09.04.2026 року м.Дніпро Справа № 912/1002/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2025 (суддя Глушков М.С.)
у справі № 912/1002/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"
до Фізичної особи-підприємця Лозоварчук Валентини Іллівни
про стягнення 165 017,64 грн
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лозоварчук Валентини Іллівни 165 017,64 грн, з яких: 58 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 103 452,79 грн - заборгованість за процентами; 3 564,85 грн - заборгованість за комісією, з покладенням на відповідача судових витрат.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2025 у справі № 912/1002/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав оригіналу Кредитного договору № 463581-КС-001 від 12.04.2023 підписаного обома сторонами, у розумінні договору, що укладається у вигляді електронного документа, відповідно дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів невиконання відповідачем своїх зобов'язань саме за Договором про надання кредиту від 12.04.2023 № 463581-КС-001.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2025 року у справі № 912/1002/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Змінити розподіл судових витрат, зокрема і витрат на правову допомогу.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що рішення суду вважає незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи. Єдиною підставою відмови судом першої інстанції у задоволенні позову ТОВ «БІЗПОЗИКА» є начебто ненадання позивачем до суду кредитного договору № 463581-КС-001 від 12.04.2023. Суд першої інстанції не зміг «відкрити» наданий позивачем через систему Електронній Суд файл і як наслідок відсутність тексту кредитного договору в матеріалах судової справи виникла виключно у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права. Судом задовольнялось клопотання позивача про витребування доказів, проте жодних зауважень або повідомлень про відсутність одного з додатків, зокрема кредитного договору, від суду позивачу не надходило. Відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у разі неможливості відкрити файл та/або у разі відсутності відповідного додатку, такий факт мав бути встановлений в день реєстрації позовної заяви і відповідний Акт мав бути одразу надісланий Позивачу. В той же час, судом відповідний Акт було надіслано відправнику вже після ухвалення судового рішення, що позбавило можливості Позивача та/або його представника повторно надати відповідний додаток. Окрім того в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при зверненні до суду першої інстанції додавав до позовної заяві відповідний файл (Zip Архів), але з огляду на рішення суду першої інстанції файл не відкрився та/або був відсутній. В той же час в наслідок вищезазначених порушень судом першої інстанції норм процесуального права, Позивач був позбавлений можливості усунити можливий недолік і повторно надати відповідний файл з кредитним договором в суд першої інстанції. З огляду на вищезазначене, апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати незаконне позбавлення позивача можливості усунення недоліку відповідного файлу та прийняти до свого розгляду кредитний договір №463581-КС-001 від 12.04.2023.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2025 у справі № 912/1002/25 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 12.04.2023 між ТОВ "Бізнес Позика" і ФОП Лозоварчук В. І. укладено Кредитний Договір № 463581-КС-001 (далі - Договір) про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому законом України «Про електронну комерцію», згідно умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 58 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (п. 1. Кредитного договору).
Строк кредиту: 16 тижнів.
Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована.
Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,16033568, фіксована.
Комісія за надання Кредиту: 8 700,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 58 000,00 грн.
Термін дії Договору до 02.08.2023.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 121 840,00 грн.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Згідно п. 2. Кредитного договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Пунктом 2.1. Кредитного договору встановлено, що у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору.
В пункті 2.2. Кредитного договору сторони погодили, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору. При цьому нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.№ до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлено графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 5 Кредитного договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Згідно п.14 Договору інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до підп. 4.2.2.2. п. 4.2 Правил відкриття кредитної лінії (надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям) Позичальник зобов'язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу Кредиту (якщо її сплата передбачена умовами Договору) (далі - Правила).
Згідно з п. 5.2., 5.3. Правил Обчислення строку користування Кредитом та нарахування процентів за користування Кредитом за Договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом з урахуванням умов Договору (Додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику протягом всього строку кредитування. Нарахування Комісії здійснюється в момент укладання Договору. Порядок та розмір оплат Комісії визначено Графіком платежів.
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Кредитодавця у строк відповідно до Графіку платежів, встановленого Договором про надання кредиту або Додатковою угодою. Датою повернення (погашення) Кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування Кредитом та інших платежів, передбачених умовами Договору про надання кредиту (Додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця (п. 5.5. Правил).
На виконання умов договору позивачем було перераховано на картку відповідача грошові кошти, в розмірі 58 000,00 грн., що підтверджується платіжними документами від 12.04.2023, які містять посилання на договір кредиту № 463581-КС-001.
Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанку», наданого на запит господарського суду, картку № НОМЕР_1 емітовано на ім'я Лозоварчук В.І. Окрім того банком надано виписку по рахунку за вказаною карткою, з якого вбачається зарахування коштів 12.04.2024 у розмірі 58 000,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Кредитного договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, сплатив кошти частково у загальному розмірі - 15 230 грн:
- 5 135,15 гривень - часткове погашення комісії за надання кредиту;
- 10 094,85 гривень - часткове погашення процентів за кредитом, що підтверджується банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 .
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань станом на 14.04.2025 (день подання позовної заяви) у останнього утворилась заборгованість у розмірі 165 017,64 гривень:
- 58 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 103 452,79 гривень - заборгованість за процентами;
- 3 564,85 гривень - заборгованість за комісією.
Проценти нараховано по 02.08.2023 включно.
Несплата відповідачем вказаних сум і стала причиною виникнення спору.
Рішенням господарського суду в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В обґрунтування вказаного рішення суд зазначив, що позивач не надав оригіналу Кредитного договору № 463581-КС-001 від 12.04.2023 підписаного обома сторонами у розумінні договору, що укладається у вигляді електронного документа, що містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником кредитодавця. Вказані обставини підтверджуються Актом Господарського суду Кіровоградської області № 132 від 10.06.2025 про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання), згідно якого до позовної заяви фактично прикладено протокол створення та перевірки КЕП та інформаційне повідомлення, за допомогою якого здійснюється передача персональних даних третіх осіб фізичною особою-підприємцем. Суд також зазначив, що за відсутності оригіналу кредитного договору не можна встановити достовірно, чи був взагалі він укладений, в якій формі, які його умови, у тому числі розміри процентної ставки, строк кредитування та загальна вартість кредиту. В матеріалах справи відсутній погоджений та підписаний позичальником графік платежів, а сформований позивачем розрахунок заборгованості за кредитом у гривні не дає змогу пересвідчитися у відповідності поданих нарахувань умовам саме кредитного договору №463581- КС-001 від 12.04.2023 зважаючи на відсутність його у матеріалах справи.
Разом з тим колегія не погоджується з висновком господарського суду та зазначає наступне.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України.
Згідно частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2.ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Вимоги до змісту та форми позову, а також до документів, які додаються до позовної заяви, встановлено статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
При цьому за приписами ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. (ч.2, 4 ст. 6 ГПК України).
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч.5 ст. 6 ГПК України).
Згідно з пунктом 39 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (затверджених рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21, надалі за текстом - Положення ЄСІТС) документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя.
Відповідно до пункту 40 Положення ЄСІТС відповідальний працівник суду або інших органу чи установи в системі правосуддя перед реєстрацією документів, що надійшли в електронній формі, повинен переконатися в тому, що такий документ доступний для перегляду. У разі неможливості відкрити (переглянути) документ він не реєструється, про що складається відповідний акт, примірник якого разом з відповідним повідомленням надсилається особі.
У разі реєстрації отриманого документа до Електронного кабінету користувача автоматично надсилається відповідне повідомлення. В іншому випадку надсилається повідомлення із зазначенням причини відмови в реєстрації документа (пункт 41 Положення ЄСІТС).
Як вбачається з матеріалів справи позивач 14.04.2025 надіслав через Електронний суд позовну заяву про стягнення коштів. У якості додатків до позовної заяви позивачем додано, зокрема, п. 5. Кредитний договір № 463581-КС-001 від 12.04.2023 року.zip.
10.06.2025 Господарським судом Кіровоградської області було складено акт про втрату документів або переподшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) №132 згідно якого, у позовній заяві, яка надійшла від ТОВ «Бізнес Позика», у справі №912/1002/25, зазначається про прикладення кредитного договору №463581- КС-001 від 12.04.2023, а фактично прикладено протокол створення та перевірки КЕП та інформаційне повідомлення, за допомогою якого здійснюється передача персональних даних третіх осіб фізичною особою-підприємцем.
Рішенням суду від 10.06.2025 в задоволенні позовних вимог було відмовлено, через відсутність вказаного договору.
При цьому Акт про відсутність документів було доставлено до електронного кабінету позивача 10.06.2025 о 14:15, тобто після судового засідання.
Під час здійснення реєстрації позовної заяви разом з додатками, позивачу не було надіслано повідомлення про відмову в реєстрації із зазначенням причин такої відмови та не надіслано відповідний акт.
Отже позивач завчасно не був повідомлений про відсутність вказаного в позовній заяві додатка, що унеможливило усунення зазначених недоліків.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.
Також Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
З огляду на викладене, колегія вважає передчасним висновок господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог через ненадання позивачем кредитного договору та вбачає підстави для його долучення в суді апеляційної інстанції.
Щодо заявлених позовних вимог колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
ФОП Лозоварчук В. І. через вебсайт Кредитодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом входу в Особистий кабінет, використовуючи номер телефону, ідентифікувавшись через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС), надала необхідну інформацію для формування належної пропозиції Клієнту. Позивач подав візуальну форму послідовності дій Клієнта ФОП Лозоварчук В. І. щодо укладення електронного договору.
ТОВ "Бізнес позика" направлено Фізичній особі - підприємцю Лозоварчук В. І., через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UА-1948, на номер телефону НОМЕР_2 , який зазначено позичальником в анкеті в особистому кабінеті.
Кредитний договір № 463581-КС-001 від 12.04.2023 містить відмітки про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1948. 12.04.2023 13:38:55".
Порядок укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним ним Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Верховний Суд в постанові від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Отже сторонами підписано Договір кредиту в електронній формі шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію" та погоджено всі умови вказаного договору.
На виконання умов договору позивачем було перераховано на картку відповідача грошові кошти, в розмірі 58 000,00 грн., що підтверджується платіжними документами від 12.04.2023, які містять посилання на договір кредиту № 463581-КС-001.
Приналежність відповідачу банківської картки №5168757418035202, на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується відповіддю АТ КБ «Приватбанк», наданого на запит господарського суду.
Окрім того банком надано виписку по рахунку за вказаною карткою, з якого вбачається зарахування коштів 12.04.2024 у розмірі 58 000,00 грн.
За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідачем порушені строки погашення кредиту та процентів, передбачені у підписаному сторонами графіку та частково погашено заборгованість у розмірі 15 230,0 грн (перший платіж):
- 5 135,15 гривень - часткове погашення комісії за надання кредиту;
- 10 094,85 гривень - часткове погашення процентів за кредитом/
З урахуванням часткової оплати, станом на 14.04.2025 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 165 017,64 гривень:
- 58 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 103 452,79 гривень - заборгованість за процентами;
- 3 564,85 гривень - заборгованість за комісією.
Проценти нараховано по 02.08.2023 включно.
Доказів повернення суми кредиту відповідачем в матеріали справи не надано.
Враховуючи викладене, колегія зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 58 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 103 452,79 грн заборгованості за процентами; 3 564,85 грн. заборгованості за комісією.
Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі №904/6499/20 (904/1373/21)).
За змістом приписів ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивач зазначив, що ним понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 9780,40 грн. та витрати на сплату судового збору, інших витрат позивач не очікує понести. На підтвердження понесення витрат позивач надав Договір про надання правової (правничої) від 01.20.2024, Рахунок-фактуру №Р-00000213 від 14.04.2025, Акт №Р-00000213-14-04/25 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2025, платіжний документ №4151 від 14.04.2025, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю.
Згідно умов Договору про надання правової (правничої) від 01.20.2024, укладеного між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - КЛІЄНТ) та Адвокатським об'єднанням "ПРАВОВИЙ БАЛАНС" (надалі - АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ або Виконавець), клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу (надалі правова допомога) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно п.1.2. Договору адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів КЛІЄНТА та надавати інші види правової допомоги КЛІЄНТУ на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а КЛІЄНТ зобов'язується оплатити Виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього Договору).
Пунктом 4.2. Договору погоджено, що оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих КЛІЄНТОМ рахунку (рахунків).
За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується Сторонами. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода). 4.5. Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо Акт про надання правової допомоги підписаний обома Сторонами (п. 4.4. Договору).
Згідно Акту №Р-00000213-14-04/25 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2025 надання правової допомоги відповідачу надано послуги за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Лозоварчук В.І. у розмірі 9780,00 грн (без ПДВ)
Варто наголосити, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014, "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018).
У пункті 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (див також п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат - відсутні.
Крім того, відповідач не спростував обґрунтованості наведеного позивачем складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх вартості, не навівши у поданих до суду процесуальних документах заперечень щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат з посиланням на відповідні докази.
Таким чином, дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в акті наданих послуг, враховуючи основні критерії визначення та розподілу судових витрат, такі як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, колегія зазначає про обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 9 780,0 грн. та підлягають розподілу шляхом стягнення з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).
З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2025 у справі № 912/1002/25 підлягає скасуванню, прийняття в цій частині нового рішення - про задоволення позову.
За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційний суд зазначає, що враховуючи на задоволення апеляційної скарги та фактичний результат вирішення спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2025 у справі № 912/1002/25 задовольнити.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2025 у справі № 912/1002/25 - скасувати.
Постановити нове рішення - про задоволення позову.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лозоварчук Валентини Іллівни (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, м. Київ 01133, бульвар Лесі Українки, 26 оф. 411) 58 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 103 452,79 грн. заборгованості за процентами; 3 564,85 грн. заборгованості за комісією, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн., 9 780,0 грн. витрат на правничу допомогу, та 3 633,60 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г.Іванов
Суддя А.Є. Чередко