Справа № 304/1228/25 Провадження № 2/304/172/2026
30 березня 2026 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
з участю секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/1228/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в електронній формі через систему «Електронний суд» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 17 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі інтернет, перейшла на офіційний сайт Первісного кредитора та ознайомилася з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», після чого добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалася на сайті кредитодавця, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту, тобто вказала свої персональні ідентифікаційні дані. Відмова відповідача від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмову кредитодавця від встановлення ділових відносин з позичальником та від укладення з позичальником кредитного договору. Таким чином, під час укладення кредитного договору Первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору. Згідно з Правилами, до укладення кредитного договору, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту. Оскільки відповідач погодилася з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, Первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору. Отже, кредитний договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора - 25596, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані дії підтверджуються положеннями кредитного договору, а також Довідкою про ідентифікацію. Крім того, приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердила, що їй у доступній та зрозумілій формі була надана вся передбачена ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (чинного на момент укладення договору), а також ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» інформація. Відповідач також підтвердила ознайомлення зі змістом ст. 25 Закону та з Правилами. Таким чином, у кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, сплатити проценти за користування ним. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 525,00 грн, порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору. Отже, позичальнику перераховується сума в розмірі 5 250,00 грн. На виконання умов кредитного договору, 17 січня 2024 року Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця. Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» з відміткою та додатком до нього. Крім цього зазначає, що 20 січня 2025 року між Первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 20012025-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. У порядку та на умовах, визначених у договорі факторингу, позивач зобов'язався передати (сплатити) Первісному кредитору суму фінансування, а Первинний кредитор зобов'язався відступити позивачу Права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав вимоги. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Первісному кредитору за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від Первісного кредитора до позивача відбувається у дату відступлення Прав вимоги. Дата відступлення Прав вимоги означає робочий день, в який сторони склали і підписали Акт прийому-передачі. Акт прийому-передачі означає письмовий документ, який складається спільно Первісним кредитором та позивачем, за формою згідно Додатку № 2 до договору факторингу, у зв'язку з переходом Прав вимоги від Первісного кредитора до позивача на умовах договору факторингу, підтверджує передачу позивачу Реєстру боржників відповідно до умов договору факторингу та складається в день підписання договору факторингу. Таким чином, відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу та Акту прийому-передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 773,91 грн. Також, підтвердженням переходу права вимоги за Реєстром боржників до договору факторингу є платіжна інструкція, що свідчить про сплату ціни продажу (виконання позивачем своїх обов'язків за договором факторингу). Під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 5 775,00 грн, валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про її належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину. Однак, оскільки відповідач належним чином не виконала свого зобов'язання щодо повернення коштів, у неї виникла заборгованість у розмірі 49 773,91 грн, яка складається з: 5 775,00 грн - заборгованість по кредиту; 43 998,91 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - штрафні санкції згідно умов договору. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період з 20 січня по 15 травня 2025 року. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Одночасно звертає увагу на те, що позивач не здійснював нарахувань за кредитним договором. Розрахунок заборгованості, наданий Первісним кредитором в сукупності з повідомленням від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» є беззаперечними доказами факту заборгованості. Також зазначає, що позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з чим загальна сума заявлених до стягнення вимог становить: 49 773,91 грн, що складається з: 5 775,00 грн - заборгованість по кредиту; 43 998,91 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. З огляду на вищевикладене просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-9571630 від 17 січня 2024 року у розмірі 49 773,91 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою судді від 30 травня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, повідомлено про спосіб їх усунення та роз'яснено, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Одинадцятого червня 2025 року в електронній формі через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді Перечинського районного суду від 12 червня 2025 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву. Крім цього, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази.
У судове засідання представник позивача - адвокат Тараненко А.І. не з'явився, однак у позовній заяві одночасно просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки не повідомила, відзив не подавала, а тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд встановив, що 17 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-9571630, згідно умов якого позичальнику цього ж дня надано кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених договором.
Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 5 250,00 грн; тип кредиту - кредитна лінія; строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 360 календарних днів.
Позичальник ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит кредитодавцю (дата повернення кредиту) 11 січня 2025 року.
Позичальник ОСОБА_1 зобов'язалася оплатити проценти в Рекомендовану дату погашення процентів 11 лютого 2024 року, та здійснювати наступні чергові періодичні платежі по сплаті нарахованих процентів на кожний 25 день після Рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредиту). Дата(и) повернення кредиту та сплати нарахованих процентів зазначаються в графіку платежів, який міститься в пункті 7.19 цього договору.
Умовами договору визначено, що у разі, якщо позичальник виконав зобов'язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за днем Рекомендованої дати погашення процентів або здійснення платежу не пізніше наступного дня сплати процентів (згідно абз. 1 п. 1.3.1. цього договору), то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов'язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього договору. У разі, якщо позичальник виконає у повному обсязі свої зобов'язання за договором по сплаті нарахованих процентів на дату погашення та поверненню повністю суми кредиту не пізніше наступного дня за днем Рекомендованої дати погашення процентів або не пізніше наступного дня сплати процентів (згідно абз.1 п. 1.3.1. цього договору), то вважатиметься, що позичальник повністю достроково погасив кредит.
Процентна ставка за договором є фіксованою. Стандартна процента ставка складає 2,47 (два цілих 47 сотих)% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору.
За надання кредиту позичальник ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 525,00 грн. Позичальник зобов'язалася сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 931.66%.
Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 52 458,00 грн.
У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.
Цей договір укладено на веб-сайті кредитодавця https://treba.credit.
Порядок укладення договору та надання кредиту визначений Розділом 2 цього договору.
Кредитодавець зобов'язався надати кредит у дату надання/видачі кредиту 17 січня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 5 250 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
У відповідності до п. 4.3 договору позичальник ОСОБА_1 зобов'язалася, зокрема: повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором; дотримуватись строків виконання зобов'язань передбачених цим договором, в тому числі, але не виключно щодо повернення кредиту та сплати процентів, відповідно до умов цього договору; виконувати інші обов'язки, передбачені чинним законодавством та цим договором.
Строк дії цього договору становить 360 календарних днів.
Позичальник підтвердила, що їй було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття нею свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового Кредиту ТОВ «МАКС КРЕДИТ», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті за посиланням: https://treba.credit/finansovi-poslugy/.
Позичальник підтвердила, що текст договору прочитаний нею повністю, положення договору зрозумілі.
Сторони підтвердили, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтвердила свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та Правил.
Договір складено у двох однакових примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони.
Під час укладання цього договору сторони керувалися Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту кредитодавця.
Згідно наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» Довідки про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з якою укладено договір 00-9571630 від 17 січня 2024 року, ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - 25596; час відправки ідентифікатора позичальнику - 17 січня 2024 року 20:44:05 год; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор, - НОМЕР_6.
Інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 173/02 від 06 лютого 2025 року підтверджується проведення успішної операції (тип транзакції: видача; номер транзакції 40551-70609-20234) 17 січня 2024 року 20:44:22 у розмірі 5 250 грн, маска картки НОМЕР_2 (банк емітент PRIVAT BANK, код авторизації 361402).
Як вбачається з повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 30 червня 2025 року №20.1.0.0.0/7-250623/57915-БТ, наданого на виконання ухвали судді про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ). Додатково направлено виписку по рахунку(ах) № НОМЕР_4 за період з 17 по 22 січня 2024 року, яка містить відомості про зарахування 17 січня 2024 року грошових коштів у розмірі 5 250,00 грн. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період з 17 по 22 січня 2024 року: фінансовий номер телефону НОМЕР_6 ; номер телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_6 .
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, суд встановив, що Договір кредитної лінії № 00-9571630 від 17 січня 2024 року укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, судом не встановлено.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22) та інших, які враховуються судом при вирішенні спору.
Також суд встановив, що 20 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (Клієнт) було укладено Договір факторингу №2001205-МК/Ейс, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові Права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Права вимоги. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Права вимоги за цим договором проводить не з метою забезпечення виконання зобов'язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержав від боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру боржників, кожен наступний Реєстр боржників є самостійним додатком та не замінює попередній. З дати відступлення Прав вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним. Відступлення права грошової вимоги ті всіх інших прав, належних Клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у Дату відступлення Прав вимоги. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, та діє до31 грудня 2026 року, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов'язань Сторонами.
Відповідно до Реєстру боржників від 20 січня 2025 року за кредитними договорами, укладеними між Боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20 січня 2025 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 49 773,91 грн, з яких 5 775,00 грн - заборгованість за тілом та 43 998,91 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з наданої позивачем Виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 00-9571630 від 17 січня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором станом на 15 травня 2025 року (включно) складає 49 773,91 грн, з яких: 5 775,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 43 998,91 грн - прострочена заборгованість за процентами. Станом на 15 травня 2025 року заборгованість за Кредитним договором № 00-9571630 від 17 січня 2024 року не погашена.
Оскільки матеріали справи свідчать про невиконання позичальником ОСОБА_1 умов Договору кредитної лінії № 00-9571630 від 17 січня 2024 року, відтак позов у частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за сумою кредиту згідно вказаного договору у розмірі 5 775,00 грн підлягає до задоволення.
Що стосується позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 43 998,91 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Згідно умов Договору кредитної лінії № 00-9571630 від 17 січня 2024 року, орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою складає 931,66%.
На переконання суду, вищезазначена річна процентна ставка є однозначно такою, що порушує засади справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права. Така річна процентна ставка надає кредиторові можливість стягувати з боржника надмірні грошові кошти та ставить за мету «каральний» характер, а не компенсаційний.
Дана позиція суду також кореспондується з позицією Верховного Суду викладеною у Постанові від 12 лютого 2025 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 679/1103/23. Касаційний суд виснував, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв'язку з чим суд вважає, що при визначенні суми процентів, які підлягають стягненню, слід керуватись також ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки заборгованість за тілом кредиту за Договором кредитної лінії №00-9571630 від 17 січня 2024 року відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 5 775,00 грн, тоді як нараховані позивачем відсотки більше ніж у сім з половиною разів перевищують вказану суму, відтак розмір відсотків слід зменшити до загального розміру 5 775,00 грн.
Отже, враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором кредитної лінії № 00-9571630 від 17 січня 2024 року, у добровільному порядку суму боргу у повному обсязі не повернула, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за вищевказаним договором у розмірі 11 550,00 грн, з яких: 5 775,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5 775,00 грн - заборгованість за відсотками, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позовної заяви було сплачено 2 422,40 грн судового збору (з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (23,21 % від ціни позову), на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути 562,24 грн судового збору.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, та відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до наявного у матеріалах справи Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», Додаткової угоди № 39 від 07 квітня 2025 року до вказаного договору, а також Акту прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року) від 15 травня 2025 року встановлено факт надання позивачу послуг правової допомоги загальною вартістю 7 000,00 грн.
ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід'ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
Суд вважає, що витрати понесені позивачем, є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв'язку із виконанням умов договору про правничу допомогу).
Отже, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та доведеним, а відповідач, у свою чергу, з приводу розміру правової допомоги заперечень не надавала, а тому витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6, 205, 207, 509, 512, 514, 526, 625, 626-628, 638, 639, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-9571630 від 17 січня 2024 року в розмірі 11 550 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп, з яких 5 775 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту та 5 775 грн 00 коп - заборгованість за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на правову допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у сумі 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн 24 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейс», ЄДРПОУ 42986956; місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий:Ганько І. І.