Іменем України
10 березня 2026 року м. Кропивницький
справа № 386/839/23
провадження № 22-ц/4809/186/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2025 року та на додаткове рішення від 22 серпня 2025 року (суддя Гут Ю.О.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі,-
встановив:
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що він є власником земельної ділянки площею 2,72 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Грузьківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка перебуває в оренді у ОСОБА_1 за договором оренди земельної ділянки від 12.05.2017.
Вказав, що починаючи з 2019 року відповідач не виконує умови п. 5 договору оренди земельної ділянки від 12.05.2017, а саме: п.5.4 договору в якому вказано, що орендна плата сплачується щорічно не пізніше першого лютого наступного року за роком щодо якого проводилась виплата орендної плати, тобто ухиляється від сплати йому орендної плати, не виконує взяті на себе зобов'язання, що виражається в систематичному невиконання вище вказаного зобов'язання за 2019 -2022 роки.
Зазначив, що відповідно до п. 5.2. договору, розмір орендної плати за один рік складає 8%, що на дату укладення договору становить від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується за вирахуванням усіх належних податків і зборів. Вартість вказаної земельної ділянки становить 92519,48 грн.
За 2019 і 2020 роки відповідач сплатив йому орендну плату в 2021 році в червні місці, а орендну плату за 2022 рік у жовтні місяці 2022 року. Тому відповідач недобросовісно виконує умови п. 5.4 договору, у зв'язку з чим він не може розраховувати на добросовісне виконання взятого на себе відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати вчасно, не може отримати очікуваний прибуток вчасно , що є підставою для розірвання договору оренди.
Також вказав, що в травні 2023 року йому стало відомо, що відповідач не сплачує податки та збори за користування земельною ділянкою на праві оренди, внаслідок чого утворилась заборгованість та працівник Голованівської МДПІ, повідомила йому про необхідність сплати заборгованості.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив розірвати укладений між ними договір оренди земельної ділянки від 12.05.2017.
Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2025 року позов задоволено.
Договір оренди земельної ділянки для сільськогосподарських потреб №б/н від 12.05.2017 (кадастровий номер 35214860800:02:000:00470), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.05.2017 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35135653, розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за сплату судового збору в сумі 1174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн.
Додатковим рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22 серпня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15036 (пятнодцять тисяч тридцять шість) грн.
В апеляційний скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п. п. 5.1., 5.2 та 5.4. Договору оренди землі, орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем на користь орендодавця в грошовій формі або в натуральній формі та становить 8,00 % від нормативної грошової оцінки. Орендна плата сплачується щорічно не пізніше першого лютого наступного року за роком, щодо якого проводиться виплата орендної плати. Тобто, граничний термін виплати орендної плати становить: за 2019 рік - 1 лютого 2020 року: - за 2020 рік -1 лютого 2021 року: - за 2021 рік - 1 лютого 2022 року.
Вказав, що суд безпідставно відхилив надану відомість про отримання ОСОБА_2 повного розрахунку по орендній платі в натуральній формі за користування земельною ділянкою у 2019 року в розмірі 3,5 т. пшениці, про що останній 31.12.2019 проставив підпис, вважаючи що оплата орендної плати в натуральні формі не передбачена укладеним між ними договором.
Зазначив, що 31.12.2019 (тобто в терміни визначені спірним договором) позивач виявив бажання отримати зерно пшениці в розмірі 3500 кілограмів в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за повний 2019 сільськогосподарський рік, що підтверджується відомістю з його власним підписом, про згоду отримати орендну плату саме в натуральній формі (том 1.а.с.216). Позивач без застережень прийняв таке виконання умов договору, тим самим підтверджуючи свою волю на існування орендних відносин з відповідачем. Вказав, що орендну плату в натуральній формі, позивач отримував й попередні два роки, тобто у 2018 та 2017 році.
19.06.2021 ним було здійснено позивачу переказ коштів через Голованівське відділення Укрпошта в рахунок орендної плати за повний 2020 сільськогосподарський рік, також 09.11.2021 ним було здійснено переказ коштів в рахунок орендної плати за повний 2021 сільськогосподарський рік. Тобто, орендна плата за 2021 рік, відповідно до умов договору також була відправлена позивачу. За 2022 рік переказ коштів було здійснено відділення 26.12.2022, також відповідно до умов договору.
Також в апеляційній скарзі скаржник просить скасувати додаткове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі).
Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,72 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер земельної ділянки 3521480800:02:000:0470 яка розташована на території Грузьківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, що підтверджується копією
12 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, право оренди зареєстроване в реєстрі 12.05.2017 за №20348408 державним реєстратором Данило-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35135653, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 86875014 від 12.05.2017 року .
Зі змісту п. 5.1. договору оренди землі від 12.05.2017 року вбачається, що орендна плата за використання земельної ділянки сплачується орендарем на користь орендодавця в грошовій формі в національній валюті України, або в натуральній формі.
В пункті 5.2. договору сторони погодили, що розмір орендної плати за один рік складає 8%, що на дату укладення договору становить від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується за вирахуванням усіх належних податків і зборів.
У відповідності до п.5.4. договору орендна плата сплачується щорічно не пізніше першого лютого наступного року за роком щодо якого проводиться Відповідно до п. п. 5.1. , 5.2 та 5.4. Договору оренди землі орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем на користь орендодавця в грошовій формі або в натуральній формі вноситься у формі та становить 8,00 % від нормативної грошової оцінки. Орендна плата сплачується щорічно не пізніше першого лютого наступного року за роком щодо якого проводиться виплата орендної плати.
16.12.2019 ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 , лист - повідомлення про те, що йому нарахована орендна плата за 2019 рік, яку він може отримати за адресою АДРЕСА_1 , звертатися можна щодня з 8:00 год. до 18:00 год. Однак, даний лист Укрпоштою повернуто ОСОБА_1 без вручення адресату, у зв'язку з відмовою адреса від одержання / т.1 а.с. 35,36/.
26.01.2021 та 31.05.2021 ОСОБА_1 також було надіслано ОСОБА_2 повідомлення про те, що йому нарахована орендна плата за 2019 та 2020 роки, які він може отримати за адресою АДРЕСА_1 , звертатися можна щодня з 8:00 год. до 18:00 год / т.1 а.с.37,38/.
19.06.2021 ОСОБА_1 було здійснено поштовий переказ грошових коштів на ім'я ОСОБА_2 через Голованівське відділення зв'язку в сумі 15223 грн в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за повний 2019 сільськогосподарський рік та повний 2020 сільськогосподарський рік, що підтверджується фіскальним чеком про перерахування коштів /т. 1 а.с.39/.
09.11.2021 ОСОБА_1 було здійснено поштовий переказ грошових коштів на ім'я ОСОБА_2 через Голованівське відділення зв'язку в сумі 7968,60 грн в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за повний 2021 сільськогосподарський рік, що підтверджується фіскальним чеком про перерахування коштів /т. 1 а.с.40/.
26.12.2022 ОСОБА_1 було здійснено поштовий переказ грошових коштів на ім'я ОСОБА_2 через Голованівське відділення зв'язку в сумі 9125 грн в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за повний 2022 сільськогосподарський рік, що підтверджується фіскальним чеком про перерахування коштів /т. 1 а.с.41/.
Суд першої інстанції надані відповідачем докази не врахував, з огляду на та те, що із копії фіскальних чеків 00011721200058, 00014832200032,00019348000034 наданого відповідачем, не вбачається що переказ здійснено ОСОБА_1 саме в рахунок орендної плати за 2019 -2022 роки ОСОБА_2 .
Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки крім орендних між сторонами не встановлено інших грошових зобов'язань, за якими відповідач між би здійснювати переказ коштів на ім'я ОСОБА_2 .
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на поданий відповідачем доказ, а саме акт від 04.12.2019, складений за участю ОСОБА_2 та ним же підписаний, з якого вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 було запропоновано позивачу грошові кошти в сумі 9000 грн в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за 2019 рік, однак ОСОБА_2 відмовився від отримання коштів, пославшись на те, що має намір розірвати договір оренди землі від 12.05.2017 /т. 1 а.с. 42/.
Звертаючись в суд із зазначеним позовом, позивач послався про те, що орендну плату за 2019-2022 роки отримував, але з порушенням строків встановлених у договорі оренди землі укладеного між сторонами.
У постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для його розірвання або зміни. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Отже, сплата орендної плати з порушенням строків встановлених договором не є істотним порушенням умов договору, як при «систематичній несплаті орендної плати», а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для розірвання договору оренди, у зв'язку з неістотним порушенням умов договору.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено те, що порушення цих умов договору відбулися внаслідок недобросовісних дій позивача, який відмовлявся від отримання орендної плати маючи намір розірвати договір оренди землі.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595св18)).
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову..
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн, тому 1610, 40 грн підлягає стягненню з позивача на користь відповідача та 151, 60 грн як надмірно сплачений судовий збір компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 серпня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610 грн 40 коп.
Компенсувати ОСОБА_1 надмірно сплачений ним судовий збір в розмірі 151 грн 60 коп за рахунок держави.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10.04.2026.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич