31 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/1570/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - Купенка М. С. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Іваницької О. В. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 (колегія суддів: Сибіга О. М. - головуючий, Кравчук Г. А., Тищенко О. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2025 (суддя Бацуца В. М.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані"
про стягнення 2 248 701,69 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2025 року Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - АТ "Креді Агріколь Банк") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш Компані" (далі - ТОВ "Юніверсал Фіш Компані") про стягнення з відповідача на користь позивача 2 248 701,69 грн.
1.2. Позовні вимоги АТ "Креді Агріколь Банк" обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" зобов'язань за договором фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 в частині сплати позивачу залишкової вартості об'єкта лізингу.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 у справі № 911/1570/25, відмовлено в задоволенні позову АТ "Креді Агріколь Банк".
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ "Креді Агріколь Банк", виходили з того, що відповідно до умов договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 відповідач звільняється від обов'язку здійснювати періодичні лізингові платежі після викрадення об'єкта лізингу. При цьому суди із покликанням на положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України врахували обставини, встановлені у справі № 911/813/24. Так, у справі № 911/813/24, зокрема, встановлений факт викрадення 03.03.2022 невстановленими особами з числа російських військових об'єкта лізингу, який є предметом договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України.
Тому господарські суди попередніх інстанцій взяли до уваги положення пункту 4.9 додатку № 1 до договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, відповідно до якого у випадку знищення, викрадення або втрати об'єкта лізингу, а також у випадку, якщо об'єкт лізингу пошкоджений і не може бути відновлений, незалежно від того був такий випадок визнаний страховиком чи ні, лізингоодержувач зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту настання такої події сплатити банку всі періодичні лізингові платежі, які зазначені в графіку лізингових платежів та залишалися несплаченими на дату настання такої події (включаючи період лізингу, в якому сталася відповідна подія, і не включаючи наступні за ним періоди лізингу). Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2024 у справі № 911/813/24 було присуджено до стягнення з ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" на користь АТ "Креді Агріколь Банк" усі несплачені на дату викрадення об'єкта лізингу лізингові платежі (включаючи період лізингу, в якому сталася відповідна подія). Таким чином, суди, врахувавши наведені обставини та умови договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, дійшли висновків про відмову в задоволенні позову АТ "Креді Агріколь Банк".
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 та рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2025 у справі № 911/1570/25, до Верховного Суду звернулося АТ "Креді Агріколь Банк" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Креді Агріколь Банк" зазначає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "Креді Агріколь Банк", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. АТ "Креді Агріколь Банк" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували приписи статті 653 Цивільного кодексу України, пункту 8 частини 1 статті 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 11.06.2024 у справі № 910/6426/23, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20.
3.4. Крім того, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій неналежно дослідили письмові докази в цій справі.
3.5. ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу АТ "Креді Агріколь Банк" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували положення пункту 4.9 додатку № 1 до договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204. При цьому, за доводами ТОВ "Юніверсал Фіш Компані", обов'язок відповідача щодо сплати чергових лізингових платежів був обмежений у часі приписами пункту 4.9 додатку № 1 до договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 та існував до 31.03.2022. Тому, на думку ТОВ "Юніверсал Фіш Компані", господарські суди попередніх інстанцій правильно відмовили в задоволенні позову АТ "Креді Агріколь Банк".
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 16.11.2021 між АТ "Креді Агріколь Банк" (банк) і ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № FL39415619-1121-60HS-T-204, відповідно до пункту 1.1 банк зобов'язався придбати у власність об'єкт лізингу за договором купівлі-продажу та передати об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу в тимчасове користування та володіння за плату (лізингові платежі), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
4.2. Згідно з пунктом 1.2 договору фінансового лізингу від 16.11.2021 №-1121-60HS-T-204 лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав об'єкт лізингу та продавця. Лізингоодержувач несе відповідальність за ризики, пов'язані з вибором продавця, ціною (вартістю) об'єкта лізингу, невиконанням або неналежним виконанням продавцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу та невідповідністю об'єкта лізингу цілям його використання, а також за будь-які втрати, упущену вигоду, збитки, що виникають у лізингоодержувача або у третіх осіб.
4.3. Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4 договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 лізингоодержувач сплачує банку авансовий платіж та періодичні лізингові платежі. Період лізингу означає період, за який сплачується періодичний лізинговий платіж. Перший період лізингу починається в дату підписання сторонами акта приймання-передачі та закінчується в останній календарний день календарного місяця, в якому підписаний такий акт приймання-передачі. Кожний наступний період лізингу, крім останнього, починається в перший календарний день місяця, наступного за останнім календарним днем попереднього періоду лізингу, і закінчується в останній календарний день такого місяця. Останній період лізингу починається в перший календарний день місяця, в якому лізингоодержувач набув право власності на об'єкт лізингу, або в якому об'єкт лізингу був повернутий банку або вилучений банком, та закінчується відповідно або в дату, в яку лізингоодержувач набув право власності на об'єкт лізингу, або в дату, в яку об'єкт лізингу був повернутий банку або вилучений банком
Кожний періодичний лізинговий платіж включає в себе: суму, яка відшкодовує частину остаточної вартості об'єкта лізингу; винагороду. Сума, яка відшкодовує частину остаточної вартості об'єкта лізингу, сплачується рівномірно в складі спадаючих платежів (стандартний тип графіку лізингових платежів). Процентна складова винагороди обчислюється пропорційно часу та сумі залишкової вартості об'єкта лізингу. Для уникнення сумнівів сума процентної складової винагороди нараховується на суму фактичної суми залишкової вартості об'єкту лізингу на щоденній основі протягом такого періоду лізингу. Комісійна складова винагороди обчислюється пропорційно сумі вартості об'єкта лізингу (за ставкою винагороди 2) незалежно від часу або є фіксованою.
4.4. Згідно з пунктом 3.6 договору фінансового лізингу від 16.11.2021 №-1121-60HS-T-204 сторони домовилися про те, що в дату підписання акта приймання-передачі сторонами буде викладено графік лізингових платежів (додаток № 3 до договору) в новій редакції з метою корегування розміру та строку періодичних лізингових платежів з урахуванням, зокрема, розміру супутніх витрат та дати підписання акта приймання-передачі. Сторони домовилися про те, що вартість об'єкта лізингу буде збільшена на суму супутніх витрат та зазначена в графіку лізингових платежів як остаточна вартість об'єкта лізингу.
4.5. Пунктом 4.1 договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 передбачено, що лізингоодержувач сплачує банку комісію за префінансування, яка нараховується на вартість об'єкта лізингу, зменшену на авансовий платіж, за ставкою у % річних (з урахуванням ПДВ) за кожен день періоду, починаючи з п'ятого робочого дня з дня перерахування банком продавцю суми, що становить ціну об'єкта лізингу за договором купівлі-продажу, до першого дня строку лізингу (не включаючи такий день). Розмір ставки у % річних зазначається в додатку № 3 до договору. Розрахунок комісії за префінансування відбувається методом "факт / факт", для ануїтетного графіку - "факт / 360". Лізингоодержувач оплачує комісію за префінансування протягом п'яти робочих днів з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу. Банк не пізніше наступного робочого дня, що слідує за днем підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу, направляє лізингоодержувачу рахунок-фактуру для оплати комісії за префінансування. Фактом підтвердження наданих послуг банку з префінансування є виставлений банком лізингоодержувачу відповідний рахунок-фактура. З метою зручного обміну інформацією між сторонами банк може направити такий рахунок-фактуру також електронною поштою на електронну адресу лізингоодержувача, зазначену в договорі.
4.6. Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 кожний черговий періодичний лізинговий платіж лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати в дату, що вказана в додатку № 3 до договору (дата платежу). Незважаючи на наведене, у випадку, якщо лізингоодержувач здійснює дострокову сплату залишкової вартості об'єкта лізингу за умови настання обставин та в порядку, передбаченому договором, у повному обсязі, процентна складова винагороди та комісійна складова винагороди (за наявності) має бути сплачена лізингоодержувачем банку одночасно з таким виконанням (на дату здійснення такого виконання). За обставини, якщо лізингоодержувач здійснює дострокову сплату залишкової вартості об'єкта лізингу в частині, процентна складова винагороди та комісійна складова винагороди (за наявності) має бути сплачена лізингоодержувачем банку на вибір лізингоодержувача: в чергову дату платежу або одночасно з таким виконанням (на дату здійснення такого виконання). За обставини, якщо дата, в яку лізингоодержувач набув право власності на об'єкт лізингу, або дата, в яку об'єкт лізингу був повернутий банку або вилучений банком настає раніше, ніж останній день періоду лізингу, процентна складова винагороди та комісійна складова винагороди (за наявності) на залишкову вартість об'єкта лізингу протягом такого періоду лізингу нараховуються та сплачуються лізингоодержувачем банку у відповідну дату, в яку лізингоодержувач набув право власності на об'єкт лізингу, або в дату, в яку об'єкт лізингу був повернутий банку або вилучений банком.
4.7. Підпунктами 7.1- 7.1.8 пункту 7.1 договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 передбачено, що кожна з наступних подій вважається істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем:
- лізингоодержувач не сплатив періодичний лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі) за договором та прострочення сплати становить більше шістдесяти календарних днів з дня настання строку платежу згідно з договором;
- лізингоодержувач використовує об'єкт лізингу не за його призначенням або з порушенням умов договору;
- лізингоодержувач передав об'єкт лізингу в сублізинг;
- лізингоодержувач без попередньої письмової згоди банку передав третій особі будь-які свої права за договором, передав об'єкт лізингу третій особі у володіння або користування крім передачі в сублізинг, в тому числі, але не обмежуючись цим, в суборенду, створив або дозволив створити обтяження на об'єкт лізингу, змінив місцезнаходження об'єкта лізингу з порушенням умов договору;
- лізингоодержувач не виконує умов гарантії на об'єкт лізингу, не підтримує об'єкт лізингу в справному стані (в тому числі не проводить необхідний ремонт об'єкта лізингу в разі, якщо такий ремонт є необхідним), що погіршує технічний стан об'єкта лізингу;
- лізингоодержувач порушив встановлені договором зобов'язання щодо страхування об'єкта лізингу або щодо надання банку документів, якими підтверджується виконання відповідних зобов'язань лізингоодержувачем. Вимоги цього пункту застосовуються, якщо страхувальником за цим договором є лізингоодержувач;
- лізингоодержувач не надав банку або несвоєчасно надав інформацію або порушив інші зобов'язання, передбачені загальними умовами фінансового лізингу (додаток № 1 до договору);
- стосовно лізингоодержувача прийнято рішення про ліквідацію (реорганізацію) або порушена справа про банкрутство.
4.8. Пунктом 7.2 договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 визначено, що у випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов'язань, передбаченої в підпунктах 7.1.1- 7.1.8 договору, банк має право на власний розсуд: а) розірвати договір у односторонньому порядку шляхом направлення лізингоодержувачу письмового повідомлення про розірвання договору не менш, ніж за 10 робочих днів до дати розірвання договору; б) вилучити об'єкт лізингу в порядку, передбаченому договором та/або законодавством України; в) застосувати інші засоби захисту прав, не заборонені законодавством України; г) застосувати заходи, передбачені підпунктами "а", "б", "в" пункту 7.2 договору як окремо, так і в сукупності. При цьому всі раніше сплачені лізингоодержувачем періодичні лізингові платежі поверненню не підлягають. У випадку, якщо зазначені платежі не покривають заподіяних банку збитків, він має право вимагати відшкодування таких збитків.
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що одночасно із укладенням договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 між позивачем і відповідачем було підписано додаток № 1 до договору, додаток № 2 - специфікація, додаток № 3 - графік лізингових платежів.
4.10. Пунктом 4.9 додатку № 1 до договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 визначено, що у випадку знищення, викрадення або втрати об'єкта лізингу, а також у випадку, якщо об'єкт лізингу пошкоджений і не може бути відновлений, незалежно від того, був такий випадок визнаний страховиком чи ні, лізингоодержувач зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів з моменту настання такої події сплатити банку всі періодичні лізингові платежі, які зазначені в графіку лізингових платежів та залишалися несплаченими на дату настання такої події (включаючи період лізингу, в якому сталася відповідна подія, і не включаючи наступні за ним періоди лізингу).
4.11. Відповідно до пункту 4.10 додатку № 1 до договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 у випадку викрадення об'єкта лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути банку ключі запалювання, пульт охоронної сигналізації (якщо об'єкт лізингу є транспортним засобом) і оригінал свідоцтва про реєстрацію.
4.12. Згідно з положеннями додатку № 2 до договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 об'єкт лізингу - рефрижераторний фургон на шасі MAN TGM 18.250 4X2 BL у кількості однієї штуки, загальною вартістю 3 006 953,88 грн.
4.13. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 26.11.2021 між позивачем та відповідачем було підписано договір № 1 про зміну договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, згідно з пунктом 2 якого сторони вирішили викласти додаток № 3 до договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 в новій редакції.
4.14. 26.11.2021 між позивачем і відповідачем було підписано акт приймання-передачі об'єкта лізингу, відповідно до якого банк передав, а лізингоодержувач прийняв у користування об'єкт лізингу згідно із специфікацією з такими характеристиками: рефрижераторний фургон СКС на шасі MAN TGM 18.250 4X2 BL, 2021 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , остаточна вартість: 3 066 223,32 грн.
4.15. Господарські суди зазначили, що на виконання умов договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 позивач надав відповідачу в користування об'єкт лізингу. Проте відповідач, починаючи з 01.03.2022 не виконав зобов'язання в частині сплати періодичних лізингових платежів, які погоджені сторонами в графіку лізингових платежів.
4.16. Позивач на адресу відповідача надсилав вимоги про погашення заборгованості за лізинговими платежами від 27.07.2023 № 10440/1072, від 31.08.2023 № 10440/1221, однак ці вимоги залишені відповідачем без відповіді та реагування; заборгованість зі сплати лізингових платежів не погашена, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
4.17. Відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, зазначав, що в пункті 4.9 додатку № 1 до договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 сторони погодили обов'язок відповідача в разі, зокрема, викрадення об'єкта лізингу, здійснювати періодичні лізингові платежі лише за періоди до настання такої події. Крім того, як зазначав відповідач, незаконне заволодіння об'єктом лізингу відбулося 03.03.2022, що підтверджується свідченнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.07.2022 за фактом викрадення об'єкта лізингу 03.03.2022 невстановленими особами з числа російських військових внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України; відповідача визнано потерпілою особою. При цьому листом від 06.07.2022 відповідач повідомив позивача про заволодіння 03.03.2022 об'єктом лізингу невстановленими особами з числа військових російської федерації.
4.18. Суди зазначили, що 03.03.2022 територію ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Сватівська, 55, покинуло 20 одиниць техніки, в тому числі 5 автомобілів, які перебували в тимчасовому володінні та користуванні відповідача на умовах договорів фінансового лізингу, укладених із АТ "Креді Агріколь Банк", зокрема, й рефрижераторний фургон СКС на шасі MAN TMG 18.250 4х2 BL, 2021 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_3 . За кермом транспортних засобів перебували люди у військовій формі російської федерації. Виїхавши з території ТОВ "Юніверсал Фіш Компані", транспортні засоби продовжили свій рух у напрямку кордону з російською федерацією, який знаходиться на відстані 40 км від території підприємства відповідача. Ці обставини підтверджуються свідченнями працівників ТОВ "Юніверсал Фіш Компані": ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які викладені в заявах, посвідчених приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л. Г., зареєстрованих у реєстрі за № 571 та № 565.
4.19. Суди також зазначили, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.07.2022 за фактом викрадення 03.03.2022 невстановленими особами з числа російських військових, зокрема, об'єкта лізингу, який є предметом договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, з боксу, що розташований за адресою: м. Куп'янськ, вул. Сватівська, 55, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України; відповідача визнано потерпілою особою.
4.20. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач листом від 02.05.2022 повідомив позивача про те, що станом на 24.02.2022 автомобіль, який було передано позивачем на підставі договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, знаходиться на території м. Куп'янська. При цьому відповідач зазначив, що у зв'язку з окупацією м. Куп'янська військами російської федерації 24.02.2022, він не може повідомити про технічний стан та місцезнаходження транспортного засобу.
4.21. Крім того, відповідач листом від 06.07.2022 повідомив позивача про заволодіння 03.03.2022 об'єктом лізингу - рефрижераторним фургоном СКС на шасі MAN TMG 18.250 4х2 BL, 2021 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_3 невстановленими особами із числа військових російської федерації.
4.22. Суди зазначили, що на підтвердження факту викрадення 03.03.2022 об'єкта лізингу - рефрижераторного фургона СКС на шасі MAN TMG 18.250 4х2 BL, 2021 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_3 , відповідач подав нотаріально засвідчені заяви працівників ТОВ "Юніверсал Фіш Компані": ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.07.2022.
4.23. Відповідач здійснив лізингові платежі за періоди лізингу: з 26.11.2021 до 30.11.2021; з 01.12.2021 до 31.12.2021, з 01.01.2022 до 31.01.2022 в розмірах, установлених додатком № 3 до договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204.
4.24. Наведені обставини, як зазначили господарські суди, були встановлені в рішенні Господарського суду Київської області від 15.10.2024 у справі № 911/813/24 за позовом АТ "Креді Агріколь Банк" до ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" про стягнення заборгованості.
4.25. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2024, залишеним без змін Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі № 911/813/24 частково задоволено позов АТ "Креді Агріколь Банк" до ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" і присуджено до стягнення з ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" на користь АТ "Креді Агріколь Банк" 81 770,98 грн простроченої заборгованості, 40 684,31 грн прострочених процентів, 7418,59 грн простроченої комісії.
4.26. Як установили господарські суди, позивач у березні 2025 року звернувся до відповідача з повідомленням від 31.03.2025 № 16211/108 про розірвання договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, яким повідомив відповідача про те, що через 10 робочих днів із дня отримання цього листа договір фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 буде вважатися розірваним. Позивач також вимагав до 17.04.2025 повернути АТ "Креді Агріколь Банк" об'єкт лізингу. Крім того, цим листом позивач повідомив відповідача про те, що в разі відмови від повернення об'єкта лізингу АТ "Креді Агріколь Банк" вимагає сплатити залишкову вартість об'єкта лізингу в розмірі 2 330 472,67 грн.
4.27. Відповідач у квітні 2025 року на повідомлення позивача від 31.03.2025 № 16211/108 надав відповідь від 14.04.2025 № 14-04/2025-01, у якій, зокрема, зазначив: "в постанові від 03.03.2025 Північний апеляційний господарський суд виснував, що пунктом 4.9 додатку № 1 до договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку знищення, викрадення або втрати об'єкта лізингу, а також у випадку, коли об'єкт лізингу пошкоджений і не може бути відновлений, незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні, лізингоодержувач зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів з моменту настання такої події сплатити банку всі періодичні лізингові платежі, які зазначені в графіку лізингових платежів та залишилися несплаченими на дату настання такої події (включаючи період лізингу, в якому сталася відповідна подія і не включаючи наступні за ним періоди лізингу). За таких обставин згідно із здійсненим судом вірним розрахунком заборгованість відповідача за договором у розмірі періодичних лізингових платежів за лізингові періоди: з 01.02.2022 до 28.02.2022 та з 01.03.2022 до 31.03.2022 складає 129 873,73 грн. З огляду на наведене у судовому порядку встановлено відсутність у ТОВ "ЮФК" обов'язку здійснювати періодичні лізингові платежі, що включають серед іншого відшкодування остаточної вартості об'єкта лізингу, після 31.03.2022. Враховуючи зазначене, вважаємо за можливе залишити вимоги АТ "Креді Агріколь Банк", викладені в повідомлення про розірвання договору лізингу від 31.03.2025 № 16211/108 без задоволення".
4.28. Позивач, вважаючи порушеними свої права внаслідок неналежного, на його думку, виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 в частині сплати позивачу залишкової вартості об'єкта лізингу, звернувся до Господарського суду Київської області із цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги АТ "Креді Агріколь Банк" до ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" про стягнення з відповідача на користь позивача 2 248 701,69 грн.
5.4. Позовні вимоги АТ "Креді Агріколь Банк" обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" зобов'язань за договором фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 в частині сплати позивачу залишкової вартості об'єкта лізингу.
5.5. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 911/1570/25 по суті позовних вимог, дійшли висновку про відмову в задоволенні позову АТ "Креді Агріколь Банк".
5.6. АТ "Креді Агріколь Банк" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. АТ "Креді Агріколь Банк", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.7. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.8. Касаційна скарга АТ "Креді Агріколь Банк" із покликанням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували приписи статті 653 Цивільного кодексу України, пункту 8 частини 1 статті 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 11.06.2024 у справі № 910/6426/23, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20.
5.9. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті)".
5.10. Скаржник із покликанням на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду зазначає, що згідно із частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. В разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Водночас, за доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково не врахували того, що з дати розірвання договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 (18.04.2025) положення цього договору не можуть застосовуватися, оскільки всі умови договору з урахуванням положень статті 653 Цивільного кодексу України припинили свою дію.
Тому, на думку АТ "Креді Агріколь Банк", у цьому випадку належить застосовувати пункт 8 частини 1 статті 20 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якого лізингодавець має право в разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокової сплати розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об'єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством. При цьому скаржник стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій неналежно дослідили письмові докази в цій справі. Крім того, за доводами АТ "Креді Агріколь Банк", Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 910/6426/23 підтвердив право лізингодавця після розірвання договору лізингу вимагати повернення об'єкта лізингу.
5.11. Колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам АТ "Креді Агріколь Банк", зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.12. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
5.13. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.14. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
5.15. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
5.16. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.17. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.18. При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
5.19. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.20. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.21. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.22. Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
5.23. За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.24. Крім того, Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
5.25. За змістом статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1- 4 частини 1 статті 5 цього Закону.
5.26. Частинами 2, 3 статті 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що крім вимог, зазначених у частині 1 цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити: 1) найменування та опис об'єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день підписання договору фінансового лізингу виробництво об'єкта фінансового лізингу, що є предметом такого договору, не завершено та/або його індивідуальні ознаки невідомі, такий договір має містити посилання на документ та/або додаткову угоду, в якій визначені індивідуальні ознаки такого об'єкта; 2) строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об'єктом фінансового лізингу; 3) строк передачі об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу; 4) порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу; 5) розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов'язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінансового лізингу, достроковим викупом об'єкта фінансового лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів; 6) положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об'єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов'язаної здійснити страхування. В договорі фінансового лізингу можуть бути зазначені інші умови за домовленістю сторін.
5.27. Статтею 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначені права та обов'язки лізингодавця. Так, пунктом 8 частини 1 статті 20 передбачено право лізингодавця в разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об'єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.
5.28. Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", а також прийнятими відповідно до закону актами Національного банку України.
5.29. При цьому положення статті 809 Цивільного кодексу України визначать відповідальність сторін договору лізингу в разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу. Так, згідно із частиною 1 цієї статті Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.30. При цьому, як установили господарські суди попередніх інстанцій, сторони договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 в пункті 4.9 додатку № 1 до цього договору погодили, що у випадку знищення, викрадення або втрати об'єкта лізингу, а також у випадку, якщо об'єкт лізингу пошкоджений і не може бути відновлений, незалежно від того, був такий випадок визнаний страховиком чи ні, лізингоодержувач зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів з моменту настання такої події сплатити банку всі періодичні лізингові платежі, які зазначені в графіку лізингових платежів та залишалися несплаченими на дату настання такої події (включаючи період лізингу, в якому сталася відповідна подія і не включаючи наступні за ним періоди лізингу).
5.31. Таким чином, установлені судами обставини справи свідчать про те, що позивач і відповідач на свій розсуд погодили та визначили наведені умови договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, які є обов'язковими до виконання сторонами відповідно до актів цивільного законодавства.
5.32. Водночас, як зазначалося, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково не врахували того, що з дати розірвання договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 (18.04.2025) положення цього договору не можуть застосовуватися, оскільки всі умови договору з урахуванням положень статті 653 Цивільного кодексу України припинили свою дію. Проте колегія суддів не може взяти до уваги такі доводи скаржника, адже відповідно до вимог законодавства порядок та умови сплати лізингових платежів, в тому числі у випадку знищення, викрадення або втрати об'єкта лізингу, були визначені пунктом 4.9 додатку № 1 до договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Крім того, за встановленими судами обставинами справи, викрадення об'єкта лізингу, переданого відповідачу за договором фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, відбулося 03.03.2022, тобто під час дії цього договору. Тому Верховний Суд із урахуванням положень частини 1 статті 809 Цивільного кодексу України зазначає, що в цьому випадку умови, визначені в пункті 4.9 додатку № 1 договору фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204, поширюються на спірні правовідносини.
5.33. Крім того, колегія суддів визнає необґрунтованим покликання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2024 у справі № 910/6426/23, оскільки у справі, на яку покликається скаржник, Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ Промбуд" про стягнення з відповідача на користь позивача 2 508 805,06 грн, з яких: 2 193 807,56 грн - заборгованість зі сплати відшкодування вартості об'єкта лізингу, 203 918,61 грн - поточні та прострочені лізингові платежі зі сплати процентів, 111 078,89 грн - прострочена комісія, а також про зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт лізингу, а саме: асфальтоукладчик VOGELE SUPER 1900-3, 2018 року випуску. При цьому позовні вимоги у справі № 910/6426/23, на яку покликається АТ "Креді Агріколь Банк", були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг від 28.05.2020. При цьому господарські суди у справі № 910/6426/23 вирішили задовольнити позов у частині стягнення процентів та комісії, а також вирішили зобов'язати відповідача повернути об'єкт лізингу. Водночас суди у справі № 910/6426/23, на яку покликається скаржник, дійшли висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості зі сплати вартості об'єкта лізингу, оскільки виснували, що лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів). Тому, як зазначили суди, для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів. Верховний Суд, переглянувши судові рішення тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 910/6426/23, погодився з висновками судів попередніх інстанцій. Таким чином, Верховний Суд у справі № 910/6426/23 аналізував можливість одночасного стягнення заборгованості зі сплати вартості об'єкта лізингу та повернення самого об'єкта лізингу.
5.34. З урахуванням викладеного колегія суддів визнає необґрунтованими доводи АТ "Креді Агріколь Банк" про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували приписи статті 653 Цивільного кодексу України, пункту 8 частини 1 статті 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 11.06.2024 у справі № 910/6426/23, оскільки висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які покликається скаржник.
5.35. Крім того, Верховний Суд зазначає, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Подібний висновок викладений у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
5.36. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
5.37. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об'єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов'язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб'єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Подібний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 904/2319/22, від 04.02.2025 у справі № 910/5578/24, від 15.01.2025 у справі № 906/63/24.
5.38. Верховний Суд, проаналізувавши правовідносини в цій справі № 911/1570/25 та у справах № 310/11534/13-ц, № 904/2979/20, № 913/703/20, на які покликається скаржник, установив їх неподібність з огляду на таке.
5.39. Так, у справі № 310/11534/13-ц (за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим) спірні правовідносини виникли за кредитним договором і за договором поруки. Позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором були обґрунтовані неналежним виконанням умов цього договору; позовні вимоги про визнання договору поруки припиненим були обґрунтовані виконанням цього договору, оскільки, як зазначав позивач за зустрічним позовом, кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив до нього як до поручителя право вимоги. При цьому у справі № 310/11534/13-ц, на яку покликається скаржник, предметом дослідження було питання щодо наявності чи відсутності в кредитора права нараховувати проценти, передбачені договором, у разі пред'явлення вимог до позичальника відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
5.40. У справі № 904/2979/20 (за позовом про визнання недійсним договору поруки), на яку покликається АТ "Креді Агріколь Банк", спірні правовідносини виникли за договором поруки. Позовні вимоги у справі № 904/2979/20 були обґрунтовані фіктивністю оспорюваного договору поруки, який, за твердженням позивача, укладався не з метою настання реальних наслідків, а з метою приховати справжні наміри його сторін - змінити територіальну юрисдикцію (підсудність) пред'явлення позову про стягнення заборгованості за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець) договором фінансового лізингу, а також іншими укладеними договорами поруки, на Господарський суд Дніпропетровської області (за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД"). Тому у справі № 904/2979/20 предметом дослідження було питання стосовно наявності чи відсутності ознак фіктивності оспорюваного договору поруки.
5.41. У справі № 913/703/20 (за первісним позовом про стягнення 7 726 556,62 грн і за зустрічним позовом про стягнення 807 039,98 грн) спірні правовідносини виникли за договором генерального підряду на ремонт каналізаційного колектора. Первісні позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням робіт за договором генерального підряду на ремонт каналізаційного колектора та неповерненням суми авансу, отриманої за цим договором. Зустрічні позовні вимоги були обґрунтовані несплатою за виконані підрядні роботи за договором генерального підряду на ремонт каналізаційного колектора. Спірним у справі № 913/703/20, на яку покликається скаржник, було питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання генпідрядника повернути аванс за договором генерального підряду на ремонт каналізаційного колектора. Крім того, в зазначеній справі досліджувалося питання щодо розрахунків між сторонами цього договору.
5.42. Натомість у цій справі № 911/1570/25, що розглядається, предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача 2 248 701,69 грн. Позовні вимоги АТ "Креді Агріколь Банк" обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Юніверсал Фіш Компані" зобов'язань за договором фінансового лізингу від 16.11.2021 № FL39415619-1121-60HS-T-204 в частині сплати позивачу залишкової вартості об'єкта лізингу. Отже, спірні правовідносини у справі № 911/1570/25 виникли за договором фінансового лізингу. При цьому у справі № 911/1570/25 спірним є питання щодо наявності чи відсутності в лізингоодержувача обов'язку повернути лізингодавцю залишкову вартість об'єкта лізингу за договором фінансового лізингу з огляду на викрадення об'єкта лізингу, переданого відповідачу за цим договором.
5.43. Отже, спірні правовідносини у справі № 911/1570/25, що розглядається, з огляду на їх зміст та матеріально-правове регулювання, є неподібними із правовідносинами у справах № 310/11534/13-ц, № 904/2979/20, № 913/703/20, на які покликається скаржник.
5.44. Крім того, скаржник, зазначаючи про те, що господарські суди попередніх інстанцій неналежно дослідили письмові докази в цій справі, не наводить переліку доказів, які, на його думку, неналежно дослідили суди.
5.45. Верховний Суд також зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.46. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.47. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.48. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів чи обставин справи за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2025 у справі № 924/216/25, від 27.05.2025 у справі № 914/3670/21, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 13.06.2024 у справі № 906/392/23, від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.
5.49. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19, постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 910/3279/25, від 03.03.2026 у справі № 902/1024/24.
5.50. Отже, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій із дотриманням вимог процесуального законодавства здійснили оцінку доказів та встановили обставини справи на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів.
5.51. З урахуванням викладеного Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та не встановив неправильного застосування судами приписів статті 653 Цивільного кодексу України, пункту 8 частини 1 статті 20 Закону України "Про фінансовий лізинг", на які покликається скаржник у касаційній скарзі.
5.52. Тому колегія суддів вважає правильними висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог АТ "Креді Агріколь Банк".
5.53. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.
5.54. Отже, за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами попередніх інстанцій із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.55. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5.56. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2025 у справі № 911/1570/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак