08 квітня 2026 року Справа № 915/1218/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича б/н від 24.03.2026 (вх. № 4108/26 від 25.03.2026) про розстрочення виконання рішення суду у справі
за позовом: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул.Мечникова, 32, м.Одеса, 65029
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича, АДРЕСА_1
про: стягнення 529 748,00 грн.
25.03.2026 Фізична особа-підприємець Гусєв Анатолій Олександрович звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» заявою б/н від 24.03.2026 (вх. № 4108/26 від 25.03.2026) про розстрочення виконання рішення, в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 року у справі № 915/1218/25, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича до Державного бюджету України пеню в сумі 529 748,00 грн., а також на користь Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету судовий збір у розмірі 6 356,98 грн. (загальна сума 536 104,98 грн) терміном на 8 місяців до 17.11.2026 року, з оплатою не пізніше останнього числа кожного місяця (крім останнього платежу), а саме:
1. до 30.04.2026 - 67 013,12 грн.;
2. до 31.05.2026 - 67 013,12 грн.;
3. до 30.06.2026 - 67 013,12 грн.;
4. до 31.07.2026 - 67 013,12 грн.;
5. до 31.08.2026 - 67 013,12 грн.;
6. до 30.09.2026 - 67 013,12 грн.;
7. до 31.10.2026 - 67 013,12 грн.;
8. до 17.11.2026 - 67 013,14 грн.
За приписами ч.ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За такого, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2026 було прийнято заяву Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича б/н від 24.03.2026 (вх. № 4108/26 від 25.03.2026) про розстрочення виконання рішення у справі № 915/1218/25 до розгляду; розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича б/н від 24.03.2026 (вх. № 4108/26 від 25.03.2026) про розстрочення виконання рішення у справі № 915/1218/25 призначено на 08.04.2026 о 10:00; запропоновано Південному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у строк до 06.04.2026 надати суду та направити відповідачу письмові пояснення щодо заяви Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича б/н від 24.03.2026 (вх. № 4108/26 від 25.03.2026) про розстрочення виконання рішення у справі № 915/1218/25.
08.04.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича надійшла сформована в системі «електронний суд» заява б/н від 07.04.2026 (вх. № 4951/26 від 08.04.2026) про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій просить у разі неявки Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича та/або його представника, адвоката Ільїна Олександра Валерійовича, 08.04.2026 року о 10:00, заяву про розстрочення виконання рішення розглядати за відсутності останніх. За змістом заяви також вказано про те, що відповідач вимоги, викладені в заяві про розстрочення підтримує та просить задовольнити.
08.04.2026 в судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали від 27.03.2026 в їх електронні кабінети в системі «Електронний суд».
Відповідач (заявник) просив суд розглядати заяву без участі свого представника.
Позивач правом на подання письмових пояснень щодо заяви Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича б/н від 24.03.2026 (вх. № 4108/26 від 25.03.2026) про розстрочення виконання рішення у справі № 915/1218/25 не скористався, попри роз'яснення йому такого права в ухвалі від 27.03.2026.
На переконання суду, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду заяви відповідача про розстрочення виконання рішення в судовому засіданні 08.04.2026.
За результатами проведеного засідання 08.04.2026 судом було підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши в судовому засіданні подану відповідачем (боржником) заяву про розстрочення виконання рішення у справі № 915/1218/25, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.
Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 20.08.2025 (вх. № 12015/25 від 20.08.2025) в якій просило суд стягнути з фізичної особи - підприємця Гусєва Анатолія Олександровича пеню у розмірі 529748,00 до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106, «Адміністративні штрафи та інші санкції»).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2025 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1218/25 за правилами загального позовного провадження.
За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 у справі № 915/1218/25 позовні вимоги було задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106, «Адміністративні штрафи та інші санкції») пеню в сумі 529 748,00 грн; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича на користь Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету судовий збір у розмірі 6 356,98 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 по справі №915/1218/25 було залишено без змін.
Отже, рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 у справі № 915/1218/25 набрало законної сили 19.02.2026.
02.03.2026 на виконання вищевказаного рішення господарським судом було видано стягувачу відповідні накази.
У подальшому, як уже було наведено, відповідач звернувся до суду із заявою б/н від 24.03.2026 (вх. № 4108/26 від 25.03.2026) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 року у справі № 915/1218/25, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича до Державного бюджету України пеню в сумі 529 748,00 грн., а також на користь Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету судовий збір у розмірі 6 356,98 грн. (загальна сума 536 104,98 грн) терміном на 8 місяців до 17.11.2026 року, з оплатою не пізніше останнього числа кожного місяця (крім останнього платежу), за наведеним в заяві графіком.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, зокрема, про наявність об'єктивних, непереборних та виняткових обставин, що значно ускладнюють вчасне виконання рішення суду способом одночасного стягнення всієї суми позову. Відповідач вказує, що стягнута сума пені фактично дорівнює 100% обсягу основного штрафу, який вже був добро вільно та в повному обсязі сплачений відповідачем, що свідчить про його добросовісну поведінку та низький ступінь вини у тривалому невиконанні обов'язку перед бюджетом. Наразі основний державний інтерес щодо сплати штрафу повністю задоволений, а миттєве вилучення такої значної суми коштів з обігу призведе до неминучого банкрутства суб'єкта господарювання та втрати джерела сплати поточних податкових платежів.
Заявник вказує, що повною мірою усвідомлює складність економічної ситуації в країні та нагальну потребу Державного бюджету України у фінансових ресурсах для забезпечення обороноздатності та соціальних зобов'язань. Відповідач стверджує, що не заперечує проти стягнення та не має наміру ухилятися від виконання судового рішення, розуміючи пріоритетність державного інтересу. Проте, саме з метою реального, а не формального виконання рішення суду, відповідач просить взяти до уваги, що стягнення всієї суми наразі є об'єктивно неможливим і призведе до протилежного результату - повної зупинки діяльності господарюючого суб'єкта та припинення будь-яких надходжень до бюджету в майбутньому. Розстрочення ж дозволить забезпечити гарантоване поступове погашення боргу.
Відповідач зазначає про вкрай тяжкий матеріальний стан ФОП Гусєва А.О., що підтверджується долученою до відзиву копією податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І півріччя 2024 року, згідно з якою дохід підприємця є значно нижчим за суму накладених санкцій, що робить одноразове виконання рішення суду технічно та економічно неможливим. Окрім витрат на відновлення житла, пошкодженого ракетним обстрілом держави-агресора, що зафіксовано у копії акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 06.04.2023 року, заявник несе критичне фінансове навантаження у зв'язку з тривалим лікуванням та необхідністю подальшої реабілітації тяжкохворої матері, що підтверджується копією листа вих. № 1/02 від 02.02.2024 року з висновком для МСЕК. Процес відновлення здоров'я члена сім'ї є безперервним та вимагає постійних витрат, що повністю поглинає вільний грошовий ресурс підприємця.
Заявник також вказує, що додатковим дестабілізуючим фактором є систематичні відключення електроенергії через руйнування інфраструктури, що змушує підприємця витрачати значні обсяги палива та коштів на альтернативні джерела живлення для зберігання продуктів, які постачаються до соціальних закладів. Виконання зобов'язань суттєво ускладнюється постійним зростанням цін на паливо, що критично збільшує собівартість логістики та витрати на експлуатацію генераторів, практично нівелюючи можливість акумулювання коштів для одноразового погашення судового боргу.
Суд зауважує, що від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України жодних пояснень, заперечень чи контраргументів щодо доводів Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича, викладених в заяві про розстрочення виконання рішення, до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1, 3-4, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).
Судом враховано, що відповідач ні під час розгляду справи по суті, ні під час розгляду заяви, що розглядається судом, не заперечував наявності заборгованості, стягнутої за рішенням суду та навів обґрунтування щодо обставин, які, на переконання суду, дійсно істотно ускладнюють виконання рішення.
Суд також бере до уваги, що стягувач не надав заперечень проти надання боржнику можливості поступового виконання рішення.
В той же час, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.
Суд також наголошує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Тобто, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Відповідно до положень статей 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши подану заяву та дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд зазначає, що запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, при цьому, не можна заперечувати тієї обставини, що збройна агресія російської федерації мала негативний вплив на відповідача. Суд також враховує, що відповідні обставини дійсно мають вплив на можливості для повноцінного ведення господарської діяльності, особливо в прифронтовому регіоні. Розстрочення виконання рішення суду надасть можливість ефективно виконати рішення суду, зберігаючи ресурси для існування суб'єкта господарювання у період воєнного стану та враховуючи відсутність можливостей для повноцінного ведення господарської діяльності.
За переконанням суду, ненадання розстрочення виконання рішення у даній справі може призвести до настання негативних наслідків, на які посилається боржник, зокрема, повної зупинки діяльності господарюючого суб'єкта.
При цьому, судом також враховано, що саме на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала Європейського суду з прав людини від 07.10.2003 у справі «Корнілов та інші проти України»).
Суд вважає, що розстрочення виконання рішення суду дасть можливість боржнику належним чином розрахуватися зі стягувачем.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи, наведені боржником, в їх сукупності, суд вважає, що вони дозволяють дійти висновку про утруднення саме одномоментного виконання судового рішення відповідачем. За такого, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність суб'єктів господарювання, а отже негативно впливає на відповідача, а також те, що судове рішення є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича б/н від 24.03.2026 (вх. № 4108/26 від 25.03.2026) та про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 у справі № 915/1218/25 на 8 місяців, зі сплатою рівними частинами щомісячно.
При цьому, суд наголошує, що розстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена боржником на виконання рішення суду, натомість таке розстрочення забезпечить реальне поступове виконання останнім цього рішення, дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного розстроченням для стягувача не є надмірною, оскільки воно передбачає щомісячну сплату відповідачем частини загальної суми заборгованості.
При цьому, що надання розстрочки на 8 місяців забезпечує стабільний графік погашення заборгованості, який сприяє поступовому виконанню зобов'язань відповідачем.
На переконання суду, строк розстрочення виконання рішення у цій справі, не може бути визнаний надмірним і не розглядається як такий, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича б/н від 24.03.2026 (вх. № 4108/26 від 25.03.2026) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 915/1218/25 задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 у справі № 915/1218/25 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича до Державного бюджету України пені в сумі 529 748,00 грн та на користь Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету судового збору у розмірі 6 356,98 грн (всього грошових коштів в сумі 536 104,98 грн) на 8 місяців, зі сплатою рівними частинами щомісячно, за таким графіком:
- до 30.04.2026 - 67 013,12 грн;
- до 31.05.2026 - 67 013,12 грн;
- до 30.06.2026 - 67 013,12 грн;
- до 31.07.2026 - 67 013,12 грн;
- до 31.08.2026 - 67 013,12 грн;
- до 30.09.2026 - 67 013,12 грн;
- до 31.10.2026 - 67 013,12 грн;
- до 17.11.2026 - 67 013,14 грн.
3. Ухвала є виконавчим документом, який може бути пред'явлено до виконання протягом 3-х років.
Ухвала суду, у відповідності до ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили негайно після її оголошення.
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду, у відповідності до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України
Повний текст ухвали складено 10.04.2026.
Суддя Н.О. Семенчук