08 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 570/5433/24
провадження № 61-2206св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг «Зоря»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Куль Ілона Василівна, на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2025 року у складі судді Кушнір Н. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С., і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ТОВ «Агрохолдинг «Зоря», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області, про визнання протиправними дій, визнання права на оплату праці, стягнення заборгованості за заробітною платою і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 01 червня
2017 року по 23 лютого 2024 року він працював у ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» на посаді охоронника. Після звільнення він звернувся до відповідача із запитом щодо наявності заборгованості по заробітній платі. ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» повідомило його, що розгляд його звернення буде проведено у строк, який не перевищує сорока п'яти днів з дня звернення. Однак остаточної відповіді відповідач не надав.
3. Також він звертався до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці щодо проведення перевірки на предмет додержання законодавства про оплату праці за роботу у нічний час, надурочно та у вихідні. Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці повідомило про те, що роботодавець умисно не здійснював табелювання робочого часу у нічні години, святкові та вихідні дні.
4. Посилався на те, що роботодавець вів недостовірний облік робочого часу, в зв'язку з чим утворилася недонарахована та невиплачена заробітна плата.
5. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив суд:
5.1. визнати протиправними дії ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» щодо недостовірного ведення обліку використання його робочого часу та скасувати табелі обліку використання робочого часу служби охорони ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» в частині обліку використання його робочого часу з 01 червня 2017 року до 23 лютого
2024 року;
5.2. зобов'язати ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» провести перерахунок належних йому грошових коштів, включаючи заробітну плату за роботу у нічний час, понаднормово, у вихідні та святкові дні, та виплатити йому недоотриману суму коштів за виконану роботу:
- у червні 2017 року - 240 год з них: 81 год надурочно, 80 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у липні 2017 року - 256 год. з них: 88 год надурочно, 82 год нічних, 54 год вихідні та святкові; у серпні 2017 року - 248 год. з них: 73 год надурочно, 86 год нічних, 80 год вихідні та святкові; у вересні 2017 року - 240 год з них:
72 год надурочно, 80 год нічних, 40 год вихідні та святкові; у жовтні 2017 року - 256 год з них: 89 год надурочно, 82 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у листопаді 2017 року - 214 год з них: 38 год надурочно, 78 год нічних, 72 год вихідні та святкові; у грудні 2017 року - 240 год з них: 72 год. Надурочно, 80 год нічних, 56 год вихідні та святкові;
- у січні 2018 року - 240 год з них: 72 год надурочно, 80 год нічних, 72 год вихідні та святкові; у лютому 2018 року - 216 год з них: 56 год надурочно, 72 год нічних, 56 год вихідні та святкові; у березні 2018 року - 256 год з них: 89 год надурочно, 82 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у квітні 2018 року - 240 год з них: 81 год надурочно, 80 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у травні 2018 року - 248 год з них: 89 год надурочно, 86 год нічних, 88 год вихідні та святкові; у червні 2018 року - 240 год з них: 81 год надурочно, 80 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у липні 2018 року - 240 год з них: 73 год надурочно, 80 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у серпні 2018 року - 248 год з них: 73 год надурочно, 82 год нічних, 72 год вихідні та святкові; у вересні 2018 року - 240 год з них: 80 год надурочно, 86 год нічних, 72 год вихідні та святкові; у жовтні 2018 року - 248 год з них: 88 год надурочно, 82 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у листопаді 2018 року - 192 год з них: 32 год надурочно, 64 год нічних, 40 год вихідні та святкові; у грудні 2018 року - 240 год з них: 82 год надурочно, 80 год нічних, 72 год вихідні та святкові;
- у січні 2019 року - 184 год з них: 16 год надурочно, 58 год нічних, 80 год вихідні та святкові; у лютому 2019 року - 46 год нічних; у березні 2019 року -
32 год нічних; у квітні 2019 року - 32 год нічних; у травні 2019 року - 8 год нічних; у червні 2019 року - 16 год нічних; у липні 2019 року - 48 год нічних; у серпні
2019 року - 40 год нічних; у листопаді 2019 року - 24 год нічних; у грудні
2019 року - 8 год нічних;
- у січні 2020 року - 240 год з них: 73 год надурочно, 80 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у лютому 2020 року - 240 год з них: 80 год надурочно, 80 год нічних, 80 год вихідні та святкові; у березні 2020 року - 120 год з них: 32 год надурочно, 40 год нічних, 40 год вихідні та святкові; у квітні 2020 року - 192 год з них: 25 год надурочно, 64 год нічних, 80 год вихідні та святкові; у травні 2020 року - 232 год з них: 81 год надурочно, 74 год нічних, 72 год вихідні та святкові; у червні 2020 року - 224 год з них: 64 год надурочно, 74 год нічних, 72 год вихідні та святкові; у липні 2020 року -224 год з них: 40 год надурочно, 78 год нічних, 40 год вихідні та святкові; у серпні 2020 року 480 нічних, 64 год вихідні та святкові; у вересні
2020 року - 240 год з них: 64 год надурочно, 80 год нічних, 56 год вихідні та святкові; у жовтні 2020 року - 256 год з них: 89 год надурочно, 82 год нічних,
72 год вихідні та святкові; у листопаді 2020 року - 216 год з них: 48 год надурочно, 72 год нічних, 48 год вихідні та святкові; у грудні 2020 року - 214 год з них: 40 год надурочно, 78 год нічних, 56 год вихідні та святкові;
- у січні 2021 року - 240 год з них: 89 год надурочно, 80 год нічних, 80 год вихідні та святкові; у лютому 2021 року - 72 год з них: 32 год надурочно, 24 год нічних, 16 год вихідні та святкові; у березні 2021 року - 216 год з них: 56 год надурочно, 72 год нічних, 56 год вихідні та святкові; у квітні 2021 року - 240 год з них: 65 год надурочно, 80 год нічних, 56 год вихідні та святкові; у травні 2021 року - 240 год з них: 96 год надурочно, 80 год нічних, 96 год вихідні та святкові; у червні 2021 року 240 год з них: 80 год надурочно, 80 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у липні 2021 року - 216 год з них: 40 год надурочно, 72 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у серпні 2021 року - 216 год з них: 49 год надурочно, 72 год нічних,
72 год вихідні та святкові; у вересні 2021 року - 216 год з них: 40 год надурочно, 72 год нічних, 48 год вихідні та святкові; у жовтні 2021 року - 268 год з них: 9 год надурочно, 56 год нічних 72 год вихідні та святкові; у листопаді 2021 року - 24 год нічних, 16 год вихідні та святкові; у грудні 2021 року - 16 год нічних, 24 год вихідні та святкові;
- у січні 2022 року - 232 год з них: 74 год надурочно, 80 год нічних, 80 год вихідні та святкові; лютому 2022 року - 248 год з них: 64 год надурочно, 86 год нічних,
72 год вихідні та святкові; у березні 2022 року - 264 год з них: 89 год надурочно, 90 год нічних; у квітні 2022 року - 224 год з них: 64 год надурочно, 80 год нічних; у травні 2022 року - 272 год з них: 112 год надурочно, 94 год нічних; у червні
2022 року - 240 год з них: 81 год надурочно, 86 год нічних; у липні 2022 року -
240 год з них: 72 год надурочно, 80 год нічних; у серпні 2022 року - 328 год з них: 153 год надурочно, 106 год нічних, 72 год вихідні та святкові; у вересні 2022 року - 240 год з них: 64 год надурочно, 80 год нічних, 72 год вихідні та святкові; у жовтні 2022 року - 248 год з них: 89 год надурочно, 80 год нічних, 72 год вихідні та святкові; у листопаді 2022 року - 240 год з них: 64 год надурочно, 80 год нічних, 72 год вихідні та святкові; у грудні 2022 року - 240 год з них: 72 год надурочно,
80 год нічних, 54 год вихідні та святкові;
- у січні 2023 року - 256 год з них: 80 год надурочно, 82 год нічних, 88 год вихідні та святкові; у лютому 2023 року - 224 год з них: 64 год надурочно, 78 год нічних, 56 год вихідні та святкові; у березні 2023 року - 240 год з них: 56 год надурочно, 80 год нічних 64 год вихідні та святкові; у квітні 2023 року - 240 год з них: 80 год надурочно, 80 год нічних, 80 год вихідні та святкові; у травні 2023 року - 328 год з них: 144 год надурочно, 106 год нічних, 80 год вихідні та святкові; у червні
2023 року - 304 год з них: 176 год надурочно, 128 год нічних, 98 год вихідні та святкові; у липні 2023 року - 240 год з них: 72 год надурочно, 80 год нічних, 64 год вихідні та святкові; у серпні 2023 року - 168 год з них: 40 год надурочно, 56 год нічних, 48 год вихідні та святкові; у вересні 2023 року - 192 год з них: 56 год надурочно, 64 год нічних, 40 год вихідні та святкові: у жовтні 2023 року - 256 год з них: 80 год надурочно, 82 год нічних, 88 год вихідні та святкові; у листопаді
2023 року - 224 год з них: 48 год надурочно, 74 год нічних, 54 год вихідні та святкові; у грудні 2023 року - 248 год з них: 80 год надурочно, 86 год нічних,
88 год вихідні та святкові;
- у січні 2024 року - 240 год з них: 56 год надурочно, 80 год нічних, 56 год вихідні та святові.
5.3. стягнути з ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 562 577, 55 грн;
5.4. стягнути з ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 144 787, 50 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пред'явив позов з пропуском установленого статтею 233 КЗпП України строку й поважних причин для його поновлення не навів. Зауважено, що позивач з початку роботи достеменно знав про порушення його прав, а у матеріалах справи відсутні докази про існування об'єктивних перешкод для подання ним позову у визначений законом строк.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційного суду
8. Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 січня 2026 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Куль І. В. та представника ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» - адвоката Янчарука О. І. задоволено частково. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2025 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску позивачем строку для звернення до суду з позовом у цій справі. Апеляційним судом враховано, що в Україні введений правовий режим воєнного стану, що очевидно ускладнює позасудове розв'язання трудових правовідносин. Водночас роботодавець відмовив позивачу у наданні остаточного розрахунку заборгованості за заробітною платою. З огляду на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду протягом семи місяців з дня звільнення, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/25 у справі №1-7/2024 (337/24), суд вважав, що наявні правові підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати. Надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам порушення відповідачем прав позивача щодо оплати праці, апеляційний суд вважав, що відсутні належні та достатні докази, які б підтверджували залучення ОСОБА_1 з червня 2017 року до червня 2023 року до роботи у нічні години, святкові та вихідні дні. Відповідно до наданих табелів обліку використання робочого часу за червень 2023 року - лютий 2024 року в нічні години, святкові та вихідні дні ОСОБА_1 не залучався. Більш того, у ТОВ «Агрохолдинг «Зоря»
з 01 січня 2017 року здійснюється цілодобове обслуговування суб'єктом господарювання, який має необхідну ліцензію на охоронну діяльність, а саме на цілодобове спостереження за об'єктами, які використовуються у господарській діяльності.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. 20 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Куль І. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 січня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
11. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, зокрема, що суди попередніх інстанції не врахували висновки щодо застосування статей 94, 106, 107, 108, 110, 116, 233 Кодексу законів про працю України та статті 30 Закону України «Про оплату праці», викладені у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 587/1641/21, а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки (пункт 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
12. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неналежним чином дослідили табелі обліку використання робочого часу служби охорони ТОВ «Агрохолдинг «Зоря», не урахували, що вони містять підписи виключно директора підприємства та керівника кадрової служби, які не уповноваженні на ведення обліку робочого часу на підприємстві. Жоден табель начальником служби охорони не підписаний.
13. Водночас, наданим ним електронних доказів - зображень журналу прийому-здачі змін, підтверджується, що він за період з червня 2017 року по лютий 2024 року працював за іншим графіком роботи, ніж обліковував роботодавець - позмінно по 24 години на добу. Окрім цього, за кожен місяць наявне перевищення місячної норми робочого часу, включаючи роботу у нічний час, у вихідні та святкові дні. Автентичність електронних доказів підтверджена висновком експерта, який безпідставно не взято до уваги судом апеляційної інстанції. Зазначені обставини також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.
14. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив принцип оцінки доказів, зокрема не здійснив їх оцінки у сукупності згідно зі статтею 89 ЦПК України.
15. Крім того, посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання його представника - адвоката Куль І. В. про відкладення розгляду справи у зв'язку з оперативним лікуванням (14 січня 2026 року).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
17. Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 570/5433/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
18. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В., справу передано судді-доповідачу.
19. 30 березня 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 570/5433/24.
20. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
21. 27 березня 2026 року ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
22. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції надав обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зазначив про причини їх відхилення. Сам по собі факт незгоди скаржника з результатами такої оцінки не свідчить про порушення судом норм процесуального права, а фактично зводиться до вимоги про переоцінку доказів, що є неприпустимим на стадії касаційного перегляду. Наведену заявником практику Верховного Суду вважає не релевантною спірним правовідносинам. Вважає, що у касаційній скарзі не наведено, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права та яким чином спосіб її застосування відрізняється від правової позиції Верховного Суду.
23. Крім того, з урахуванням меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 367 ЦПК України, а також відсутності доказів того, що неявка представника перешкоджала всебічному та повному розгляду справи, розгляд справи за відсутності позивача та його представника - адвоката Куль І. В., не свідчить про порушення норм процесуального права та не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення
24. 24 березня 2026 року Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду пояснення. Зазначає, що після отримання звернення від фізичної особи про порушення її прав працівником Міжрегіонального управління було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у ТОВ «Агрохолдинг «Зоря». За результатами перевірки було складено акт від 05 серпня 2024 року №ЗХ/РВ/21189/134, припис не складався. Акцентує увагу на тому, що в акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватися лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) в обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. Такі докази не повинні мати суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. 01 червня 2017 року між сторонами було укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 було прийнято на посаду охоронника
ТОВ «Агрохолдинг «Зоря», про що на підставі наказу роботодавця № 55-к від 01 червня 2017 року зроблено відповідний запис у трудовій книжці працівника.
26. 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 звільнений з посади охоронника за угодою сторін згідно з наказом №30-к/тр від 23 лютого 2024 року.
27. 26 лютого 2024 року позивачем направлено до ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» письмовий запит на отримання інформації щодо порядку нарахування заробітної плати, інформації про виплати, нараховані та виплачені на посаді охоронника служби охорони роботодавця.
28. 28 березня 2024 року ОСОБА_1 отримав письмову відповідь вих. №34, у якій зазначено про встановлення додаткового строку для розгляду звернення протягом сорока п'яти днів з дня направлення запиту.
29. 11 квітня 2024 року ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» надало ОСОБА_1 письмову відповідь вих. №45 з додатковими відомостями щодо виплати заробітної плати, надбавки, оплати відпустки, трудового та страхового стажу.
30. 04 вересня 2024 року відповідач у листі №140 надав табелі обліку робочого часу працівників за період роботи з 01 січня 2023 року по 23 лютого 2024 року, відомості про виплату заробітної плати позивачу за весь час роботи, штатний розпис підприємства, правила внутрішнього трудового розпорядку
ТОВ «Агрохолдинг «Зоря», посадову інструкцію охоронника ОСОБА_1 , наказ про прийняття його на роботу № 55-к від 01 червня 2017 року та наказ про звільнення ОСОБА_1 №30к/тр від 23 лютого 2024 року.
31. 19 вересня 2024 року роботодавець своїм листом № 156 відмовив позивачу на його пропозицію у здійсненні фактичного розрахунку та виплати належної у день припинення трудових відносин заробітної плати з урахуванням роботи в нічний час, вихідні і святкові дні.
32. Згідно з листом Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №б/н від 08 липня 2024 року для підтвердження чи спростування можливих порушень законодавства про працю, викладених у зверненні
ОСОБА_1 , Управління провело позаплановий захід державного нагляду (контролю) у ТОВ «Агрохолдинг «Зоря». Під час проведення позапланового заходу встановлено таке: правилами внутрішнього трудового розпорядку, розділом 5 встановлено, що тривалість робочого часу для працівників становить 40 годин на тиждень, початок робочого дня з 8:30 год та закінчення робочого дня о
17:30 год з перервою на обід з 12:00 год до 13:00 год, облік робочого часу для розрахунку заробітної плати ведуть у табелях обліку використання робочого часу. Також правилами внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що працівники можуть працювати у гнучкому режимі робочого часу за умовами забезпечення якісного виконання роботи. У ході проведення перевірки будь-яких документів щодо впровадження гнучкого графіку працівникам товариства не надано. У зв?язку з відсутністю первинних документів, а саме табелів обліку використання робочого часу, немає можливості дослідити чи залучався
ОСОБА_1 з червня 2017 року до червня 2023 року до роботи в нічні години, святкові та вихідні дні. Відповідно до наданих табелів обліку використання робочого часу за червень 2023 року - лютий 2024 року в нічні години, святкові та вихідні дні ОСОБА_1 не залучався.
33. Позивач долучив до матеріалів справи паперові копії електронних доказів про фіксування працівниками служби охорони ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» приймання та здачі робочих змін, звіт працівника протягом чергування.
34. Висновком експерта №КСЕ-19/118-24/14663 від 18 грудня
2024 року встановлено атрибути графічних файлів, які вказані у таблиці 1 та таблиці 2, на сторінках №№4-6 дослідницької частини висновку експерта. Ознак монтажу не виявлено.
Позиція Верховного Суду
35. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
36. Відповідно до пунктів 1 - 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
39. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, справа переглядається в касаційному порядку в частині висновків суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем порушення його прав на оплату праці. Доводів про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права при поновленні строку для звернення до суду із позовом у цій справі касаційна скарга не містить, а тому з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України рішення апеляційного суду в цій частині в касаційному порядку не переглядається.
40. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
41. Згідно з частиною першою статті 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.
42. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності (частина перша статті 5-1 КЗпП України).
43. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
44. Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
45. У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
46. Частиною другою другої статті 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
47. Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
48. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.
49. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
50. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (стаття 22 Закону України «Про оплату праці»).
51. У статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
52. Згідно з статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
53. Верховний Суд уже зауважував, що для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі саме позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Зазначений правовий висновок викладений у постановах
від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 242/314/17, від 31 травня 2021 року у справі № 242/3051/18, від 17 січня 2024 року у справі № 182/5/22, а також у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 587/1641/21, про неврахування висновків якої заявляв ОСОБА_1 , звертаючись до суду із касаційною скаргою.
54. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
55. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
57. У цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
58. Встановивши, що правилами внутрішнього трудового розпорядку
ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» встановлено, що тривалість робочого часу для працівників становить 40 годин на тиждень, початок робочого дня з 08:30 год та закінчення робочого дня о 17:30 год з перервою на обід з 12:00 год до 13:00 год, впровадження іншого (гнучкого) графіку роботи працівникам не узгоджено, табелі обліку використання робочого часу з червня 2017 року до червня 2023 року відсутні, а відповідно до наданих табелів обліку використання робочого часу за червень 2023 року - лютий 2024 року в нічні години, святкові та вихідні дні ОСОБА_1 не залучався до роботи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для висновку про порушення прав ОСОБА_1 на оплату праці в нічні години, святкові та вихідні дні.
59. У контексті доводів касаційної скарги щодо порушення принципу змагальності сторін, колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини виникли у сфері забезпечення права особи на працю, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.
60. У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
61. Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб'єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов'язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.
62. Реалізуючи права і виконуючи обов'язки, суб'єкти трудових правовідносин зобов'язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі.
63. ОСОБА_1 працював у відповідача з 01 червня 2017 року по 23 лютого
2024 року та лише після звільнення, законність якого не оспорюється, заявив про порушення його права на оплату праці , необхідність проведення виплат за роботу у нічні години, святкові та вихідні дні за весь період його роботи.
64. Порушення правил табелювання роботи позивача не було встановлено при проведенні управлінням державної служби з питань праці позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» у зв'язку із зверненням ОСОБА_1 .
65. Наданим позивачем копіям журналу та заявам інших працівників, які у процесі розгляду справи відмовлялись від надання показів, з посиланням на підписання таких заяв на прохання позивача на попередньо підготовлених документах, а також ставленню ОСОБА_1 до керівництва ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» суд апеляційної інстанції надав обґрунтовану правову оцінку у сукупності з іншими доказами у справі. Покази допитаних в судовому засіданні свідків були правильно визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для ухвалення судового рішення про задоволення позову.
66. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосування та надавши правову оцінку поданим сторонам доказам порушення права позивача на оплату праці, з урахуванням балансу вірогідностей, дійшов загалом правильного висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
67. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, в загальному зводяться до переоцінки доказів.
68. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
69. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
70. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі
№ 910/8115/19(910/13492/21)).
71. Посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції права заявника на доступ до правосуддя, зокрема безпідставне, на його думку, відхилення клопотання його представника про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не дають правових підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
72. Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
73. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
74. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
75. З матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2026 року на адресу Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала клопотання пор відкладення розгляду справи, у зв'язку з проведенням оперативного лікування 14 січня 2026 року. До клопотання додано два листки непрацездатності за період з 20 листопада 2025 року по 25 березня 2026 року (причина непрацездатності - вагітність і пологи), а також з 26 березня 2026 року по 08 квітня 2026 року (причина непрацездатності - вагітність і пологи). Згідно з наданої обмінної карти пологового будинку оперативні пологи були проведені ОСОБА_2 14 січня
2026 року, виписана на 4 день після пологів.
76. Урахувавши строки розгляду справи, повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду, наведені стороною позивача причини неявки у судове засідання представника адвоката Куль І. В., відсутність клопотань про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, викладення відповідних доводів і аргументів позивача у тексті апеляційної скарги, а також з огляду на особливості проведення розгляду справи в суді апеляційної інстанції, визначені статтями 367, 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав за можливе здійснити розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого позивача.
77. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції і додатково зауважує, що ОСОБА_1 про причини неможливості особистої явки до суду апеляційної інстанції для участі у розгляді справи не повідомляв.
78. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
79. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
80. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
81. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Куль І. В., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, яким було скасовано рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Куль Ілона Василівна, залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського апеляційного суду від 20 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович