08 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 127/9527/18
провадження № 61-2780св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року у складі судді Борисюк І. Е. та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 січня
2026 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Шемети Т. М., і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 18 березня 2014 року по 13 травня 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .
4. Після юридичного оформлення розлучення вони продовжували проживати однією сім'єю та вести спільне господарство. Розірвання шлюбу було ініційоване ОСОБА_2 для звільнення з військової служби. Згодом ставлення ОСОБА_2 до неї змінилося на зневажливе та агресивне, що призвело до остаточного припинення стосунків. Вона з дочкою вимушена проживати в орендованій квартирі, тому що ОСОБА_2 виселив їх із спільного житла.
5. Посилалася на те, що ОСОБА_2 чинив психологічний тиск на дитину, принижував її, як матір, обмежував спілкування дочки з родичами з її боку. Така поведінка спричинила у дитини тривожність і наляканість, що призвело до необхідності звертатися до психолога та невролога. Акцентувала увагу на тому, що перебування дитини з батьком негативно впливало на її психоемоційний стан і здоров'я.
6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею.
7. У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до
ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини.
8. Зустрічний позов обґрунтований посиланням на те, що після розірвання шлюбу 13 травня 2016 року, він з ОСОБА_1 продовжував фактично проживати однією сім'єю до лютого 2018 року, у зв'язку з чим питання щодо визначення місця проживання дитини не виникало. Вони домовилися з ОСОБА_1 , що у разі їх окремого проживання дочка проживатиме з ним, оскільки він може забезпечити належні умови для виховання та розвитку дитини, бо має стабільний дохід, власне житло та вільний час для виховання. ОСОБА_1 фактично ухилялася від участі в оздоровленні та лікуванні дочки, а тому він самостійно забезпечував медичне обстеження дитини.
9. Посилався на те, що він має постійний високий дохід, власну двокімнатну квартиру у м. Вінниці, веде здоровий спосіб життя, не перебуває на наркологічному чи психіатрічному обліках та не має захворювань, що могли б перешкоджати спільному проживанню з дитиною. Водночас мати дитини працює викладачем, має низький рівень доходу та не забезпечена власним житлом.
10. Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня
2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. У задоволенні зустрічного позову
ОСОБА_2 відмовлено.
12. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю - ОСОБА_1 .
13. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоз урахуванням обставин справи, віку дитини, її психологічного стану та особливостей фізичного розвитку, моральних якостей матері та батька, як вихователів, беззаперечного права дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, на цьому етапі життя дитини її місце проживання слід визначити саме з матір'ю, яка може забезпечити і вже забезпечує більш сприятливі умови виховання дитини, що відповідатиме найкращим інтересам дитини. Судом взято до уваги висновок органу опіки та піклування, дії батька дитини, який змінив на власний розсуд без згоди матері місце проживання дитини та створив перешкоди матері у спілкуванні з донькою, а також недоцільність на цьому етапі життя малолітньої ОСОБА_4 встановлювати спільну опіку над нею.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
15. Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року залишено без змін.
16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 , з якою вона має стійкий емоційний зв'язок та яка забезпечує сприятливі умови виховання. При вирішенні спору суд першої інстанції правильно врахував чутливість сфери правовідносин та надав пріоритет найкращим інтересам дитини, створенню умов для її духовного та фізичного розвитку. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що батько не виконує обов'язку щодо матеріального забезпечення дитини. Взяв до уваги висновок органу опіки і піклування про доцільність проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 , не встановивши обставин, які б вказували на його необґрунтованість, а також думку самої дитини, яка на час її висловлення в суді досягла десяти років.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. 01 березня 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 04 березня
2026 року), в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 січня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким його зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
18. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, зокрема, що апеляційний суд розглянув справу неповноважним складом суду, суд першої інстанції необґрунтовано тричі відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, а також, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на подані ним докази неналежного виконання матір'ю дитини своїх батьківських обов'язків. Акцентує увагу на необхідності урахування його можливості для забезпечення кращого рівня життя дитини, ніж надає позивачка. Вважає, що взята судами до уваги сталість соціальних зв'язків дитини спричинена діями матері щодо ізоляції дитини від батька.
20. Зазначає, що суд першої інстанції порушив правила змагальності, надавши перевагу доказам позивачки та необґрунтовано відхиливши його клопотання про призначення судової експертизи. Вважає, що мати недбало ставиться до виконання батьківських обов'язків. Крім того, заслуховування думки дитини було здійснено без участі незалежного психолога та методики «зеленої кімнати», що унеможливило встановлення реальної волі дитини. Посилається на те, що суд формально заслухав думку дитини, не з'ясувавши реальні причини зникнення у неї бажання спілкуватися з батьком.
21. Також посилається на порушення норм процесуального права при визначенні складу суду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд першої інстанції та апеляційний суд були упереджені при розгляді справи.
22. 03 квітня 2026 року орган опіки та піклування через підсистему «Електронний суд» надав пояснення та відомості умов проживання дитини та потреб сім'ї, згідно з якими матір створює належні умови для комфортного проживання та виховання дитини, враховуючи її потреби та побажання. Дитина доглянута, під час спілкування поводилася впевнено та емоційно врівноважено. Демонструє позитивний настрій, охоче відповідає на запитання, проявляє цікавість до навчання та творчих занять. Поведінка дитини адекватна її віку, ознак агресії, тривожності чи девіантної поведінки не виявлено. Взаємодія з дорослими та однолітками спокійна і дружня. Сімейне середовище та умови життя сприяють гармонійному розвитку дитини, забезпечують її безпеку та комфорт.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/9527/18, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
24. У березні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 127/9527/18.
25. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 березня 2014 року по 24 травня 2016 року.
27. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 .
28. До лютого 2018 року сторони разом з малолітньою донькою проживали однією сім'єю, а з лютого 2018 року малолітня ОСОБА_3 проживає з матір'ю, спочатку у м. Вінниці у житлі, що винаймалось, а з липня 2018 року в АДРЕСА_1 .
29. ОСОБА_1 має повну вищу педагогічну освіту за кваліфікацією вчителя англійської, німецької мов та зарубіжної літератури, за місцем роботи в КЗ «НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія № 30 ім. Тараса Шевченка ВМР» та «НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 - гімназія м. Тульчина ТМР», характеризується позитивно, має відповідні педагогічні досягнення та належний професійний рівень.
30. ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога, психіатра та венеролога, а також у протитуберкульозному закладі не перебуває, за допомогою не зверталась.
31. ОСОБА_2 має повну вищу педагогічну освіту за кваліфікацією вчителя фізики, основ інформатики та астрономії. З 2007 року є волонтером ГО «ВРЦІ «Креатив», яке позитивно його характеризує. Так само позитивно характеризується він за місцем проживання. Має у власності квартиру АДРЕСА_2 . Не перебуває на обліку у лікарів нарколога, психіатра та венеролога, а також у протитуберкульозному закладі. У першому півріччі 2018 року його дохід від підприємницької діяльності склав 235 425,81 грн.
32. 13 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до КЗ «ДНЗ № 13 ВМР» із заявою про зарахування дочки ОСОБА_3 до навчального закладу.
33. Відповідно до довідок КЗ «ДНЗ № 13 ВМР» (№ 13 від 19 лютого 2018 року, № 30 від 30 травня 2018 року, № 32 від 11 червня 2018 року) дитина відвідувала садочок з 17 жовтня 2017 року та за заявою матері переведена до спеціалізованої групи № 8 (для дітей з вадами зору). У довідках зазначено, що обоє батьків беруть активну участь у вихованні дочки, відвідують батьківські збори та заходи закладу.
34. У малолітньої ОСОБА_3 діагностовано складний далекозорий астигматизм обох очей. Дитині рекомендовано відвідування спеціалізованого ДНЗ для дітей з вадами зору та носіння окулярів.
35. 12 квітня 2018 року дитячий лікар-невролог встановив малолітній ОСОБА_3 відповідний діагноз.
36. З 24 травня 2018 року ОСОБА_2 наймав житло у АДРЕСА_3 .
37. 02 травня 2018 року, тобто після звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, ОСОБА_2 змінив місце проживання дитини, яка проживала разом із матір'ю, і з цього часу перешкоджав у спілкуванні дитини з матір'ю. Мати зверталася 06 травня 2018 року та 15 травня 2018 року до органів поліції, а також 04 травня 2018 року до служби у справах дітей Вінницької міської ради.
38. 21 травня 2018 року службою у справах дітей Вінницької міської ради було повідомлено ОСОБА_1 про залишення її заяви від 04 травня 2018 року без розгляду, оскільки у Вінницькому міському суді Вінницької області перебуває на розгляді справа за її позовом про визначення місця проживання дитини.
39. З повідомлення Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області від 30 травня 2018 року, наданого ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 на дзвінки не відповідав, згодом, вийшовши на зв'язок, повідомив, що усі питання буде вирішувати виключно в судовому порядку, до поліції з'являтись відмовився, місце перебування дитини не встановлено.
40. Судом встановлено, що дитина проживала разом з батьком у м. Києві у квартирі, яку він орендував, з 02 травня 2018 року до 26 червня 2018 року.
41. Управлінням освіти, молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 12 червня 2018 року видано ОСОБА_3 направлення № 131 для зарахування до ДНЗ № 219 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в групу з порушенням зору терміном з 03 вересня 2018 року до 14 листопада 2018 року. Дитина перебувала у закладі з 01 вересня 2018 року.
42. З 10 вересня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_4 .
43. Відповідно до даних Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні
від 31 липня 2018 року у період з 18 березня 2018 року по 21 березня 2018 року малолітня ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні.
44. Згідно з актом обстеження умов проживання, затвердженого 29 серпня 2018 року головою Тульчинської ОТГ, та довідкою виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 21 серпня 2018 року, з 01 липня 2018 року ОСОБА_1 разом зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_3 проживають в квартирі АДРЕСА_1 , що належить її батькам. У квартирі чисто та охайно. Наявна побутова техніка та меблі, створені всі належні умови для проживання родини. Дитина має окреме ліжко, шафу для речей, наявна робоча зона, стіл для навчання. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови. Одяг та іграшки відповідають віку і статі дитини. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_5 (баба); ОСОБА_6 (дід); ОСОБА_1 (мати); ОСОБА_3 (донька). Стосунки, традиції сім'ї привітні й доброзичливі.
45. З описової характеристики поведінки дитини ОСОБА_3 ,
2014 року народження, виданої 22 жовтня 2018 року психологом ОСОБА_7 , вбачається, що з поведінкових реакцій дівчинки до тривалого проживання з батьком ОСОБА_4 була схильна до істероїдно-тривожних поведінкових реакцій. Легко вступала в контакт, була говірка, розповідала про події дня та тижня. Чітко визначала свою позицію стосовно проживання з мамою ОСОБА_1 і небажання їхати до тата ОСОБА_2 , а якщо їхати, то тільки на 1 день в гості. Проявляла тривогу та занепокоєння з приводу вчасного повернення додому до матері, плакала, тікала, не дослухалась до умовлянь матері про надійність і порядність тата. Після тривалого проживання з татом ОСОБА_2 , бабусею ОСОБА_8 та тіткою ОСОБА_9 , і чужим дядею ОСОБА_10 ОСОБА_3 демонструє апатично-депресивну поведінку, неуважна, занурена у свої думки, відповідає на питання неохоче. Яскраво виражена втома під час розмови, бажання її уникати. З'явилась більш категорична реакція небажання жити і зустрічатись з біологічним татом ОСОБА_2 , проговорює занепокоєння, стосовно його поведінки, що свідчить про те, що рівень недовіри підвищився - відчуття самотності під час перебування з татом, сум за мамою, страх, що він її знову забере і не дозволить навіть розмовляти з нею по телефону. Часті переїзди з квартир на квартири, ночівля з чужими дорослими людьми підвищували тривогу дівчинки. У цілому у ОСОБА_4 чітко прослідковуються поведінкові і наслідкові реакції, описані по типу Стокгольмського синдрому. Помітні зміни у поведінці, які демонструє дівчинка, а саме механізм психологічного захисту, що базується на надії жертви/заручника, що агресор буде проявляти людяність і поблажливість, якщо вона буде виконувати всі його вимоги. Тому заручник намагається демонструвати слухняність (бо покарання буде, що підтверджено поведінкою бабусі ОСОБА_8 : «била по попі», а також логічне виправдання його дій - «бо я не слухалась»). Виникненню депресивного поведінкового фактору послугували: ізоляція дитини, відсутність контакту з іншими дітьми, кардинальна зміна звичного ритму життєдіяльності (читання, ігри, гігієна, денний сон тощо). Чітко можна відзначити, що тривалий розрив комунікації з матір'ю негативно вплинув на психологічний стан та реакції дівчинки.
46. Згідно з довідками № 35 від 03 вересня 2018 року, № 37 від 20 вересня
2018 року та № 1 від 04 січня 2019 року, виданими Тульчинським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 1, ОСОБА_3 зарахована до спискового складу вказаного навчального закладу з 15 серпня 2018 року. Упродовж усього періоду дитина заклад не відвідувала та з 18 грудня 2018 року відрахована з спискового складу.
47. З 22 жовтня 2019 року малолітня ОСОБА_3 відвідувала Тульчинський заклад дошкільної освіти № 4.
48. 28 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до голови Тульчинської міської ради з проханням надати їй соціальну допомогу, в тому числі психологічну підтримку її сім'ї, у зв'язку із тим, що після приїзду її колишнього чоловіка - ОСОБА_2 стан здоров'я дитини погіршується. На це звернення ОСОБА_1 отримала відповідь від 11 квітня 2019 року. 08 лютого 2019 року оцінено потреби сім'ї, про що складено відповідний висновок.
49. 30 січня 2019 року КНП «Тульчинська центральна районна лікарня» ТРР повідомлено, що згідно із записами в амбулаторній карті ОСОБА_3 , мама - ОСОБА_1 21 вересня 2018 року зверталась з дитиною в офтальмологічний кабінет поліклінічного відділення; діагноз: далекозорість слабкого ступеня, далекозорний астигматизм обох очей; дитина була обстежена, призначена оптична корекція: постійне носіння окулярів (виписаний рецепт на окуляри). Повторно з'явилась на амбулаторний огляд 25 жовтня 2018 року, проведено обстеження, дитина носить окуляри постійно, надано рекомендації, зокрема 28 січня 2019 року рекомендовано консультацію офтальмолога у Вінницькій дитячій обласній лікарні і видано направлення.
50. З витягу з амбулаторної карти ОСОБА_3 видно проведення 30 січня 2019 року консультації лікарем-психологом, карта психокорекції дитини. 06 лютого 2019 року, 13 лютого 2019 року та 04 березня 2019 року проведена психокорекція дитини із наданням рекомендацій.
51. 05 березня 2019 року Вінницькою дитячою обласною лікарнею повідомлено, що ОСОБА_3 була оглянута лікарями консультативної поліклініки, лікарем-ортопедом встановлено діагноз: вроджений вивих стегон на етапі лікування, плоско-вальгусна деформація стоп. Лікарем-кардіологом встановлено діагноз: вторинна кардіоміопатія, аномальна хорда.
52. 27 березня 2019 року головним спеціалістом відділу у справах дітей та соціальної роботи з сім'ями та дітьми Тульчинської міської ради Приймак Н. О. відвідано сім'ю ОСОБА_1 , за результати чого складено відповідний акт, згідно з яким під час відвідання сім'ї батько ОСОБА_2 привіз дочці подарунки, частину з яких дитина прийняла, а частину повернула батькові. У квартирі чисто та затишно. Дівчинка має багато іграшок та розвиваючих ігор. Побачивши батька крізь дверний отвір, дівчинка залізла під ліжко, пояснюючи це тим, що вона боїться. Поступово дитину вдалося розговорити і вона вилізла та вийти до батька відмовилась. Охоче з радістю розповідала про рибок, за якими сама доглядає. Дитина передала батькові малюнок та іграшку і попросила її золотий хрестик і ланцюжок. Висновок та рекомендації комісії: батькові необхідно попереджати про приїзд завчасно.
53. 29 липня 2019 року головним спеціалістом відділу у справах дітей та соціальної роботи з сім'ями та дітьми Тульчинської міської ради Приймак Н. О. відвідано сім'ю ОСОБА_1 , за результати чого складено відповідний акт, згідно з яким під час відвідання сім'ї дитина відмовилась від побачення з батьком, оскільки боїться, що той її забере від мами. На той час дитина садочок не відвідувала, тому що мама перебувала у відпустці, а садочок закритий на канікули. Висновок та рекомендації комісії: батькові необхідно бути більш обережним у спілкуванні з дочкою, шукати підхід у спілкуванні, не закидати дитину питаннями, на які вона не може дати відповідь. Мати зауважила, що жодної матеріальної допомоги від батька із січня 2018 року вони не отримували, за ортопедичні босоніжки батько також відмовився заплатити, аргументуючи тим, що вони не потрібні дитині.
54. 24 січня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до голови Тульчинської міської ради з проханням допомогти відновити довіру дитини до батька та забезпечити права дитини на підтримання регулярних особистих стосунків з батьком і прямих контактів. За результати розгляду цього звернення надано відповідь від 14 квітня 2021 року і роз'яснено, зокрема, право на звернення до органів опіки та піклування або суду щодо визначення способів участі у вихованні дитини.
55. На виконання вимог ухвали суду від 13 червня 2021 року органом опіки та піклування Тульчинської міської ради 26 жовтня 2021 року надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 .
56. З акта обстеження умов проживання, затвердженого 04 березня 2025 року начальником служби у справах дітей Тульчинської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 проживає зі своєю дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина проживає в кімнаті разом з мамою де наявні окремі спальні місця застелені чистою постільною білизною. У дитини наявне місце для навчання та ігор. Також наявна розвиваюча література. У ОСОБА_3 є одяг та взуття відповідно до віку, сезону та статі. Обставин, які створюють загрозу життю та здоров'ю дитини її фізичному та моральному розвитку не виявлено. Фактичний догляд за дитиною здійснює мати, яка приділяє належну вагу вихованню, моральний та фізичний розвиток дитини. У сім'ї панує взаємоповага та взаєморозуміння. Матір'ю створено належні умови для комфортного проживання та виховання дитини, враховуючи її потреби та побажання.
57. Малолітня ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила суду, що проживає з мамою, дідусем та бабусею, з якими їй комфортно, де у неї гарні умови проживання та гарні стосунки. Також повідомила, що з ОСОБА_2 (дослівно зі слів дитини) вона проживала приблизно 1-2 місяці за його бажанням, однак хотіла до мами. Вказала, що цей період не дуже пам'ятає, однак зазначила, що коли вона повернулась до мами, після того як батько забрав її всупереч її бажанню, у неї зникло бажання його бачити і спілкуватись з ним. Дитина повідомила, що з татом востаннє бачилась приблизно два роки тому, однак спілкується з ним по телефону, коли має бажання. Чому тато до неї не приїжджає їй невідомо. ОСОБА_4 зазначила, що мама не забороняє їй спілкуватись з батьком. Тато вітає її з днем народження, дарує подарунки, цікавиться її успіхами у навчанні, допомагає їй коли вона звертається до нього за допомогою, її не ображає. Дитина зазначила, що бажає проживати з мамою і не бажає проживати разом із татом.
58. У судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_7 , яка повідомила, що є практикуючим приватним психологом, ОСОБА_1 двічі зверталась до неї у 2018 році для діагностики психологічного стану дитини, за результатами яких були складені дві психологічні характеристики і надані відповідні рекомендації батькам. Свідок зазначила, що вперше ОСОБА_1 звернулась до неї, коли у дитини були яскраві поведінкові тривожні прояви, сексуалізована поведінка (квітень місяць). За результатами першої діагностики вбачався середній рівень особистої тривоги у дитини, сексуалізована поведінка. Сепарація дитини із матір'ю була досить тісна. Свідок зауважила, що рекомендувала батькам домовлятись: чи ночує дитина у тата, чи не ночує; визначати часи тощо, щоб не поглиблювати психосоматичні прояви в поведінці дитини. Свідок зазначила, що вдруге мати звернулась після того, як дитину було вивезено і вона десь проживала тривалий час. У дитини був непростий стан. За результатами другої діагностики, як повідомила свідок, після тривалого проживання з батьком без контакту з матір'ю, у дитини було різке погіршення емоційного стану. У дитини проявлялись яскраві депресивні симптоми, вона була пригнічена і не хотіла говорити про батька. Тему батька дитина уникала. ОСОБА_4 демонструвала апатично-депресивну поведінку. Свідок зауважила, що після повернення дитини до звичного ритму життя - до матері, у ОСОБА_4 знизилась тривожність. Тривалий розрив комунікації із матір'ю негативно вплинув на психологічний стан дитини. Саме ці процеси, як вказала свідок, спричинили появу апатично-депресивних симптомів у дитини. Свідок зазначила, що якщо дитині некомфортно з батьком, то для неї стресофактори будуть існувати постійно. Свідок повідомила, що рекомендувала матері звернутись до невролога, а також психокорекційну роботу для врівноваження психологічного стану дитини. Також свідок роз'яснила порядок проведення консультацій і складання психологічної характеристики.
59. Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що працює в службі у справах дітей Тульчинської районної військової адміністрації, з ОСОБА_2 вона зустрічалась двічі під час його візитів до дитини, за місцем проживання якої вони приїздили разом. Свідок повідомила, що мати дитини відмовлялась допускати ОСОБА_2 до квартири, однак представники служби у справах дітей були допущені. Також свідок повідомила, що матері пропонувалось вийти із дитиною до ОСОБА_2 у під'їзд, але дитина, на скільки вона пам'ятає, відмовлялась йти до батька, мотивуючи тим, що вона боїться, що батько її забере і не поверне матері. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 передавав для дитини речі, якісь продукти, одяг не передавав. Свідок зауважила, що не пам'ятає чи бачив ОСОБА_2 під час цих двох зустрічей дитину, на скільки вона пам'ятає, контакту батька із дитиною не було під час цих зустрічей. Події мали місце більше п'яти років тому, а тому всіх обставин вона не пам'ятає. Також свідок роз'яснила порядок складання службою у справах дітей висновку про визначення місця проживання дитини, зауваживши, що відповідне рішення приймається органом опіки та піклування.
60. Свідок ОСОБА_18 повідомила суду, що п'ять років тому працювала у відділі служби у справах дітей Тульчинської міської ради і їй доводилось виходити за місцем проживання дитини - ОСОБА_4 , коли батько приїздив на зустрічі з донькою. Свідок зазначила, що батько привозив для дитини якісь подарунки, передавав їх дитині. Також свідок повідомила, що під час таких візитів, на скільки вона пам'ятає, батько до квартири не заходив. Чи бачив батько під час цих візитів дитину, свідок вказала, що не пам'ятає. Свідок зазначила, що вона переконувала батьків, що дитині потрібне спілкування з обома батьками. Профілактичні бесіди полягали у тому, щоб батьки знайшли спільну мову і дитина не страждала. Свідок повідомила, що батько заздалегідь звертався до служби у справах дітей із заявою, щоб при відвідуванні ним дитини був присутній працівник служби. Чи звертався ОСОБА_2 до служби у справах дітей із заявою про визначення йому способів участі у вихованні дитини, свідок вказала, що не пам'ятає. Свідок зауважила, що подробиць подій вона не пам'ятає.
61. Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 , яка працювала на посаді інспектора відділу у справах дітей Тульчинської міської ради, зазначила, що подій, стосовно яких їй поставлені запитання, вона не пам'ятає, адже пройшло багато років. Повідомила, що виходи за місцем проживання дитини відбувались комісійно.
Позиція Верховного Суду
62. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
63. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
64. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
65. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
66. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
67. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
68. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
69. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
70. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
71. Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
72. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
73. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
74. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
75. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
76. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
77. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
78. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
79. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
80. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
81. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
82. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
83. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
84. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
85. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
86. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
87. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).
88. При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.
89. Згідно з Рекомендацією CM/Rec(2025)4 Комітету міністрів Ради Європи Державам-членам щодо захисту прав та найкращих інтересів дитини в провадженнях з розлучення батьків від 28 травня 2025 року (Розділ ІІІ) під час оцінки найкращих інтересів дитини слід враховувати обставини справи та фактори, що стосуються забезпечення прав дитини та задоволення її потреб. Ці фактори повинні включати, але не обмежуватися:
89.1. вік дитини, рівень зрілості та здібності, що розвиваються;
89.2. погляди дитини, якщо вона вирішила їх висловити, або, для дитини, яка не здатна сформувати або висловити власні погляди, точку зору дитини;
89.3. належне збереження сімейного та соціального середовища дитини;
89.4. бажання та здатність кожного з батьків, без дискримінації за будь-якою ознакою, піклуватися про дитину та задовольняти її потреби, включаючи бажання одного з батьків дозволити дитині мати особисті стосунки з іншим батьком або іншими особами, які є важливими для дитини;
89.5. історію виховання та догляду за дитиною;
89.6. захист дитини від фізичної чи психологічної шкоди, або від жорстокого поводження, нехтування чи насильства;
89.7. будь-яка ситуація вразливості чи ризику, а також джерела захисту та підтримки;
89.8. потреби дитини, пов'язані з розвитком, емоційністю, освітою та здоров'ям;
89.9. міркування щодо права дитини зберігати та розвивати свою особистість;
89.10. звичайні щоденні заняття та захоплення дитини.
90. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
91. Судами попередніх інстанцій встановлено, що малолітня донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розлучення батьків залишилася проживати з матір'ю. У травні 2018 року батько дитини, без згоди матері, змінив місце проживання їх спільної дитини. З психологічних досліджень та пояснень самої дитини встановлено, що зазначена подія була стресовим фактором для дитини та спричинила зміну її ставлення до батька (дитина не бажає проживати та їздити в гості до батька, спілкується з ним лише за допомогою телефону матері, не хоче надавати батькові свій особистий номер телефону).
92. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тульчинської міської ради надав під час розгляду справи два висновки про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 (від 30 листопада 2018 року та від 26 жовтня 2021 року).
93. У зазначених висновках надано оцінку ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, їх характеристикам, створеним умовам для проживання та розвитку дитини, а також психологічним характеристикам дитини, зокрема щодо її відносин з батьком та не здійснення батьком дій для виконання рекомендацій щодо відновлення довіри доньки до батька і його родини.
94. У судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 підтвердила суду, що вона хоче проживати разом з матір'ю, яку вона любить і з якою їй комфортно. Зазначала, що з батьком вона проживати не хоче, їздити до нього в гості бажання не має, періодично спілкується з ним за допомогою маминого телефона. Водночас, мама не забороняє їй спілкуватися з батьком, тоді як коли вона проживала з батьком він забороняв їй спілкуватися з матір'ю. Посилалася на те, що бажання спілкуватися з батьком у неї пропало після того як він її забрав на декілька днів до м. Київ, однак вона там прожила 1-2 місяці.
95. Статтею 12 Конвенції про права дитини 1989 року передбачено, що Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
96. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
97. Це право також передбачено статтями 3 і 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей Ради Європи, а також статтею 24 § 1 Хартії основоположних прав Європейського Союзу.
98. Згідно з Рекомендацією CM/Rec(2025)4 Комітету міністрів Ради Європи Державам-членам щодо захисту прав та найкращих інтересів дитини в провадженнях з розлучення батьків від 28 травня 2025 року, прийнятою для створення спільної основи для оцінки найкращих інтересів дитини, визначено, що найкращим інтересам дитини має приділятися першочергове значення. Дитина повинна мати право бути поінформованою та проконсультованою, а також висловлювати свою думку. Поглядам дитини повинна приділятися належна увага згідно з її віком і зрілістю.
99. Відповідно до Розділу IV зазначеної Рекомендації дитині слід надати реальну та ефективну можливість висловити свою думку, безпосередньо або іншим чином, і підтримати її в цьому за допомогою низки механізмів та процедур, що враховують інтереси дитини. Слід враховувати рівень розуміння та здатність дитини до спілкування, а також обставини справи.
100. Компетентні органи влади повинні оцінювати рівень розуміння дитини в кожному конкретному випадку. Незалежно від віку, особливо коли дитина просить бути заслуханою, слід припускати достатній рівень розуміння. Якщо національне законодавство встановлює віковий ценз, нижче якого дитина не вважається такою, що має достатній рівень розуміння для вираження своїх поглядів, такий віковий ценз повинен періодично переглядатися, а Державам-членам рекомендується розглянути можливість його скасування.
101. Якщо дитина потребує допомоги для вираження своєї думки, така допомога повинна бути надана. Якщо дитина не може висловити свою думку через вік або здібності, її точка зору з відповідних питань повинна, за необхідності, бути з'ясована та передана спеціально призначеним та кваліфікованим представником або фахівцем.
102. Думку дитини можна з'ясувати різними способами, наприклад: a) шляхом проведення співбесіди з дитиною компетентним органом влади за умови дотримання відповідних гарантій; b) шляхом складання звіту на основі співбесіди з дитиною, проведеної кваліфікованим фахівцем, призначеним компетентним органом влади.
103. Механізм або процедура, що застосовуються в конкретному випадку, повинні враховувати обставини, вік дитини та рівень її розуміння, а також її здатність до спілкування; у разі необхідності з дитиною слід проконсультуватися щодо способу, у який вона бажає бути заслуханою. У разі необхідності дитину слід вислухати безпосередньо.
104. Європейський суд з прав людини зауважував, що національні органи влади зобов'язані з власної ініціативи розглянути доцільність заслуховування дитини, безпосередньо або іншим чином (рішення ЄСПЛ у справі M.P. and Others v. Greece, № 2068/24, від 09 вересня 2025 року).
105. Бажання дитини, яка мала достатній рівень розуміння, були ключовим фактором, який слід враховувати в будь-якому судовому або адміністративному провадженні, що стосується її (рішення ЄСПЛ у справі M. K. v. Greece, № 51312/16, від 01 лютого 2018 року).
106. У рішенні у справі M. and M. v. Croatia (№ 10161/13) від 03 вересня 2015 року ЄСПЛ дійшов висновку, що нехтування бажанням заявниці щодо того, з яким з батьків вона хотіла жити, в конкретних обставинах справи порушило її право на повагу до приватного і сімейного життя.
107. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, що підтверджують ставлення сторін до виконання своїх батьківських обов'язків, історію виховання та догляду за дитиною,урахували її тривале проживання з матір'ю у комфортних умовах, наявність у неї відповідних соціальних зв'язків та проходження лікування за місцем проживання, її усвідомлене бажання проживати разом з матір'ю, а також висновки органу опіки та піклування, підстав вважати які необґрунтованими суди не встановили. Оцінивши вік, погляди, бажання, потреби та стан дитини, суди дійшли достатньо обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю.
108. Колегія суддів погоджується з тим, що на момент розгляду справи, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, вік дитини, необхідність її контакту з матір'ю, створення позивачкою за первісним позовом усіх умов для повноцінного та гармонійного розвитку дитини відповідного віку, необхідність поступового налагодження емоційного контакту з батьком, а також нездатність сторін знайти порозуміння у питаннях поділу батьківського часу та відповідальності, визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір'ю на цьому етапі її життя забезпечить зростання дитини у комфортному, благополучному та стійкому для неї середовищі.
109. Колегія суддів зауважує, що батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку своєї доньки, має право та обов'язок піклуватися про її здоров'я, стан розвитку, проводити з донькою необхідну кількість часу, незалежно від того, з ким вона буде проживати більшість часу. Водночас, дитина повинна мати достатньо часу, щоб підтримувати й розвивати змістовні особисті стосунки з іншим з батьків, які є важливими для дитини. Визначення на цьому етапі місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю не повинно негативно впливати на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним з батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків та органи у справах дітей.
110. Більш того, колегія суддів наголошує, що батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу. Органи опіки та піклування мають надавати батькам сприяння та підтримку у цьому. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку поділу батьківського часу й відповідальності щодо дитини, зокрема спільної фізичної опіки, про що неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19).
111. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, та надавши належну правову оцінку фактичним обставинам справи і поданим сторонами доказам, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю на час розгляду справи найбільше відповідає забезпеченню її найкращих інтересів.
112. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
113. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
114. Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині надання переваги доказам, поданим позивачкою за первісним позовом, відмови у призначенні судово-психологічної експертизи, виходу за межі позовних вимог колегія суддів відхиляє.
115. Згідно з частиною другою статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
116. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
117. Цивільна справа підлягає вирішенню з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
118. Колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій надали обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, застосували стандарт балансу ймовірностей при вирішенні питання про місце проживання малолітньої ОСОБА_3 . Колегія суддів погоджується з висновками судів, що з огляду на наявність характеристик дитини, наданих психологом ОСОБА_7 та психологом КУ ЦНСП Тульчинської міської ради ОСОБА_20 , які в контексті психоемоційного зв'язку дитини з батьком були підтвердженні при заслуховуванні думки самої дитини, якій на той момент уже виповнилося 10 років, відсутня необхідність у призначенні у справі, що переглядається, судово-психологічної експертизи.
119. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).
120. Дослідження судом першої інстанції можливості застосування у справі, що переглядається в касаційному порядку, спільної опіки з поділом батьківського часу й відповідальності, з урахуванням рівності прав й обов'язків батьків щодо виховання дитини, бажання обох батьків, щоб їх спільна дитина проживала з ними, наявності конфлікту між батьками щодо розподілу батьківського часу, а також з огляду на необхідність дотримання принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, не свідчить про порушення принципу змагальності та вихід судом першої інстанції за межі заявлених у цій справі вимог.
121. Більш того, колегія суддів наголошує, що батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту кожним з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу. Іноді для цього необхідна підтримка служб органів опіки та піклування, служб у справах дітей.
122. У частині доводів касаційної скарги про розгляд справи в судах попередніх інстанцій неповноважним складом суду колегія суддів зазначає наступне.
123. ОСОБА_2 неодноразово подавав як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції заяви про відвід судді, які були розглянуті в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку.
124. Участь судді апеляційного суду Шемети Т. М. при розгляді апеляційних скарг ОСОБА_2 на процесуальні ухвали суду першої інстанції не є підставою для відводу судді від розгляду його апеляційної скарги на рішення суду, визначеними статями 36, 37 ЦПК України.
125. Верховний Суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
126. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
127. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
128. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
129. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 ,які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня
2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович