08 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 686/7211/24
провадження № 61-4941св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Байрачний Андрій Іванович, Гвардійська сільська рада Хмельницької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Байрачний Андрій Іванович, Гвардійська сільська рада Хмельницької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка», про визнання наказу недійсним та його скасування, визнання недійсними договорів
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шкодяка Ігоря Антоновича на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року у складі судді Павловської А. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2025 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) від 07 червня 2017 року № 22-10996-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» щодо виділення та передання йому у власність земельних ділянок із кадастровими номерами 6825089000:05:001:0372, 6825089000:05:001:0374 на території Чабанівської сільської ради (на теперішній час Гвардійської сільської ради) Хмельницького району Хмельницької області;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 6825089000:05:001:0374, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що розташована на території колишньої Чабанівської сільської ради (на теперішній час Гвардійської сільської ради) Хмельницького району Хмельницької області, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачним А. І., реєстраційний номер 2678, виданий 03 серпня 2017 року;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 6825089000:05:001:0372, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що розташована на території колишньої Чабанівської сільської ради (на теперішній час Гвардійської сільської ради) Хмельницького району Хмельницької області, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачним А. І., реєстраційний номер 2677, виданий 03 серпня 2017 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що у 2017 році він як учасник антитерористичної операції набув право власності на земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6820686500:07:002:0050), розташовану на території Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Він був заінтересований в отриманні цієї земельної ділянки, користувався нею тривалий час, а в 2017 році передав її у користування на підставі договору оренди землі Приватному підприємству «ГВМ-Агро».
У лютому 2019 року він отримав від Віньковецького районного суду Хмельницької області матеріали цивільного позову у справі № 670/1078/18, з яких дізнався, що на нього невідомі особи всупереч його волі оформили ще три земельні ділянки на територіях Остапковецької і Чабанівської сільських рад Хмельницької області.
Зі змісту зазначеного позову йому стало відомо, що наказом ГУ Держгеокадастру від 07 червня 2017 року № 22-10996-СГ затверджено проект землеустрою та передано йому у приватну власність дві інші земельні ділянки площею по 1,0 га кожна (кадастрові номери 6825089000:05:001:0372, 6825089000:05:001:0374), розташовані за межами населених пунктів Чабанівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього наказу приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Лаврентьєва В. В. 03 липня 2017 року зареєструвала за ним право власності на вказані земельні ділянки, після чого їх 03 серпня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу було відчужено ОСОБА_2 , яка в подальшому за договорами оренди передала ці земельні ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» (далі - ТОВ «СП «Агропромтехніка») в оренду.
Наголошував, що він не звертався до ГУ Держгеокадастру із заявами про відведення земельних ділянок на території Чабанівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та не вчиняв жодних дій для набуття їх у власність.
До матеріалів справи приєднані копії заяв нібито від його імені щодо виділення йому зазначених земельних ділянок, про реєстрацію за ним права власності, однак він їх не підписував.
З отриманих витягів з реєстрів щодо указаних земельних ділянок позивач дізнався що у 2017 році ці земельні ділянки нібито були відчужені ним, але він таких дій не вчиняв, тому просить визнати договори купівлі-продажу недійсними, адже він права власності на ці земельні ділянки не набув, а тому і не мав права розпоряджатися ними.
У зв'язку з цим позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 21 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що зібрані докази свідчать, що ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки в порядку, визначеному законом. Позивач не довів належними та допустимими доказами неправомірність одержання ним земельних ділянок у власність, що мало місце порушення його прав та інтересів у спірних правовідносинах, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд постановою від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шкодяк І. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2025 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ОСОБА_1 не подавав до ГУ Держгеокадастру заяви з проханням виділити йому земельну ділянку, а тому наказ про передання йому у власність земельної ділянки на території Чабанської селищної ради як учаснику бойових дій незаконний як такий, що виданий всупереч волі позивача. Такі обставини тягнуть за собою і обґрунтовані підстави для визнання недійсними наступних правочинів, які вчинені внаслідок незаконного передання у власність земельних ділянок. Також скарга містить доводи про те, що суд безпідставно не призначив судової почеркознавчої експертизи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 травня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
З обставин, встановлених у рішеннях судів у цивільних справах № 686/10604/19 та № 686/322/21, відомо, що 05 січня 2017 року ОСОБА_1 видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Лаврентьєвою В. В., якою уповноважив ОСОБА_3 бути його представником у всіх державних, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, перед юридичними та фізичними особами, в тому числі в Держгеокадастрі, ліцензійних організаціях, органах державної реєстрації прав на нерухоме майно, реєстраційних службах/у нотаріусів, з питань набуття у власність, оформлення та державної реєстрації права власності на будь-які земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Хмельницької області, які будуть отримані ним шляхом безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності в розмірах, що встановлені чинним законодавством.
Також ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 подавати та підписувати всі документи, довідки та будь-які заяви від його імені, в тому числі заяви про безоплатну передачу у власність земельних ділянок, заяви про державну реєстрацію земельних ділянок і прав на них, замовляти та отримувати проектну і технічну документацію з землеустрою, замовляти виготовлення та одержання правовстановлюючих документів на земельні ділянки, зареєструвати право власності на земельні ділянки в установленому законом порядку; визначати нотаріуса або нотаріальну контору, дату місце, час оформлення договорів на свій розсуд, укладати та підписувати договори купівлі-продажу, договори оренди, суборенди земельних ділянок, які надані для ведення особистого селянського господарства та розташовані на території Хмельницької області, право власності на які оформлено та зареєстровано після видачі та нотаріального посвідчення цієї довіреності, визначати ціну та їх істотні умови на власний розсуд, розписуватися за нього, одержувати грошові кошти та орендну плату. Ця довіреність була видана ОСОБА_3 строком на 3 роки (до 05 січня 2020 року) та скасована 16 серпня 2018 року.
19 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок площею по 1,0 га кожна за межами населених пунктів Чабанівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 17 лютого 2017 року № 22-3005-СГ надано дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність.
23 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,0 га, розташованих за межами населених пунктів Чабанівської сільської ради, та передання цих земельних ділянок йому у власність.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 07 червня 2017 року № 22-10996-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності та передано у власність ОСОБА_1 дві земельні ділянки площею по 1,0 га кожна (кадастрові номери 6825089000:05:001:0372, 6825089000:05:001:0374), розташовані за межами населених пунктів Чабанівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього наказу приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Лаврентьєва В. В. 03 липня 2017 року зареєструвала право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825089000:05:001:0372, 6825089000:05:001:0374 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності відповідно 21250799 і 21250495).
03 серпня 2017 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , і ОСОБА_2 укладено два договори купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Байрачним А. І., згідно з якими ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 6825089000:05:001:0372, 6825089000:05:001:0374 (номери запису про право власності 21712742 та 21713323 відповідно).
За договорами оренди землі від 07 лютого 2018 року ОСОБА_2 передала вказані земельні ділянки ТОВ «СП «Агропромтехніка» у платне користування на строк до 01 грудня 2025 року (записи про речове право від 20 березня 2018 року № 25387679 і № 25387390 відповідно).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо вимог про визнання недійсним і скасування наказу
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Результат аналізу пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.
Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Лаврентьєва В. В., ТОВ «СП «Агропромтехніка», про визнання наказу про надання земельної ділянки у власність недійсним, скасування цього наказу та реєстрації права власності на земельні ділянки (справа № 686/10604/19).
У зазначеній справі ОСОБА_1 , серед іншого, просив визнати недійсним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 07 червня 2017 року № 22-10996-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» щодо виділення та передачі йому у власність земельних ділянок із кадастровими номерами 6825089000:05:001:0372, 6825089000:05:001:0374 на території Чабанівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Як на підставу позову ОСОБА_1 , зокрема, посилався на те, що він не звертався до ГУ Держгеокадастру із заявами про відведення земельних ділянок на території Чабанівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та не вчиняв жодних дій для набуття їх у власність.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником - адвокатом Шкодяком І. А., задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року змінено, викладено їх мотивувальні частини в іншій редакції.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , зокрема посилався на те, що він не звертався до ГУ Держгеокадастру із заявами про відведення земельних ділянок на території Чабанівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та не вчиняв жодних дій для набуття їх у власність.
Аналіз матеріалів справи та зміст відповідних судових рішень свідчать про те, що підстави та предмет позову щодо вимог про визнання недійсним наказу і його скасування у цій справі є тотожними підставам та предмету позову у справі № 686/10604/19, в якій ухвалено рішення, що набрали законної сили.
Таким чином, вже існують рішення, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суди попередніх інстанцій не врахували норми пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, не проаналізували позовні вимоги у справі, яка переглядається, та у справі № 686/10604/19 на предмет їх тотожності.
За таких обставин суди попередніх інстанцій помилково повторно розглянули позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру про визнання недійсним та скасуваннянаказу ГУ Держгеокадастру від 07 червня 2017 року № 22-10996-СГ, тобто про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог позову про визнання недійсним та скасуваннянаказу ГУ Держгеокадастру від 07 червня 2017 року № 22-10996-СГпідлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Щодо вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої - п'ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14).
Враховуючи обставини, встановлені в судових рішеннях у цивільних справах № 686/10604/19 та № 686/322/21, і встановивши, що ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки з дотриманням закону, а також те, що позивач не довів факту відсутності волевиявлення на укладення договорів купівлі-продажу на підставі довіреності, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу.
Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого судом апеляційної інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення на користь заявника.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 255, 400, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкодяка Ігоря Антоновича задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2025 року в частині в частині вирішення вимог позову про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07 червня 2017 року № 22-10996-СГ скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій областіпро визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07 червня 2017 року № 22-10996-СГ закрити.
В іншій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов