Справа № 947/11481/26
Провадження № 1-кс/947/4084/26
26.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого - ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12026163480000116 від 06.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Слідчий за погодженням з прокурором в рамках кримінального провадження № 12026163480000116 від 06.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК Українизвернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 17.03.2026 року в ході проведення обшуку транспортного засобу марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 за адресою: Одеська область, Подільський район, в межах н.п. Грабове, перелік якого зазначено у клопотанні.
У судовому засіданні -
Старший слідчий СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 долучив до клопотання копію ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, оголосив подане клопотання та просив його задовольнити. На запитання слідчого судді повідомив, що транспортний засіб є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти накладення арешту на грошові кошти та просив залишити право керування транспортним засобом, який належить матері підозрюваного ОСОБА_6 .
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській областіна теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування № 12026163480000116 від 06.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК Україниза фактом незаконного переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.02.2026 року до ЧЧ відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, надійшло повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення з НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ, про те, що в ході проведення оперативних заходів було встановлено громадян України на ім'я ОСОБА_7 , який діючи за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими особами, на території м. Одеса, зокрема в Київському районі, підшукують осіб чоловічої статі призивного віку з метою незаконного переправлення останніх через державний кордон України до країн Європейського Союзу, за грошову винагороду.
В ході досудового розслідування під час проведення слідчих (розшукових) заходів було встановлено, що до скоєння вказаного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який користується транспортним засобом марки «Nissan Teana», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору.
Надалі, слідчим з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та врятування майна, яке може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, до постановлення ухвали слідчим суддею, 17.03.2026 року в період часу з 19:23 год. по 19:49 год., за адресою Одеська обл., Подільський р-н, в межах н.п. Грабове, було проведено невідкладний обшук транспортного засобу марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2010 р.в. під керуванням гр. ОСОБА_6 , в ході якого було виявлено та вилучено:
-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A51», в корпусі червоного кольору, в силіконовому чохлі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A50», в корпусі чорного кольору, в чохлі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_5 та ІМЕІ2: НОМЕР_6 ;
-грошові кошти в загальній сумі 400 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна, з серійними номерами №PK72879893E, №PK93282946C, №MC40923993A та №QE27080276B;
-грошові кошти в загальній сумі 310 гривень, а саме 3 купюри номіналом по 50 гривень, з серійними номерами №ЕГ4552381, №ЕЕ6183124, №АЛ3523287, 8 купюр номіналом по 20 гривень, з серійними номерами №ГП5278191, №ГП5092596, №ДЛ0793093, №ГС4752375, №ДК4497659, №ГП8762974, №ВТ0943024 та №ГР1530393;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 про реєстрацію транспортного засобу марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2010 р.в. та ключ від вказаного транспортного засобу;
-транспортний засіб марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2010 р.в.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси було надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 , який фактично було проведено 17.03.2026 року в період часу з 19 години 23 хвилини по 19 годину 49 хвилин за адресою Одеська область, Подільський район, в межах н.п. Грабове.
18.03.2026 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру y вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Слідчий суддя, на підставі долучених до клопотання матеріалів, прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку мобільні телефони, грошові кошти та транспортний засіб, на які просить накласти арешт слідчий, імовірно є речовими доказами в рамках кримінального провадження.
Так, у вилучених мобільних телефонах, які належать підозрюваному ОСОБА_6 може міститися спілкування з приводу організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України з потенційними клієнтами щодо незаконного переправлення через державний кордон України, документи з приводу підготовки до вчинення злочину та інша інформація, яка може мати значення для кримінального провадження та може бути використана в якості речових доказів в рамках кримінального провадження.
За таких обставин, мобільні телефони потребують детального огляду для встановлення обставин, які можуть мати значення в рамках кримінального провадження.
Як вбачається з протоколу огляду від 18.03.2026 року, у вилучених під час обшуку мобільних телефонах попередньо було виявлено інформацію на предмет спілкування підозрюваного ОСОБА_6 із свідком ОСОБА_8 та невстановленою особою з приводу незаконного перетину державного кордону
Таким чином, вилучені мобільні телефони містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають значення речових доказів у цьому провадженні.
Вилучені грошові кошти в загальній сумі 400 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна, з серійними номерами №PK72879893E, №PK93282946C, №MC40923993A та №QE27080276B відповідно до протоколу ідентифікації та огляду грошових коштів від 14.03.2026 року були заздалегідь ідентифіковані та передані свідку ОСОБА_8 для передачі ОСОБА_6 за сприяння у незаконному переправленні його через державний кордон України наданням засобів, а тому зберігають на собі сліди кримінального правопорушення та є речовими доказами в рамках даного провадження.
Щодо накладення арешту на вилучений транспортний засіб марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2010 року випуску, ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію, слідчий суддя прийшов до наступного.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що транспортний засіб марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2010 року випуску належить третій особі - ОСОБА_9 , проте враховуючи те, що транспортний засіб перебував у користуванні підозрюваного ОСОБА_6 та використовувався ним, як засіб для вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за допомогою транспортного засобу здійснювалося незаконне переправлення осіб через державний кордон, у зв'язку із чим транспортний засіб відповідає критеріям речових доказів в рамках кримінального провадження та підлягає арешту.
Проте, слідчий суддя вважає за доцільне накласти арешт на вказаний транспортний засіб із забороною його відчуження та розпорядження ним без позбавлення права на користування ним.
На думку слідчого судді, обмеження права користування транспортним засобом у даному випадку є недоцільним, оскільки такий захід призведе до надмірного та непропорційного втручання у права законної власниці, яка не є учасником кримінального правопорушення. Водночас, досягнення мети арешту майна у вигляді забезпечення збереження речового доказу у менш обтяжливий спосіб, а саме: забороною відчуження та розпорядження транспортним засобом.
За таких обставин, в цілях запобігання необґрунтованого порушення гарантованого Конституцією України права користування майном, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про арешт майна в частині заборони користування транспортним засобом не підлягає задоволенню.
Слідчий суддя звертає також звертає увагу на те, що санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Відповідно до чого, грошові кошти в загальній сумі 310 гривень, а саме 3 купюри номіналом по 50 гривень, з серійними номерами №ЕГ4552381, №ЕЕ6183124, №АЛ3523287, 8 купюр номіналом по 20 гривень, з серійними номерами №ГП5278191, №ГП5092596, №ДЛ0793093, №ГС4752375, №ДК4497659, №ГП8762974, №ВТ0943024 та №ГР1530393, які належать підозрюваному ОСОБА_6 , в подальшому, у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, можуть бути використані для забезпечення можливого покарання у вигляді конфіскації майна.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та може бути використане для забезпечення покарання у вигляді конфіскації майна.
Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження та може бути використане для забезпечення покарання у вигляді конфіскації майна, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів та забезпечення покарання у вигляді конфіскації майна, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу та забезпечення конфіскації майна, як виду покараннянеможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів та можливість його використання для забезпечення покарання у вигляді конфіскації майна, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси осіб, про які йдеться в клопотанні, та якого особи зазнають внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на:
-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A51», в корпусі червоного кольору, в силіконовому чохлі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A50», в корпусі чорного кольору, в чохлі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_5 та ІМЕІ2: НОМЕР_6 ;
-грошові кошти в загальній сумі 400 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна, з серійними номерами №PK72879893E, №PK93282946C, №MC40923993A та №QE27080276B;
-грошові кошти в загальній сумі 310 гривень, а саме 3 купюри номіналом по 50 гривень, з серійними номерами №ЕГ4552381, №ЕЕ6183124, №АЛ3523287, 8 купюр номіналом по 20 гривень, з серійними номерами №ГП5278191, №ГП5092596, №ДЛ0793093, №ГС4752375, №ДК4497659, №ГП8762974, №ВТ0943024 та №ГР1530393;
Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на:
-транспортний засіб марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2010 року випуску,
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від транспортного засобу марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2010 р.в. та ключ від вказаного транспортного засобу.
Транспортний засіб марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2010 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від транспортного засобу марки «Nissan Teana», н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2010 р.в. та ключ від вказаного транспортного засобу - передати на відповідальне зберігання власниці ОСОБА_9 .
Зобов'язати власницю транспортного засобу ОСОБА_9 на першу вимогу органу досудового розслідування, суду надавати вільний доступ до арештованого майна.
Попередити власницю майна ОСОБА_9 , що за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, передбачено кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1