився перед потерпілими та не вчинив жодних дій, які б свідчили про наміри залагодити провину, виправити наслідки вчиненого та підтверджували готовність нести відповідальність.
Не свідчить про наявність у ОСОБА_1 усвідомлення протиправності своїх дій і зміст поданої ним апеляційної скарги, в якій він лише наводить мотиви на обґрунтування суворості застосованого до нього стягнення.
Посилання апелянта на те, що вчинене ним адміністративне правопорушення не спричинило негативних наслідків є безпідставними, оскільки адміністративні правопорушення, передбачені ст.124 та ст.122-4 КпАП України за своїм характером мають підвищену суспільну небезпеку і становлять загрозу не лише для безпеки руху транспорту, а й для життя та здоров'я водіїв та інших учасників дорожнього руху.
Також апеляційний суд враховує і позицію потерпілого ОСОБА_3 та його представника Пономаренко В.В., які надіслали заяви, за змістом яких вважали постанову судді місцевого суду законною та обґрунтованою і просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
При цьому представник потерпілого наголосила, що в автомобілі потерпілого на момент ДТП перебували двоє неповнолітніх дітей, які отримали значний стрес, а сам потерпілий позбавлений можливості користуватись автомобілем, який є необхідним у його повсякденному житті.
Наведене спростовує доводи порушника про те, що внаслідок його дій шкідливих наслідків не настало.
Отже, відсутні підстави для застосування більш м'якого стягнення, про що наголошує порушник в апеляційній скарзі.
Судове рішення належним чином вмотивоване і відповідає вимогам ст.283 КпАП України.
Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови судді не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 11 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.