нп 2/490/1585/2026 Справа № 490/10927/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
07 квітня 2026 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., без участі сторін,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» , ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про звільнення майна з-під арешту,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд зняти арешт накладений на підставі постанови Центрального ВДВС ПМУ МЮ (міста Одеса) № 40469695 від 23 вересня 2015 року (обтяження у ДРРПНМ за номером запису 11314401) на все нерухоме майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги. Із настанням строку видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом повідомлено про неможливість його оформлення в зв'язку з наявністю обтяження за номером запису у ДРРПНМ 11314401 накладеного шляхом арешту на все нерухоме майно померлого на підставі постанови Центрального ВДВС ПМУ МЮ (міста Одеса) № 40469695 від 23 вересня 2015 року. На її заяву до Центрального ВДВС ПМУ МЮ (міста Одеса) про скасування арешту мені була надана відповідь, що цей випадок не підпадає під підстави для зняття арешту визначені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», отже арешт може бути зняти виключно за рішенням суду. Крім того, у відповіді ДВС зазначено що арешт накладений у виконавчих провадженнях відкритих за заявами Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна». Виходячи з цього нею був визначений суб'єктивний склад учасників у цій справі. Крім того зазначено, що усі виконавчі провадження були завершені на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 25 та 26 вересня 2017 року. Інформація про повторне пред'явлення до виконання виконавчих документів у відповіді ДВС відсутня.
Обтяження (арешт) усього нерухомого майна померлого перешкоджає мені в оформленні спадщини. Іншим шляхом відновити порушені права не маю можливості.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 29.12.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання .
09.02.2026 року на адресу суду від представника ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять вважати причини неявки представника ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» в судові засідання з розгляду справи № 490/10927/25 поважними. Відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
Зазначають, що на підставі постанови Правління НБУ від 20.11.2014 №733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банку» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 вересня 2020 року №1627 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вирішено здійснювати Фондом безпосередньо (копія рішення ВД ФГВФО від 03.09.2020 № 1627 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та Інформація з ЄДРЮОФОП щодо ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» додається).
Також зазначають, що у правовідносинах за участю банків в яких введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, рівно як і у правовідносинах щодо здійснення своїх повноважень Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та призначеною ним уповноваженою особою щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, оскільки цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах .
Також інформують суд, що відповідно до наявної у Фонді інформації, право вимоги за кредитними договорами:
№ 304Б-7 від 26.06.2008, який було укладено між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відступлено ТОВ «Росвен Інвест Україна» (код ЄДРПОУ 37616221) за результатами проведення аукціону https://prozorro.sale/auction/UA-EA 2018-02-12-000083-a в складі лотуF39GL6796. За результатами проведення аукціону було укладено Договір про відступлення права вимоги № 6796 від 27.03.2018 між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ТОВ «Росвен Інвест Україна»;
№ 10Б від 08.11.2007, який було укладено між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відступлено ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236) за результатами проведення аукціону https://prozorro.sale/auction/UA-EA 2018-02-12-000091-a в складі лотуF39GL6797. За результатами проведення аукціону було укладено Договір про відступлення права вимоги № 6797 від 27.03.2018 між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Таким чином, починаючи з 27.03.2018 новими кредиторами за вказаними кредитними договорами є ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» .
Всі наявні матеріали кредитної справи були передані Новим кредиторам. Таким чином, право вимоги за кредитними договорами перейшло від ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» до ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», отже рішення у даній справі може впливати на права та обов'язки нових кредиторів.
Окремо в обгрунтування заперечень посилаються на те, що згідно практики Верховного Суду , боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом , який накладений державним або приватним виконавцем, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позичаем за аткими вимогами, оскільки має право на оскарження дій державного виокнавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України
Окремо зауважують, що арешт накладався саме державним виконавцем, а не ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», отже банк не є належним відповідачем у даній справі За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. З огляду на викладене, правові висновки Великої Палати Верховного Суду наявні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відзив від представника відповідача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на позов до суду не надходив.
Ухвалою суду від 12.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 19 червня 2020 року складено відповідний актовий запис № 10292 . Після його смерті Другою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 493/2020 від 04 вересня 2020 року (спадковий реєстр № 66360773).
Позивачка, яка є матір'ю спадкодавця, є спадкоємцем за законом першої черги, та звернулася з заявою про прийняття спадщини після смеерті сина.
Як зазначає позивачка, із настанням строку видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом повідомлено про неможливість його оформлення в зв'язку з наявністю обтяження за номером запису у ДРРПНМ 11314401 накладеного шляхом арешту на все нерухоме майно померлого на підставі постанови Центрального ВДВС ПМУ МЮ (міста Одеса) № 40469695 від 23 вересня 2015 року. Зокрема роз'яснено, що у пункті 4.10 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 , вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту (пункт 4.17 Глави 10 Порядку).
При цьому суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року в справі № 643/14552/15-ц (провадження № 61-11120св19) щодо правомірності дій нотаріуса при відмові у видачі свідоцтва про право на спадщину за наявності обтяжень, накладених не органами слідства або судом, а на підставі договору застави, посвідченого приватним нотаріусом; на підставі свідоцтва про право власності та постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження; на підставі податкової застави, встановленої державною податковою інспекцією.
Згідно листа Центрального ВДВС ПМУ МЮ (міста Одеса) від 12.06.2025 року на заяву позивачки про скасування арешту, відсутні підстави для зняття арешту визначені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», отже арешт може бути зняти виключно за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, що на примусовому виконанні у відділі перебувалі виконавчі провадження № 32284343 з примусового виконання виконавчого листа № 2-541/11, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва 23.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку боргу у розмірі 22 974,38 грн на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» , яке було закрито 25.09.2017 року на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження";
виконавче провадження № 35002311 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1-6157/2010 , виданого Центральним районним судом м.Миколаєва 10.10.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку боргу у розмірі 19 147,23 грн на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» , яке було закрито 26.09.2017 року на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження";
виконавче провадження № 40467695 з примусового виконання виконавчого листа № 2-717/11, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва 15.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку боргу у розмірі 1 818 577 грн 51 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» , яке було закрито 26.09.2017 року на підставі ч.1 ст. 38 ЗУ "Про виконавче провадження";
Інформація про повторне пред'явлення до виконання виконавчих документів у відповіді ДВС відсутня.
Як вбачається з судових рішень по справі № 2-717/11 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.01.2013 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-400/262/2007 від 22 серпня 2007 року в сумі 1 818 577 (один мільйон вісімсот вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 51 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом -1 664 072 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі сімдесят дві) грн. 95 коп., заборгованості по сплаті процентів -134 504 (сто тридцять чотири тисячі п'ятсот чотири) грн. 56 коп. та пені -20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., а також по 910 (дев'ятсот десять) грн. 00 коп. судових витрат з кожного. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17.07.2017 року заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.01.2013 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09.10.2019 року заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.01.2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 22.08.2007 року № ML-400/262/2007 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» по ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В іншій частині заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.01.2013 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 17.07.2017 року залишено без змін.
Враховуючи викладене Центральним районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист від 03.02.2020 року вже про стягнення боргу на корсить стягувача лише з боржника ОСОБА_3 .
В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна значиться запис про обтяження за реєстраційним номером 11314401 від 24 вересня 2015 року у вигляді арешту майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження майна, накладеного на підставі постанови Центрального ВДВС ММУ ,Миколаївська область від 23.09.2015 року, серія та номер: ВП № 40469695.
Як встановлено судом, як вбачається з судових рішень по справі № 2-1-6157/10 про стягненян боргу за кредитними договорами з ОСОБА_2 , на користь стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк» - то на примусовому виконанні у державного виконавця Центрального ВДВС перебувало зведеного виконавчого провадження № 50734962. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 08.11.2019 року замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні по справі № 2ц-1-6157/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
27.03.2018 року між ТОВ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір № 6795 про відступлення прав вимоги, в тому числі і за договором № 40002629 від 05.11.2007 року.
Отже, як встановлено судом, арешт майна боржника державним виконавцем накладався лише в межах ВП № 40469695 примусового виконання виконавчого листа № 2-717/11, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва 15.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку боргу у розмірі 1 818 577 грн 51 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
В постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 61-61цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами відзиву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» з ринку про те, що позовні вимоги заявлені до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» як до неналежного відповідача, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні цих вимог.
Оскільки в період перебування на виконанні ВП № 40469695 про стягнення з ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2-717/11 , стягувач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу, кошти на їх погашення (в тому числі й на погашення виконавчого збору) в повному обсязі не сплачені, на момент прийняття державним виконавцем рішення про закінчення виконавчого провадження в вересні 2017 року, законних підстав для зняття арешту з майна не було.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якщо підстави, визначені цією статтею відсутні, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року в справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) виснувала про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року №904/51/19.
У постанові ВС КЦС у справі № 463/3251/22 від 03.05.2023 р. зазначив, що установивши, що заявник як спадкоємець після смерті свого батька не був залучений стороною виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт на майно останнього, суди попередніх інстанцій - на думку ВС - дійшли правильного висновку, що спадкоємець не є суб'єктом права на подачу такої скарги в порядку ст. 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження, яке завершене. Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права спадкоємця, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.
Таким чином, оскільки підставами та предметом поданого позову є захист майнових прав позивача щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту майна, належного на праві власності її померлому сину , накладеного в рамках виконавчого провадження, суд вважає, що в даному випадку позивачем обрано належний спосіб захисту шляхом подачі позову про скасування арешту.
Аналогічні висновки викладені в Постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 756/12092/24.
Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Нормами статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
На сьогодні позивач ОСОБА_3 має намір оформити свої спадкові права на майно та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити.
На час звернення до суду з позовною заявою про зняття арешту зі спадкового майна, за наявності арешту (обтяження) на майно, порушується право позивачки , внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а саме позбавлена можливості оформити спадкові права на майно, яке налажало померлому ОСОБА_2 .
Як підтверджується матеріалами справи, за цим рішенням суду по справі № 2-717/11 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, Постановою Верховного Суду від 09.10.2019 року заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.01.2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 22.08.2007 року № ML-400/262/2007 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» по ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Враховуючи викладене Центральним районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист від 03.02.2020 року.
Отже, з 09.10.2019 року ОСОБА_2 взагалі не може бути боржником у виконавчолму провадженні з примусового виконання рішення суду у справі № 2-717/11 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку боргу у розмірі 1 818 577 грн 51 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».
Враховуючи вищевикалдене, суд приходить до висновку про відстуність підстав існування на даний час арешту спадкового майна, вказаного в позовній заяві.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, завершено. Тобто державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.
Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача належне користування, володіння та розпорядження своїм майном, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.
З урахуванням викладеного, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов до відповідача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" обґрунтований і підлягає задоволенню.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати сплачені при подачі позову.
Керуючись статтями 12, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» , ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про звільнення майна з-під арешту - задовольнити частково.
Зняти арешт майна та оголошення заборони його відчуження накладений на підставі постанови Центрального ВДВС Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області № 40469695 від 23 вересня 2015 року (обтяження у ДРРПНМ за номером запису 11314401 від 24.09.2015) на все майно, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2
В задоволенні позовних вимог, заявлених до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського о апеляційного суду.
Суддя Гуденко О.А.