Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2373/25 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Номер провадження №33/4805/329/26
Категорія ч.2 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
08 квітня 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Ткачука Володимира Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 08.05.2025 о 12:00 годині водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Форд», номерний знак НОМЕР_1 , у смт Озерне по вул.Авіаційна, 65, із явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Ткачук В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права. Зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та сторони захисту, що суперечить засадам справедливого судочинства. На його думку, суд свідомо позбавив сторону захисту можливості надати пояснення щодо обставин події, заявити клопотання про виклик та допит свідків, а саме, працівників поліції, які складали протокол, а також безпосередньо в судовому засіданні дослідити докази та переглянути відеозапис з портативних відеореєстраторів поліцейських. Розгляд справи був необ'єктивним, інквізиційним, суд фактично виступив на стороні обвинувачення, не надавши іншій стороні жодного шансу бути почутою. Послався на відсутність в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зазначив, що на момент прибуття екіпажу поліції, транспортний засіб вже перебував у припаркованому стані, а поруч із ним знаходився ОСОБА_1 . Звернув увагу на нероз'яснення ОСОБА_1 наслідків відмови від огляду, а також зауважив, що підписи у протоколі та інших документах не можуть вважатись вільним волевиявленням ОСОБА_1 чи підтвердженням його згоди з викладеними обставинами, оскільки такі дії вчинені ним внаслідок психологічного тиску та залякувань з боку працівників поліції. Також, на його думку, наявний у справі відеозапис не є належним доказом, як такий, що не був досліджений у судовому засіданні за участю сторін. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції проігнорував фундаментальний принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст.62 Конституції України, що вимагає беззаперечного доведення вини особи.
Від захисника ОСОБА_1 - Ткачука В.В. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв'язку із значною професійною завантаженістю та участю в інших невідкладних слідчих діях та судових процесах, призначених на час розгляду даної справи. Правову позицію, викладену ним у апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі, додаткових пояснень не має. ОСОБА_1 не заперечує щодо проведення судового засідання за відсутності його захисника.
Тому, зважаючи на їх волевиявлення, враховуючи положення ч.6 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.2 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №662731 від 08.05.2025, вбачається, що 08.05.2025 о 12:00 годині водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Форд», номерний знак НОМЕР_1 , у смт Озерне по вул.Авіаційна, 65, із явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився під безперервний відеозапис на портативний відеореєстратор номер 858284, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №662731 від 08.05.2025 (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.05.2025 (а.с.3); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу від 08.05.2025 (а.с.4-5); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом від 08.05.2025 (а.с.6); письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 від 08.05.2025 (а.с.7); копією постанови серії ББА №250706 від 08.05.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП (а.с.11); копією постанови судді Бердичівського міськрайонного суду від 12.02.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (а.с.8-10); відеозаписом обставин події (а.с.13).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. Досліджені суддею докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
З відеозапису та письмових доказів вбачається, що водій ОСОБА_1 без примусу з боку працівників поліції відмовився від законної вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як із використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. При цьому у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, враховуючи ознаки, озвучені водію та відображені в протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 ознайомлено з його правами та обов'язками, зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, іншими процесуальними документами, які ним підписані без будь-яких зауважень та його відсторонено від керування транспортним засобом.
Апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції відповідали вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та положенням ст.266 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Посилання на нероз'яснення наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не спростовує висновків суду про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, оскільки водій зобов'язаний виконувати вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, а незнання цих вимог чи наслідків їх невиконання не звільняє від відповідальності.
Сумнівів у доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом на підставі зібраних у матеріалах справи доказів у апеляційного суду не виникає. Окрім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 такий факт не заперечував, в протоколі надав пояснення «їхав по справі, керуючи автомобілем. В подальшому допускати такого не буду». Тому, доводи захисника щодо відсутності фіксації руху транспортного засобу не виключають наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Посилання на те, що суд поклав в основу рішення виключно письмові пояснення свідка, спростовується змістом постанови, з якої вбачається, що висновки суду ґрунтуються на сукупності досліджених доказів.
Доводи захисника щодо неправомірних дій працівників поліції, зокрема чинення психологічного тиску чи залякування ОСОБА_1 не підтверджені доказами та спростовуються відеозаписом.
Наявний у матеріалах справи відеозапис, якому суд першої інстанції надав належну оцінку в сукупності з іншими доказами, є належним і допустимим доказом у справі, оскільки об'єктивно відтворює обставини, що мають значення для справи, та дозволяє встановити наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду справи за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та її захисника.
Матеріалами справи підтверджено, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення прав учасників процесу, передбачених ст.268 КУпАП.
Як убачається з матеріалів справи, судові засідання, призначені на 10.06.2025, 10.07.2025, 29.07.2025, 14.08.2025 та 01.10.2025, неодноразово відкладалися за клопотаннями захисника ОСОБА_1 - адвоката Ткачука В.В. у зв'язку зі вступом у справу та необхідністю ознайомлення з її матеріалами. При цьому листом від 15.08.2025 адвоката повідомлено про надання доступу до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд», а також роз'яснено можливість ознайомлення з ними у приміщенні суду (а.с.33). Таким чином, стороні захисту було забезпечено реальну можливість реалізувати свої процесуальні права. З огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та недопущення її безпідставного затягування, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
При цьому положення ст.268 КУпАП не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а її участь у справах цієї категорії не є обов'язковою.
Крім того, особа та її захисник не були позбавлені права на апеляційне оскарження, яким скористалися. Під час апеляційного розгляду судом перевірено доводи апеляційної скарги та надано оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.
Судові рішення, на які посилався захисник в апеляційній скарзі, не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи.
Інші доводи апеляційної скарги та пояснення учасників справи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Ткачука Володимира Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич