490/2812/26 10.04.2026
нп 1-кп/490/963/2026
Центральний районний суд міста Миколаєва
Справа № 490/2812/26
09 квітня 2026 року місто Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026150000000108 від 02.02.2026, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026150000000108 від 02.02.2026 стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України. Зазначений обвинувальний акт надійшов одночасно з угодою про визнання винуватості, укладеної 30.03.2026 між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 .
Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості; зазначив, що угода відповідає вимогам закону та може бути затверджена.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив затвердити угоду; зазначив, що цілком розуміє наслідки затвердження угоди; розуміє, яке до нього буде застосовано покарання та готовий його понести.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого; зазначив про наявність підстав для затвердження угоди.
Суд заслухав пояснення учасників провадження, дослідив матеріали справи в межах питання, яке поставлено на вирішення, та дійшов таких висновків.
Між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 , 30.03.2026 укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до зазначеної угоди ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу на посаді діловода служби РАО, військової частини НОМЕР_1 , під час воєнного стану, в порушення вимог ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу», ст. 2, 6, 8, 12 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, під час воєнного стану, 11.02.2026 приблизно о 14:15, перебуваючи на парковці торгівельного центру «Метро», розташованій по проспекту Героїв України, 9Д, у місті Миколаєві, з метою отримання прибутку здійснив продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги ОСОБА_7 , а саме: транспортних засобів «MITSUBISHI OUTLANDER», номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 4500 доларів США, «KIA SORENTO», номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 4600 доларів США, «HYUNDAI TERRACAN», номерний знак НОМЕР_4 , вартістю 4800 доларів США, «CHRYSLER» номерний знак НОМЕР_5 , вартістю 2800 доларів США, що у загальній сумі складає 16600 доларів США (в еквіваленті національної валюти України, станом на 11.02.2026 становить 715 300,64 грн, за курсом 43,0904 грн за 1 долар США), які були ввезені на територію України як гуманітарна допомога.
Щодо покарання в угоді про визнання винуватості зазначено таке.
Ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу підозрюваного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, беззастережно визнає свою винуватість, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке є окремою обставиною, що пом'якшує покарання, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК, та полягає у повідомленні правоохоронним органам фактів у справі під час досудового розслідування, надання відомостей про власну кримінальну діяльність, добровільної пожертви на користь Збройних Сил України, та відсутність обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, а також ураховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, відповідно до ст. 69 КК України - сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті 201-2 КК України, у виді позбавлення волі строком на два роки, з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов'язаною з обігом, використанням і розпорядженням гуманітарною, благодійною та волонтерською допомогою строком на два роки, без конфіскації майна.
Крім того, сторони, враховуючи обставини справи та особу ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем та наразі проходить військову службу за контрактом, погоджуються, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 58 КК України, вважають за можливе замість покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, призначити службове обмеження на той самий строк із відрахуванням суми грошового забезпечення в дохід держави у розмірі десяти відсотків, з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов'язаною з обігом, використанням і розпорядженням гуманітарною, благодійною та волонтерською допомогою строком на два роки, без конфіскації майна.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону; суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
За змістом цієї норми, суд повинен надати оцінку відповідності закону кожної умови угоди, у тому числі і щодо узгодженого сторонами покарання.
Судом встановлено, що інкримінований ОСОБА_3 злочин вчинено в період воєнного стану. Предметом злочину є чотири транспортні засоби, ввезені на територію України як гуманітарна допомога для забезпечення відсічі збройної агресії РФ проти України. Зазначена обставина свідчить про підвищену суспільну небезпеку злочину.
В угоді зазначено, що під час узгодження сторонами покарання враховано, що ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, в той час як з матеріалів, доданих прокурором, вбачається, що обвинувачений відбував покарання у виді арешту на гауптвахті за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Зважаючи на викладене, без дослідження всіх обставин справи неможливо визначити наявність достатніх підстав для призначення покарання із застосуванням приписів ст. 69 КК України.
Під час розгляду угоди про визнання винуватості прокурор зазначив, що транспортні засоби мають бути конфісковані в дохід держави, в той час як зміст угоди не містить інформації ні щодо застосування конфіскації, ні щодо належності транспортних засобів.
Крім того, в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості зазначено, що загальна вартість транспортних засобів становить 16600 доларів США, в той час як за простим арифметичним обчисленням загальна вартість транспртних засобів становить 16700 доларів США (4500+4600+4800+2800=16700).
За таких обставин, очевидним є висновок невідповідності угоди інтересам суспільства, що є самостійною підставою для відмови у затвердженні угоди.
Ураховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Керуючись ст. 369-372, 469, 470, 474 КПК України, суд
постановив:
- у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 30.03.2026 між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Повний текст ухвали оголошено 10.04.2026 об 11:00.
Суддя ОСОБА_1