31 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/6807/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
прокуратури - Колодяжної А. В.,
позивача - не з'явилися,
відповідача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 (колегія суддів: Чус О. В. - головуюча, Кощеєв І. М., Дармін М. О.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 (суддя Євстигнеєва Н. М.) у справі
за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Рент Плюс"
про усунення перешкод у користуванні майном,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2023 року керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Рент Плюс" (далі - ТОВ "Урбан Рент Плюс"), у якому просив:
- зобов'язати ТОВ "Урбан Рент Плюс" усунути перешкоди Дніпровській міській раді в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 140 м2, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва: багатофункціональної будівлі літ. "А-1" площею 129,9 м2, мостіння літ. "І" площею 125,0 м2, що розташовані за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2043276912101, номер запису про право власності: 48780814);
- припинити володіння ТОВ "Урбан Рент Плюс" нерухомим майном: багатофункціональною будівлею літ. "А-1" площею 129,9 м2, мостінням літ. "І" площею 125,0 м2, що розташоване за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б, реєстрація якого проведена рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Людмилою Григорівною (далі - приватний нотаріус Батова Л. Г.) від 21.12.2022 (номер запису: 48780814), шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна № 2043276912101.
1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з покликанням на приписи статті 376 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що будівництво спірних об'єктів нерухомості здійснено без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, які дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт.
Тому, як вважав Прокурор, спірні об'єкти нерухомого майна є об'єктами самочинного будівництва. При цьому, за доводами Прокурора, позовні вимоги в цій справі не порушують положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Прокурор стверджував, що покладення на відповідача як останнього набувача майна зобов'язання щодо знесення спірного нерухомого майна є послідовним і ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у справі № 904/6807/23, частково задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.
Вирішено зобов'язати ТОВ "Урбан Рент Плюс" усунути перешкоди Дніпровській міській раді в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 140 м2, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва: багатофункціональної будівлі літ. "А-1" площею 129,9 м2, мостіння літ. "І" площею 125,0 м2, що розташовані за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2043276912101, номер запису про право власності: 48780814).
Відмовлено в іншій частині позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.
2.2. Господарський суд першої інстанції, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, установив, що Прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, дотримався вимог, передбачених законодавством, для представництва інтересів держави.
2.3. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, виходив із того, що в матеріалах цієї справи відсутні докази щодо надання земельної ділянки для будівництва спірного нерухомого майна, відсутні докази про присвоєння земельній ділянці поштової адреси, а також докази реєстрації декларації про готовність до експлуатації багатофункціональної будівлі літ. "А-1" площею 129,9 м2. За таких обставин місцевий господарський суд зазначив, що внаслідок здійснення самочинного будівництва спірних об'єктів нерухомого майна земельна ділянка Дніпровської міської ради вибула з користування поза її волею.
Водночас, за висновками господарського суду першої інстанції, самочинно побудоване нерухоме майно обмежує власника земельної ділянки в користуванні та розпорядженні нею, а тому суд виснував, що відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про зобов'язання ТОВ "Урбан Рент Плюс" усунути перешкоди Дніпровській міській раді в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва, є належним і ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. При цьому суд констатував, що втручання у право володіння відповідача шляхом повернення земельної ділянки у попередній стан, який існував до самочинного будівництва, є пропорційним визначеній меті.
Крім того, за висновком місцевого господарського суду, в цьому випадку немає порушення справедливого балансу інтересів позивача як власника земельної ділянки та відповідача, оскільки будівництво спірних об'єктів нерухомого майна здійснювалося з порушенням вимог, встановлених законодавством України. Суд також виснував, що первісний і наступний власник спірних об'єктів нерухомого майна не набули права власності на ці об'єкти у встановленому законодавством порядку, а тому в цьому випадку не відбувається втручання в мирне володіння майном.
Разом із тим місцевий господарський суд, розглянувши позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про припинення володіння ТОВ "Урбан Рент Плюс" спірним нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, відмовив у їх задоволенні, оскільки, за висновком суду, Прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав держави. Водночас господарський суд першої інстанції констатував, що державна реєстрація права власності за відповідачем на спірні об'єкти нерухомого майна здійснена з порушенням приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому є незаконною.
2.4. Апеляційний господарський суд, переглянувши за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури рішення господарського суду першої інстанції тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог, погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про припинення володіння ТОВ "Урбан Рент Плюс" спірним нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна з огляду на обрання Прокурором неналежного способу захисту прав держави.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про припинення володіння ТОВ "Урбан Рент Плюс" нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги Прокурора.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури зазначає, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 2, 7, 73, 74, 77, 79, 86, 91, частин 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували приписи статей 1, 14, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", положення статті 19 Конституції України та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права та висновки про обраний Прокурором спосіб захисту, викладені в постановах від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, від 25.06.2024 у справі № 904/3911/23, від 19.06.2024 у справі № 756/1612/21, від 11.06.2024 у справі № 904/4339/21, від 05.06.2024 у справі № 904/4338/21, від 15.05.2024 у справі № 925/1043/22, від 30.04.2024 у справі № 904/2129/23, від 12.03.2024 у справі № 925/989/22, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21.
Скаржник також покликається також на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/141519, відповідно до яких судовий захист повинен бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури зазначає, що згідно з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 821/1037/16, від 08.08.2019 у справі № 907/710/17, від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18, від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, право власності на знищене майно припиняється тільки за наявності заяви власника такого майна про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а в разі відсутності цієї заяви державний реєстратор має право відмовити у проведенні реєстраційних дій.
3.4. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1, 14, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стосовно того, чи скасування державної реєстрації на об'єкт самочинного будівництва є належним способом захисту у справах про усунення перешкод органу місцевого самоврядування в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою та приведення її у придатний до використання стан, поряд із знесенням об'єктів самочинного будівництва.
3.5. При цьому, за доводами скаржника, суди не дослідили лист Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.05.2024 № 28186/06.7-16, що є уповноваженим органом, який здійснює контроль за діяльністю державних реєстраторів у Дніпропетровській області, в якому повідомлено Дніпропетровську обласну прокуратуру про відсутність повноважень у державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно на закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірне самочинно збудоване нерухоме майно під час виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23, без зазначення в резолютивній частині рішення суду про припинення речових прав на спірне самочинно збудоване нерухоме майно та про закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
3.6. Крім того, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в прохальній частині касаційної скарги просить передати справу № 904/6807/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Верховний Суд установив, що клопотання заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про передачу справи № 904/6807/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивоване необхідністю формування висновку щодо сукупності позовних вимог, які дозволять поновити інтерес держави у випадках самовільного зайняття земельних ділянок державної чи комунальної власності об'єктами самочинного будівництва, відомості про права на які внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, як зазначає скаржник, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, поряд із знесенням об'єктів самочинного будівництва, право власності на які нікому належати не може, належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом.
Разом із тим, за доводами заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, постановами Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/4338/21, від 11.06.2024 у справі № 904/4339/21, від 30.04.2024 у справі № 904/2129/23 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку про те, що скасування державної реєстрації на самочинно збудоване майно є належним способом захисту порушеного права позивача. Крім того, як стверджує, скаржник, у постановах Верховного Суду від 15.05.2024 у справі № 925/1043/22, від 12.03.2024 у справі № 925/989/22 зазначено, що в разі наявності рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення ефективним способом захисту права є скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав і закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
Водночас у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23, яке відбулося 31.03.2026, представниця прокуратури просила не розглядати клопотання про передачу справи № 904/6807/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на його неактуальність. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про передачу справи № 904/6807/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду належить залишити без розгляду.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 28.02.2020 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна зареєструвала право приватної власності за Новіковим Костянтином Павловичем (далі - Новіков К. П.) (номер запису про право власності: 35728574) на багатофункціональну будівлю літ. "А-1" площею 129,9 м2, розташовану за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б.
4.2. Як установили суди, державна реєстрація права приватної власності здійснена на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво багатофункціональної будівлі за адресою: Запорізьке шосе, буд. 48-Б, у м. Дніпропетровську" від 19.07.2011 № ДП 14211003758, листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 29.01.2020 № 1004-110/348 про реєстрацію декларації, розпорядження Дніпровського міського голови від 10.03.2011 № 270-р про присвоєння адреси.
4.3. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що згідно з відповіддю Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 27.12.2021 № 18187 державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б, не здійснювалася.
4.4. Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, викладеної в листі від 30.12.2021 № 10-1-1038, у Реєстрі будівельної діяльності відсутні відомості щодо видачі / реєстрації дозвільних документів у сфері містобудування у зв'язку із спорудженням об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б.
4.5. Державна інспекція архітектури та містобудування України в листі від 21.10.2022 № 9120/05/13-22 повідомила про те, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності відсутні відомості щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 19.07.2011. Крім того, лист від 29.01.2020 № 1004-110/348, який підтверджує реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області не реєстрував та не видавав.
4.6. Згідно з інформацією Дніпровської міської ради, викладеною в листі від 29.12.2021 № 7/11-3423, не виявлено договорів оренди землі, укладених між Дніпровською міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б.
4.7. Відповідно до інформації Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, неведеної в листах від 09.06.2023 № 21429/5/04-36-04-02-11, від 07.11.2023 № 42772/5/04-36-04-02-11, відсутні діючі договори оренди землі, укладені між юридичними / фізичними особами та Дніпровською міською радою за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б. Згідно з податковими деклараціями з плати за землю податкові зобов'язання за користування земельною ділянкою ТОВ "Урбан Рент Плюс" або іншими юридичними особами на 2023 рік не задекларовані.
4.8. Згідно з листом Департаменту по роботі з активами Головного архітектурно-планувального управління від 24.12.2021 № 12/19-568 відсутня інформація стосовно розпорядчих документів щодо присвоєння (зміни) адреси об'єкту нерухомості, розташованому за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б.
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 11.03.2020 приватний нотаріус Батова Л. Г. на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 10.03.2020 № 3 від Новікова К. П. до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граві-Ком" (далі - ТОВ "Граві-Ком") зареєструвала право приватної власності за ТОВ "Граві-Ком" на багатофункціональну будівлю літ. "А-1" площею 129,9 м2, розташовану за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2043276912101, номер запису про право власності: 35881253).
4.10. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 18.05.2020 приватний нотаріус Батова Л. Г. на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 14.05.2020 № 2 від ТОВ "Граві-Ком" до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Сервіс" (далі - ТОВ "МКТ-Сервіс") зареєструвала право приватної власності за ТОВ "МКТ-Сервіс" на багатофункціональну будівлю літ. "А-1" площею 129,9 м2, розташовану за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2043276912101, номер запису про право власності: 36518501).
4.11. 21.12.2022 приватний нотаріус Батова Л. Г. на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 2454, виданого 21.12.2022, укладеного між ТОВ "МКТ-Сервіс" і ТОВ "Урбан Рент Плюс", зареєструвала право приватної власності за ТОВ "Урбан Рент Плюс" на багатофункціональну будівлю літ. "А-1" площею 129,9 м2, розташовану за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 48-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2043276912101, номер запису про право власності: 48780814).
4.12. Крім того, як установили суди, на цей час власником спірного нерухомого майна є ТОВ "Урбан Рент Плюс".
4.13. Прокурор, вважаючи порушеними права позивача внаслідок здійснення самочинного будівництва об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із цим позовом.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23; вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2024 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1785/22.
05.11.2024 до Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 904/6807/23.
Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2024 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23.
Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21.
Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2026 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23.
Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2026 відкладено розгляд касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23.
Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2026 вирішено здійснити розгляд справи № 904/6807/23 за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23 в судовому засіданні 31.03.2026, оскільки у зв'язку з тривалою повітряною тривогою розгляд цієї справи 24.03.2026 не відбувся.
5.2. З урахуванням зупинення касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23, відкладенням зазначеної касаційної скарги, неможливістю проведення судового засідання 24.03.2026 у зв'язку з тривалою повітряною тривогою ця справа розглядається в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання всіх процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.
5.3. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.4. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення прокурора, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.5. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "Урбан Рент Плюс" про зобов'язання ТОВ "Урбан Рент Плюс" усунути перешкоди Дніпровській міській раді в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 140 м2, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва, та про припинення володіння ТОВ "Урбан Рент Плюс" нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.
5.6. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з покликанням на приписи статті 376 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що будівництво спірних об'єктів нерухомості здійснено без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, які дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт.
Тому, як вважав Прокурор, спірні об'єкти нерухомого майна є об'єктами самочинного будівництва. Крім того, за доводами Прокурора, позовні вимоги в цій справі не порушують положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Прокурор стверджував, що покладення на відповідача як останнього набувача майна зобов'язання із знесення спірного нерухомого майна є послідовним і ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки.
5.7. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 904/6807/23 по суті позовних вимог, дійшли висновку про часткове задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.
5.8. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому звернувся з касаційною скаргою на судові рішення.
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.9. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
5.10. При цьому Верховний Суд, переглядаючи оскаржувані судові рішення, зазначає, що касаційне провадження в цій справі № 904/6807/23 зупинялося до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 914/1785/22, № 908/2388/21. Отже, висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, підлягають урахуванню при розгляді касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в цій справі.
5.11. Крім того, під час касаційного провадження Верховний Суд здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про припинення володіння ТОВ "Урбан Рент Плюс" нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, оскільки скаржник не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій тільки в цій частині.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.12. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 2, 7, 73, 74, 77, 79, 86, 91, частин 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували приписи статей 1, 14, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", положення статті 19 Конституції України та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права та висновки про обраний Прокурором спосіб захисту, викладені в постановах від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, від 25.06.2024 у справі № 904/3911/23, від 19.06.2024 у справі № 756/1612/21, від 11.06.2024 у справі № 904/4339/21, від 05.06.2024 у справі № 904/4338/21, від 15.05.2024 у справі № 925/1043/22, від 30.04.2024 у справі № 904/2129/23, від 12.03.2024 у справі № 925/989/22, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21.
Скаржник також покликається на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/141519, відповідно до яких судовий захист повинен бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури зазначає, що згідно з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 821/1037/16, від 08.08.2019 у справі № 907/710/17, від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18, від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, право власності на знищене майно припиняється тільки за наявності заяви власника такого майна про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а в разі відсутності цієї заяви державний реєстратор має право відмовити у проведенні реєстраційних дій.
5.13. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1, 14, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стосовно того, чи скасування державної реєстрації на об'єкт самочинного будівництва є належним способом захисту у справах про усунення перешкод органу місцевого самоврядування в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою та приведення її у придатний до використання стан, поряд із знесенням об'єктів самочинного будівництва.
5.14. При цьому, за доводами скаржника, суди не дослідили лист Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.05.2024 № 28186/06.7-16, що є уповноваженим органом, який здійснює контроль за діяльністю державних реєстраторів у Дніпропетровській області, в якому повідомлено Дніпропетровську обласну прокуратуру про відсутність повноважень у державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно на закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірне самочинно збудоване нерухоме майно під час виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23, без зазначення в резолютивній частині рішення суду про припинення речових прав на спірне самочинно збудоване нерухоме майно та про закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
5.15. Колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
5.16. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.17. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
5.18. Суб'єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.
5.19. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
5.20. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.
5.21. Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
5.22. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
5.23. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
5.24. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" зазначив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
5.25. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
5.26. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
5.27. Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.
5.28. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.
5.29. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
5.30. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі, зазначила, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, то задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або позовних вимог про скасування державної реєстрації прав, або вимог про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Подібні висновки також викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.
5.31. При цьому в категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.
5.32. Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об'єкта самочинного будівництва позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора чи скасування державної реєстрації прав, про припинення права власності тощо визнаються неналежними і такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.
5.33. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 виснувала, що належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об'єкта самочинного будівництва відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України. Цей спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача.
5.34. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про припинення володіння ТОВ "Урбан Рент Плюс" нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна не можуть бути задоволені з огляду на обрання Прокурором неналежного способу захисту прав держави.
5.35. При цьому колегія суддів не може взяти до уваги доводи заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, від 25.06.2024 у справі № 904/3911/23, від 19.06.2024 у справі № 756/1612/21, від 11.06.2024 у справі № 904/4339/21, від 05.06.2024 у справі № 904/4338/21, від 15.05.2024 у справі № 925/1043/22, від 30.04.2024 у справі № 904/2129/23, від 12.03.2024 у справі № 925/989/22, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, відповідно до яких належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача нерухомим майном, оскільки приписами Господарського процесуального кодексу України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду.
5.36. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду мають перевагу над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати та колегії суддів Касаційного господарського суду. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 913/265/23, від 24.02.2026 у справі № 922/1896/25, від 24.02.2026 у справі № 914/288/25.
5.37. Висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про припинення володіння ТОВ "Урбан Рент Плюс" нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна є неналежним способом захисту, узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі та які колегія суддів ураховує під час розгляду касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23.
5.38. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги покликання скаржника на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/141519, відповідно до яких судовий захист повинен бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, оскільки висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.
5.39. При цьому заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, покликаючись на неврахування господарськими судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 821/1037/16, від 08.08.2019 у справі № 907/710/17, від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18, від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, не наводить конкретної норми (норм) права, яку (які), на його думку, неправильно застосували господарські суди попередніх інстанцій. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу та встановлювати, які саме висновки Верховного Суду та щодо застосування якої саме норми права не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
5.40. Тому колегія суддів визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду, на які покликається заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури. Таким чином, не підтвердилися покликання заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на підставі касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 Господарського процесуального кодексу України.
5.41. Крім того, Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, які охоплюються підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення Прокурора до суду з позовом) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта. Державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з дотриманням вимог Закону України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому". Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних та інших об'єктів цивільних прав, на які законом може бути поширено правовий режим нерухомої речі.
5.42. За змістом статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) виключення об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв'язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки. У разі наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно двох і більше розділів на один об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості в результаті допущення технічної помилки закривається розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційна справа, відкриті пізніше. Закритий розділ повинен містити посилання на діючий розділ відповідного об'єкта. Діючий розділ повинен містити посилання на закритий розділ відповідного об'єкта. Закритий розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційна справа не підлягають поновленню. У разі скасування рішення державного реєстратора про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості відкривається новий розділ та формується нова реєстраційна справа відповідно до цього Закону. В разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
5.43. Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підлягають скасуванню та/або вилученню. В разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. В разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
5.44. Разом із тим господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про неналежність обраного Прокурором способу захисту позивача щодо позовних вимог про припинення володіння ТОВ "Урбан Рент Плюс" нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, не допустили неправильного застосування положень статей 1, 14, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
5.45. Стосовно того, чи скасування державної реєстрації на об'єкт самочинного будівництва є належним способом захисту у справах про усунення перешкод органу місцевого самоврядування в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою та приведення її у придатний до використання стан, поряд із знесенням об'єктів самочинного будівництва, то, як зазначалося, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об'єкта самочинного будівництва позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора чи скасування державної реєстрації прав, про припинення права власності тощо визнаються неналежними і такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.
5.46. За таких обставин доводи скаржника щодо неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень статей 1, 14, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є необґрунтованими, а підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в цьому випадку не підтвердилися.
5.47. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника про недослідження судами листа Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.05.2024 № 28186/06.7-16, що охоплюються підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не може взяти їх до уваги, оскільки відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.48. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.49. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.50. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів чи обставин справи за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2025 у справі № 924/216/25, від 27.05.2025 у справі № 914/3670/21, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 13.06.2024 у справі № 906/392/23, від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.
5.51. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів належать до повноважень судів першої та апеляційної інстанції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19, постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 910/3279/25, від 03.03.2026 у справі № 902/1024/24.
5.52. Отже, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій із дотриманням вимог процесуального законодавства здійснили оцінку доказів та встановили обставини справи на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів.
5.53. З урахуванням викладеного Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами приписів статей 2, 7, 73, 74, 77, 79, 86, 91, частин 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та не встановив неправильного застосування судами положень статей 1, 14, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 19 Конституції України, на які покликається скаржник у касаційній скарзі.
5.54. Тому колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про припинення володіння ТОВ "Урбан Рент Плюс" нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.
5.55. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.
5.56. Отже, за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами попередніх інстанцій із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.57. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5.58. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/6807/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак