31 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 920/1017/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Ромась І. М. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
відповідача-1 - не з'явилися,
відповідача-2 - Кузченко Т. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кудлаєнко Ольги Іванівни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 (колегія суддів: Шаптала Є. Ю. - головуюча, Гончаров С. А., Яковлєв М. Л.) і рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 (суддя Джепа Ю. А.) у справі
за позовом Сумської міської ради
до: 1) Фізичної особи - підприємця Паляники Ірини Іванівни, 2) Фізичної особи - підприємця Кудлаєнко Ольги Іванівни
про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Сумська міська рада звернулася до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Паляники Ірини Іванівни (далі - ФОП Паляника І. І.), Фізичної особи - підприємця Кудлаєнко Ольги Іванівни (далі - ФОП Кудлаєнко О. І.) , у якій просила суд:
1) скасувати державну реєстрацію права власності за Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 26201046 від 17.11.2015);
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457 посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Тамарою Анатоліївною (індексний номер рішення: 49312425 від 23.10.2019);
3) скасувати державну реєстрацію права власності за Паляникою І. І. на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 49312425 від 23.10.2019);
4) зобов'язати Кудлаєнко О. І. та Палянику І. І. звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, загальною площею 0,0025 га, реєстраційний номер: 780459559101, шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна;
5) стягнути з Паляники І. І. та Кудлаєнко О. І. на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради судовий збір у розмірі 9924,00 грн, сплачений за подання позову.
1.2. Позовні вимоги Сумської міської ради обґрунтовані, зокрема, порушенням відповідачами чинного законодавства України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Сумська міська рада зазначала, що розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016 будь-яких об'єктів нерухомого майна є самовільним захопленням земельної ділянки комунальної власності, оскільки будь-які дозвільні документи на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016 не видавалися. Проте, як зазначав позивач, на земельній ділянці площею 25 м2 розташований об'єкт нерухомості площею 58,9 м2, який виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016 на сусідні земельні ділянки та збудований без жодного документа на будівництво. Тому, за твердженням позивача, слід скасувати державну реєстрацію права власності за Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 26201046 від 17.11.2015).
Сумська міська рада зазначала, що Кудлаєнко О. І. незаконно зареєструвала об'єкт самочинного будівництва, тому не набула на нього права власності. На думку позивача, договір купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Тамарою Анатоліївною (індексний номер рішення: 49312425 від 23.10.2019), слід визнати недійсним на підставі частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України.
Посилаючись на положення статей 376, 391 Цивільного кодексу України, статті 212 Земельного кодексу України, Сумська міська рада зазначала про те, що наявні підстави для захисту прав позивача як органу, який має право розпоряджатися спірною земельною ділянкою.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 920/1017/22, задоволено позов Сумської міської ради.
Скасовано державну реєстрацію права власності за ФОП Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 26201046 від 17.11.2015).
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Тамарою Анатоліївною (зареєстровано в реєстрі № 3457).
Скасовано державну реєстрацію права власності за Паляникою І. І. на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 49312425 від 23.10.2019).
Зобов'язано Кудлаєнко О. І. та Палянику І. І. звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:11:007:0016, загальною площею 0,0025 га, реєстраційний номер: 780459559101, шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна.
Стягнуто з Паляники І. І. на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрати зі сплати судового збору в сумі 4 962,00 грн.
Стягнуто з Кудлаєнко О. І. на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрати зі сплати судового збору в сумі 4 962,00 грн.
2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позов Сумської міської ради, послався на положення статей 391, 375, 376 Цивільного кодексу України, статті 212 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та виходив із того, що земельна ділянка, на якій було побудовано об'єкт нерухомого майна без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, знаходиться у комунальній власності Сумської міської ради.
Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що продане Кудлаєнко О. І. нежитлове приміщення (магазин) Паляниці І. І. загальною площею 58,9 м2 було збудоване згідно з вимогами чинного законодавства, і що Кудлаєнко О. І. отримала відповідні дозволи на будівництво магазину. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Сумської міської ради про скасування державної реєстрації права власності за Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Сумської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457 та про скасування державної реєстрації права власності за Паляникою І. І. на об'єкт нерухомого майна, послався на обґрунтованість позовних вимог Сумської міської ради про скасування державної реєстрації права власності за Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 26201046 від 17.11.2015).
Суд першої інстанції також виснував, що з огляду на положення статті 376 Цивільного кодексу України та статті 212 Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, на якій розташоване нерухоме майно, підлягає поверненню Сумській міській раді з приведенням її у придатний для використання стан.
2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, та підстав для його скасування немає.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішенням Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22, ФОП Кудлаєнко О. І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. ФОП Кудлаєнко О. І., звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржниця посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
ФОП Кудлаєнко О. І., обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду:
- викладених у постановах від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 18.12.2019 у справі № 127/23136/17, щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України;
- викладених у постановах від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 27.06.2018 у справі № 902/889/16 та від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17, від 10.04.2019 у справі № 127/27333/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 369/8107/15ц, від 20.11.2019 у справі № 685/1537/17-ц, від 10.06.2020 у справі № 127/11492/16-ц, від 27.01.2021 у справі № 308/8116/13-ц, від 20.08.2020 у справі № 638/6655/16-ц, від 22.04.2019 у справі № 308/2974/15, щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- викладених у постановах від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, від 22.02.2023 у справі № 143/1483/19, щодо застосування статті 3 Цивільного кодексу України.
Скаржниця, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про порушення судами норм процесуального права, зокрема, положень статей 120, 121, 242 Господарського процесуального кодексу України. ФОП Кудлаєнко О. І. при цьому посилається на висновки щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 461/10610/13-ц, від 12.02.2019 у справі № 906/142/18 та від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 22.11.2022 № 315788681 17.11.2015 проведено державну реєстрацію права власності за Кудлаєнко О. І. на нежитлове приміщення площею 22,1 м2, розташоване на АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 12078640 від 17.11.2015).
4.2. Як зазначили суди попередніх інстанцій, підставою для державної реєстрації об'єкта нерухомості зазначено такі документи: декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: СМ №143151590013, видану 08.06.2015 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області; договір оренди земельної ділянки, серія та номер 44 від 17.01.2006; рішення виконавчого комітету Сумської міської ради про присвоєння поштових адрес, серія та номер: 535 від 10.10.2006; технічний паспорт, серія та номер: 23092015 від 23.09.2015.
4.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 08.06.2015 СМ № 143151590013, документом, що засвідчує право користування земельною ділянкою, є договір оренди від 01.07.2007 про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:003:0023, ДЗК № 040761200227, площею 0,0018 га. Загальна площа будівлі згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 08.06.2015 СМ № 143151590013 становить 22,1 м2.
При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:14:003:0023 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а не на АДРЕСА_1 .
4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що підставою для державної реєстрації нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також зазначено договір оренди земельної ділянки від 17.01.2006 № 44, який стосується земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016 (реєстраційний номер 780459559101), площею 0,0025 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка вільна від забудови та була надана Сумською міською радою в оренду для розміщення торгівельного кіоску. Відповідно до пункту 2.2 договору оренди земельної ділянки від 17.01.2006 № 44 цей договір був укладений строком до 01.12.2020.
4.5. Як зазначили суди попередніх інстанцій, у відповідь на запит позивача про те, чи видавалися профільним управлінням позивача будь-які дозвільні документи на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, площею 0,0025 га, що розташована адресою: АДРЕСА_1 , була отримана інформація Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про те, що станом на 02.08.2021 згідно з реєстром будівельної діяльності відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.
4.6. Відповідно до листа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 25.11.2020 № 1380/08.01-20 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016 (реєстраційний номер 780459559101), площею 0,0025 га, згідно з Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням сесії Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, земельна ділянка знаходиться у функціональній зоні ТР-2 (магістральних вулиць, майданів (у червоних лініях)) у межах червоних ліній магістральної вулиці загальноміського значення Білопільський шлях. Одним із допустимих видів використання, які потребують спеціальних погоджень у вказаній зоні, є розміщення малих архітектурних форм комерційного призначення площею не більше 20 м2, які не мають фундаменту.
Можливість розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста визначає Комплексна схема розміщення тимчасових споруд у місті Суми, затверджена рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 16.01.2018 № 45. Відповідно до Комплексної схеми запитуване місце знаходиться у форматній зоні 0, на якій розміщення тимчасових споруд заборонено.
Крім того, Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради в листі повідомило, що згідно з топографо-геодезичним планом масштабу М1:500 через зазначену земельну ділянку проходить транзитний кабель зв'язку та водопровід 6=200 мм, в охоронних зонах яких державними будівельними нормами ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" (додаток И-1 (обов'язковий)) забороняється розміщення будь-яких споруд. Тому на зазначеній земельній ділянці не має бути жодних споруд: ані тимчасових, ані капітального нерухомого майна.
4.7. Водночас суди попередніх інстанцій установили, що 15.06.2019 державний реєстратор Недведська О. А. внесла зміни до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, у частині зміни його площі з 22,1 м2 на 58,9 м2. Зазначену державну реєстрацію змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проведено 15.06.2019 (рішення про державну реєстрацію від 18.06.2019 індексний номер: 47391997).
Підставою для внесення змін до Державного реєстру були: свідоцтво про право власності від 17.11.2015 № 47757977; технічний паспорт від 26.12.2018 б/н; довідка-характеристика об'єкта нерухомого майна від 14.06.2019 № 3/304-19. Фактично підставою для державної реєстрації збільшення площі об'єкта нерухомого майна були: довідка-характеристика від 14.06.2019 № 3/04-19 та технічний паспорт від 26.12.2018.
4.8. Наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2021 № 1727/5 скасовано рішення від 18.06.2019 № 47391997, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстрації майнових прав" Лебединської районної ради Сумської області Недведською О. А.
4.9. Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.10.2019 Паляника І. І. придбала у Кудлаєнко О. І. майно, а саме: нежитлове приміщення (магазин) літера "А-1", загальною площею 58,9 м2, розташоване в АДРЕСА_1 , яке знаходиться на земельній ділянці, що належить Сумській міській раді.
4.10. Сумська міська рада, посилаючись на порушення своїх прав як органу, що має право розпоряджатися земельною ділянкою, на якій, за твердженням позивача, самочинно збудовано об'єкт нерухомого майна, звернулася до суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за відповідачками, визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачками, та зобов'язання відповідачок звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024 у справі № 920/1017/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Кудлаєнко О. І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 920/1017/22 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Кудлаєнко О. І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21.
Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2026 у справі № 920/1017/22 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Кудлаєнко О. І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22.
Ухвалою Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 920/1017/22 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ФОП Кудлаєнко О. І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22 до 24.03.2026.
24.03.2026 у зв'язку з тривалою повітряною тривогою розгляд справи № 920/1017/22 у Верховному Суді не відбувся. Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2026 у справі № 920/1017/22 вирішено здійснити розгляд справи за касаційною скаргою ФОП Кудлаєнко О. І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22 в судовому засіданні 31.03.2026.
З урахуванням зупинення касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Кудлаєнко О. І. до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21, зважаючи на неможливість розгляду касаційної скарги ФОП Кудлаєнко О. І. 24.03.2026 у зв'язку з тривалою повітряною тривогою, а також із метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про її розгляд у розумний строк у розумінні положень статті 114 Господарського процесуального кодексу України, тобто такий, що є необхідним для виконання всіх процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Отже, в разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, ухваленій після подання касаційної скарги, Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.
5.4. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.5. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Сумської міської ради про скасування державної реєстрації права власності за ФОП Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, про скасування державної реєстрації права власності за Паляникою І. І. на об'єкт нерухомого майна та про зобов'язання відповідачок звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна.
Позовні вимоги Сумської міської ради обґрунтовані порушенням відповідачками, зокрема, приписів чинного законодавства України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Сумська міська рада зазначала, що розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016 будь-яких об'єктів нерухомого майна є самовільним захопленням земельної ділянки комунальної власності, оскільки будь-які дозвільні документи на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016 не видавалися. Сумська міська рада також стверджувала, що Кудлаєнко О. І. незаконно зареєструвала об'єкт самочинного будівництва, тому не набула на нього права власності. Відтак, на думку позивача, договір купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, укладений між відповідачками, слід визнати недійсним на підставі частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України.
Посилаючись на положення статей 376, 391 Цивільного кодексу України, статті 212 Земельного кодексу України, Сумська міська рада зазначала, що наявні підстави для захисту прав позивача як органу, який має право розпоряджатися спірною земельною ділянкою. Тому, на думку позивача, задоволення позовних вимог про зобов'язання ФОП Кудлаєнко О. І. та ФОП Паляники І. І. звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, зальною площею 0,0025 га, реєстраційний номер: 780459559101, шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна є належним способом захисту прав позивача.
5.6. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
5.7. Згідно із частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
5.8. Відповідно до частини 2 статті 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
5.9. Статтею 376 Цивільного кодексу України регламентовано правовий режим самочинного будівництва.
Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
5.10. Стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тому правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
5.11. Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Відтак самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки (подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 та від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
5.12. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що земельна ділянка, на якій було побудовано об'єкт нерухомого майна без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, знаходиться в комунальній власності Сумської міської ради, тому виснували про наявність підстав для захисту судом порушених прав позивача.
За результатами розгляду позову Сумської міської ради, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги Сумської міської ради про скасування державної реєстрації права власності за ФОП Кудлаєнко Ольгою Іванівною на об'єкт нерухомого майна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, про скасування державної реєстрації права власності за Паляникою Іриною Іванівною на об'єкт нерухомого майна та про зобов'язання відповідачок звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна.
5.13. Оскільки Верховний Суд зупиняв касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Кудлаєнко О. І. до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21, тому відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у справі № 920/1017/22, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.
Щодо належного способу захисту порушеного права власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво
5.14. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
5.15. Частинами 3- 5 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
5.16. Колегія суддів зазначає, що суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.
5.17. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм частини 4 цієї статті. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.
5.18. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.
5.19. Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об'єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.
5.20. Отже, у справі, яка розглядається, позовні вимоги Сумської міської ради про скасування державної реєстрації права власності за ФОП Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна та про скасування державної реєстрації права власності за Паляникою І. І. на об'єкт нерухомого майна є неналежними вимогами, які не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.
5.21. Сумська міська рада у позові також просила суд визнати недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, укладений між відповідачками. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги Сумської міської ради про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу. Проте колегія суддів зазначає, що Сумська міська рада не є стороною спірного договору та не заявляє про свої права або інтереси щодо об'єкта купівлі-продажу. Внаслідок укладення відповідачами спірного договору купівлі-продажу обсяг прав та обов'язків Сумської міської ради жодним чином не змінюється. Укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не створило для позивача як дійсного власника земельної ділянки жодних правових наслідків. При цьому договір купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, укладений між відповідачками, не створює для позивача перешкод у розпорядженні земельною ділянкою, на відміну від розташування на земельній ділянці самочинного будівництва.
5.22. Отже, права та інтереси Сумської міської ради укладенням відповідачами спірного договору купівлі-продажу не порушуються. Тому визнання цього договору недійсним не призведе до відновлення порушених прав власника земельної ділянки, що є підставою для відмови в задоволенні відповідних позовних вимог Сумської міської ради про визнання договору купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457 недійсним. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.
5.23. Колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
5.24. Отже, у справі, яка розглядається, належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є позовна вимога про знесення об'єкта самочинного будівництва відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України. Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі, що розглядається.
5.25. Відтак інші позовні вимоги Сумської міської ради, зокрема, про скасування державної реєстрації права власності за Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, про скасування державної реєстрації права власності за Паляникою І. І. , є неналежними, тому не підлягають задоволенню. Водночас суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про задоволення зазначених позовних вимог Сумської міської ради.
Щодо визначення належного відповідача за позовом власника земельної ділянки про знесення об'єкта самочинного будівництва.
5.26. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою. Тому обов'язок із приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду. Отже, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).
Процесуальний статус останнього набувача прав на об'єкт самочинного будівництва як відповідача надає такій особі можливість використовувати всі передбачені процесуальним законом засоби для захисту своїх прав та інтересів. Також суд під час розгляду справи зможе оцінити добросовісність відповідача та пропорційність застосовуваних до нього засобів. Останній набувач не позбавлений можливості звернутися з вимогою про відшкодування збитків до особи, в якої придбав об'єкт самочинного будівництва. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.
5.27. У справі, що розглядається, Сумська міська рада звернулася з позовною вимогою про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна до ФОП Кудлаєнко О. І. та до ФОП Паляники І. І. Водночас, за встановленими судами обставинами справи, згідно з договором купівлі-продажу від 23.10.2019 Кудлаєнко О. І. продала Паляниці І. І. майно, а саме: нежитлове приміщення (магазин) літера "А-1", загальною площею 58,9 м2, що розташоване у АДРЕСА_1 , та знаходиться на земельній ділянці, яка належить Сумській міській раді. Отже, позовну вимогу про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна Сумська міська рада могла пред'явити до ФОП Паляники І. І. як останнього набувача об'єкта нерухомого майна.
5.28. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20.
5.29. У постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та постановляє рішення по суті заявлених позовних вимог щодо належного відповідача.
5.30. За усталеним висновком Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
5.31. Оскільки у справі, що розглядається, позовна вимога Сумської міської ради про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна пред'явлена до ФОП Кудлаєнко О. І. та до ФОП Паляники І. І., то в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна до ФОП Кудлаєнко О. І. слід відмовити з огляду на її пред'явлення до неналежного відповідача.
5.32. Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення слід скасувати в частині задоволення позовних вимог Сумської міської ради про скасування державної реєстрації права власності за ФОП Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, скасування державної реєстрації права власності за Паляникою І. І., а також у частині задоволення позовних вимог Сумської міської ради до Кудлаєнко О. І. про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Сумської міської ради в цій частині.
Щодо доводів касаційної скарги
5.33. ФОП Кудлаєнко О. І.,не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФОП Кудлаєнко О. І. зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржниця, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.34. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1
частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.35. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2
статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду:
- викладених у постановах від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 18.12.2019 у справі № 127/23136/17, щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України;
- викладених у постановах від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 27.06.2018 у справі № 902/889/16 та від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17, від 10.04.2019 у справі № 127/27333/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 369/8107/15ц, від 20.11.2019 у справі № 685/1537/17-ц, від 10.06.2020 у справі № 127/11492/16-ц, від 27.01.2021 у справі № 308/8116/13-ц, від 20.08.2020 у справі № 638/6655/16-ц, від 22.04.2019 у справі № 308/2974/15, щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- викладених у постановах від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, від 22.02.2023 у справі № 143/1483/19, щодо застосування статті 3 Цивільного кодексу України.
5.36. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та в постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.37. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
5.38. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.
5.39. Скаржниця в касаційній скарзі зазначає про те, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли використані всі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
5.40. При цьому ФОП Кудлаєнко О. І. в касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18. Як зазначає скаржниця, в цих постановах сформульовано висновки про те, що обов'язковому (безальтернативному) знесенню об'єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
5.41. У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 127/23136/17, на яку посилається скаржниця, викладено висновок про те, що в разі встановлення суб'єктом містобудівної діяльності факту здійснення самочинного будівництва об'єктів нерухомого майна без відповідного дозволу, відповідний орган державної влади наділений повноваженнями на звернення з позовом до суду з вимогами про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна, як крайній захід. Відповідний орган державної влади може звернутися з такою вимогою лише тоді, коли використані всі передбачені законодавством України заходи реагування за таких чотирьох умов, а саме: за умови складення припису щодо усунення порушень вимог містобудівного законодавства шляхом надання можливості відповідачеві для проведення відповідної перебудови; за умови, що вказане будівництво суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; за умови відсутності можливості проведення перебудови самочинно збудованого нерухомого майна; за умови, якщо особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовляється від проведення такої перебудови. При цьому відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.
5.42. У постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 369/8107/15-ц, від 20.11.2019 у справі № 685/1537/17-ц, від 10.06.2020 у справі № 127/11492/16-ц, від 20.08.2020 у справі № 638/6655/16-ц, від 27.01.2021 у справі № 308/8116/13-ц, від 10.04.2019 у справі № 127/27333/16-ц, на які посилається ФОП Кудлаєнко О. І., викладено висновок про те, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом та можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
5.43. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржниці, зазначає, що у справі № 920/1017/22, яка розглядається, суди установили, що об'єкт нерухомого майна було збудовано без дозволів, що дають право виконувати будівельні роботи. Як зазначили суди, матеріали справи не містять доказів того, що продане ФОП Кудлаєнко О. І. нежитлове приміщення (магазин), загальною площею 58,9 м2, було збудоване згідно з нормами чинного законодавства і що ФОП Кудлаєнко О. І. були отримані відповідні дозволи на будівництво магазину.
Водночас відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Колегія суддів зазначає, що оскільки об'єкт нерухомого майна побудовано на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тому висновки судів про те, що нежитлове приміщення (магазин), побудоване ФОП Кудлаєнко О. І. підлягає знесенню, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржниця.
Отже, безпідставними є доводи скаржниці про неврахування наведених висновків Верховного Суду судами попередніх інстанцій, оскільки суди встановили обставини фактичні обставини справи та ухвалили обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання, зокрема, ФОП Паляники І. І. звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:11:007:0016, загальною площею 0,0025 га, реєстраційний номер: 780459559101, шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна. Тому наведені доводи скаржниці про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 18.12.2019 у справі № 127/23136/17, від 24.07.2019 у справі № 369/8107/15-ц, від 20.11.2019 у справі № 685/1537/17-ц, від 10.06.2020 у справі № 127/11492/16-ц, від 20.08.2020 у справі № 638/6655/16-ц, на які посилається скаржниця, не підтвердилися.
5.44. Крім того, колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду у справі № 308/2974/15-ц, яка ухвалена 31.05.2021 (а не 22.04.2019, як зазначено в касаційній скарзі), відсутні висновки, на які посилається ФОП Кудлаєнко О.І., про те, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Тому колегія суддів визнає безпідставними доводи скаржниці про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 308/2974/15-ц.
5.45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, на яку посилається скаржниця, викладено такий висновок:
"109. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожному випадку, коли володіючий власник просить про усунення йому перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу спорудженого на ній об'єкта нерухомості, суд має перевіряти правомірність втручання держави у права на повагу до житла та мирного володіння на цей об'єкт шляхом його демонтажу, а саме: наявність підстави для такого втручання у законодавстві, легітимність мети цього втручання (його відповідність цілям, визначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції та абзаці другому статті 1 Першого протоколу до Конвенції) та пропорційність демонтажу відповідній меті (можливість досягнення останньої проведенням демонтажу за відсутності менш обтяжливих для відповідача способів захисту прав позивача)".
Колегія суддів установила, що зазначений висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у спорі про витребування незаконно відведеної у власність земельної ділянки лісогосподарського призначення, на якій власник вже звів житловий будинок та господарські споруди. Натомість у справі, яка розглядається, вирішувався спір про знесення майна, яке самочинно побудовано на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, та без дозволів, що дають право виконувати будівельні роботи. Тому наведені скаржницею доводи є необґрунтованими, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, на які посилається скаржниця.
Крім того, колегія суддів зазначає, що втручання у право володіння ФОП Паляники І. І. шляхом звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна, тобто повернення земельної ділянки у попередній стан, який існував до самочинного будівництва, є пропорційним визначеній меті. Первісний і останній набувач об'єкта самочинного будівництва не набули права власності на цей об'єкт у встановленому законодавством порядку, а тому в цьому випадку не відбувається втручання в мирне володіння майном. В цьому випадку також немає порушення справедливого балансу інтересів позивача як власника земельної ділянки та відповідачок, оскільки будівництво спірного об'єкта здійснювалося з порушенням вимог, встановлених законодавством України.
5.46. У постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 902/889/16, на яку посилається скаржниця, викладено висновки про те, що зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу належного йому майна та зобов'язання передати її в натурі позивачеві є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України.
Скаржниця в касаційній скарзі також зазначає, що подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17.
5.47. Колегія суддів установила, що у справі № 902/889/16 про звільнення земельної ділянки суди встановили законність набуття відповідачем права власності на нерухомість, що знаходиться на спірній земельній ділянці. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у тому числі з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. Тому Верховний Суд у справі № 902/889/16 виснував, що в таких випадках положення статті 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають, а закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомості на користування нею. У справі № 902/889/16 спірні правовідносини виникли у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки, на якій був розташований об'єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за відповідачем в установленому законом порядку.
Отже, наведені скаржницею доводи про неврахування судами зазначеного висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 902/889/16 є безпідставними, оскільки цей висновок викладений щодо правовідносин, які є неподібними із правовідносинами у цій справі ні за змістом, ні за матеріально-правовим регулюванням.
5.48. Колегія суддів також установила, що в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17, на яку посилається ФОП Кудлаєнко О. І., висновку про який зазначає скаржниця, немає. Відтак доводи скаржниці про неврахування судами попередніх інстанцій наведеного нею в касаційній скарзі висновку є необґрунтованими.
5.49. ФОП Кудлаєнко О. І. також у касаційній скарзі зазначає про порушення позивачем принципу добросовісної поведінки, а також стверджує, що суди помилково не застосували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, від 22.02.2023 у справі № 143/1483/19, щодо застосування пункту 3 статті 3 Цивільного кодексу України, та не врахували доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
5.50. Колегія суддів зазначає, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Отже, поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, на яку посилається скаржниця.
5.51. У касаційній скарзі ФОП Кудлаєнко О. І. посилається на обставини набуття нею в тимчасове користування земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, площею 0,0025 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення торгівельного кіоску строком до 30.11.2015 на підставі договору оренди, укладеного між нею та позивачем. Тому ФОП Кудлаєнко О. І. вважає, що позивач - Сумська міська рада, передавши в тимчасове користування земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016 для розміщення торгівельного кіоску, безпідставно звернулася з позовом про демонтаж об'єкта, розміщеного на цій земельній ділянці.
5.52. Водночас у справі, яка розглядається, за встановленими судами обставинами, в документі, який засвідчує завершення будівельних робіт, зокрема, в декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 08.06.2015 СМ № 143151590013, документом, що підтверджував право користування ФОП Кудлаєнко О. І. земельною ділянкою, зазначено договір оренди від 01.07.2007 про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:003:0023, площею 0,0018 га. Натомість спірний об'єкт нерухомого майна, споруджений на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, площею 0,0025 га. Відповідно до пункту 2.2 договору оренди від 01.07.2007 цей договір був укладений строком до 01.12.2020.
Суди також установили, що в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації спірного об'єкта на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, площею 0,0025 га, станом на 02.08.2021. Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради у своєму листі повідомило, що згідно з топографо-геодезичним планом масштабу М1:500 через запитувану ділянку проходить транзитний кабель зв'язку та водопровід 6=200 мм, в охоронних зонах яких державними будівельними нормами ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" (додаток И-1 (обов'язковий)) забороняється розміщення будь яких споруд. Тобто на вказаній земельній ділянці (з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, площею 0,0025 га) не має бути жодних споруд: ані тимчасових, ані тим більше капітального нерухомого майна. Згідно з Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням сесії Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, земельна ділянка (з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, площею 0,0025 га) знаходиться у функціональній зоні ТР-2 (магістральних вулиць, майданів (у червоних лініях)) в межах червоних ліній магістральної вулиці загальноміського значення Білопільський шлях. Одним із допустимих видів використання, які потребують спеціальних погоджень, у вказаній зоні є розміщення малих архітектурних форм комерційного призначення площею не більше 20 м2, які не мають фундаменту.
Крім того, знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, площею 0,0025 га, Сумської міської ради цього об'єкта нерухомості істотно обмежує права позивача як власника землі, оскільки власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Натомість ФОП Кудлаєнко О. І. наведеного не враховує і водночас не спростовує факт будівництва нерухомого майна за відсутності дозвільних документів для забудови земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016.
Колегія суддів зазначає, що позивач, посилаючись на порушення своїх прав як власника земельної ділянки, звернувся до суду з позовом про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу майна, яке самочинно побудовано на земельній ділянці. Тому поведінка позивача не є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці. При цьому надання земельної ділянки в оренду для розміщення торгівельного кіоску не є підставою для будівництва на ній об'єкта нерухомого майна за відсутності будь-яких дозвільних документів на будівництво, документів щодо введення об'єкта в експлуатацію.
5.53. Відтак не можуть бути враховані доводи скаржниці про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновків щодо застосування пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, від 22.02.2023 у справі № 143/1483/19.
5.54. Отже, Верховний Суд констатує, що наведені скаржницею підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій із цих підстав.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.55. Касаційна скарга ФОП Кудлаєнко О. І. з посиланням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована порушенням судами норм процесуального права, зокрема, статей 120, 121, 242 Господарського процесуального кодексу України, та неврахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 461/10610/13-ц, від 12.02.2019 у справі № 906/142/18, від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17-ц. Скаржниця в касаційній скарзі посилається на неналежне повідомлення судами попередніх інстанцій ФОП Кудлаєнко О. І. про розгляд справи.
5.56. Розглянувши наведені доводи скаржниці, колегія суддів зазначає таке.
5.57. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
5.58. Колегія суддів зазначає, що копії ухвал місцевого господарського суду від 13.12.2022, 04.01.2023, 22.02.2023, 15.03.2023, 12.05.2023, 08.06.2023, 18.07.2023, 08.08.2023, 14.09.2023, 24.10.2023 у справі № 920/1017/22, які надіслані судом на адресу ФОП Кудлаєнко О. І. за адресою: АДРЕСА_3 , повернуті відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою про причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" або "за закінченням терміну зберігання".
При цьому суд першої інстанції встановив, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманим судом за запитом від 24.10.2023 за кодом 93366378015, станом на 24.10.2023 ФОП Кудлаєнко О. І. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвали суду направлялись на належну адресу ФОП Кудлаєнко О. І., а тому ФОП Кудлаєнко О. І. вважається належним чином повідомленою про розгляд справи, оскільки суд вчинив усі дії, які передбачені статтею 120 Господарського процесуального кодексу України.
5.59. Колегія суддів зазначає, що статтею 120 Господарського процесуального кодексу України визначається порядок повідомлень і викликів, що здійснюються судом.
Відповідно до частин 3- 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
5.60. Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства. Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20.
5.61. Верховний Суд у постановах від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14, від 03.08.2022 у справі № 909/595/21 зазначав про те, що розгляд справи є можливим лише в разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
5.62. У частині 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
5.63. За змістом статті 242 Господарського процесуального кодексу України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховний Суд у постанові від 30.09.2025 у справі № 910/6088/22, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20.
5.64. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також у постановах Верховного Суду від 13.01.2026 у справі № 910/4862/21, від 14.01.2026 у справі № 910/14515/24, від 11.02.2026 у справі № 752/29764/21.
5.65. Відтак у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, та не вручено адресату у зв'язку із посиланням на те, що "адресат відсутній за вказаною адресою", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 910/6088/22, від 06.10.2025 у справі № 904/6704/23.
5.66. Положення статті 13 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачають, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5.67. Верховний Суд установив, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 12.02.2019 у справі № 906/142/18 та від 10.04.2019 у справі № 461/10610/13-ц, на які посилається скаржниця, сформульовано висновок про те, що повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи.
5.68. У постановах від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 та від 10.04.2019 у справі № 461/10610/13-ц, формулюючи наведений висновок, Велика Палата Верховного Суду врахувала зміст положень частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з яким днем вручення повістки під розписку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання. Відтак, як виснувала Велика Палати Верховного Суду, приписи частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик із вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи.
5.69. У постанові від 12.02.2019 у справі № 906/142/18 Велика Палати Верховного Суду, посилаючись на положення частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, дійшла також висновку, що повернення ухвали суду про призначення розгляду скарги із вказівкою причини повернення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення", не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
5.70. Натомість у справі, яка розглядається, у відмітках про причини повернення судової кореспонденції було зазначено, зокрема: "адресат відсутній за вказаною адресою". Отже, у суду першої інстанції були докази належного інформування скаржниці про час і місце розгляду справи. Суд першої інстанції направляв судову кореспонденцію на дійсну адресу скаржниці, що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у такому випадку - суду. Відтак суд першої інстанції виконав обов'язок, передбачений статтею 120 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд визнає доводи скаржниці про порушення судом першої інстанції принципів змагальності та доступу до правосуддя у зв'язку з неналежним повідомленням про розгляд справи судом першої інстанції, необґрунтованими і такими, що не підтверджують наявності підстав для обов'язкового скасування судових рішень відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
5.71. ФОП Кудлаєнко О. І. також посилається в касаційній скарзі на недослідження судами попередніх інстанцій доказів, що, на думку скаржниці, підтверджують правомірність набуття нею об'єкта нерухомого майна спорудженого на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:11:007:0016, площею 0,0025 га.
5.72. Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.73. За таких обставин недостатніми є доводи скаржниці про неповне (недостатнє) дослідження судами зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.74. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження.
5.75. Водночас, ураховуючи висновки, викладені в мотивувальній частині цієї постанови, колегія суддів зазначає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог Сумської міської ради про скасування державної реєстрації права власності за ФОП Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 26201046 від 17.11.2015), про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Тамарою Анатоліївною (зареєстрованого в реєстрі № 3457), про скасування державної реєстрації права власності за Паляникою І. І. на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 49312425 від 23.10.2019), про зобов'язання Кудлаєнко О. І. звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:11:007:0016, загальною площею 0,0025 га, реєстраційний номер: 780459559101, шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна. В цій частині слід ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Сумської міської ради відмовити.
Крім того, оскаржувані судові рішення слід скасувати в частині стягнення з Паляники І. І. на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрат зі сплати судового збору в сумі 2481 грн 00 коп. та стягнення з Кудлаєнко О. І. на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрат зі сплати судового збору в сумі 4962 грн 00 коп.
В іншій частині (в частині задоволення позовних вимог Сумської міської ради про зобов'язання Паляники І. І. звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 5910136600:11:007:0016, загальною площею 0,0025 га, реєстраційний номер: 780459559101) шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна та в частині стягнення з Паляники І. І. на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрат зі сплати судового збору в сумі 2481 грн 00 коп.) постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22 слід залишити без змін.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
6.3. Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України установлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
6.4. З урахуванням наведеного касаційну скаргу ФОП Кудлаєнко О. І. необхідно задовольнити частково, судові рішення господарських судів скасувати в частині задоволення позовних вимог Сумської міської ради про скасування державної реєстрації права власності за ФОП Кудлаєнко О. І. на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 26201046 від 17.11.2015), про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Тамарою Анатоліївною (зареєстровано в реєстрі № 3457), про скасування державної реєстрації права власності за Паляникою І. І. на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 49312425 від 23.10.2019), про зобов'язання Кудлаєнко О. І. звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:11:007:0016, загальною площею 0,0025 га, реєстраційний номер: 780459559101, шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна, а також у частині стягнення з Паляники І. І. на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрат зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн та стягнення з Кудлаєнко О. І. на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрат зі сплати судового збору в сумі 4962,00 грн. В цій частині слід ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Сумської міської ради відмовити. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22 слід залишити без змін.
7. Судові витрати
7.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
7.2. Згідно з підпунктами "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
7.3. Оскільки за результатами касаційного перегляду справи рішення та постанову судів попередніх інстанцій належить скасувати в частині задоволення трьох позовних вимог немайнового характеру та відмовити у їх задоволенні, а також слід відмовити у задоволенні однієї позовної вимоги немайнового характеру до ФОП Кудлаєнко О. І., то судові витрати зі сплати судового збору за три вимоги немайнового характеру згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кудлаєнко Ольги Іванівни задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог Сумської міської ради про:
- скасування державної реєстрації права власності за Фізичною особою - підприємцем Кудлаєнко Ольгою Іванівною на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 26201046 від 17.11.2015);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2019 № 3457, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Тамарою Анатоліївною (зареєстровано в реєстрі № 3457);
- скасування державної реєстрації права власності за Паляникою Іриною Іванівною на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 778190459101, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 49312425 від 23.10.2019);
- зобов'язання Кудлаєнко Ольги Іванівни звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:11:007:0016, загальною площею 0,0025 га, реєстраційний номер: 780459559101, шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна;
- стягнення з Паляники Ірини Іванівни на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрат зі сплати судового збору в сумі 2481 (двох тисяч чотириста вісімдесяти однієї) грн 00 коп.;
- стягнення з Кудлаєнко Ольги Іванівни на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрат зі сплати судового збору в сумі 4962 (чотирьох тисяч дев'ятсот шістдесяти двох) грн 00 коп.
В цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Сумської міської ради відмовити.
3. В іншій частині (в частині задоволення позовних вимог Сумської міської ради про зобов'язання Паляники Ірини Іванівни звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 5910136600:11:007:0016, загальною площею 0,0025 га, реєстраційний номер: 780459559101) шляхом демонтажу самочинно збудованого та незаконно зареєстрованого об'єкта нерухомого майна та в частині стягнення з Паляники Ірини Іванівни на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрат зі сплати судового збору в сумі 2481 (двох тисяч чотириста вісімдесят однієї) грн 00 коп.) постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2023 у справі № 920/1017/22 залишити без змін.
4. Стягнути із Сумської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Паляники Ірини Іванівни 11 164 (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути із Сумської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Кудлаєнко Ольги Іванівни 14 886 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
6. Доручити Господарському суду Сумської області видати накази на виконання цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак