Справа № 947/5634/26
Провадження № 1-кс/947/4017/26
27.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ІНФОРМАЦІЯ_1 - - адвокат ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025160000000157від 11.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України -
До Київського районного суду м. Одеси, повторно, надійшло клопотання прокуратура ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025160000000157від 11.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У клопотанні прокурор, з метою збереження речових доказів просить накласти арешт на речі та документи, вилучені в ході проведеного 10.02.2026 обшуку в ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні:
Прокурор ОСОБА_3 надав короткий виклад обставинам кримінального правопорушення повідомив, що обшук проводився в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Клопотання підтримав у повному обсязі, вимоги якого просив задовольнити, вказуючи на те, що у вилученому ноутбуці можуть бути електронні документи щодо предмету досудового розслідування, на даний час вирішується питання щодо призначення експертизи. Відносно вилучених документів зазначив, що на даний час триває призначення експертиз щодо усього переліку вилученого майна, зокрема такі як почеркознавча, оскільки було встановлено, що директор не підписував жодних договорів, тому планується призначення експертизи по всім вилученим документам.
Представника власника майна ІНФОРМАЦІЯ_1 - адвокат ОСОБА_4 надала письмові заперечення, посилаючись на які не заперечувала проти накладення арешту на документи, які стосуються договірних відносин з ФОПами, відносно яких здійснюється кримінальне провадження, та на вилучення яких було надано дозвіл на вилучення ухвалою про проведення обшуку, в іншій частині вважає клопотання необґрунтованим та безпідставним Звернула увагу, що відповідно до протоколу обшуку від 11.02.2026 слідчими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було вилучено оригінальні примірники документів, а саме: документи щодо ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » , а також документи, що стосуються проектів відновлення майна пошкодженого внаслідок збройної агресіє рф. Водночас ні під час вилучення зазначених матеріалів слідчими не надано жодних належних пояснень щодо їх зв'язку з обставинами, які є предметом досудового розслідування, ні під час ініціювання повторного накладення арешту на майно, з огляду на те, що предмет договорів та проектів (науково-проектна документація, експертні звіти, робочі проекти, які необхідні для виконання програм відновлення житла),підрядники та інші учасники відповідних правовідносин не відповідають тим, які зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук. Крім того ухвалою слідчого судді від 25.02.2026 прокурору зазначено про недоліки в цій частині первісного клопотання. Вважає, що вказані недоліки не усунуті, з матеріалів долучених до клопотання, а також з самого клопотання не вбачається доказів того , що вказані договори відносяться до предмету досудового розслідування. Звертає увагу, що прокурором долучено запит (а.с. 221, т. 1) та відповідь прокурора ОСОБА_7 на розслідування за обставинами вчинення злочину, до якого можуть бути причетні службові особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » під час укладання договорів з ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, також зазначений договір, ціна такого договору та дата його укладання. 3 аналізу судових рішень, опублікованих у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 09.12.2025 по справі N? 523/25963/25 у кримінальному провадженні N? 12025162490001733 від 17.10.2025 надано тимчасовий доступ до ряду документів, укладених з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Крім того, зі змісту самої ухвали вбачається, що в рамках іншого кримінального провадження вже здійснюється досудове розслідування щодо проведення робіт, до яких було залучено ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Таким чином, з наведеного вбачається, що фактично прокурором подано клопотання для забезпечення збереження доказів, що стосуються предмету досудового розслідування у зовсім іншому кримінальному провадженні. Крім того, щодо ризику знищення, на який як на єдину підставу посилається прокурор у своєму клопотанні слід зазначити, що попри обізнаність про здійснення досудового розслідування відносно проведених робіт, до яких було залучено ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », жодним із працівників Департаменту не було вжито заходів щодо знищення будь-якої документації, яка стосується цього суб?єкта господарювання. Про вказане свідчить, в тому числі, наявність в оригінальних примірниках договорів, укладених із цим суб?єктом господарювання, зі сплином часу після проведених слідчих дій в рамках іншого кримінального провадження. Зауважила, що лист прокурора ОСОБА_7 не може вважатись ні доказом, ні підтвердженням того, що саме в рамках даного кримінального провадження на вилучені оригінальні примірники договорів, слід накласти арешт. Окрім того, що прокурором ОСОБА_8 фактично підтверджено, що відносини між Департаментом та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » вже є предметом досудового розслідування та перевірки у межах іншого кримінального провадження, не менш важливим є те, що такий лист не є і не може бути доказом. Оскільки суд зобов?язаний керуватись принципом безпосередності дослідження доказів, врахування змісту показів директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », які не досліджувались судом, і які зафіксовані зі слів прокурора іншої прокуратури у листі, тобто документі, який не передбачений для фіксації показань свідків і не є у зв?язку з цим ні джерелом доказів, ні достовірним навіть джерелом їх змісту. Зазначає, що якщо проаналізувати навіть зазначений зміст «показань» ОСОБА_9 , то не вбачається того, що щодо інших договорів можуть мати місце зазначені ним обставини, оскільки він чітко вказує лише на один такий договір. Водночас, з долученої до даних заперечень ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.12.2025 вбачається, що у відповіді прокурора ОСОБА_10 міститься недостовірна інформація щодо суми укладеного договору за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене свідчить, на переконання представника, що вказаний «документ» долучений прокурором до клопотання виключно з метою виправдування протиправних дій слідчих в ході проведеного обшуку за місцем знаходження Департаменту, але не містить і не може містити достовірної інформації, з урахуванням його форми та змісту. Крім того, зазначений документ не пояснює жодним чином наявність законних підстав у слідчого ОСОБА_11 вилучати такі документи у виконавчого органу міської ради, оскільки він не існував на момент проведення обшуку (про зазначені обставини не повідомлялось слідчими), а обставини, за яких були розголошені відомості досудового розслідування і стали відомі особам, які не наділені повноваженнями слідчих чи прокурорів у кримінальному провадженні N? 12025162490001733 від 17.10.2025 можуть бути обгрунтованою підставою для службової перевірки. Враховуючи вище викладене, враховуючи предмет досудового розслідування та обставини, якого стосується досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, у слідчих як на момент проведення обшуку, так і на момент ініціювання клопотання про арешт майна були відсутні підстави для вилучення оригінальних примірників ряду документів. Накладення арешту на таке майно з метою забезпечення його збереження в якості речових доказів не відповідає ні меті досудового розслідування, ні вимогам закону, оскільки відносини між Департаментом та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » вже є предметом оцінки у іншому кримінальному провадженні, а вимога накладення арешту на такі документи виглядає як спроба легалізувати безпідставне втручання у роботу виконавчого органу міської ради. За таких обставин вилучення вказаних документів фактично здійснено без встановлення їх доказового значення з предметом розслідування у даному кримінальному провадженні (про що фактично свідчить лист прокурора ОСОБА_12 . Від 12.03.2026, а відтак відсутні підстави вважати, що вони відповідають критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, або можуть бути використані для встановлення обставин, що підлягають доказуванню. Подвійне переслідування за одними і тими обставинами не допускається. Отже, накладення арешту на майно в цій частині не матиме на меті виконання завдань досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а саме вилучення та підстави вилучення, на які посилається прокурор, було здійснено за абсолютно невиправданого ступеню втручання у роботу Департаменту. Щодо проєктів відновлення та документів щодо виконання договорів. Так, під час проведення обшуку представники ІНФОРМАЦІЯ_1 неодноразово звертали увагу слідчих на протиправність вилучення зазначених документів, особливо в оригінальних примірниках, наголошуючи, що окрема науково-проєктна документація, експертні звіти, робочі проєкти, які необхідні для виконання програм відновлення житла після атак рф не вказані в ухвалі суду і не стосуються обставин кримінального провадження, а також, що суб?єкти господарювання, підрядники за цими окремими договорами, відсутні у переліку, визначеному ухвалою слідчого судді. Попри це слідчий ОСОБА_13 пояснив, що вилучення здійснюється за вказівкою старшого групи слідчих ОСОБА_14 , який фактично був відсутній на місці проведення обшуку, а також з мотивів можливого проведення експертних досліджень щодо перевірки договорів. Варто також зауважити, що навіть за умови проведення таких «перевірок» вилучення саме оригіналів є безпідставним. Таким чином, фактично слідчими було підтверджено та визнано відсутність безпосереднього зв?язку зазначених документів із предметом досудового розслідування, визначеним ухвалою суду. За таких умов накладення арешту на зазначені документи не лише не відповідатиме завданням кримінального провадження, але й становитиме непропорційне та протиправне втручання у право власності та діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 . . За викладених обставить просить відмовити у задоволенні клопотання, та повернути володільцю (власнику) ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) наступне майно: документи щодо ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (з 1 по 105 пункт); документи щодо виконання договорів за 2025 рік (з 1 по 59 пункт); документи щодо проєктів відновлення (з 1 по 30 пункт); ноутбук марки «Леново» інв. N? 101460003 (п. 470).
Вислухавши прокурора та представника власника майна, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Як вбачається з матеріалів клопотання слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025160000000157від 11.08.2025 за ч. 5 ст. 191 КК України? за фактом привласнення бюджетних коштів шляхом внесення до актів виконаних робіт форми КБ-2В та довідок КБ3 завідомо неправдивих відомостей про обсяги виконаних робіт, вартості використаних матеріалів та використання дешевих матеріалів замість тих, які вказані у проекті, невірно застосовують кошторисні розцінки у актах виконаних робіт при проведенні капітальних ремонтів багатоквартирних будинків в місті Одесі, в тому числі постраждалих внаслідок військової агресії з боку рф.
На підставі ухвали від 06.02.2026 слідчого судді Київського районного суду м. Одеси,10.02.2026 в ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 було проведено обшук, в ході якого вислано та вилучено ряд документів ( ряду договорів в оригіналах та копіях; наказів; актів; довідок; платіжних інструкцій; добротно-сальдові відомості; проектної документації; робочих проектів, тощо ), а також ноутбуку, повний перелік вилученого майна зазначено як в протоколі обшуку так і в клопотанні сторони обвинувачення про арешт майна.
12.02.2026 слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді клопотання прокурора про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, з огляду на наступні обставини.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В порушення вимог кримінального процесуального закону, щодо вмотивованості та обґрунтованості, органом досудового розслідування в клопотанні не було наведено яке доказове значення в рамках даного кримінального провадження мають вилучені документи, що вони можуть підтвердити чи спростувати.
Слідчий суддя звертає увагу, що аналогічне клопотання сторони обвинувачення з вищевикладених обставин 25 лютого 2026 року було повернуто прокурору для усунення недоліків, проте сторона обвинувачення фактично проігнорувала мотиви їх повернення та знову звернулись з не вмотивованим повністю ідентичним клопотанням та без долучення відповідних доказів.
Так в ухвалі слідчого судді від 06.02.2026 року надано дозвіл на проведення обшуку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній ухвалі безпосередньо вказано перелік документів, які необхідно було відшукати та вилучити. Між тим в клопотанні про арешт майна міститься перелік документів, дозвіл на вилучення яких не надавався. На думку слідчого судді сторона обвинувачення повинна належним чином обґрунтувати підстави для арешту таких документів.
Прокурор у судовому засіданні, як на підставу для накладення арешту зазначає необхідність проведення експертиз (почеркознавчих, тощо), однак до матеріалів клопотання не додано жодної постанови про їх призначення, а також не зазначено з приводу чого планується проведення експертиз.
Зважаючи на той факт, що обшук було проведено 11.02.2026 року, на думку слідчого судді у органу досудового розслідування було достатньо часу для огляду вилученого майна, та відповідно призначення всіх необхідних в рамках цього провадження експертиз.
Серед іншого прокурор також просить накласти арешт на ноутбук, проте до матеріалів клопотання не надано навіть протоколу його огляду, на переконання слідчого судді, у сторони обвинувачення було достатньо часу для здійснення даної слідчої дії.
Більш того, в ухвалі слідчого судді про повернення клопотання на до оформлення було звернуто увагу сторони обвинувачення та те, що у клопотанні належним чином не зазначено перелік і вид майна, що належить арештувати, оскільки його перелік не містить в повній мірі їх ідентифікаційні ознаки, не зрозуміло про які документи йде мова у клопотанні, (зокрема вилучених оригіналів договорів, актів, довідок і т.п.), не зазначено повного опису їх вмісту, назви/реквізитів, з ким укладені, їх датування, предмет, ким складені та видані, тощо, що може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням.
Між тим, звертаючись з повторним клопотанням прокурор вказані вимоги виконав не в повному обсязі, оскільки у клопотанні знову зазначено перелік документів без їх ідентифікації.
Слідчий суддя в котре звертає увагу прокурора, що не припустимим є зазначення загальної всеохоплюючої назви документа, адже при виявленні та вилученні документів має бути встановлений повний перелік, із чітким їх описом для можливості їх ідентифікації та унеможливлення можливої подальшої втрати або спотворення.
На думку слідчого судді, без ідентифікації хоч одного вилученого предмету, в клопотанні про накладення арешту на майно та в ухвалі суду про накладення арешту, в подальшому існує великий ризик визнання цих доказів недопустимими, що в свою чергу не буде слугувати досягненню мети досудового розслідування.
Слідчий суддя звертає увагу, що заперечуючи проти задоволення клопотання стороною захисту зазначено, що під час вилучення матеріалів слідчими не надано жодних належних пояснень щодо їх зв'язку з обставинами, які є предметом досудового розслідування, з огляду на те, що предмет договорів та проектів (науково-проектна документація, експертні звіти, робочі проекти, які необхідні для виконання програм відновлення житла), підрядники та інші учасники відповідних правовідносин не відповідають тим, які зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук.
На переконання слідчого судді, з метою повного об'єктивного розслідування кримінального провадження, органу досудового розслідування необхідно надати належну оцінку вказаним документам, оскільки наразі слідчому судді не зрозуміло яке доказове значення в рамках даного кримінального провадження мають виявлені та вилучені документи, та які сліди кримінального правопорушення можуть мітити на собі, про які зазначається у клопотанні.
Таким чином орган досудового розслідування належним чином не обґрунтував підстави та мотиви накладення арешту на вилученні документи, оскільки у клопотанні фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин кримінального провадження, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні, однак при цьому не мотивує необхідності накладення арешту на майно.
Тому постанову про визнання речових доказів та саме клопотання слідчий суддя розцінює як формальні без належного обґрунтування мети та підстави вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, як арешту майна.
Необґрунтоване накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання сторони обвинувачення не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності обґрунтування підстав для арешту вилученого майна.
На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.
Слід зазначити, що положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту - діяти в порядку, передбаченому КПК України.
Водночас при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1