Справа номер №303/3125/26
Провадження №1-кс/303/429/26
10 квітня 2026 року м. Мукачево
Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 07.04.2026 до ЄРДР за №12026071040000308,
Слідча СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 07.04.2026 до ЄРДР за №12026071040000308.
Подане клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 07.03.2026 близько 13 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, настання суспільно - небезпечних наслідків, з метою спричинення тілесних ушкоджень, почав наносити правою рукою в якій знаходився ніж, удари по нижніх кінцівках та по всій площі тіла ОСОБА_8 у зв'язку з чим заподіяв останньому згідно довідки-діагнозу тілесні ушкодження у вигляді відкритої рани задньої стінки грудної клітки, проникаючої колото-різаної рани задньої поверхні грудної клітки.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що небезпечне для життя в момент заподіяння.
Зважаючи на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 даного кримінального правопорушення, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винуватим, наявність визначених п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків, з метою забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, слідчий просить задовольнити подане клопотання.
В судовому засіданні слідчий та прокурор, кожен окремо, підтримали клопотання, просили суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_9 заперечив щодо заявленого клопотання та просив обмежитися застосуванням запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_10 підтримав позицію підзахисного ОСОБА_5 та просив обмежитись застосуванням відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту.
Заслухавши думку сторін, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходжу до наступного висновку.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час вирішення питання щодо запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
На підставі оцінки сукупності доданих до клопотання доказів, можна дійти висновку, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке віднесено до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що свідчить про високий рівень можливого переховування від органів досудового розслідування, суду, а тому приходжу до висновку про наявність достатніх підстав вважати щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, ОСОБА_5 , не будучи попередньо ув'язненим, може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_8 , а також свідків, які володіють відомостями про обставини вчинення злочину, що є підтвердженням існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність вказаного в клопотанні ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної відповідальності: був засуджений 03.01.2024 Мукачівським міськрайонним судом за ч.1 ст. 129 КК України до обмеження волі строком на один рік, звільнений від відбування покарання, відповідно до ст. 75 КК України; строком на один рік; 30.01.2026 до суду направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 246 КК України.
Враховуючи існування ризиків, передбачених п. 1, п 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, приходжу до висновку про неможливість застосування відносно ОСОБА_5 , який раніше вже притягався до кримінальної відповідальності: був засуджений 03.01.2024 Мукачівським міськрайонним судом за ч.1 ст. 129 КК України до обмеження волі строком на один рік, звільнений від відбування покарання, відповідно до ст. 75 КК України; строком на один рік; 30.01.2026 до суду направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 246 КК України та наразі, будучи військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації, підозрюється у вчиненні злочину в період самовільного залишення військової частини (триває з 13.08.2025), іншого більш м'якого запобіжного заходу, а тому вважаю, що для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 щодо останнього слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, вважаю за необхідне не визначати розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183,193, 194, 196-198, 200, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчої СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 07.04.2026 до ЄРДР за №12026071040000308 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 червня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11